asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4


ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ І. Народно-господарське значення сої. Сорти, її харчове, кормове, технічне значення…………………………………………........................................5

Розділ ІІ. Біологічні особливості та морфологічні ознаки…………………..8

2.1 Ботанічна характеристика, систематика рослини, морфологічні ознаки………………………………………………………………………………8

2.2 Біологічна характеристика ………………………………………………10

2.2.1 Відношення культури до вологи……………………………………….10

2.2.2. Відношення культури до тепла………………………………………..11

2.2.3 Відношення культури до світла………………………………………..11

2.2.4 Відношення культури до ґрунтів………………………………………12

2.2.5 Потреба рослин в поживних речовинах і особливості живлення…………………………………………………………………………12

2.2.6 Фази розвитку, етапи органогенезу і критичні періоди в житті рослин…………………………………………………………………………….14

Розділ ІІІ. Технологія вирощування сої……………………………………..22

3.1 Місце культури в сівозміні. Попередники………………………………22

3.2 Обробіток ґрунту………………………………………………….............23

3.2.1 Основний………………………………………………………………...23

3.2.2 Передпосівний…………………………………………………………..24

3.3 Удобрення культури………………………………………………………26

3.3.1 Основне………………………………………………………………….26

3.3.2 Припосівне………………………………………………………............27

3.3.3 Підживлення…………………………………………….……................28

3.4 Підготовка насіння до сівби………………………………….…..............30

3.5 Посів……………………………………………………………………….31

3.5.1 Строки посіву……………………………………………………………31

3.5.2 Способи посіву, глибина заробки насіння…………………………….31

3.5.3 Норми висіву………….……....................................................................32

3.6 Догляд за посівами. Заходи боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами………………………………………………………………………...33

3.7 Збирання врожаю………………………………………………………….35

3.7.1 Обґрунтування строків і способів збирання……..…………................35

Висновки ……………………………………………………………………...37

Список використаної літератури…………………………………………….38

ВСТУП

З усіх зернобобових культур соя є найбільш цінною культурою. Зa вмістом життєво необхідних речовин у зерні соя не має собі рівних. Останні десятиліття характеризуються винятковим розвитком її виробництва. Новим етапом у використанні сої і принциповий напрям науково-технічного прогресу в харчовій індустрії - розробка технології одержання текстурованих продуктів із сої, виробництво білкових гранул і волокон з наступним їх оформленням у різні види харчових продуктів - доповнювачів або замінників. Уживання в їжу соєвого молока й олії рекомендується при багатьох захворюваннях. Із соєвого лецитину виготовляються медичні препарати. Завдяки низькому вмісту холестерину в соєвих продуктах, соя вважається ідеальною їжею для людини.

Сою можна використовувати у вигляді борошна, макухи, шроту, білкових концентратів, молока, зеленої маси, сіна, сінажу, трав’яного борошна для годівлі усіх видів тварин і птахів. Корми, одержані із сої, відрізняються високою поживністю та значним вмістом білка.

Білок сої - єдиний із рослинних білків, який містить майже всі незамінні амінокислоти, необхідні для утворення білка в організмі людей і тварин. Білок складається переважно з водорозчинних глобулінів та альбумінів. Рослинний білок є найбільш важливою складовою частиною харчових і кормових ресурсів, використання яких суттєво впливає на стан здоров'я людей, тривалість і рівень життя.

Соя є достатньо привабливою для господарств культурою в економічному відношенні: її товарне зерно на внутрішньому ринку коштує майже 300 дол./т, а поріг рентабельності його виробництва становить близько 10 ц/га (що цілком досяжно для пересічних українських сільгосппідприємств). Найважливішим стимулом розширення виробництва сої є вирішення проблеми переробки насіння. У багатьох господарствах України діють лінії з екструдування, одержання соєвого молока, волого-теплової обробки, пресування. Практично повністю вирішено цю проблему в більшості областей країни. Науково-дослідними установами досягнуто значний прогрес в одержанні харчових продуктів із сої. Зокрема діють лінії з приготування різного роду консервів, налагоджується виробництво білково - жирового збагачувача, який за поживними якостями повністю може замінити м'ясо. Закінчується розробка технології з виготовлення соєвого майонезу.

