asyan.org
добавить свой файл
1
Свято розпочинається українською народною мелодією

1-й ведучий. Україна… Рідний край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зеленом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди , щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкії, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

2-й ведучий.

Що таке Україна? За віконцем калина ,

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

1-й ведучий. Хай сьогоднішній вечір відкриває перед вами, друзі, розум мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу. Запрошуємо вас у віртуальну мандрівку, присвячену грудневим святам.

2-й ведучий. Десь з часом, із заборонами, турботами про «хліб насущний», багато з нас розгубили пам’ять про скарби наших предків – звичаї, забули, що це саме ті прикмети, по яких розпізнається народ, його духовна культура. Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

1-й ведучий. Вже довкола біліють сніги. Мороз розмалював мережаними візерунками вікна. Дерева обсипав іній. Вся природа ніби прибралася до казки, в яку вірить і з особливим нетерпінням чекає кожна людина.

У нашого українського народу існує повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками.

2-й ведучий. Вовкулака – це завжди похмурий, завжди чимось незадоволений чоловік; в день святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами по лісі і має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї; а в день зимового Миколи він знову перекидається чоловіком. Вовкулака, бувши в людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв людських не знає.

1-й ведучий. Сьогоднішня зустріч присвячена першому циклу зимових свят. Тож розпочнемо подорож по традиційних святах грудня.

Грудень — «найтемніший» місяць року. Це ще не коріння зими, а первозимок, пора похмурого неба і ранніх сутінок. У календарі Давньої Русі грудень посідав десяте місце. Лише в 1700 році він перемістився на нинішне, дванадцяте.

Учень1. 1 грудня Платона і Романа. За цим днем судили про зиму («Який Платон і Роман, така і зима», «Коли на мучеників Платона і Романа день теплий, то і зима буде тепла»).

Учень2. 4 грудня – свято введення в храм Пресвятої Богородиці. Саме з цього часу селяни мали повне право на відпочинок: всі господарські роботи закінчено, зібрано врожай, оброблено ниву. Тож не випадково, мабуть, найбільше свят припадає саме на зимові місяці.

Учень 3 У народі говорили: «Введення прийде і свят наведе», «У грудні, що не день, то свято».

Учень 4 5 грудня Прокопа. Вважалося, що саме з Прокопа настає добра санна дорога.

1-й ведучий 7 грудня – жіноче свято- День Великомучениці Катерини.

Напередодні цього дня, ввечері розпочиналися дівочі гадання. Найчастіше крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо до Різдва гілочка розквітала, то це означало, що цього року дівчина вийде заміж.

2ведучий День великомучениці Катерини вважався святом дівочої долі. Старі люди казали: жінка має дві долі — від Господа і від нечистого. А щоб судьба не прийшла та не вчепилася від того, що не згадуеться при хаті, матері вчили дівчаток уже з дитинства молитися до святої Катерини — невісти Христа.

Учень 5 Катерина по раю ходила,

Катерина в Господа просила:

— Подай щастя молодій дівчині,

Що вгодила святі Катерині,—

Учень 6 А Катерині вгоджати — злого слова нікому не казати, в піст скорому до рота не брати, тата і маму щиро шанувати, старині допомагати, заздрощів у душі не мати.

Учень 5 — Була це дівонька-краса, що в далекому місті Александрії з'явилася почерез триста літ від воскресіння Христа. Багатою була, у добрі купалася, через ум свій та гонір — ні з ким не зналася: «Нема по мені принца та короля, буду в дівках сидіти, на білий світ глядіти!» — казала. А мама її на той час таємною християнкою була. Та й стала вона перед старшим посеред них і в сльози, поради питає. А старець той наставитель так промовляе: «Приведи до мене свое неслухняне дівча, я їй покажу красою вдалого за ню, і багатством, умом...»

Учень 6. «Хто він? Чи можу його уздріти?» — зблідла на мамині слова Катерина і побігла до старця. Старець простягнув їй образок невеличкий, де Матір Божа з дитям, і каже: «Помолися на ніч, поклади під подушку — і ти його побачиш».

Учень 5 Лиш Катерина віченьки свої зімкнула — Учень 6. Діва сльозу втирає,

тут з образу принц ступає, сонцем ясним сіяє, старця сама шукає,

мудрий такий, багатий, небо — його палати. молить його навчити,

Матінка Божа каже, би серце її розважив. як то ж треба жити.

