asyan.org
добавить свой файл
1
Результативність – це що? Високий бал, міцні знання чи велика зацікавленість предметом

Ситнікова В.П. , учитель початкових класів
Результат, результативний – це слова одного кореня. Результат –це спосіб, який дає хороший результат; кінцевий підсумок; це те , що ми отримуємо по завершенню якоїсь діяльності. Результат - це показник майстерності (у спорті)

Результативність у навчально-виховному процесі зв’язана із функціями контролю, перевірки і оцінювання навчальних досягнень. Існують такі види контролю: поточний, періодичний, тематичний, семестровий, річний, ДПА.

Результати перевірок у структурі уроку оцінюються в оцінних судження або в балах. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передбачає врахування рівня досягнень учнів, а не ступеня їх невдач.

Критерії оцінювання :

- якість знань: міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість;

- сформованість предметних умінь і навичок, способів навчальної діяльності;

- володіння досвідом творчої діяльності;

- володіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

4 рівень – високий. Згідно нього учень володіє системою понять в межах, визначених навчальними програмами; вміє розпізнавати об’єкти, які охоплюються засвоєними поняттями, відповідь аргументує новими прикладами , вміє застосовувати способи діяльності в нових ситуаціях, виконує самостійні роботи і творчі завдання.

Оцінка, як кількісне вираження результату оцінювання, кваліфікує виконану учнем роботу, рівень його досягнення, сприяє усвідомленню ним досягнень і хиб, формує почуття відповідальності, породжує бажання краще вчитися, стимулює до подальшої роботи.

Головна фігура сучасної школи - це учень. Він прийшов до школи не тільки для того. щоб навчатися, щоб скласти свої життєві плани і щоб школа допомагала йому у цьому, але й для того, щоб підготувати себе до їх реалізації і почати їх здійснення, ще перебуваючи за шкільною лавою.

Серед усіх конфліктних ситуацій, які виникають між учителем та учнем, оцінка займає не останнє місце. учень не завжди знає, за що його оцінюють, сам він не знає тих критеріїв, які використовує учитель в оцінці його знань. Сам переважно оцінює себе вище, ніж він того заслуговує і. як правило, залишається незадоволеним оцінкою, яку ставить учитель. (Виняток - учитель ставить найвищу оцінку)

Вважаю, що високий бал не може бути пріоритетним у визначенні результативності. Інколи вчителі допускають порушення щодо критеріїв оцінювання навчальних досягнень. Виражається перш за все у тому, що іноді допускається фетишизація балів, які стають головним, а інколи єдиним показником якості знань учнів і роботи вчителя. Нерідко виставлені бали констатують виключно репродуктивний рівень знань учнів, яки ґрунтується на роботі їх пам’яті. Вони не відображають всебічного розвитку, наявності , глибини світоглядних понять і переконань, ціннісних орієнтацій, розвитку самостійності і активності, творчих здібностей, розумових і творчих навичок і рівня сформованості самоосвіти. Треба не допускати завищення і заниження балів. Завищення є наслідком лібералізму, який знижує якість навчання і виховання. Заниження балів викликає в учнів втрату інтересу до навчання і віри у свої сили і можливості.

Порушення педагогічних вимог до виставлення балів приводить до того, що школярі прагнуть до отримання високих балів не заради здобуття міцних знань, оволодіння уміннями і навичками, формування якості особистості. а для збереження і зміцнення свого престижу в школі і в сім’ї. Інші діти, які з різних причин не можуть досягти бажаних результатів, втрачають віру у свої можливості і ніяк не реагують навіть на негативні бали. На переконання В.О. Сухомлинського, навчання не дає бажаних результатів, якщо учитель ставить на перше місце – вивчити, запамятати. При цьому шкода зубріння величезна – воно мимоволі знищує основні ідеї навчального предмета. Учитель точно повинен розмежувати, що треба запамятати на все життя, а що тільки зрозуміти й засвоїти без зубріння – у вправах.

Особлива ознака нашого часу – молоді люди, отримавши у вузі вищу освіту, не працюють за спеціальністю, а шукають собі роботу з високою заробітною платою, більш престижну, інколи легшу, інколи до душі. На даному етапі вузам недостатньо високого рівня знань (високий результат ЗНО, перемога у конкурсах, олімпіадах тощо). Потрібні студенти, які будуть мати бажання отримати спеціальність, на яку вони поступили. Викладачам нецікаво витрачати час на студентів, яким цікава оцінка за предмет, а не за суть знань. Тому існують уже програми, мета яких відслідковувати таких абітурієнтів, які будуть зацікавлені у вивченому предметі, у вибраній спеціальності.

Доведено, що результативність зростатиме, якщо учень буде зацікавлений у предметі, який він вивчає. Це залежить від особистості учителя , від його компетентності, майстерності, вміння зацікавити своїм предметом якомога більше учнів, сприяючи самовираженню учня, його професійній орієнтації. В ідеалі результативність - це результат сукупності міцних знань, підтверджених високими балами, з великою зацікавленістю предметом.