asyan.org
добавить свой файл
1
Тема. Прийоми роботи на токарному верстаті.

Мета: навчити визначати та встановлювати необхідну швидкість точіння, виконувати чистове та чорнове точіння виробів циліндричної та конічної форми, дотримуватись правил без­печної праці при виконанні токарних робіт, правильно ор­ганізовую™ робоче місце; розвивати конструкторсько-тех­нологічне та економічне мислення.

Основні поняття: напіввалок, валок, чорнове й чистове обточування, уступ, ка­навка.

Обладнання: токарний верстат з обробки деревини, технологічні пристрої для кріплення заготовок, токарні стамески, графічні докумен­ти на заплановані для виготовлення вироби, заготовки з де­ревини для виготовлення виробу, контрольно-вимірюваль­ний інструмент, шліфувальна шкурка.

Міжпредметні зв'язки: природознавство, математика.

Очікувані результати навчальної діяльності: уміння виконувати чистове і чорнове обточування циліндричних та конічних поверхонь, точіння уступів і канавок, підрізування та відрізання деталей; знання та дотримання правил безпечної праці при чорновому й чистовому обточуванні та виконанні інших технологічних операцій; уміння розробляти, конструювати вироби, що мають елементи циліндричної та конічної поверхні з уступами та пазами.

Структура заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Практична робота «Прийоми роботи на токарному верстаті»

ІУ. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів
Фронтальна бесіда.

1) Які підготовчі технологічні операції виконують перед точін­ням заготовки?

2) Які технологічні пристрої використовують для кріплення заготовки?

3) Якими стамесками виконують чорнове та чистове обточування заготовок?

4) Що називають припуском на обробку?

ІІІ. Практична робота «Прийоми роботи на токарному верстаті»

Розповідь учителя.

Необхідно, щоб учні пригадали, які максимальні розміри заготовок по довжині, товщині (діаметру) можна обробляти на токарному верстаті. Учитель звертає увагу учнів на те, що заготовці, перед її кріпленням для обробки, необхідно надати якомога округлішої форми, оскільки заготовку квадратної форми може вирвати з верстата та травмувати працюючого. Акцентується також увага на тому, що місце кернування заготовки для її кріплення в нерухомому центрі змащується солідолом. (Учитель демонструє кріплення заготовки та її фіксацію гвинтами задньої бабки.) Потім потрібно звернути увагу учнів на дотримання паралельності між віссю обертання заготовки ти ближньою до заготовки боковою гранню лінійки підручника, а також на тому, що її відстань від ближнього краю заготовки має становити 2—5 мм.

Необхідно повторити з учнями прийоми роботи на токарному верстаті, а саме, що напівкруглу стамеску необхідно утримувати правою рукою за ручку інструмента, а лівою рукою зверху щільно при тиснути стамеску до лінійки підручника. Під час точіння спочатку необхідно встановити глибину різання, переміщуючи різець до центра заготовки, а потім рівномірно переміщувати його вздовж лінійки підручника, знімаючи за перший прохід стружку завтовшки 1— 2 мм. При подальшому точінні різець переміщують зліва направо і справа наліво, знімаючи при кожному проході стружку завтовшки 1—2 мм. При першому проході стружку рекомендується знімати середньою частиною різальної кромки, а при подальшому точінні

нахиляти різець так, щоб працювала або права або ліва частина різальної кромки. У цьому випадку зношування різця буде мінімальним, а якість обробки поверхні — кращою. При повторенні прийомів чистового обточування циліндричних поверхонь необхідно звернути увагу на правильність постави і хватки інструмента, вибір і установку час­тоти обертання шпинделя, глибину різання, вибір швидкості переміщення різця вздовж лінійки підручника і дотримання правил безпечної праці.

Учитель також пояснює, що при виготовленні виробів на токарних верстатах заготовку неможливо розмітити повністю у відповідності до креслення. Потрібні розміри отримують поступово, контролюючи їх в процесі обробки заготовки. Акцентується увага, що контроль розмірів здійснюється обов'язково при вимкненому верстаті. Учитель демонструє прийоми вимірювання розмірів штангенциркулем, кронциркулем, лінійкою, контроль прямолінійності елементів, контроль форми і розмірів за допомогою шаблона тощо.

Інструктаж до виконання практичної роботи.

Деревину для токарних робіт вибирають без сучків, тріщин, гнилі та інших вад. Вологість деревини не повинна перевищувати 20 %. Починаючи роботу на токарному верстаті, необхідно підготувати заготовку, закріпити її належним чином і встановити підручник.