«Нічого не можу сказати: нелюба мені, пихата!»

Відкрив старець Катерині красу Христа: чому Його світло — сонячне сіяння, а мудрість його — керує світом, чому біднішим від того не робиться, як скарби Свої премного роздає.

Учень 5. Загорілася душею Катерина, рученьки свої перед цим образом склала, на коліна упала — і знов уві сні Христос до неї ступив, любо її поблагословив, пальця дівочого торкає, персня на него накладае: «Тепер вона така багата і премудра, як була бідна і нерозумна. Роблю невістою своєю на віки вічні. Най за мною ступає, дівкам помагає, добро роздає, іменем моїм гріхи відпускає».

1-й ведучий З приходом Катерини чекали лютих морозів.

Народні прислів'я та прикмети, пов'язані з днем Катерини:

На святу Катерину ховайся під перину

Катерина по воді, то Різдво по льоді

Як на Катерини холодно, то буде голодно.

2ведучий День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Серед осінньо-зимових празників він найбільше виділяється поетичністю й неповторністю. Його іще називають у народі — Калита. Він вважається парубоцьким святом.

Я, святий Андрію,

Конопель насію.

Дай же, Боже, знати,

З ким весілля грати…

Учень 7. На другий день після Андрія Первозванного, 14-го грудня, святкували колись пророка Наума.

Наум був чоловік мудрий. Тому відіславши сина до школи, батько йшов до церкви і ставив свічку перед образом пророка Наума, промовляючи: «Святому на пошану, а моєму синові на розум».

В день святого Наума добре починати вчити дітей: наука на ум піде.

Учень 8. 17 – го грудня – день Варвари Великомучениці. Народна легенда, каже, що свята Варвара Великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові.

Учень 9. В день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. «Можна тільки вишивати та нитки сукати…» Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

«Варвари» - день повороту на весну. Кажуть, що «Варвара ночі урвала, а дня приточила».

Учень 10. На другий день – преподобного Сави, а на третій – Миколая. На Україні в цей час звичайно випадають великі сніги, починаються «справжні» морози, замерзають ріки.

Ведучий1. Всі ці свята дуже цікаві і несуть багато інформації про звичаї і «душу» нашого народу, але кожна дитина жде основного свята року- Свята Миколая .

Ведучий 2. У ніч з 18-го на 19-те грудня з неба на кришталевих санях їде на землю Святий Миколай.

Учень 11. Всі чекають Миколая,

Всі на світі – кожний край,

Та не кожний, мабуть, знає,

Хто ж то добрий Миколай.

Жив колись давно на світі

Десь у Азії юнак…

Роздавав дарунки дітям

Той багатий одинак.

Учень 12. Бідним дітям у потребі

Дарувати він любив,

Аж Господь Вседобрий в небі

Миколая полюбив.

Став єпископом всезнаним

Миколай, і чемно жив,

Інсценіровка свята Миколая

Особливої пошани

Він у Бога заслужив.

Учень 13. Запитав Господь: - Що хочеш

За свої заслуги ти?

- Хочу, Господи, я хочу

Раз у рік на землю йти:

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов,

Чемним дітям роздавати

Подарунки за любов.

Дійові особи: Святий Миколай, 1 Ангел, 2 Ангел, 3 Ангел, Тарасик, Яринка, дівчинка, Вітер, чортик.

На задньому плані сцени вогні великого міста, збоку росте ялинка, вечір.

1 Ангел :
Ніч розкрила чорні крила,
Землю в темряву сповила.

2 Ангел:
Сніг засипав всі дороги,

І поля, і перелоги.

3 Ангел :
Ані сліду не видати,
Ні стежиночки до хати.

1 Ангел:
Як же Миколай святий
Знайде стежку до дітей?

Вітер (вбігає з метлою):
Не турбуйтесь, слуги Божі!
Вітер радо вам поможе.
Гляньте, ось метлу я маю,
Всі шляхи позамітаю,
Брами всі повідчиняю
Я святому Миколаю.
(Замітає шляхи, ангели присвічують).

2 Ангел:
О, спасибі, Вітер-брате!
Гарно вмієшь замітати.
Може б, ти ще допоміг,
Щоб світити місяць міг?
В темну ніч їзда тривожна,
Заблудити легко можна....

