asyan.org
добавить свой файл
1
Миколаївська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

Розробка уроку зі світової літератури

Тема: Постмодернізм. Запашне мистецтво бути людиною

(Патрік Зюскінд. «Запахи. Історія одного вбивці».


11 клас

Могильна Л.В.

вчитель

світової літератури

Миколаїв 2013

Тема: Постмодернізм. Запашне мистецтво бути людиною

(Патрік Зюскінд. «Запахи. Історія одного вбивці».

Мета: Організувати аналіз роману Патріка Зюскінда «Запахи» за принципом

заперечення; сприяти створенню умов для особистісного підходу до аналізу

твору; формувати в учнів вміння формулювати власну позицію ;розширювати

кругозір учнів; виховувати прагнення до самопізнання , самовдоскосконалення

та естетичні смаки.

Тип уроку: урок – бесіда з елементами дискусії.

Епіграфи:

1…..Ми опиняємося в обіймах одне одного , наші тіла переплітаються , блаженство, найвище щастя, світ летить у тартари.Амінь.(П.Зюскінд. «Контрабас»).

2. Він дарує нам аромат літератури.(Diogenas Autoren Album)

Випереджувальне завдання: Прочитати декілька розділів (1, 5, 8, 15, 18, 24, 27, 29, 32, 35,48 – 51) з роману П. Зюскінда «Запахи», повторити вивчене щодо змісту «Червоне і чорне»Стендаля, «Портрет Доріана Грея» О.Вайльда, «Злочин і кара»Ф.Достоєвського,

Ф.Кафка «Перевтілення».

Хід уроку:

Доля роману Патріка Зюскінда «Запахи» унікальна, адже твір перекладено на 33 мови і протягом 439 тижнів цей роман тримався у списку бестселерів.

А якщо б автор дізнався про те, що його запахи включено до шкільної програми однієї з європейських країн, то письменник був би здивований ще більше, ніж від комерційного успіху свого роману!

І, нарешті, якщо додати до цього те, що цей роман репрезентує таке глобальне явище у сучасному мистецтві взагалі і літературі зокрема, як постмодернізм, то загальному здивуванню вже просто не буде меж. Щодо останнього, то варто лише згадати особливості і засади постмодернізму, аби позбутися будь-яких сумнівів з цього приводу.
ІІ. Актуалізація знань учнів.

  • Згадаймо, у чому полягають особливості та засади постмодернізму?

Ці особливості та засади можна було б звести до кількох тез, які сформулював Б.Бігун у своїй статті з промовистою назвою «Постмодерністський образ світу»:

по – перше «постмодерністська думка виявляє себе як система уявлень, що критично настроєна сама до себе і не припускає або, у крайньому випадку, прагне не припустити остаточності та безсумнівності власних потрактувань. Так, один із розділів своєї знаменитої книжки «Стан постмодернізму» Ж.-Ф.Ліотар назвав «Постмодерністська наука як пошук нестабільності». І по – друге, щодо художніх творів постмодернізму, то «головний герой і центральний комплекс ідей поставлені тут під перехресний вогонь взаємо заперечливих потрактувань»
ІІІ. Опрацювання теми уроку

Критика визначила, що Зюскінд, передусім, подарував «нам аромат літератури», від назви роману багато у чому залежить його розуміння.

  • Яка назва, на вашу думку, точніше відповідає змісту твору «Запахи»(укр.) чи «Парфумер»(рос.)?

Якщо зважити на підзаголовок роману – «Історія одного вбивці», - а також на той факт, що головним героєм твору є парфумер Жан – Батист Гренуй , то, нібито перевагу треба віддати «Парфумеру».

Натомість якщо виходити з того , що у романі йдеться, зокрема, про час, коли «у

містах … царював сморід, який важко уявити нам, сучасним людям», а пошук і врешті – решт, створення досконалого аромату складає сюжет і зовнішню інтригу роману, то звичайно, більш відповідною назвою здаються «Запахи».

Дилема щодо визначення назви є доволі симптоматичною з погляду ідейного змісту твору. Варто звернутися до глибинного аналізу роману Зюскінда , аби відповісти і на це питання , що стосується цього пахучого витвору літератури.

Отже, наступне питання :

  • Чому, на ваш погляд, письменник звертається до образу людини, яка, за висловом Зюскінда, «належала до найгеніальніших і найвідразливіших постатей» тієї епохи, що породила такі «геніальні чудовиська», як де Сад, Сен – Жуст, Фуше, Бонапарт та ін.?

Думається, що не буде великим перебільшенням твердження щодо певного парадоксу, відповідно до якого історії злочинців і скоєних ними злочинів, що покладені в основу художніх творів , завжди викликають зацікавленість, а коли до таких тем вдаються письменники безперечно талановиті, то цілком і виправданий захват.

