asyan.org
добавить свой файл
1
Тема 4. Пізнавальні процеси. Пам’ять. Мислення. Уява. Мовлення

Зміст понять «пам’ять», «мнемоніка», «мислення», «інтелект», «коефіцієнт пам’яті: запам’ятовування, зберігання інформації та відтворення. Мнемоніка. Правила запам’ятовування. Продуктивність пам’яті. Мислення, його основні форми і види. Інтелект та оцінка інтелекту. Особливості професійного мислення. Уявлення та фантазія. Фізіологічні засади уявлення, види, прийоми. Роль уявлення в подоланні фізичних і психологічних перевантажень пожежників. Мова і мислення.
Пам’ять – форма психічного відображення, що виявляється в закріпленні, збереженні, запам’ятовуванні, розпізнаванні та відтворенні явищ, процесів та психічних станів, завдяки пам’яті ми здобуваємо різноманітну інформацію, засвоюємо знання про світ і розвиваємо наші вміння та вправність.

Більшість психологів визнає три рівні пам’яті, які відрізняються тим, як довго на кожному з них може зберігатися інформація. У зв’язку з цим розрізняють безпосередню, або сенсорну, пам’ять, короткочасну пам’ять, довгочасну пам’ять. [19, 45, 70]

Сенсорна пам’ять – це примітивний процес, який здійснюється на рівні рецепторів, сліди такої пам’яті зберігаються ¼ секунди.

Короткочасна пам’ять характеризується більшою тривалістю збереження інформації. Було встановлено, що вона діє 20 секунд. За такий час зберігається небагато інформації – наприклад, якесь число або декілька складів з 3–4 літер. Якщо інформація не вводиться повторно, то через 20 секунд вона зникає, не залишаючи ніяких слідів.

Довгочасна пам’ять. Саме з тих елементів, які залишаються в пам’яті короткочасній, мозок відбирає те, що буде зберігатися в пам’яті довготривалій (таблиця множення, пісеньки, вірші, які вчили в школі, сім’ї).

Оперативна пам’ять – вид пам’яті, що проявляється в ході виконання певної діяльності, така пам’ять служить цій діяльності.

Види пам’яті:

а) Мимовільна й довільна пам’ять. Мимовільна, коли ми запам’ятовуємо певну інформацію без свідомого рішення її запам’ятати, і довільна, коли ми робимо свідомі зусилля, щоб щось запам’ятати.

б) Безпосередня й відкладена пам’ять. Безпосередня, короткочасна пам’ять дає можливість відкрити певну інформацію відразу ж після ознайомлення з нею. Відкладена пам’ять – довготривала, вона виявляється у спроможності відтворити певну інформацію після певного проміжку часу.

в) Механічна й логічна пам’ять. Механічна пам’ять наявна, коли матеріал повторюється багато разів, при цьому особа повторює те, що запам’ятала, але не зможе пояснити його. Логічна пам’ять являє собою запам’ятовування, що базується на розумінні, виявленні смислу, виділенні логічних складників.

г) Образна пам’ять. Це зорова, слухова пам’ять, яка являє собою запам’ятовування того, що бачили, що чули.

д) Словесно-логічна пам’ять. Для такої пам’яті характерна схильність до запам’ятовування й відтворення думок, висловлених вербально, в усному та писемному мовленні.

е) Моторна пам’ять. Рухова пам’ять служить для набуття моторно-рухових навичок.

є) Емоційна пам’ять. Запам’ятовування подій, що мають сильні почуттєві забарвлення.

Риси пам’яті.

Найважливіші риси пам’яті це – тривалість, швидкість запам’ятовування, точність, швидкість, відтворення, місткість.

Процеси функціонування пам’яті.

Запам’ятовування. Цей етап функціонування пам’яті пов’язаний із нагромадженням у процесі діяльності досвіду. Зберігання – це потаємна фаза пам’яті. Людина при потребі може використати інформацію, нагромаджену в пам’яті, це своєрідний банк. Тривалість збереження залежить від свідомого рішення про те, наскільки довго хочемо щось пам’ятати. Пригадування – це фаза пізнавальних процесів, завдяки якій людина може використовувати нагромаджену раніше інформацію. Відтворення відбувається в трьох формах: розпізнавання, власне пригадування та репродукування. Забування – процес протилежний запам’ятовуванню, який допомагає «розвантажувати» пам’ять від багатьох непотрібних деталей. Забування може бути як корисним, так і шкідливим.

Мислення – це пізнавальний процес, у якому відображені структурні й функціональні відношення різних елементів дійсності. Це процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.

Мисленнєві операції.

Аналіз – мисленнєва операція, що являє собою виділення в об’єкті тих чи інших сторін, елементів, властивостей та ін.

Синтез – мисленнєва операція, яка дозволяє мислено переходити від частин до цілого.

Узагальнення – об’єднання предметів і явищ за їх загальними і суттєвими ознаками.

Порівняння – установлення подібності та відмінності.

Абстрагування – відродження від несуттєвих ознак і виокремлення лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.

Риси мислення.

