asyan.org
добавить свой файл
1
Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4

Урок – милосердя

Класна година у 7 класі.

З досвіду роботи вчителя

української мови і літератури

Герасимчук Надії Миколаївни


Тернопіль 2008

Тема. Урок – милосердя

Мета. Виховувати почуття любові до ближнього. Формувати в учнів чуйність, доброту, милосердя. Переконати учнів в тому, що від того, як вони себе поводять, залежатиме і наше майбутнє. Прищеплювати любов до всього живого, що нас оточує.

Хід уроку

Написи на дошці:

- Будьте добрими один до одного, чуйним, прощайте один одному.

- Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе.

- Роби всім добро, і воно перетвориться на любов та пошану до тебе.

Вступне слово учителя. Сьогодні у нас відбудеться розмова про найцінніше, про вічний скарб людський – милосердя. У світі є найсвятіші людські почуття – доброта, любов, прощення… Їх не купиш в магазині, аптеці, їх ні в кого не позичиш, їх просто безкоштовно можна набути, навчити себе бути добрим, людяним і милосердним.

Учениця. У житті багато що залежить не від нас. Лише у казках жива вода змиває рани і каліцтво, даруючи людині силу, могутність, здоров’я. Ні, ми не маємо живої води з її цілющими властивостями, але ми повинні, просто зобов’язані, захистити когось від розпачу, від гірких думок і болю. Тільки чомусь не завжди пам’ятають про це.

Учень. Читаючи наші газети, я був вражений листом однієї жінки. «На сусідній вулиці,- розповідає вона,- живе хлопчик. Він народився із заячою губою та вовчим піднебінням. Від нього ще при народженні відмовилась мати, він так і не бачив її за 9 років свого нерадісного життя. Єдиною рідною у цьому великому світі є для нього бабуся, яка забрала хлопчика з пологового будинку і виховує його досі. Так ось, при всіх своїх бідах, хлопчик страждає ще й від того, що його постійно дражнять діти. Він уже, бідний, і не плаче,- пише жінка,- він тільки стоїть зблідлий, безсильно стиснувши руки в кулачки. Невже не знайдеться на вулиці хтось із школярів, щоб захистив цього бідолашного хлопчика і пояснив його кривдникам, що значить «сипати сіль на рани».

Бесіда за змістом листа.

Учитель. Важко після почутого говорити, правда? Але слід, тому що багато таких випадків трапляється у нашому житті.

  • Що найбільше вразило вас у цьому листі?

  • Кого ви засуджуєте, а кого схвалюєте?

  • Як би ви вчинили на місці жорстоких дітей?

  • Що б ви порадили робити хлопчику?

Учитель. Мене особисто дуже схвилювала одна стаття «Діти грались у гестапо». ( Читання вголос статті).

  • Можливо, хтось із вас читав подібну статтю?

  • Які думки у вас виникли під час прослуховування цієї статті?

  • Може хтось із вас поділиться думками?

Учениця. Мене дуже вразив лист дівчинки Віри: « Коли мені було 11 років, померла моя мама. Спочатку я не розуміла, що це значить. Але потім відчула, як нелегко жити без материнської ласки. Батька у мене теж немає, він залишив нас. Коли мені було 3 роки. Потім мама вийшла заміж вдруге. Після смерті матері мене повинні були відправити в дитячий будинок, але дядько Сергій, другий мамин чоловік, став моїм опікуном. Він намагався створити мені умови не гірші, ніж у інших дітей. Але в класі мене не розуміють. Навіть у дворі одна маленька дівчинка після того, як я зробила зауваження, що вона погано ставиться до своєї сестри, сказала: «От і добре, що в тебе мати померла». Вона, звичайно, може й не подумала, що сказала, але мені стало дуже гірко.

  • Чому стало гірко за слова дівчинки ?

Учитель. Ми знаємо, що материнська ласка – це найбільший скарб у нашому житті. А як з ним поступила Лариса? Стаття «Пізно».

Учениця. Усе прекрасне в людині від проміння сонця і від молока матері. Та не кожному судилася щаслива доля відчути ласку і тепло святих материнських рук.

Учень. Сирітська доля сумна й невесела, вся в думках і мріях про батьків. Дитяча уява малює портрет найдорожчої людини, яку вони не бачили в своєму житті – Маму, любу матусю. Вони чекають її щоденно, коли їдять кашу( а в мами було б смачніше), коли граються зі своїми ровесниками (а мама почитала б казку), а вона все не йде. Мама дуже далеко, вірніше її немає зовсім.

Учень. Що може зрівнятися з материнською любов’ю? Вона потрібна, як повітря, як хліб. Дуже страшно, коли людина опиняється одна в пустелі або тайзі, і просто нікому їй допомогти, врятувати. Але набагато страшніше не знайти розраду і порятунок серед людей, особливо, коли людина опиняється сама серед байдужих, жорстоких людей.

Учениця. На Україні проживає кілька десятків тисяч людей, які вважаються незрячими. Деякі з них повністю втратили зір під час воєн, багатьох позбавили зору хвороби, старість та різні травми. Пам’ятайте про них. Де і чим можете, допомагайте. Не забувайте, що доброта прикрашає людину. Це тільки незрячі. А скільки в країні різних людей, що стали каліками? Минають роки, а з ними молодість і здоров’я, натає старість, яка, як осінь, може бути теплою і сонячною або холодною і дощовою.

Учениця. Нам дуже потрібні милосердя, співчуття до людей похилого віку, яких нікому доглянути. Кожна самотня людина – це трагедія. І як тут потрібні допомога, спілкування душі з душею, звичайне добре слово.

Учень. Ночами сняться зорі голубі

І мати на припічку коло хати…

За все, що маю, дякую тобі,

За все, що маю і що буду мати.

Немов пилину, світ мене крутив,

Любив я мрію і мету високу,

Пробач мені, що тяжко завинив

Лишив тебе на старість одиноку.

Та що я знав, коли із дому йшов,

Хіба я міг, підліток, розуміти,

Яка то святість – мамина любов,

Яка то мука, як лишають діти.

Тому і сняться зорі голубі,

І мати на припічку коло хати,

Тому й спішу подякувати тобі

За все, що мав і що я буду мати.
Учитель. Рух за милосердя найбільш масовий на Землі. Виховання доброти потребують не тільки хворі, але й здорові люди. У цьому ми переконалися, прослухавши виступи однокласників. Я думаю, що ви зрозуміли: про добро треба нагадувати на кожному кроці. Ми повинні бути милосердними і до тварин, і до природи, і до людей. Адже вони також ростуть, живуть і хочуть турботливого людського ставлення.

  • Давайте звернемо увагу на записи на дошці. До чого вони нас закликають?

  • Давайте разом відвідаємо самотніх людей, організуємо групи допомоги немічним та хворим, відвідаємо дитбудинок «Малятко» і принесемо малюкам солодощі та іграшки.