Підручник встановлюють з мінімальним проміжком між опорною

лінійкою і заготовкою. Максимальний проміжок під час обробки не повинен перевищувати 10—12 мм. Якщо у процесі обробки проміжок збільшився, необхідно зупинити верстат і перемістити підручник ближче до заготовки.

Правий кінець опорної лінійки має виступати за правий торець заготовки на 10—12 мм. Висота опорної лінійки підручника повинна бути на рівні осі обертання заготовки для деталей діаметром до 50 мм і на 4—5 мм вище за вісь обертання, якщо діаметр деталі більший за 50 мм.
Під час обробки заготовок, закріплених на планшайбі, опорну лінійку виставляють нижче осі обертання заготовки на товщину різця. Перш ніж увімкнути верстат, закріплену заготовку вручну прокручують навколо осі, щоб перевірити, чи не торкається вона опор­ів лінійки.

Отримавши дозвіл учителя, верстат вмикають на 10—15 с піс­ні вимикання та повної зупинки верстата відводять підтримуючий центр, притримуючи заготовку лівою рукою, змащують заглиблення в заготовці біля центра густим мастилом, яке зменшує тертя між заготовкою і центром. Для цього можна використати вазелін, солідол, парафін, віск тощо. Після виконання цієї роботи заготовку знову затискують між заднім центром та затискним пристроєм, фіксують піноль і розпочинають обробку заготовки. При чорновому обточуванні заготовок рейєр тримають правою рукою за кінець ручки, лівою притискують до опорної лінійки підручника

й обережно наближують до заготовки, що обертається, поки лезо не почне знімати шар деревини (стружку). Перший шар деревини знімають серединою леза. Рейєр пересувають уздовж опорної лінійки підручника зліва направо, від тризуба до заднього центра.

Із метою безпеки праці частина заготовки (20—25 мм) в зоні тризуба не обробляється (припуск на обробку).

Після цього знімають другий, третій та, за необхідності, наступні шари деревини, доки заготовка не набуде циліндричної форми необхідних розмірів. Бажано, щоб товщина стружки не перевищували 1—1,5 мм. Рейєр переміщують ліворуч і праворуч. Коли рейєр переміщують ліворуч, його нахиляють так, щоб працювала ліва частини леза, а коли праворуч — тримають так, щоб працювала права части на леза. Під час такої роботи працює все лезо, а тому різець не потребує частого заточування, що покращує якість оброблюваної поверхні

Стояти за токарним верстатом слід прямо, рівномірно опираючись на обидві ноги, при цьому ліва нога має бути трохи попереду. Під чяс роботи обидві руки рухаються ліворуч або праворуч, одночасно переміщуючи різець, а корпус тіла залишається нерухомим. Відстань від заготовки до очей має бути приблизно 400 мм.

За чорнової обробки слід домагатися, щоб оброблювані поверхні набували найбільшої циліндричності з найменшою хвилястістю. Для цього останній шар деревини, що знімається різальним інструментом (товщина стружки), не має перевищувати 0,5 мм. Крім того, сповільнюють швидкість подачі. Припуск на чистову обробку має становити 1,5—2 мм.

Для чистового точіння застосовують стамеску-косяк, яку тримають так само, як і рейєр. Тупий кут косяка направляють у бік руху, ріжучу кромку розміщують приблизно під кутом 40° до осі обертання заготовки. Стружку зрізують не всім лезом, а його серединою і нижньою частиною. Після обробки поверхня має бути заданого розміру і гладенькою. Прямолінійність поверхні контролюють лінійкою або кутником. Інструмент для контролю розміщують уздовж обробленої циліндричної або конічної поверхні методом «на просвіт». Контроль розміру циліндричних виробів перевіряють штангенциркулем кількома замірами по довжині.

Щоб полегшити роботу та зменшити кількість проміжних вимірювань, при виготовленні деталей або виробів циліндричної форми, на чорновій заготовці канавочником виконують орієнтири («маячки») у вигляді кінцевих проточок. У пробочниках штангенциркулем вимірюють потрібний діаметр. Залишки деревини між проточками сточують, орієнтуючись на «маячки». Якщо довжина деталі більша за 300 мм, роблять три проточки.

Обробку за допомогою орієнтирів застосовують при виготовленні як циліндричних, так і конічних деталей.

