asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 2 3 4 5

А що робить людину справжньою?


Виразне читання

Мати годувала груддю немовля, а сама, здавалося, заснула – так стомилася. Серед безглуздя і хаосу цих блукань вона передавала дитині життя. Я подивився на батька. Череп важкий і голий, мов камінь. Скуте сном тіло, затягнуте в робочий одяг, - худе й незграбне. Людина, схожа на купу глини. Так уночі на ринку валяється безформними купами нікому непотрібний мотлох. І я подумав: справа не в цих злиднях, бруді, потворності. Цей чоловік і ця жінка колись уперше зустрілись, і він, безперечно, всміхнувся до неї, а після роботи, певно, приніс їй квіти.

Сором’язливий і незграбний, він, можливо, боявся, що його висміють. А їй, певній своєї чарівності, можливо, приємно було з чисто жіночого кокетства помучити його. І він, той, що тепер став машиною, тільки й здатною кувати або копати, відчував у серці солодку тривогу. Це просто дивовижно, що вони обоє перетворились на купи глини. Під який страшний прес вони попали, що їх так спотворило? Тварина і стара лишається граціозною. Чому ж так зіпсовано прекрасну глину, з якої виліплено людину?

Я йшов далі серед цього люду, що спав важким, неспокійним сном. Хропіння, важкий стогін, бурмотіння, шкребіння грубих черевиків, коли хтось перевертався з боку на бік – усе зливалося в глухий гамір. І все це – під той неугавний гуркіт, ніби шум гальки, яку котить морська хвиля.

Сідаю проти тієї родини. Між батьком і матір’ю сяк - так примостилась дитина, спить. Але ось вона перевертається вві сні, і при світлі лампочки я бачу її обличчя. Ох, яке чудове личко! Це подружжя народило чудовий золотий плід. Ці важкі лантухи породили чудовий витвір грації. Я схилився над малюком, дивився на його гладеньке чоло, на ніжні повні губи й думав: ось лице музиканта, ось маленький Моцарт, ось прекрасна обіцянка життя! Він, як той маленький казковий принц, - зігрітий теплим і розумним піклуванням, ким тільки він не став би! Коли в саду, після довгих пошуків, виведуть нарешті нову троянду, то всі садівники хвилюються. Її відокремлюють від інших троянд, її доглядають, її леліють. Але цей малюк ростиме без садівника. Маленький Моцарт – приречений.

І я повернувся в свій вагон. Я сказав собі: ці люди не страждають од своєї долі. І мене мучить не співчуття. Не в тому річ, щоб зітхати над виразкою, що весь час не гоїться. Люди з такою виразкою не відчувають її. Виразка роз’їдає все людство, а не окрему людину. Я не вірю у співчуття. Те, що мене мучить, схоже на турботу садівника. Мене мучать не ці злидні – люди зрештою звикають до злиднів так само, як до неробства. На Сході багато поколінь живуть у злиднях та бруді, і вони не почувають себе нещасними. Того, що мене мучить, не вилікувати безплатним супом для бідних. Мене мучить не те, що спотворено прекрасну людську глину. А те, що в кожній людині якоюсь мірою убито Моцарта.

Тільки Дух, торкнувшись глини, може створити Людину.
. А чи живе Моцарт у вас?

- Екзюпері згадує саме Моцарта тому, що з дитинства він потрапив в руки людей, які зробили усе, щоб зберегти талант, даний йому Богом. Мені важко сказати ,чи живе ще Моцарт у мені, але якщо мені подобається музика і сучасна , і класична, якщо мені цікавою є література, то, напевно, Моцарт ще не вбитий в мені.

-Якщо повірити, що ми виліплені не із звичайної глини, а із благородної, а ще краще із зоряного тіста, як написано у Екзюпері, то чи маємо ми право перетворитися у мотлох і дати вбити у собі Моцарта. По крайній мірі, ми повинні прагнути до вершин, а не скочуватися у прірву.

- Можливо, Моцарт в мені почав засинати, але Екзюпері заставив його проснутися, і мені хочеться, щоб люди вірили в те , що ніколи не пізно будити в собі заснулі мрії, сподівання, прагнення, те, що робить нас людьми.
Тільки Дух, торкнувшись глини, може створити ЛЮДИНУ.
Дух Екзюпері – його МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС.
( Двоє учнів отримали індивідуальне завдання: скласти моральний кодекс Екзюпері на основі вивчених творів і біографічних даних про письменника)
МОРАЛЬНИЙ КОДЕКС
Бути людиною – це й означає відчувати, що ти за все відповідаєш. Палати від сорому за злидні, хоча вони, здавалося б існують і не з твоєї вини. Пишатися перемогою, яку здобули товариші. І знати, що, кладучи камінь, допомагаєш будувати світ.

