asyan.org
добавить свой файл
1
ТЕМА: Доля жінки–матері у поемі Т.Г. Шевченка «Наймичка».
МЕТА: допомогти учням удосконалювати навички аналізу поетичних творів, уміння висловлювати власну думку, виховувати почуття відповідальності, милосердя, шанобливе ставлення до жінки-матері; удосконалювати навички аналізу ліро-епічних творів, уміння висловлювати власну думку щодо прочитаного; формувати шанобливе ставлення до жінки-матері.
ТИП УРОКУ: інтегрований урок вивчення нового матеріалу (літературно-історичний)
ОБЛАДНАННЯ: мультимедійний супровід, фонограми, хрестоматія, презентації.
ХІД УРОКУ:
I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності:
«Асоціативний кущ»

Учитель літератури: Що для вас найдорожче у житті?

Мама

Близькі, друзі




Найдорожче у житті


Мама, родина


Мама

мама


Учитель літератури: Більшість з вас написали слово «мама». Так, найдорожчою в світі для всіх нас є мама. Дорогим та святим це слово було і для Т.Г. Шевченка.
III. Повідомлення теми, мети уроку (на дошці - слайди)
IV. Опрацювання навчального матеріалу.
Учитель літератури: Багато поетів і письменників зверталися до теми жіночої долі(можна назвати їх). Не виключенням був і Т.Г. Шевченко. Його навіть називають співцем жіночої долі («Причинна», «Тополя», «Катерина» та інші), або, доречніше було б сказати, «жіночої недолі».Чому так?
Учитель історії: (на дошці- слайд з картою українських земель у ХІХ ст.)
Перед нами карта, де є Дніпро, є Київ, є Галичина і Поділля, але немає назви держави «Україна». Чому так?

(учні відповідають, що у ХІХ ст. українські землі входили до складу двох імперій – Австро-Угорської та Російської)

Учитель історії: І це дійсно так. Наш народ у той період не тільки не мав власної національної держави, а ще й терпів страшний тягар національного гніту. Зараз мікрогрупа істориків нагадає нам умови існування наших пращурів під гнітом двох імперій.

(виступ учнів супроводжується демонстрацією їхньої презентації)

Історична довідка

У ХІХ столітті українці не мали власної держави. Українські землі, на яких проживало майже 12 мільйонів чоловік,були розділені між двома могутніми імперіями - Російською та Австро-Угорською. Порівняно з європейськими країнами, де не було масового кріпацтва, експлуатація українських селян була надзвичайно жорстокою. Головним чином тому, що поміщиками тут дуже часто були представники інших народів та інших релігій. Особливо відчутно це проявлялося в Західній Україні та на Правобережжі, де землевласники були за походженням угорцями, австрійцями, поляками католицького віросповідання, а селянство — українським (православним чи уніатським). Подекуди панщина сягала 5-6 днів на тиждень, а величезні податки зводили нанівець результати неймовірно важкої праці селян. Це спричинило кризу феодально-кріпосниць­ких відносин, яка супроводжувалася постійною соціальною боротьбою селянства з поміщиками. Розділивши українців та їхні землі між собою, Австрійська та Російська імперії відверто нехтували інтересами українського народу, що мав тисячолітню історію та самобутню культуру. Уряди двох імперій наполегливо впроваджували політику асиміляції. На державні посади призначали представників панівної нації та не допускали на них українців. Через це не вирішувалися ані загальносуспільні проблеми, ані проблеми окремих громад, що мусили терпіти свавілля чужої влади, яка чи то не розуміла, чи відверто нехтувала їхніми інтересами. До вже згаданого долучалися також питання економічної несправедливості, ігнорування інтересів українських ремісників, промисловців, селян. Україна була позбавлена і власної системи освіти. Навіть якщо родина і мала гроші для навчання дитини, вчитися маленький українець мав на іноземній мові. Австрійська та Російська імперії створювали нездоланні перепони для розвитку української культури та збереження народних традицій, звичаїв та побуту. Ще не одне покоління українців з образою буде згадувати Валуєвський циркуляр 1863 та Емський указ 1876 років, які заборонили українцям розмовляти рідною мовою. Сьогодні нам здається неможливим існування наказу про те, що цілий народ повинен стати німим. Та й сам процес насильницького розділення українського народу між двома імперіями, постійне приниження честі й гідності українців представниками панівних націй стали справжньою трагедією для наших пращурів. Історична пам’ять — дуже вагомий компонент духовності народу. Вона існує у вигляді історичних міфів і легенд, які передаються від покоління до покоління. До її складу входять і спогади безпосередніх учасників чи свідків давніх подій. Діячі української культури ХІХ століття ніби ставили запитання: якщо в минулому народ був самостійним творцем своєї долі, успішно захищався від ворогів , мав свою державу, то чому він мусить тепер терпіти поневолення, страждати замість того, щоб повернутися до вільного стану і своєї власної державності? На основі зібраного матеріалу, особистих вражень і досвіду українські митці за допомогою художніх образів почали творити узагальнений образ України та українців.
Учитель літератури: Важкі соціальні умови, в яких проживали жінки того періоду, не сприяли зображенню щасливого материнства. Жінка у творах Т.Шевченка – нещаслива, безправна, пригнічена..