Пригадайте твори, які могли б слугувати доказу останньої тези.

Так, це звичайно, «Червоне і чорне» Стендаля, «Портрет Доріана Грея»Уайльда, «Злочин і кара» Ф.Достоєвського.

А дивний парадокс, згаданий вище, стосується того, що мета таких творів полягає не в оспівуванні злочинців , а у запереченні зла.

- А чи винний Гренуй у тому, що він є таким , яким він є?

Відповідь очевидна, адже його неперевершений нюх дістався йому від народження так само , як і його , м’яко кажучи, не дуже приваблива зовнішність.

-А чи винний Гренуй у тому, що він позбавлений будь- яких моральних ,а зрештою, і аморальних переконань?

Відповідь очевидна: він зростав і формувався майже самостійно, оскільки жодна людина , включно з його власною матір’ю , жодного разу не перейнялися цим дивним хлопчиськом, який з незрозумілих причин викликав лише страх, огиду та відразу.

-То чи винний Гренуй у скоєних ним двадцяти шести вбивствах гарних та квітучих дівчат?

Час на дискусію….

-Штучний чи принаймні зовнішній запах символізує мистецтво, то що тоді символізує внутрішній сморід, який піднімається з глибин душі Гренуя?

- Чому Гренуй перетворюється на вбивцю, опинившись у жаданому ним тепер світі?

Власне кажучи,це питання варто було б сформулювати дещо інакше, а саме: «Чому повернення Гренуя до людського світу перетворилося на трагедію і суцільний жах для мешканців Граса?»

  • Чому ж тріумф Гренуя перетворюється на його поразку?

Відповідь на це запитання також складається ніби з кількох «поверхів».На поверхні ми маємо справу з цілковитою очевидністю: не можна змусити кохати, а тим більше будувати любов на основі злочину.Крім цього, аромат, створений Гренуєм призвів до не менш вражаючих наслідків і щодо десятків тисяч людей , які опинилися у полі дії цього запаху. І, врешті – решт , сам творець досконалого перетворює своє найвище і вимріяне досягнення на спосіб звести остаточні рахунки з життям.

Прикметним у цьому плані є і спосіб , у який Гренуй іде з життя: завдяки створеному ним аромату він викликає до себе таку шалену любов паризьких покидьків, що від Жана – Батіста не залишається навіть найдрібнішої кісточки!

Отже, це все дає пістави вважати , що вказані наслідки - не результат дії злих сил, а внутрішня (онтологічна, іманентна) властивість любові :мрії про неї, прагнення досягти її несуть смерть іншим, а досягнення її перетворюється на вакханалію і здатне спричинити власну смерть.

Чи згодні ви з цим висновком?

Час на дискусію.


Згадайте «Перевтілення» Кафки і порівняйте героя цього твору з маленьким «кліщем» Гренуєм. У Григора Замзи , який перетворився на велетенську комаху, не було жодних шансів на любов, і ,можливо, саме через це з ним і сталося таке лихо.

А щодо Гренуя , то «народжений без запаху у найсмердючішому місці світу, вийшовши зі сміття , бруду і гнилизни, вирісши без любові , виживши без душевного людського тепла з однієї лише впертості і завдяки відразі , маленький, кульгавий, виродливий - фізичний і моральний каліка – він досяг того , що сподобався світу. Мало того!Його люблять! Шанують!Обожнюють!» Проте саме у цю мить «він зрозумів, що ніколи не знайде задоволення у любові , а лише у ненависті своїй до людей і людей - до себе!»

-То невже цей роман є чи не найпесимістичнішим, навіть порівняно з творами Ф.Кафки чи Йонеско , бо ж , здається, і справді не залишає жодної надії на краще?!
ІV. Підведення підсумків роботи.

Слово вчителя.

Історія Жана – Батіста Гренуя , яку надзвичайно талановито розповів Патрік Зюскінд , як, зрештою, й історія , яку пережило все людство у ХХ сторіччі, змушують упевнитися у зовсім невибагливій істині : повсякчасне і наполегливе поз буття ненависті – ось, певно, чи не єдиний шлях до життя! І для того щоб його духмяний запах не зникав ані на хвилю , зовсім не обов’язково бути парфумером, - для цього цілком достатньо бути людиною, яка абсолютно позбавлена здатності ненавидіти.
V. Домашнє завдання .

Написати (на вибір):

  • роздум – есе на тему: «Сморід натхнення чи аромат життя?»

  • твір – мініатюру на тему: «…Чи з неба ти, чи з темної безодні?...»

(Ш.Бодлер «Гімн красі»).