asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5
Тема уроку Посмішки зірок


Ви бачите, як де-не-де

Прозоро світяться дерева?

Ви чуєте, до нас іде

Холодна музика груднева?

Вона приходить, ледь жива,

У світ, де гамірно й крикливо,

Де громова пісенна злива

Вихлюпує свої слова.

І, не намацавши красу

У цьому вихорі емоцій,

Знеможено ридає Моцарт

Під телевізорну попсу.

Коли вже хочеться стріляти

Від шуму, що по вухах б’є,

Бог повертає регулятор

І тиша в світі настає.

Усе оновлюється. Ніби

Ми вперше зрозуміли суть,

Що птиці – в небі, в морі – риби,

А люди - в музиці живуть.

Між небесами і землею

Вона напнулась, мов струна.

Ми народилися із нею,

І вічні, доки є вона.

(Віталій Коротич)
Світ слова і музики – це із області вічного.
Наш сьогоднішній урок про вічне. А щоб проникнути у світ вічного, як писав поет Рилєнков, “…мало увидеть, нужно всмотреться, чтоб ясной любовью наполнилось сердце”, “…мало услы шать, вслушаться нужно, чтоб в душу созвучья нахлынули дружно.”
Давайте вслухатись сьогодні в слова і звуки музики, прислухатись до своєї душі і серця. Адже музика і слово існують не лише для розваги, вони заставляють думати, творити, пробуджують душу.
Є звуки, акорди, які, проходячи крізь століття, бентежать наші душі.

Є цінності, яким нема ціни.

Є образи, які ми називаємо вічними.

Є запитання, на які шукають відповіді люди, відколи світ існує.

Є фрази, які тривожать думки людей, незалежно від того, в якому часі вони живуть.
Перша фраза, яка закликає нас до співтворчості на сьогоднішньому уроці – це

бути людиною в сучасному суспільстві…

Починається і закінчується вона трьома крапками.
_Що ви би поставили на місці цих …? Якого значення тоді набуває ця фраза?
Чи легко бути людиною в сучасному суспільстві зла? ( характеристика суспільства)

Бути чи не бути людиною в сучасному суспільстві. ( кожен робить свій вибір, як в свій час робив його Гамлет)

Бути людиною в сучасному суспільстві. ( вибір зроблено)
Бути Людиною в сучасному суспільстві!
Цю фразу можна сприймати, як життєве кредо.
А що означає бути Людиною?
Відповідь на це запитання ми спробуємо знайти у французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері.
І розмову про нього хочеться розпочати із вічного.
2 роки назад випускник нашої школи написав твір про небо. Давайте послухаємо його.

( автор твору читає під музику А. Данилка ....)

НА ЩО СХОЖЕ НЕБО?

Чи помічали ви коли-небудь, на що схоже небо? Навряд. По-перше, тому, що люди куди-небудь поспішають, і їм ніколи блукати очима в височині. По-друге, якщо навіть хтось і подивиться вгору, то побачить небо лише таким, яким воно виглядає з першого погляду. А насправді, небо - своєрідна жива істота, яка, залежно від пори року і часу доби, перевтілюється у найнеймовірніші образи. Влітку, за ясної погоди, голубе небо нагадує щасливу дитину. А білі , легкі, як пух, хмаринки дуже схожі на безневинні усмішки, що раз у раз злітають з уст цього маленького янголятка. Восени, у нестійку погоду, небо зовсім інше. Тоді воно нагадує бурхливий і всемогутній океан, по якому, наче кораблі, пропливають похмурі хмари. А зоряне нічне небо! Яке воно величне, непорушне і спокійне. Тоді це Всесвіт, серед якого твоє життя виглядає дріб’язковим, не вартим уваги. І починаєш розуміти, що ти не цар, а лише частинка природи, і що ніякими відкриттями не досягнеш цієї величі. Але найбільше мені подобається нічне, але не тихе і спокійне, а ураганне небо. Тоді – це душа людини, життя якої несеться з швидкістю хмар, гнаних нестримним вітром, думки якої – неначе блискавки сліпучо-білі, незрозумілі нікому, повні енергії, життєвої сили і здатні розтрощити будь-яку перешкоду на своєму шляху. (В . Мандзюк)

Небо…Воно завжди манило людей своєю височиною, неосяжністю, безмежністю. Воно ніби кидало людям виклик через птахів. Ану спробуйте злетіти! Чи зможете? І ніби дратувало. Ні не вийде – не маєте крил! Йшли віки. А люди не полишали мрію все ж піднятисяі, підкорити небо.
Пригадаймо античність.
Чиє ім’я люди повязують із можливістю літати?
Чому не Дедал, а Ікар, адже він зробив крила?

Дедал летів, а Ікар – літав. Він відчув радість польоту, якої не зміг відчути Дедал.
Епоха Відродження. Великий Леонардо да Вінчі зробив креслення вертольота.
Романтики-казкарі придумали літаючі коври, ступу для Баби Яги, чоботи-скороходи.
Героїня Льва Толстого Наташа Ростова не могла зрозуміти Соню:”Неужели тебе не хочеться полететь в звездное небо?” І Катерина Островського запитувала:” Почему люди не летают?”
А український народ співав пісню: Дивлюсь я на небо і думку гадаю:

Чому я не сокіл? Чому не літаю?

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув й до сонця б злітав.
Вироком для багатьох стала фраза Горького: Рожденный ползать, летать не может! Але ж ми, люди , хоч і без крил із пір’я, не повзати народжені. Значить – літати!
І лише ХХ століття дало можливість людині злетіти по-справжньому і навіть подолати силу земного тяжіння, піднятись до космічних висот. Але гордих сміливців Земля не відпускала надовго. Вони повертались. Але вже зовсім іншими очима вони дивилися на планету. Вони бачили її здалеку і тепер любили її по-новому. Готові були дарувати їй свої посмішки, які зігрівали її жителів
Таким був перший космонавт Юрій Гагарін. Всього 1 годину і 48 хвилин 12 квітня 1961 року тривав його політ.
Тоді ж з’явилася пісня “Нежность” ( муз. О Пахмутової , сл.С Гребенникова і М. Добронравова )
Вслухайтесь у слова цієї пісні і мелодію.
Хто ж був отой Екзюпері, якого автори пісні поставили на один рівень із Юрієм Гагаріним.
Сьогодні ми постараємось з’ясувати не стільки ким він був, скільки яким він був, яким він вам запам’ятається, що його тривожило, якими він бачив людей, нашу планету і все, що оточує нас.
Зверніть увагу на фотографії.

Маленьким його називали Тоніо, пілоти – Сент-Екс, письменник- Екзюпері.




следующая страница >>