Конічні деталі обточують подібно до технології обточування деталей циліндричної форми, але опорну лінійку підручника повертають на потрібний кут до осі обертання заготовки. Деталі, що мають форму зрізаного конуса, можна виточувати, закріпивши заготовку на верстаті за допомогою тризуба або патрона з шипами. Повний конус виточують, закріпивши заготовку в чашковому або трикулачковому патроні. У процесі обточування різальний інструмент пересувають від основи конуса до його вершини. За такої подачі досягається висо­ка чистота обробки конічної поверхні.

Підрізати торці та відрізати готову деталі можна косяком та відрізним різцем.

Щоб правильно підрізати торець, спочатку слід намітити граничну риску, по якій потім торцюють кінець виробу. Косяк розміщують на опорній лінійці гострим кутом донизу й злегка притискують його до заготовки. Потім відступають 2—3 мм у бік припуску і, поставив­ши косяк під кутом приблизно 60° до осі обертання, відрізають час­тину припуску. При наступних підрізаннях косяк ставлять так, щоб фаска була перпендикулярною до осі обертання деталі. Підрізавши торець, зрізують наступну частину заготовки з боку припуску. Послідовно повторюючи ці технологічні прийоми, торцюють далі, поки діаметр «шийки» не стане 7—8 мм для деревини твердих порід 10—12 мм для деревини м'яких порід. Після цього деталь знімають верстата і стамескою зрізують «шийку», що залишилася.

Відрізання деталей та підрізання торців у заготовках зручно також виконувати відрізним різцем. Для цього опорну лінійку опускають так, щоб ріжуча кромка різця була на висоті осі обертання заготовки. Відрізний торець тримають так, як і рейєр, але подачу виконують не вздовж деталі, а перпендикулярно до осі обертання. Різець заглиблюють у заготовку на 12—15 мм, потім виводять його з канавки, відступа­ють 1—2 мм у бік припуску і знову виконують рух подачі.

Таким чином, періодично розширюючи канавку, зменшується тертя заготовки вздовж бічних граней різця, що дає змогу підрізати торці на велику глибину і відрізати деталі діаметром до 100 мм. Використання відрізного різця дає змогу зменшити припуски ма­теріалу по довжині та значно підвищити продуктивність праці.

Робота канавочником відрізняється від роботи відрізним різцем тільки тим, що канавки проточують за один прохід. Для цього ко­сяком намічають лінії ширини канавки. Вибирають канавочник по­трібної ширини, установлюють на опорну лінійку так, як відрізний різець, і повільною передачею перпендикулярно до осі обертання за­готовки заглиблюють на відповідну глибину.

За допомогою канавочника також зручно виконувати уступи. На проточеній заготовці косяком розмічають уступ потрібної ширини.

Після цього канавочником з обох боків уступу роблять проточ­ки відповідної глибини. Зайву деревину сточують косяком, а за від­сутності необхідних розмірів для роботи косяком цей технологічний прийом виконують канавочником. Якщо уступ закруглити з одного боку, то це буде піввалок, а якщо з двох боків — валок.

Багато деталей потребують закруглення торця. Цей прийом виконують косяком після чорнової обробки заготовки рейєром. При цьому стружку слід знімати серединою леза або його тупим кутом.

Учитель роздає технологічні пристрої, різальні інструменти, чергові по майстерні — заготовки деталей.

Інструктаж з безпеки праці.

Учитель пропонує учням ознайомитися з правилами безпечної праці на токарному верстаті, наведеними в підручнику. Особливу увагу необхідно приділити організації робочого місця та дотриманню правил безпечної праці при виконанні токарних операцій.

Виконання практичної роботи.

Учні відпрацьовують прийоми роботи на токарному верстаті.

Аналіз практичної роботи коригується відповідно до робіт, які необхідно виконатц для виготовлення деталей проектованого учнями виробу.

Учитель підводить підсумки виконання учнями практичної роботи, організує фронтальне опитування.

Фронтальне опитування.

1) На якій висоті виставляють опорну лінійку підручника?

2) Яким різцем роблять чорнову обробку, а яким — чистову?

3) Як впливає товщина стружки на якість оброблюваної поверхні?

4) Як треба стояти за верстатом під час обточування заготовки?

5) Якими різцями підрізують торці?

6) Як виставляють опорну лінійку при обробці конічних повер хонь?

7) Які різці використовують у шкільних майстернях?

IV. Підсумки уроку

Учитель ще раз закріплює в учнів мотивацію на подальшу ро­боту та контролює, щоб вони залишили робочі місця в належному стані, а чергові по навчальній майстерні повною мірою виконали свої обов'язки.

V. Домашнє завдання

Опрацювати текст підручника.