asyan.org
добавить свой файл
1
РОЗДІЛ 1
Загальні положення про договір купівлі-продажу


  1. Поняття і характеристика договору купівлі-продажу;


Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Один з найпопулярніших видів договорів є договір купівлі-продажу, що використовуються в підприємницькій діяльності. В умовах ринкової економіки він є основним регулятором взаємовідносин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу й перерозподілу матеріальних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємства і торгівлі. Цим договором опосередковуються відносини учасників цивільного обороту з обміну товарів на гроші.

За договором купівлі-продажу продавець передає покупцеві майно (товар). Тлумачення категорії майно (товар) як предмета договору купівлі-продажу наводиться в ст. 656 ЦК України. Так, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; майнові права; право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Поняття товар розкривається у ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно з якою товаром вважається будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). Чіткіше визначення міститься в п. 1.6 ст. 1 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Згідно ст. 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» під товарами розуміється продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов’язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути і грошові кошти (ч. 4 ст. 656 ЦК України). В такому разі відповідні операції набувають ознак операцій із валютними цінностями із застосуванням до них відповідного правового режиму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути як існуючий товар, так і товар, який буде вироблено у майбутньому (при укладенні ф’ючерсних і форвардних угод).

Поняття майнових прав міститься у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ними визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Законодавством установлені певні обмеження щодо можливості участі відповідного майна в цивільному обороті, а отже, бути предметом договору купівлі-продажу. Так, наприклад, постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» затверджені Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань , міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, а також Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна. За ст. 25 Закону України «Про господарські товариства» акції закритого акціонерного товариства не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі; ст. 18 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлює заборону на обіг іменних ощадних сертифікатів. Законом України «Про приватизацію державного майна», а також Законом України в «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» визначені відповідні об’єкти, що не підлягають приватизації.

Нарешті, за чинним цивільним законодавством предметом договору купівлі-продажу не можуть бути права вимоги, якщо вимога має особистий характер – зобов’язання, що виникають із заподіяння шкоди, авторські права.

Предмет договору купівлі-продажу характеризується відповідними якісними та кількісними показниками. Так, продавець повинен передати покупцеві товар у кількості, що встановлена договором купівлі-продажу (ст. ст. 669-670), в асортименті, погодженому сторонами (ст. 671), якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу і який придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ст. 673), товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності (ст. 682), у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов’язання (ст. 685 ЦК України).

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов’язку продавця передати товар, за ст. 664 ЦК України, вважається:

- вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві;

- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар.

Товар передається покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк або він визначений моментом пред’явлення вимоги, покупець має право вимагати передачі у будь-який час, а продавець - зобов’язаний передати товар у 7-денний строк (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право витребувати цю річ у продавця та вимагати її передання відповідно до умов договору (ст. 620 ЦК України).

Продавець передає майно покупцеві у власність. Цей обов’язок власника тісно пов’язаний з наявністю у продавця статусу власника. Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Передача майна у власність означає, що покупець - фізична особа, в тому числі фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, набуваючи у приватну власність певне майно, вільно володіє, користується і розпоряджається ним. При цьому немає значення, чи було це майно придбане в процесі та з метою здійснення підприємницької діяльності, чи воно буде використовуватися для задоволення особистих потреб фізичної особи - законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна.

Mайно, що набувається державним підприємством, установою, організацією, в тому числі за договорами купівлі-продажу, належить йому не на праві власності, а на праві повного господарського відання або оперативного управління. Подібний статус має майно комунального унітарного підприємства.

У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність Цих підстав (ст. 661 ЦК України).

Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Ними, за загальним правилом, можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб’єкти підприємницької діяльності. Проте, наприклад, вже ст. 698 ЦК України передбачає обов’язкову наявність статусу суб’єкта підприємницької діяльності у продавця за договором роздрібної купівлі-продажу.



