asyan.org
добавить свой файл
1

Право громадян на соціальний захист



Соціальний захист – державні виплати, заходи та інше забезпечення громадян, які внаслідок незалежних від них обставин опиняються в складному матеріальному становищі.

Право на соціальний захист гарантується Конституцією України, іншими нормативно-правовими актами (Кодекс законів про працю 10.12.1971, Закони “Про зайнятість населення” 01.03.1991, “Про пенсійне забезпечення” 05.11.1991, “Про соціальний захист військовослужбовців та їх сімей” 20.12.1991, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” 21.03.1991, “Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” 16.12.1993, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 22.10.1993, “Про захист прав споживачів” 15.12.1993, “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії”, «Про недержавне пенсійне забезпечення» 09.07.2003, “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” 09.07.2003 численні інші).

За ст. 48 Конституції кожен громадянин України має право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї, який включає достатнє харчування, одяг, житло. Реалізація цього права відбувається через різні інститути, зокрема, й через право соціального захисту.

Конституція (ст. 46) закріплює основні категорії громадян, які мають право на соціальний захист. До них належать: особи які повно, частково або тимчасово втратили працездатність, втратили годувальника, стали безробітними з незалежних від них обставин, досягли похилого віку, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, інші категорії.

Право соціального захисту гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Право громадян на соціальний захист відноситься до конституційних соціально-економічних прав і реалізується через соціальне страхування та соціальне забезпечення, право на яке виникає на підставі соціального ризику – тобто такої обставини з настанням якої громадяни можуть тимчасово або назавжди втратити засоби до існування, а тому потребують додаткового матеріального забезпечення. Законодавство України закріплює наступні соціальні ризики – старість (пенсійний вік), повна , часткова та тимчасова втрата працездатності, безробіття, втрата годувальника , малозабезпеченість

Соціальне страхування – система матеріального забезпечення, яка поширюється перш за все на працівників і має на меті їх соціальну захищеність. Бюджет соціального страхування складають страхові внески громадян, підприємств, установ і організації, що сплачується за встановленими тарифами, а також асигнування з державного бюджету. Види соціального страхування: страхування на випадок безробіття; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві; пенсійне страхування.Соціальне забезпечення – являє собою сукупність соціально-економічних заходів - пенсії, соціальна допомога, соціальні пільги та соціальне обслуговування, які держава гарантує та забезпечує різним категоріям громадян з настанням певних умов.

Пенсії – це систематичні (щомісячні) виплати з фондів для непрацездатних громадян за рахунок спеціальних пенсійних фондів у зв’язку з настанням соціальних ризиків (наприклад, старість, інвалідність, втрата годувальника).

Допомога – це соціальна виплата, що може мати періодичний або тимчасовий характер з метою компенсації втрачених соціальних можливостей людини та здійснення додаткової матеріальної підтримки у випадку настання соціального ризику.

Соціальні виплати та допомоги, які є основним джерелом існування осіб, які потребують соціального захисту, не повинні бути нижче від встановленого законом прожиткового мінімуму.

Конституція закріплює право на житло, яке надається громадянам які потребують соціального захисту безкоштовно або за доступну плату. (Ст. 47)

Складовим права соціального захисту є державна охорона здоров’я, медична допомога та медичне страхування. Охорона здоров’я громадян забезпечується створенням відповідних правових норм, державним фінансуванням соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.

Медична допомога в державних і комунальних закладах медичного обслуговування надається громадянам безоплатно. Держава сприяє розвитку медичних закладів усіх форм власності.

Держава заохочує та підтримує благодійницьку діяльність щодо соціально-незахищених категорій громадян, надає стипендії та пільги учням та студентам.

Держава забезпечує своїм громадянам реалізацію права на працю. Особи, які не зі своєї вини опинилися безробітними мають можливість перекваліфікуватися, отримують допомогу по безробіттю. Держава створює мережу державних центрів та служб зайнятості, які безоплатно підшукують безробітним роботу.

Держава захищає непрацездатних громадян. Частково чи повно непрацездатні отримують відповідні державні пенсії. Тимчасово непрацездатні громадяни захищаються тим, що на час їх тимчасової непрацездатності за ними зберігається їхнє робоче місце, заробітна платня, а час відсутності на роботі внаслідок непрацездатності не включається до щорічної відпустки.




Види пенсій за законодавством України



Закон “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Види державних пенсій:

а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених законодавством:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

г) інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню;

д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку України;

е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

ж) особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

з) члени сімей осіб, вказаних у цій статті, і пенсіонерів з числа цих осіб - у разі втрати годувальника.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, які вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи, та незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (льотчики, працівники з рухомим складом на залізниці, спортсмени, інші).

Соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію:

А) інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;

Б) особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

В) дітям - у разі втрати годувальника;

Г) дітям-інвалідам віком до 16 років.

Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, прийнятий 09.07.2003 р. впроваджує систему недержавного пенсійного забезпечення. Ця система - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

А) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

Б) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

В) банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.