asyan.org
добавить свой файл
1
Стоїть самотня маленька дівчинка біля малесенької річки, ні, біля малесенького канальчика, і плаче. Тато казав, що якщо хочеш купатися, потрібно попросити маму, аби нагріла воду в кастрюльці, а потім вилити її в канал. Бо ж осінь і холодно.

А дітям інколи так хочеться купатися! Навіть якщо холодно. Навіть якщо осінь. Бо дітям байдуже, що холодно. А ще більше їм байдуже від осені. Бо діти вміють мріяти. Діти живуть мріями.

Інколи дітям буває важко. Але це тільки тоді, коли вони комусь дуже сильно повірять. І коли вони не кажуть мамі, для чого їм потрібна тепла вода, а несуть її триста метрів у двох маленьких горнятах аж до старого дуба. І ручки мерзнуть від вітру. І стареньке пальтечко вже скинуто на пожухлу траву. А тато стоїть і сміється. Тато заливається сміхом.

Але його потрібно любити. Бо тато – дорослий. Тато – поважний. Тато вчить. Тато може покарати. Може навіть побити. Адже він – ТАТО, і вже тільки тому його слід любити більше за всіх. Принаймні, так каже він.

А ще він каже, що його слід називати не татом, а татком. Але він також наставляв, що маму не потрібно називати мамкою. З неї досить і мами. Він колись навіть повчав, що маму можна ніяк не називати. Бо тільки він для дітей є справжньою мамою і справжнім татом. Особливо, коли мама допізна на роботі. Ну і як не слухати батька?.. Якщо він так каже... Якщо він так думає... Якщо він так вважає...

Авжеж, татку, ви праві. Праві тільки тому, що на тридцять років старші від свого дитяти. Навіть, коли не розібравшись ні в чому, караєте невинне створіння. Ви завжди праві, бо ви – ТАТО.

Поруч з ними на березі каналу стоять інші люди і також сміються. А вона от повірила, запалилась. Мріяла вже кілька днів, як купатиметься. А що тут такого? Адже дитина – це суміш віри, надії й любові. Це зародок мрії, яку конче потрібно леліяти. Бо якщо він не проросте, то згниє і, мов хробак, у дорослому віці, нищитиме вас зсередини…