Жодна країна Європи не має таких можливостей для нарощування виробництва сої, як Україна, - з її родючими грунтами, сприятливим кліматом, потужним науковим потенціалом, сортами нового покоління, новітніми техоологіями [7,10,11].

Розділ І. Народно-господарське значення сої. Сорти, її харчове, кормове, технічне значення

Як головну зернову бобову культуру світу сою вирощують у великому землеробському поясі на площі понад 85 млн га. За обсягом посівних площ вона посідає четверте місце у світі після пшениці, рису та кукурудзи.

На початку XXI століття частка сої, серед восьми найважливіших олійних культур, становить 53,7% їх світового виробництва. Бурхливий розвиток соєсіяння зумовлений величезним попитом на сою та соєві продукти. Такого багатого природного комплексу білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів, як у сої, немає в жодній іншій рослині або у продуктах тваринництва. У цій рослині сконцентровані найцінніші ознаки рослинного світу. За універсальністю використання соя переважає всі культурні рослини. Із зерна сої виготовляють понад 1000 харчових, кормових, медичних і промислових виробів.

У світовій практиці coєве зерно використовують в основному для переробки на олію, а шрот і макуху - для продовольчих і кормових цілей. У структурі рослинної олії соєва олія займає 28,7; пальмова - 21,1; ріпакова - 14,8; соняшникова - 12,1; бавовникова - 5,6; арахісова - 5,9; кокосова - 4,7; маслинова - 2.6; льонова -1,0; інші - 2,7 відсотків.

Завдяки удосконаленню технології переробки сої вдалося одержати замінники й аналоги м'яса, які за смаковими якостями не відрізняються від натуральних.

х виготовляють із знежиреного соєвого борошна, яке розчиняють і під тиском пропускають через спеціальні пристрої з невеликими отворами, утворюються дуже тоненькі скручені ниткоподібні волокна без кольору, запаху, смаку. У поєднанні з іншими інгредієнтами з них виготовляють штучну яловичину, свинину, куряче м'ясо й інші продукти, дуже схожі за всіма органолептичними якостями на їх натуральні аналоги.

Соєвий шрот і макуху використовують для виготовлення соєвого молока, яке за смаковими якостями не відрізняється від коров'ячого молока. Воно здатне скисати, і з нього одержують сир, йогурт, кефір, ряжанку, які також не відрізняються від натуральних продуктів.

Продукти переробки сої - шрот і макуха є основними компонентами комбікормів для годівлі сільськогосподарських тварин, птиці, риб і домашніх тварин. Особлива цінність соєвого шроту як головного серед високопротеїнових компонентів полягає в добре збалансованому складі незамінних амінокислот, особливо лізину, на який бідні всі злакові фуражні культури.

У годівлі тварин широко використовують і зелену масу, сіно, трав'яне борошно, гранули, брикети, силос, сінаж, солому сої.

Соя є важливим компонентом у змішаних посівах з кукурудзою, сорго, суданською травою. При дотриманні технологій вирощування посіви кукурудзи із соєю за урожайністю зеленої маси та виходом кормових одиниць не поступаються чистим посівам кукурудзи, а за збором перетравного протеїну перевищують їх на 25-50%.

Соя є культурою не тільки різнобічного використання, а й практично безвідходною. З неї одержують лаки, фарби, пластмаси, клей, лінолеум, мило, мастильні матеріали, деталі для машин тощо.

Соя має вагоме агротехнічне значення. У процесі вегетації її рослини поліпшують фізичні та хімічні властивості грунту, підвищують його родючість. Соя не потребує внесення мінерального азоту, оскільки на 60-70% забезпечує себе цим елементом завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. Більше того, після її збирання залишається у грунті від 40 до 80 кг/га легкодоступного азоту, який використовується рослинами наступних у сівозміні культур. Отже, соя є одним із кращих попередників для зернових, кормових та інших культур.