Вітер:
Добре! Я під небо злину,
Сіру плаху з нього скину.
Вийде місяць з-поза хмар,
Ясний витягне ліхтар,
І усі шляхи осяє
Пресвятому Миколаю!

Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.

3 Ангел:
Гляньте, місяць в небі світить!

1 Ангел:
Вже чекають чемні діти
На святого Миколая.

2 Ангел:
Ми йому на зустріч йдем.

3 Ангел:
В кожну хату заведем.

Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи.

Чортик:
Ой, холодна тут зима –
В пеклі ж холоду нема,
Вибиравсь я, наче вліті!
В пеклі – жар, зима – на світі.
Я без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
Поки всунусь десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба ж кості розігріти!

Під звуки музики пританцьовує та співає:
Ух, ух, ух, ух, ух....

Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач –
Грійся, чортику, та й скач!
(перестає танцювати)
Трохи розігрівсь.... Та цить!
Чути здаля сніг скрипить!
Хтось надходить. На хвилинку
Заховаюсь за ялинку.
(Чортик ховається.
Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)

Яринка:
Чом, Тарасе, не видати
Ні одного агеляти,
Ні дзвіночків не чувати!
Може, Миколай Святий
Не прибуде до дітей?

Тарасик:
Неможливо це, сестричко!
Ще хвилинку невеличку
Терпеливо ми заждім.
Миколай Святий в наш дім
Вірю, скоро завітає,
Він про нас всю правду знає.
Ми ж усі учились пильно,
Не вели себе свавільно,
І чужого научались,
Та й свого не відцурались.

1 Ангел:
(непомітно вийшов з-за лаштунків, слухає розмову дітей, а потів мовить сам до себе)
Добрі, гарні діти!
Як же ними не радіти?

Чортик:
(вихиляється з-за ялинки)
Не мої це друзі-діти!
Ні, не маю чим радіти!

Яринка:
Ми до Господа молились,
Щоб багато дав нам сили,
Щоб багато дав охоти
Перешкоди всі збороти
І колись такими стати,
Як хотіли б тато й мати,
Як хотіла б вся родина
Й наша рідна Україна!

1 Ангел:
Добрі діти, гарні діти,
України пишні квіти!

Чортик:
Не мої це друзі, бачу –
З горя мало не заплачу.

Тарасик:
(прислухається)
Сестро, чуєшь?

Яринка:
Це дзвіночки!

Тарасик:
Ангеляток голосочки!

Яринка:
Чуєшь, брате?
„Ту-ру-ру!”
Здаля чути дивну гру....

Тарасик:
Ангелята, видно, грають,
Як Святого проводжають.

Дзвонять дзвіночки, грають труби, співаючи, виходять на сцену ангели. Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків.

2 Ангел:
Просим, глянь, Дідусю Божий:
Перед містом на дорозі
Ми зустріли цих дітей.

Святий Миколай:
Мир вам, діти! ( благословляє)

Яринка:
О, святий наш Миколаю!
Не прогнівайся, благаю,
Що Тобі на зустріч ми
Серед ночі і зими
Аж за місто вийшли з хати!
Ми хотіли привітати,
Поклонитися Тобі...

Тарасик:
Правду мовим, далебі!

Святий Миколай:
Добрі діти – вас я знаю!
Правду з ваших серць читаю,
З ваших синіх оченят –
Дуже, дуже з того рад!
Тільки ви вночі взимі
Не пускайтеся самі
Віддалік від ваших хат!

Тарасик:
Ми гадали, слуги Божі,
Що поможем вам в дорозі,
Шлях у місто вам покажем,
Хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай:
Нам якраз туди пора,
Де чекає дітвора,
Щоб її дійснилась казка.

Тарасик:
О, то просимо! Будь ласка!
Тут місток, там першій дім,
Парк і зал...

Святий Миколай:
Хутчіш ходім!

Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висовується чортик і, смикнув Тарасика за рукав, відводить вбік.

Чортик:
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає)
Брів снігами без кожуха,
Відморозив ніс і вуха.
Друзів тут моїх нема –
Все пропало.... все дарма!... Чути завивання вітру, виходить вітер..

Вітер:
Хто ти будеш?

Чортик:
Друг я твій!
Перемерз я – розігрій!

