asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

Форми екологічної безпеки



Біолго-фізичне вище
Соціально-правова

Спосіб збереження і захисту



Умови збереження і розвитку
Гарантія

Спосіб збереження і захисту





Стан розвитку відносин


Ознаки екологічної безпеки.

Екологічна безпека- це складова глобальної і національної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільгих відносин в галузі екології, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона природногонавколишнього, безпечного для життя та здоров’я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та винекнення небезпеки для рпродних систем та населення .

Види екологічної безпеки.

За територіальними ознакам.

  1. Глобальна (міжнародна

  2. Національна (державна)

  3. Регіональна

  4. Локальна

За способами забезпечення.

  1. Техногенно-екологічна безпека/ Радіоекологічна безпека

  2. Соціщ-екологічна безпека

  3. Природна безпека

  4. Економіко-екологічна безпека

За об’єктами охорони.

  1. Екологічна безпека навколишнього природного середовища та його компонентів.

  2. Екологічна безпека суспільства та людини.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВІДНОСИН У ГАЛУЗІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Абсолютні правовідносини.

Повноваження щодо реалізації права на екологічну безпеку належить громадянам, а всі інші особи зобов’язані забезпечувати пріоритетність вимог екологічної безпеки, визначених законодавством, та їх не порушувати.

Підстави виникнення.

Норми екологічного законодавства2

Суб’єкти правовіносин у галузі екологічної безпеки.

  1. Громадяни України

  2. Фізичні особи

  3. Юридичні особи.

Держава.

О’єкти правовідносин

  1. Життя іздоров’я людей.

  2. Безпечне навколишнє природне середовище та його компоненти (природні умови)

Зміст правовідносин

Права громадян на екологічну безпеку.(Від неконтрольованого та шкідливого біологічноговпливу. Від акустичного, електромагнітного, іонізуючого впливу , фізичних факторів та радіоактивного звбруднення. Від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами.)

Обовязки держави щодо забезпечення екологічної безпеки.(У процес проектування,розміщення , будівництва , реорганізації, введеня та експлуатацію підприємств та інших об’єктів. У процксі застосування засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів. У процесі проведення наукових досліджень, впровадження відкритів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем.)Обовязки інших осіб щодо дотримання вимог екологічної безпеки.( При проектуванні, виробництві, експлуатації та обслуговуванні транспортних засобів. При проектуванні, розміщенні, будівництві, рекострукції, введенні в дію, експлуатацію військових, оборонних об’эктів. При плануванні, розміщені, забудові і розвитку населених пунктів.)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про охорону навколишнього природного середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини -невід'ємна умова сталого економічного тасоціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного вливу,зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.Завдання законодавства про охорону навколишнього природного седовища.Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Стаття 2.Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища.Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 3. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;є) обов'язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и)безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності; і) стягнення плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к)вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Стаття 4. Право власності на природні ресурси.Природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки. У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України ( 888-09 ) як безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через республіканські органи державної влади відповідно до законодавства України. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України.Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовищаДержавній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей. (Від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу, від акустичного електромагнітного, іонізуючого впливу, фізичних факторів та радіоактивнного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами.)

Стаття 6. Державні екологічні програми З метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організаціїі координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні республіканські, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні програми.Порядок розробки державних екологічних програм визначається Кабінетом Міністрів України.Стаття 7. Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишньогоприродного середовища. Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних потреб.

Стаття 8. Наукові дослідженняВ Україні проводяться систематичні комплексні наукові дослідження навколишнього природного середовища та природних ресурсів з метою розробки наукових основ їх охорони та раціонального використання, забезпечення екологічної безпеки. Координацію та узагальнення результатів цих досліджень здійснюють Академія наук України та Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.


Види державно-правових заходів

Організаційно-превентивні заходи

Регулятивно –стимулюючі заходи

Розпорядчо –виконавчі заходи

Забезпечувальні заходи

Обліково- установчі

Реєстраційно -ліцензійні

Експертно оціночні

Інформаційно- прогностичні

Нормативно - правові

Нормативно - технічні

Нормативно - економічні

Нормативно – обмежувальні (організаційні)

Система органів у галузі екологічної безпеки

Структурно –функціональне забезпечення

Контрольно- наглядові організаційно- правові форми

Запобіжно деліктні заходи

Судочинські заходи

Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки

Охоронно відновлювальні заходи



Програмно- ліквідаційні заходи


Нормативно-режимні заходи

Встановлення статусу потерпілих громадян


Механізм правового забезпечення екологічної безпеки- сукупність державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршеня екологічної обстановки та виникнення небезпеки для населення та природних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки.
Організаційно-превентивні заходи- комплекс юридично значимих дій, які спрямовані на виявлення екологічно небезпечних об’єктів, зон, територій і видів діяльлності, впровадження і застосування важелів щодо попередження виникнення екологічної небезпеки.

Форми.

  • Обліково- установчі.

  1. Виявлення екологічно небезпечних джерел, об’єктів, територій.

  2. Інвентаризація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

  3. Класифікація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

  • Реєстраційно- ліцензійні.

  1. Реєстрація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.

  2. Пасиортизація екологічно небезпечних підприємств.

  3. Сертифікація екологічно небезпечної продукції.

  4. Ліцензування екогогічно небезпечних видів діяльності.

  5. Посилене нормування викидів і скидів шкідливих фізичних впливів екологічно небезпечних об’єктів.

  • Експертно- оціночні.

  1. Проведення екологічних експертиз об’єктів, небезпечних для стану навколишнього природного середовища, здоров’я і життя людей.

  2. Запровадження попередньої оцінки екологічного впливу тих об’єктів.

  3. Проведення відкритих громадських слухань.

  4. Обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що намічаються до реалізації.



<< предыдущая страница   следующая страница >>