Пам’ятати, що ...

Людські серця найбільше страждають від духовної спраги.

Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очам не видно.

Ми відповідальні за тих, кого приручили.

Кожен повинен бути господарем на своїй планеті.

Тільки осмисливши свою роль на землі, хай зовсім непомітну, ми будемо щасливі.

Свою душу за любих обставин треба тримати в чистоті.

Перш ніж судити когось, треба постаратись його зрозуміти.

Любити – це не означає дивитись один на одного, це означає дивитись разом в одному напрямі.

Дія рятує нас від смерті.

Зірки світять для того, щоб кожен міг відшукати свою зірку.

У людей має бути спільна мета, бо всі вони – одна велика родина, пасажири одного корабля – планети Земля.
В останній день липня 1944 року Екзюпері мав летіти над місцями, де проходило його дитинство. Він прийшов на аеродром, коли ще сонце тільки сходило. Друзі допомогли одягнути важкий комбінезон, старі рани давалися взнаки. Екзюпері, посміхаючись, помахав друзям рукою, увімкнув мотор, злетів і розчинився в небі. І все. Його чекали так, як колись чекали Мермоза, Гійоме. Але марно – він не повернувся. Пошуки радарів нічого не дали.. Його збили фашисти і він потонув в Атлантичному океані. Але мені чомусь хочеться вірити, що він назавжди залишився у зоряному небі, адже сам був Людиною-зіркою, яка зігрівала людей.

Немає могили – немає пам’ятника.
А яким ви уявляєте собі памятник Екзюпері?

- Постать людини яка піднімає над собою планету Земля. Адже до нашої планети він відносився з великою любов’ю і повагою.

-Письменника Екзюпері нам подарували зірки, і тому я уявляю собі пам’ятник, на якому Екзюпері буде в оточенні зірок.
Мені здається, що найкращим пам’ятником Екзюпері є зоряне небо. Вийдіть ввечері і погляньте на нього. І, якщо почуєте сміх зірок, - це буде найкращим пам’ятником, найкращою пам’яттю Екзюпері. Тому, що сміх зірок може почути лише той, в кому живе Моцарт, в кому живе Людина.
Для чого живе людина? Це також вічне питання. Кожен повинен щось після себе залишити. Адже писав поет: Скажи, какой ты след оставишь?

След, чтобы вытерли паркет

Иль долгий несгладимый след

На сотню , двести, тыщу лет…
Ясама часто задаю собі це запитання. Що залишиться після мене? І знаю, що після мене залишаються мої діти : Галка і Сергійко, і хотіла би, щоб були справжніми людьми. А ще? Ще мої вишивки, в які я вкладаю свою душу. А ще?..А ще я все життя розповідаю учням казки, те , чого насправді не було. І це те, на що я трачу своє життя? На душі стало якось порожньо. Від порожнечі спас Екзюпері. А, може мій улюблений предмет, моя зарубіжна література, існує для того, щоб серед таких необхідних предметів, як фізика і математика, біологія і хімія, не дати загубитися маленькому принцу, маленькому Моцарту, дати їм віру в себе і допомогти стати справжніми Людьми. Щоб про моїх учнів не говорили так, як Маленький принц про одного із тих, з ким познайомився: “Він думає, що дуже важливий,а насправді за все своє життя не побачив жодної зірки, не понюхав жодної квітки, нікого не любив. Але ж це не людина – це гриб!”

Закінчується наш сьогоднішній урок. Як визначити тип уроку. Я хочу його назвати урок – подарунок. Я дарую вам сьогодні свого Екзюпері, таким, яким бачу його я. Можливо, ті пісні,

та музика, що звучала на сьогоднішньому уроці, будуть звучати по-новому і для вас. Хочеться, щоб ви знали і слухали не тільки Вєрку Сердючку, а й Андрія Данилка, музика якого звучала на уроці. Але і я не залишаюся без подарунка. Сьогодні я отримала вашого Екзюпері, ваші думки, ваші посмішки – посмішки зірок, посмішки тих ,хто, я надіюсь, прагнутиме стати Людиною. Тепер Екзюпері є у кожного, хто тут присутній.
Коли людина пише листа, і після слів прощання в неї залишається щось невисказане, вона ставить дві літери P.S.. Напевно, у кожного з вас зараз є бажання висловитися. Допоки звучатиме твір А.Данилка „Р.S.” спробуйте записати свої думки на папері.
“P.S”

Людина інколи за буденністю втрачає себе. Дякую за те, що дали можливість доторкнутися до прекрасного, пізнати себе. Дякую за подарунок: посмішку зірок Екзюпері.