    1. Види договору купівлі-продажу


Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що використовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об’єктів нерухомості, особливостей способу укладення та виконання договору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу:

- договори, які укладаються на біржах: договори купівлі-продажу земельних ділянок, житлових будинків, квартир;

- договори купівлі-продажу нерухомого майна з прилюдних торгів;

- договори купівлі-продажу об’єктів приватизації;

- договори купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу на аукціоні та за конкурсом;

- договори купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу;

- договір міни нерухомого майна;

Кожен з них має певні особливості щодо умов укладення та виконання, визначення прав та обов’язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору купівлі-продажу.

Значну роль у становленні та функціонуванні ринку нерухомості відіграють товарні біржі, правове становище яких визначається відповідно Закону України «Про товарну біржу».

На біржі укладають різні угоди (біржові операції), у тому числі й купівлі-продажу нерухомого майна. Біржовим угодам притаманні всі юридичні ознаки цивільно-правових (позабіржових) угод. І водночас вони мають свої характерні особливості. Так, відповідно до ст.15 Закону біржовою операцією вважається угода, що відповідає сукупності таких умов:

- якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

- якщо її учасниками є члени біржі;

- якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не потребують нотаріального посвідчення і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Порядок та умови здійснення біржових операцій регламентуються Правилами біржової торгівлі, які розробляють відповідно до чинного законодавства і затверджують загальні збори членів товарної біржі або уповноважений ними орган.

Нині стала поширюватись аукціонна торгівля. Аукціон - це організаційно-правовий спосіб продажу нерухомого майна в обумовлений час і в певному місці тому покупцеві, який на засадах змагальності запропонує найвищу ціну. Аукціони можуть проводитись на власний розсуд продавця (за встановленими ним правилами), на підставі актів законодавства (наприклад, щодо об’єктів приватизації) та у примусовому порядку (наприклад, за судовими рішеннями про продаж майна боржника).

Умови та порядок проведення аукціонів об’єктів приватизації детально визначенні Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 4 лютого 1993 року № 56 (з наступними змінами та доповненнями) та іншими актами приватизаційного законодавства. З урахуванням значимості об’єктів купівлі-продажу можуть проводитися спеціалізовані аукціони.

Можливий також продаж нерухомого майна на конкурсних умовах. Таку форму купівлі-продажу застосовують переважно щодо об’єктів приватизації державного майна. Продаж об’єктів за конкурсом - це спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, що запропонував найвищі умови подальшої експлуатації його (некомерційний конкурс) або за рівних фінансових умов - найвищу ціну (комерційний конкурс).

У Цивільному кодексі України немає розгорнутого визначення договору міни. У ньому лише зазначається, що за договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує (ст.241). Наведені положення з додатковим посиланням на бартер як різновид міни збережено у проекті нового ЦК України.

Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожного із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного господарського відання або право оперативного управління). За своїми юридичними ознаками договір міни є оплатним, двостороннім і консенсуальним.


    1. Правове регулювання договору купівлі-продажу.


Інститут купівлі-продажу не знайшов відображення в ГК України; лише ч. 4 ст. 263 Кодексу вказує, що, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу опосередковується господарсько-торговельна діяльність.

Відносини купівлі-продажу безпосередньо регулюються гл. 54 ЦК України, Законом України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів», а також іншими нормативними актами різної юридичної сили залежно від особливостей предмету договору угоди із земельними ділянками - Земельним кодексом України; угоди з цінними паперами - Законом України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу»; угоди з державним майном – об’єктами приватизації - законами України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.), від 6 березня 1992 р. «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» тощо, умов договору (купівля-продаж на умовах поставки)

- Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення та про поставки товарів народного споживання, затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. купівля-продаж на умовах комісії, консигнації - відповідними положеннями ЦК України, способу укладення договору (біржові угоди - Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу»; угоди, що укладаються на аукціонах,

- Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997р.,

- Положенням про порядок організації та проведення аукціонів з продажу природного газу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1998 р.

Відносини, що виникають при закупівлі продукції за державні кошти, додатково регулюються спеціальним нормативним актом - Законом України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».