Самостійність мислення виявляється передусім в умінні побачити і поставити нове питання, нову проблему і потім вирішити їх своїми силами. Творчий характер мислення виразно виражається саме в такій самостійності. Гнучкість мислення полягає в умінні змінювати намічений спочатку шлях (план) розв’язання задач, якщо він не відповідає тим умовам, які поступово вичленяються і які невдалося врахувати із самого початку. Швидкість думки особливо потрібна в тих випадках, коли людині потрібно приймати певні рішення в дуже короткий термін (наприклад, під час бою, аварії).

Основними логічними формами мислення є поняття, судження, умоввід.

Поняття – думка, в якій відображені загальні суттєві ознаки предметів і явищ дійсності. Судження - це відображення зв’язків між предметами і явищами дійсності, або між їх властивостями і ознаками. Судження це вислови про щось, вони стверджують або заперечують якісь зв’язки між предметами, явищами. Умовивід – це такий зв’язок між думками, в результаті якого з одного судження ми отримуємо інші судження.

Мислення виконує дві основні функції: пізнавальну (пізнання світу); організаторську (організовує людські вчинки).

а) творче мислення – найцінніша форма мислення;

б) репродуктивне мислення – відтворення вже відомих знань;

в) образно-рухове мислення – використовується при виконанні простих вправ;

г) абстрактно-логічне мислення – виявляється в умінні висловити свої думки за допомогою словесних або числових знаків і символів.

Уява – це психічний процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв’язків. Розрізняють пасивну й активну уяви. Активна уява може бути відтворювальною і творчою. Відтворювальна створює образи на основі опису. Творча уява створює нові оригінальні образи та ідеї.

Прийоми уяви: гіперболізація, аглютинація, схематизація, типізація, загострення, аналогія, фантазія. Мрії – це специфічний комплекс свідомих і творчих уявлених образів, пов’язаних з прагненнями й бажаннями людини стосовно майбутнього.
Шляхи розвитку у воїнів уяви:

  • формування мотивів і установок на розвиток уявлення у процесі навчання і служби;

  • наближення повсякденного навчання, служби до бойової обстановки;

  • залучення широкого колаосіб до обговорення проведених навчально-виховних заходів;

  • активна участь у масово-виховній, культурно-освітній, раціоналізаторській, винахідницькій роботі, спорті;

  • перегляд і обговорення кіно- і телефільмів, читання художньої та військово-мемуарної літератури.

  • цілеспрямованість вправи воїнів по формуванню уявлення.

Шляхи розвитку пам’яті:

  • підвищення свідомості і відповідальності за результати своєї діяльності;

  • установка командирів на запам’ятовування у ході навчального процесу;

  • уважне конспектування вивчаємого матеріалу якомога оперативніше з метою попередження забування;

  • цілеспрямоване практичне застосування знань, навиків і умінь у ході навчання і служби;

  • самовиховання пам’яті і регулярні вправи по її розвитку з поступовим їх ускладненням.


Шляхи розвитку уявлення:

  • розвиток мотивів творчого ставлення до виконання свого військового обов’язку;

  • постійне поповнення знань, навичок та умінь зі своєї спеціальності;

  • оволодіння засобами створення нових образів предметів та явищ шляхами регулярних вправ;

  • організація зустрічей з вченими, конструкторами, діячами літератури і мистецтва.

  • наслідування кращих зразків творчості;

  • залучення воїнів до науково-дослідницької, агітаційно-пропагандистської та культурно- освітноьї роботи;

  • активна участь у раціоналізаторській роботі.


Шляхи формування мислення:

  • створення проблемних ситуацій у процесі повсякденного навчання та служби;

  • широке впровадження діалогового способу проведення занять в навчальний процес;

  • озброєння комплексом глибоких знань для гармонійного розвитку;

  • вправи у розв’язанні завдань, зі спонуканням до самостійного творчого їх рішення;

  • оволодіння формами і методами мислення, діалектичною логікою пізнання світу;

  • самовдосконалення свого мислення.


Шляхи розвитку мови:

  • постійне розширення словникового запасу шляхом регулярного читання політичної, наукової, художньої, військово-мемуарної літератури і матеріалів періодичного друку;

  • наслідування кращих зразків мови діячів науки і культури, радіо і телепередач, театральних вистав та ін.

  • активна участь у всіх формах навчально-виховного процесу з метою формування навичок вільного і правильного викладання своїх думок;

  • самоконтроль і самооцінка своєї мови.

Питання для самоконтролю




  1. Дайте загальну характеристику пам’яті.

  2. Дайте характеристику процесам пам’яті.

  3. Дайте характеристику короткочасній, довгочасній оперативній пам’яті.

  4. Які ви знаєте мисленнєві операції?

  5. Що таке широта мислення, глибина та гнучкість мислення?

  6. Чим уява відрізняється від образного мислення, які ви знаєте види уяви?

  7. Проаналізуйте основні прийоми уяви.


Література

1. Годфруа Ж. Что такое психология? – М., 1992.

2. Введение в психологию / Под ред. А.В.Петровского. – М., 1996.

3. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогіка. – СПб., 2000.

4. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К., 1999.