Вітер:
О, чортів я розумію!
Зараз я й тебе зогрію...
(вітер з метлою женеться за Чортиком, той втікає) . Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка:
Ось ми в залі!
Погляньте – Олі, Галі
Ромки, Славки та Петрусі –
Українські діти всі!

Святий Миклай:
О, спасибі, друзі браві,
Що дорогу показали!
За цю помічь, милі діти,
Буде вас Ісус любити,
А Ісусикова Мати
Все вам буде помагати.

Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до края сцени і благославляє громаду дітей:

Мир вам, любі! Ласка Божа
Ваші душі хай осяє!
А громада ваша гожа,
Мов чудова квітка-рожа,
Хай росте і розцвітає
Без пригоди злої, лиха,
Мамі, татові на втіху,
А народові на славу!

Ангели:
Любі хлопчики й дівчата,
Вас вітають ангелята!

Святий Миколай   (до ангелів):
А скажіть, небісні дітки, -
Ви ж для них найліпші свідки –
Чи ті діти, що у залі,
Ті спереду і там далі,
Більші, меньші і маленькі,
Цілий рік були чимненькі?

Ангели (гуртом):
Так, вони були чемненькі,
Тата слухали і неньки.

Святий Миколай:
А скажіть, небесні дітки, -
Ви для них найкращі свідки –
Чи молитву рідну знають?
Бога нею прославляють?
Чи шанують рідну мову,
Українське рідне слово?

Ангели:
Так, і моляться, й читають,
Рідні пісеньки співають
Галі, Стефи, Марки, Олі,
Бо навчаються у школі.

Святий Миколай ( до дівчинки у залі):
А ходи сюди, дитинко,
На коротку на хвилинку,
Розкажи нам, що ви, діти,
Тут навчилися робити?

Дівчинка ( виходить):
Я скажу усе, що знаю,
Пресвятому Миколаю:
Хоч малі ми дитинчата,
Поважаєм маму й тата.
Ми шануєм рідне слово,
Прадідівську рідну мову,
Рідні кніжечки читаєм,
Рідні пісеньки співаєм,
І молитвою, що мати
Нас навчила в рідній хаті,
Ми звертаємось до Бога
Про опіку й допомогу.

Святий Миколай :
Чи молилась ти, дитино,
За добробут в Україні,
За бабусеньку – сирітку,
За дідуня   і за тітку,
За ровесників дітей
І за рідних всіх людей?

Дівчинка:
Ми всі молимось щоднини
За весь нарід України.

2 Ангел:
Добрі діти, так і треба –


Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай:
Бачу я, ви добрі діти –
Буде з того Бог радіти!
Хай же вам, мов сонце світить,
Захищає, мов покров,
Божа ласка та любов!
Не за плату-нагороду,
А тому, що чесні зроду,
Що шляхетні, не пусті,
Правді служите святій.
(до ангелів)
Божі слуги, ангелята!
Розвантажуйте санчата,
Розпаковуйте гостинці
Мирославові, Галинці.
Роздавайте всім, як треба,
Подаруночки із неба.

Дівчинка:
Дякуємо Тобі, Владико,
За утіху цю велику!

Яринка:
Дякуємо Тобі, Святий,
Від усіх оцих дітей!

Тарасик:
Обіцяємо добрими бути,
Слів Твоїх не призабути,
Завжди вчитися охоче,
Бо того Ісусик хоче,
І такими вирастати,
Як бажають тато, мати
І увесь наш рідний край!

Ангели (хором):
Всім вам Боже помагай!

Ведучий1:

дуть кришталеві санчата, дзвоники ніжно на них дзвенять, а старий Миколай весело усміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливими! I ті що роблять подарунки, і ті, кому їх дарують. Бо найбільше щастя в житті - це робити добро.
Ведучий 2. Після свята Миколая, до Великого Посту, в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці. І які ж вечорниці можуть обійтися без веселої пісні, жартів, смачних запашних пирогів і вареничків?

Ведучий1. Ох і стомили ми вас, друзі. Говорили-балакали, а тепер запрошуємо на наші смачні варенички. Та пам’ятайте, що вони не прості, а святково-чарівні. Кому ж попадеться із сюрпризом? А розгадати його вам допоможе народна мудрість і добра прикмета.

Ведучий 2. Дякуємо за увагу і бажаємо веселих зимових свят.