asyan.org
добавить свой файл
1
Білет № 15

1.а)

2.г)

3.г)

4.г)

5.а)

6. jus praetorium - преторського права. Преторське право виникло в результаті практичної діяльності преторів та інших магістратів. Воно регулювало майнові відносини як між римськими громадянами, так і перегринами, але застосовувалося переважно в тих випадках, коли норми названих вище двох систем виявилися неспроможними врегулювати нові відносини.

7. Повна втрата правоздатності - capitis dominutio maxima. Вона наступала щоразу, коли людина втрачала свободу. Наприклад, римський громадянин потрапив у полон чи проданий в рабство за борг.  Майно особи, яка повністю втратила правоздатність, переходило у власність держави або до певних приватних осіб, зокрема: до кредитора, який продав боржника, до господаря раба, з яким жінка вступала в зв'язок. Середня втрата правоздатності - capitis dominutio media наступала тоді, коли особа зберігала свободу, проте втрачала право римського громадянина. Наприклад, римський громадянин стає перегрином або латином з метою одержання землі на периферії. Мінімальна втрата правоздатності - capitis dominutio minima відбувалась зі зміною сімейного стану особи, що траплялося в таких випадках: а) особа власних прав перетворювалась в особу чужих Прав; б) сімейно самостійна особа всиновлювалась іншою особою; в) жінка, яка не перебувала ні під чиєю владою, одружується та ін. 

8. Традиційно юридичні факти поділяються за ознаками залежності від волі суб'єктів на події та дії1. До подій належать обставини, перебіг яких не залежить від волі людини (стихійне лихо, народження і смерть людини тощо.). Дії відбуваються за волею суб'єктів — фізичних і юридичних осіб. До них належить більшість юридичних фактів (укладення договору, виконання зобов'язання, створення твору, прийняття спадщини тощо).

Події — явища реальної дійсності, що відбуваються незалежно від волі особи. Наприклад, така подія, як сильний землетрус, є юридичним фактом, що породжує право страхувальника жилого будинку на отримання страхового відшкодування, тобто право на компенсацію шкоди, що виникла внаслідок зруйнування будинку через цей землетрус. Така подія, як смерть людини, може спричинити численні правові наслідки, включаючи правовідносини зі спадкування майна.

9. Позика- це передача позикодавцем позичальникові певної кількості родових речей у власність. Позичальник повинен повернути таку ж суму грошей чи інших родових речей. - передача у власність на підставі певної угоди визначеної кількості родових речей. Якщо позичальник не є власником, то не виникає і договору позики. - вказані родові речі передаються у власність, тобто позичальник має право вільно розпоряджатися ними: купити (за гроші) якусь річ, продати позичені родові речі за довільною ціною, перепозичити їх третій особі на будь- яких умовах тощо;

  • повернути позичені речі позичальник зобов'язаний у тій же кількості і тієї ж якості (якщо це не гроші, а, наприклад, мука чи вино - то принаймні не нижчої якості);

  • моментом виникнення договору є момент фактичної передачі речей;

  • строк повернення визначається точно або за вимогою позикодавця;

  • ризик випадкової загибелі речей з моменту передачі лягає на позичальника, бо він стає власником.

Позичка-(commodatum) - реальний контракт, при якому коммодант передає коммодарію певну річ у тимчасове і безоплатне користування. Друга сторона зобов'язана повернути цю ж саму річ у визначений термін у тій же цілісності та якості. Предметом договору є річ індивідуальна, повернути слід саме її. Користування річчю повинне бути безоплатне, інакше це уже буде договір найму.

10. Безпідста́вне збага́чення — одержання або зберігання майна однією особою за рахунок іншої без достатньої, встановленої законом або договором підстави.

11. Захист володіння здійснювався не у формі судових розглядів, а за допомогою преторських наказів (interdiction), які давали хід особливому інтердиктному захисту.Захист адміністративними засобами давав можливість показувати, що володіння — це речове право, яке належить суб'єкту права як повноправному члену публічного суспільства і об'єкту адміністративного управління. Характерною рисою інтердиктного захисту є неможливість при спорі про володіння піднімати питання про право володіння. Претор встановлював лише факт володіння і факт його порушення. Рішення претора було неостаточним, незгодна сторона могла його оскаржити. Захист володіння мав попередній (провізорний) характер. Для захисту володіння використовувалися три групи володарських інтердиктів.Інтердикти, спрямовані на утримання діючого володіння. В цю групу входили два види інтердиктів: для утримання володіння нерухомими і рухомими речами.

12.Спадкування за законом було найпоширенішим видом спадкування. Проте у разі відсутності прямих нащадків, як правило, складався заповіт.. Ним означували того з родичів бездітного померлого, який мав переважне право на спадщину у разі відсутності розпоряджень спадкодавця, зроблених за його життя. У практиці преторів було встановлено уже чотири класи спадкоємців:

1. Діти (unde liberi)

2. Особи, що мають право спадкування за Законами XII Таблиць (legitimi).

3. Unde cognati - всі кровні родичі до шостого ступеня спорідненості включно, в порядку близькості

4. Unde vir et uxor. За відсутності (відмови) родичів попередніх розрядів - член подружжя, що пережив іншого.

На першому етапі порядок спадкування за законом встановлювався згідно з ius civile (Закони XII Таблиць). Якщо не було заповіту покійного, закон встановлював три класи спадкоємців: 1. sui (sui heredes) - «свої», підвладні домовладики (особи, які перебували in patria potestas спадкодавця: дружина in manu померлого, його діти, усиновлені, а також онуки від вже померлих синів. Дружина, діти та усиновлені ділили майно в рівних частках. Онуки від раніше померлих синів отримували спадщину за правом представництва, спадкова маса у цьому випадку ділилася per stripes - поколінно); 2. Інші найближчі агнати 2-го ступеня (брат, сестра, а також мати померлого, яка перебувала з його батьком у шлюбі cum manu і тим самим була поставлена на становище сестри померлого); 3. Усі інші найближчі родичі - gentiles proximi (однак жінки далі повнорідної сестри до спадщини не покликалися, згідно із загальним змістом т. зв. Lex Voconia).