asyan.org
добавить свой файл
1
УДК 657.1

С.А. Ткаченко, О.В. Гончарук

Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв
АПОДИТИЧНІ (ДОКАЗОВІ, ПЕРЕКОНЛИВІ) КОНКЛЮЗІЇ (ВИСНОВКИ) ВІДНОСНО ВАГОМОСТІ МАРКЕТИНГОВОГО ПОКАЗНИКА "ДОХОДИ (ВИРУЧКА) ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ"
Відійшли у минуле часи, коли управлінці були заклопотані питаннями постійного зменшення витрат, а показник виробничої собівартості займав провідне місце при комплексній оцінці стратегії підприємства. Так, цей показник і сьогодні займає вагоме місце. Однак, за сучасних ринкових відносин в економіці України показником, який виступає вагомішим та одним із проміжних при визначенні ефективності маркетингової стратегії підприємства є “Доходи (виручка) від реалізації”. Цей показник отримав визнання серед управлінців не тільки тим, що максимально можлива виручка (дохід) від реалізації слугує підтвердженням завоювання відповідної частки ринку, а відповідно і конкурентоспроможності підприємства по відношенню до його конкурентів. А й тим, що на відміну від показника виробничої собівартості реалізованої продукції, який підприємство в змозі регулювати і всебічно впливати на нього, виходячи із своїх цілей, показник доходу (виручки) від реалізації має імовірносну природу і залежить від впливу зовнішніх факторів, які породжує ринок. Так, і в цьому конкретному випадку ми знаходимо підтвердження того факту, що все імовірне заслуговує на більшу увагу зі сторони безпосередніх суб’єктів ринку, аніж те, що безпосередньо підвласне їм.

Так, відділ маркетингу повинен отримувати різноманітну інформацію відносно цього показника, провідне місце в якій займають дані обліково–економічного забезпечення, формуємі бухгалтерською службою підприємства. Однак, відзначимо, що потенціал сучасного методологічно–інформаційного інструментарію обліково–економічного забезпечення використовується не сповна. Цей факт породжує значні утруднення в отриманні необхідної вихідної інформації і, як результат, знижує ефективність маркетингової стратегії підприємства, що висуває до теоретиків і практиків обліково–економічної думки потребу у вирішенні цих «прогалин».