asyan.org
добавить свой файл
1
“Погоджено” “ЗАТВЕРДЖУЮ” Начальник Жовтневого Начальник Жовтневого РВ

ЗМПО ГУ МНС в Миколаївській області

С.І. Черніков майор вн. служби

А.С. Криворучко “_____” _____________ 200__ р.

"____"______________200 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ

проведення заняття з психологічної підготовки

з працівниками Жовтневого ЗМПО.


ТЕМА № 3.2 „ Культура професійного спілкування. Психологія спілкування.”
Навчальна мета: Вдосконалення знань про культуру та психологію спілкування.
Час: 45 хв.

Місце проведення: Учбовий клас.
Література: 1. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 2000.

2. Корнєв М.Н., Коваленко А.В. Соціальна психологія. – К., 1995.

Самонов А.П. Психология для пожерных. – Пермь


Порядок проведення занять:

1. Органiзацiйний момент - 5 хв.

- перевiрка присутнiх;

- оголошення теми i мети занять, питання, якi мають вивчатися;

2. Викладення матерiалу теми - 25 хв.

3. питання для самопідготовки - 5 хв.
Питання для самоконтролю


  1. Що називаємо спілкуванням?

  2. Які функції виконує спілкування?

  3. Дайте характеристику комунікативній, інтерактивній та перцептивній стороні спілкування.

  4. Які є засоби спілкування?

  5. Дайте визначення поняттю сумісність.



Питання та iх короткий змiст

Методичнi вказівки



Важливим видом людської діяльності є спілкування. Сутність спілкування полягає у взаємодії суб’єктів діяльності. Поняття “спілкування” вживається у психологічній літературі в різних значеннях: як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн); як один із видів людської діяльності (Б.Г. Ананьєв, М.С. Каган, О.О. Леонтьєв); як специфічна форма інформаційного зв’язку (А.Д. Урсул, Е.О. Рєзников). У широкому розумінні спілкування – це та сторона людської діяльності, що вказує на зв’язок та взаємодію людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи в процесі їхньої життєдіяльності. Спілкування може бути матеріальним і духовним, прямим (безпосереднім) і масовим (опосередкованим). Спілкування – як соціальне, так і індивідуальне явище. Важливими функціями спілкування, які виділяє Б. Ломов, є: інформаційно-комунікативна (передача і прийом інформації); регуляційно-комунікативна (регуляція власної поведінки та поведінки інших людей); афективно-комунікативна (емоційна сфера людини).
Г. Андреєва виділяє три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформацією між тими, хто спілкується); інтерактивну (взаємодія, що виявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на організацію спільної діяльності); перцептивну (розуміння людини людиною). [5]

Процес спілкування реалізується за допомогою вербальних та невербальних засобів. Вербальні засоби спілкування – це мова (письмова та усна). Невербальні засоби – міміка, пантоміміка, жести, інтонація, дистанція тощо.

У процедурі спілкування виділяються такі етапи: потреба в спілкуванні; орієнтація в цілях спілкування; орієнтація в особистості співбесідника; планування змісту спілкування; вибір конкретних засобів спілкування та поведінки; сприйняття та оцінка реакції співбесідника; корекція напрямку, стиля, методу спілкування.

Типи спілкування: функціонально-рольове (начальник та підлеглий, викладач і курсант); міжособистісне (участь двох і більше людей у спілкуванні); ділове спілкування (спілкування, спрямоване на вирішення проблем, на досягнення предметної домовленості); рапортне спілкування (спілкування з односторонньою довірою).

Одиницею виміру спілкування є контакт – зв’язок людини з людиною, зближення у спілкуванні, який виявляється в таких формах: присутність, обмін інформацією, сумісна діяльність, взаємна активність.

У процесі спілкування виявляється подібність і розбіжність соціальних установок, які породжують симпатії та антипатії між людьми і визначають рівень їхньої сумісності. Сумісність розкриває наявність внутрішньої єдності суб’єктів спілкування. Метод соціометрії дає змогу визначити реальну та бажану потребу людей бути разом. Сумісність – максимальне, суб’єктивне задоволення партнерів один одним.

Види сумісності: 1. фізична сумісність означає гармонійне поєднання людей, виконуючих сумісну діяльність (сумісність у силі та витривалості);

2. психофізіологічна – сумісність якостей темпераментів. У спілкуванні та взаємовідносинах краще порозуміння відбувається між людьми різних темпераментів; 3. соціально – психологічна сумісність передбачає схожість характерів та здібностей. Під час спілкування виникають непорозуміння між партнерами, які слугують причиною конфліктів, вони називаються бар’єрами спілкування.






План-конспект склав:

Начальник караулу ПДПЧ-36

ст. лейтенант вн. служби І.В. Медведєв