Жінка-покритка була типовим явищем у тогочасній Україні. Жертвою зрадливого кохання стала й Ганна з поеми «Наймичка». Давайте розглянемо долю цієї жінки. Зміст твору всі опрацювали вдома. Простежимо, як же розвиваються події в поемі.
Фронтальна бесіда за змістом поеми.

  1. Чому Ганна опинилася серед поля з дитиною?

  2. Що вирішила жінка?

  3. Що довелося пережити Ганні, поки вона не бачила дитину?

  4. Чим пояснити байдужість її до оплати, коли вона наймалася на роботу?

  5. Знайдіть цитату яка підкреслює радість жінки від можливості бачити сина щодня?

  6. Чим пояснити те, що Ганна намагається переробити багато роботи в сім’ї селян?

  7. Чому Ганна весь час проклинає свою долю, плаче?

  8. Чи відчуває Ганна радість від того, що Марко називає її своєю матір’ю?

  9. Чому наймичка не могла зізнатися Маркові в тому, що вона його мати?

  10. Що відчувала Ганна після того, як зізналася Маркові в соєму материнстві?


«Ротаційні трійки» (змінювані).

Завдання :Визначити тему, ідею, основну думку.

(Учні працюють та роблять висновки)

Тема – зображення важкої долі кріпачки, яка змушена все життя приховувати своє материнство.

Ідея – осуд соціальних умов, в яких проживала жінка-покритка.

Основна думка – мати – найсвятіше, що є у кожної людини.
Характеристика образу Ганни.

Учні називають риси характеру Ганни (працьовитість, любов до дитини, набожність, повага до старших сила волі, безкорисливість).
Робота з текстом:

Добрати цитати, що підкреслюють названі риси характеру.
1 група – набожність, безкорисливість.

2 група – працьовитість, сила волі.

3 група – повага до старших, любов до дитини.
«Займи позицію»

По-різному називають вчинки Ганни. Одні – подвигом матері, інші – спокутою за гріх. Яку з думок ви підтримуєте? Висловіть свою точку зору.

(учні висловлюються)
Дослідження

Скористайтеся схемою. Оцініть рішення кожної з героїнь.
Катерина Ганна

народила дитину, її народила сина; наймається

вигнали з дому; на роботу, щоб бути біля

розчарування в коханому; дитини; страждає через

покинула дитину; приховане материнство;

з відчаю вчинила розкриває синові таємницю

самогубство. перед смертю.
А тепер хто підсумує все сказане?

(учні роблять висновки)
Учитель історії: Ми живемо в інші часи, ставлення до жінки-матері у нашому суспільстві не залежить від наявності свідоцтва про шлюб. Але проблема покинутих дітей, на превеликий жаль, існує. У чому коріння цього соціального явища - досліджувала мікрогрупа соціологів. Їм слово.

(доповідь супроводжується презентацією)

Соціологи

Дитині треба дарувати не тільки життя, але й можливість жити. На жаль, не всі батьки здатні виховати своїх малюків. Як це не дивно, але соціальне сирітство – найбільша проблема українців сьогодні. З 8 мільйонів дітей нашої держави майже мільйон тих, хто позбавлений батьківського піклування. Щороку 2 тисячі дітей в Україні стають сиротами в перші хвилини життя. Статистика невтішна — кожна сота жінка відмовляється від своєї крихітки ще в пологовому будинку. Найчастіше відмовляються від дітей молоді жінки, у яких була небажана вагітність. Якщо таку юну матір не підтримають родичі, її дитина скоріш за все потрапить у дитячий будинок. Самотній матері, від якої відмовилася рідня, у нас йти фактично нікуди. Далеко не кожна жінка може зважитися на виховання дитини, що народилася інвалідом - таких також багато серед покинутих, хоча для таких діточок існують пільги та спеціальні програми реабілітації. Особливо безталанні діти, що стали сиротами при матерях-алкоголічках, наркозалежних та засуджених. Їм додає лиха кількість тяжких хвороб, що передається від таких мам. Проблеми сирітства в Україні вирішуються програмами всиновлення - згідно з нашими дослідженнями, кожна п`ята родина готова взяти на усиновлення сироту, а шість із сотні сімейних пар не проти створити дитячий будинок сімейного типу.

V. Підведення підсумків.

Учитель історії: Підсумовуючи наш урок, хочу звернути вашу увагу на таке явище: доля народу - це відображення долі його жінок. Ми, ваші вчителі, сподіваємося, що ви винесете з сьогоднішнього уроку щось дуже важливе для себе. Давайте зараз використаємо метод рефлексії - кожен закінчить таке речення: «Я сьогодні замислився…»

(учні по черзі відповідають)
VI. Домашнє завдання. Написати фанвік на тему: «Якби Ганна зізналася малому Маркові…»