Мандзюк Віктор

Саме цей урок допоміг зрозуміти, що таке життя, що таке людина. І після нього буду старатися стати Людиною ( з великої літери). Завжди буду пам’ятатиму ваші уроки, а твір „Планета людей” рекомендуватиму всім близьким та друзям.

Деменчук Іванка

Я дуже б хотіла побувати на іншій планеті, приручити когось, хоча для цього потрібно віддати частинку власної душі,власного серця.

Коваль Таня

Після слів, які звучали, я можу лише додати, що Антуан де Сент-Екзюпері – велика людина. На мою думку, ці твори написані від душі, від серця. Людина – це велике поняття, вічне.Ніколи не забуду цей момент.

Іздепський Олег

Усвідомлюється, що життя – наче складний лабіринт, по якому ми блукаємо. Але не треба забувати, що це щастя – жити і відчувати на собі усі пригоди нашого життя. Бути Людиною!

Лазарук Петро

Вірю, надіюсь, мрію, хочу стати, допомагати, бути любимим, надіюсь на найкраще. В світі буде мир, злагода, тепло, розуміння, вічне кохання, зіркові планети. І хай не станеться нічого поганого, що могло б змінити нашу долю. Я люблю своїх батьків і хочу, щоб вони мною пишалися. Хай панує в світі добро.

Крочак Міша

На цьому уроці я дізналасядуже багато цікавого із життя Антуана де Сент-Екзюпері. Багато нового дізналася про його твори „Планету людей” і „Маленького принца”. Але найголовніше те, що з цього уроку я взяла девіз для подальшого свого життя, який звучить так: „Завжди потрібно бути Людиною”. І при цьому людиною з великої літери.

Візняк Інна

Нажаль, урок завершився, але хочеться говорити нескінченно.Враження про цей урок, про твори Екзюпері і про всі слова, сказані на уроці, не передаш на якомусь клапті паперу. Слова не мають ніякого значення, все повинно бути в душі.

Калинюк Уляна

Цей урок дійсно залишиться в моїй пам’яті, адже він торкався тих цінностей, які найбільше потрібні в моєму житті. Цей урок мені, як випускнику школи, дав зрозуміти, що в світі є багато цікавого, ще непізнаного.

Кучер Олег

З такого уроку можна винести тільки все хороше.

Тесьминецький Антон

Після цього уроку я багато чого нового відкрила для себе. Здавалося, що мої погляди на життя були такими правильними і простими. А насправді життя – це складна дорога, по якій носить людину. І, можливо, я до цього часу ще не розуміла, що людина може відчути себе щасливою лише тоді, коли пізнає, що таке горе.

Чернега Оля

Цей урок я запам’ятаю на все своє життя. Скільки хвилювання, пережитих моментів, чудових моментів, які запам’ятаються назавжди.

Кирилюк Уляна

Цей урок закарбувався в моїй пам’яті назавжди. Адже кожен прочитаний твір – це своєрідний шедевр, який не може просто так залишити нас байдужими. Вони залишають в душі слід, який навчить нас жити, а саме головне – бути Людиною.Людиною-зіркою, яку будуть пам’ятати і згадувати лише хорошими словами.

Ротко Іра

В моїй душі назавжди залишиться урок „Посмішки зірок” і, звичайно, твори Екзюпері. Я вважаю, що що всі люди на землі – неповторні особистості, які можуть зробити багато прекрасних речей для своїх ближніх, оточуючих і для всіх людей на землі. Також я думаю, що в моїй душі ще живе Моцарт, і я б дуже не хотіла, щоб він в мені помер.

Войтків Оксана

Хіба може людина не помічати, як до неї всміхаються зірки? Хіба може людина не вірити своєму серцю, а вірити тільки очам? Хіба ми можем не хотіти полетіти, відірватися від землі, поринути до зірок, у блакить, відчути радість польоту? Хіба може людина жити без води для свого серця, без щастя, без кохання, без найдорожчої людини – матері, хіба може не мати коріння? Хіба може людина?.. Хіба може?.. Якщо вона справді Людина...

Сербіна Ліза

6 клас

  1. Скласти список питань, які виникли у маленького принца на Землі.

  2. Які з питань близькі тобі?

  3. Чому на кожному астероїді живе лише одна людина: дорослий, дивак?

  1. Чому принц не залишився на жодній із планет? Що означає приручити?

  2. Чому так необхідно бути комусь потрібним?

  3. Чи виграв лис від того, що його приручив маленький принц?

  4. Чому принц погодився померти і повернутись додому?

  5. Що подарував принц автору? Чи хотілось би тобі отримати такий дарунок?






<< предыдущая страница   следующая страница >>