В останні роки селекціонерами України виведені скоростиглі сорти сої Аннушка, Єлєна, Устя, Діона, Єсенія, які є ідеальними попередниками для озимої пшениці.

У Держреєстрі сортів України на 2007 р. нараховується 82 сорта сої, із них70 сортів (90%) української селекції, які можуть використовуватися у зерновому та зерно укісному напрямках залежно від сорту, потреб господарства, попиту на ринку[7,10,11].

Нижче наведено більш детальну характеристику нових сортів сої, занесених до Реєстру сортів рослин України.

Інститут кормів УААН – Краса Поділля, Агат

Інститут землеробства УААН – Чернятка

Інститут агроекології та біотехнології УААН – Подільська 1, Подільська 416

Науково селекційно-насінницька фірма (НСНФ) «Соєвий вік» - Аннушка

Інститут рослинництва ім.. В.Я. Юр’єва УААН – Горизонт, Романтика, Мрія, Фея, Версія, Східна, Скеля [7,8,9].

Розділ ІІ. Біологічні особливості та морфологічні ознаки

2.1 Ботанічна характеристика, систематика рослини, морфологічні ознаки
Соя культурна Glycine hispida Мах належить до роду Glycine L., який налічує 60 видів. Це однорічна трав'яниста рослина. Коренева система сої стрижнева, добре розвинена. Головний корінь короткий, від нього у верхній частині відходять бічні корінці, які складають близько 60% маси кореня. Основна маса коренів розміщується в орному шарі ґрунту, а окремі корені проникають на глибину 2 м і глибше. При інокуляції активними штамами бульбочкових бактерій на головному корені та бічних корінцях утворюються крупні бульбочки, в яких відбувається біологічна фіксація азоту. На корінні однієї рослини за сприятливих умов формується 25-60 бульбочок і більше .

Листки черешкові, складні, трійчасті з прилистниками та прилистнич-ками для кожного листочка, розміщуються почергово. Листочки цілокраї, широкі, вузькі або проміжні, за формою - широкояйцеподібні, овальні, овально-видовжені, широколанцетоподібні, ромбічні, клиноподібні з притупленим або гострим кінчиком. Поверхня листочків опушена. За анатомічною будовою тканини листочків соя займає проміжне положення між ксероморфними та мезоморфними типами .

Сходи спочатку мають дві сім'ядолі, які при проростанні насіння виносяться на поверхню грунту. Пізніше розвиваються два супротивних примордіальних листочки, за формою овальні, округлі, ланцетоподібні, списоподібні. У подальшому утворюються трійчасті листки, різні за формою. Підсім'ядольне коліно зелене або зелене з антоціаном, корелююче з фіолетовим забарвленням квіток.

Стебло округлої форми висотою від 0,4 до 1,5 м, грубе або ніжне, тонке або товсте, пряме або полягаюче, завтовшки від 3 до 12 мм, колінчасте, і довжиною міжвузлів від 3 до 15 см. Залежно від того, під яким кутом відхиляються гілочки від головного стебла, кущ буває стиснутий, напіврозлогий, розлогий. Висота прикріплення нижніх гілочок змінюється від 1 до 18 см. При більшій висоті краще проводити механізоване збирання сої. Приріст стебла у висоту у деяких форм припиняється в кінці цвітіння, а в інших триває майже до початку дозрівання. Тому є форми із закінченим, проміжним і незакінченим типом росту стебла. При дозріванні стебло набуває жовтувато-бурого або рудого кольору. Стебло опушене, колір опушення - від сіро-білого до жовто-бурого. Малоопушені рослини менш стійкі проти зміни теплового режиму, проти посух, хвороб, шкідників.

Суцвіття і невелика китиця, розміщена в пазухах листків, на верхівці стебла та на бокових гілках. У кожній китиці від 2 до 20 квіток і більше. Квітки дрібні, майже без запаху, зовні непривабливі метеликового типу п'ятипелюсткові, білого, світло-фіолетового або фіолетового кольору. Тичинок 10: дев'ять зростаються, утворюючи ніби футляр для зав'язі, і одна вільна. Маточка з однією верхньою одногніздою зав'яззю, в якій розвивається декілька насіннєвих бруньок. Стовпчик маточки невисокий, злегка зігнутій Рильце плескате, розширене, густо вкрите залозистими сосочками. Така форма маточки є характерною родовою ознакою сої.

Соя - самозапильна рослина, запліднення відбувається у фазі закритої квітки. Перехресно соя запилюється дуже рідко.

Боби прямі, зігнуті, серпоподібні, завдовжки 3-7 см, завтовшки 0,5 - 1,5 см, плескаті, випуклі, з рівною поверхнею або чоткоподібні, на кінці із дзьобиком, при достиганні світло-коричневі, жовтувато-бурі, сірувато бурі, темно-сірі, рідко з різним відтинком. Бобів на рослині від 10 до 40 і більше - в залежності від сорту й умов вирощування. У деяких форм сої боби розтріскуються при дозріванні і насіння випадає на землю. Висота прикріплення нижніх бобів від 2 до 25 см над поверхнею ґрунту, в залежності від густоти рослин і сортових особливостей. Боби розміщуються на рослині більш-менш рівномірно. Кількість насінин у бобі від однієї до чотирьох, частіше дві-три.

Насінина овальна, куляста, видовжена, ниркоподібна, мас жовтий, зеленувато-жовтий, коричневий або чорний колір, маса 1000 насінин у районованих сортів 130-150 г. Сім'ядолі жовті або зелені. Рубчик овальний, клиноподібний або лінійний, жовто-білий, коричневий, темно-коричневий або чорний.

В.Б. Енкен виділяє шість підвидів сої: напівкультурний (ssp. gracilis SKV. pro. Specieis Erik.), індійський (ssp. indica Enk.), китайський (ssp. chinensis Enk.), корейський (ssp. Korajensis Enk.), маньчжурський (ssp. manshur/ca Enk.), слов'янський (ssp. siovonica kov. ef. Pinz.). Найбільше значення мають підвиди маньчжурський і слов'янський, до яких належать сорти, районовані в Україні.

2.2 Біологічна характеристика

Соя - теплолюбна, вологолюбна рослина короткого дня, сформована в умовах теплого мусонного клімату. Одночасно вона пластична до умов вирощування; ареал її поширення - від екватора до 56° північної широти. На протязі декількох тисячоліть в різних екологічних районах виділилися форми

сої з різною реакцією на природні фактори.

2.2.1 Відношення культури до вологи
Найвищий врожай сої за інших умов виходить при достатнім зволоженні у продовж всього періоду вегетації. Разом з тим у перші періоди росту сої кількість води, що випаровується нею, невелика. З наростанням вегетативної маси воно збільшується. Більше всього рослина витрачає води в період від цвітіння до кінця формування бобів, оскільки в цей час йде енергійний ріст і нагромадження сухої речовини. Посуха під час цвітіння і наливу бобів як атмосферна, так і ґрунтова, негативно впливає на продуктивність сої. Так, на Кубанській дослідній станції під впливом посухи в період цвітіння різних сортів врожай знижувався від 14 до 58%, а при посусі під час наливу насіння – від 41 до 87%.Соя без усяких збитків для своєї продуктивності може допускати дуже високі норми літніх опадів. Але надлишкове зволоження ґрунту, що супроводжується погіршенням її повітряного режиму, негативно позначається на утворені бульбочок на коренях сої. Ріст і розвиток сої залежить і від відносної вологості повітря. При високій температурі і низькій відносній вологості повітря (менш 60%) обпадають квітки і молоді боби.


следующая страница >>