asyan.org
добавить свой файл
1




Поетичний образ Наталки – дівчини з народу. Інші образи твору. Значення п’єси.
Мета: користуючись текстом твору, дати характеристику

персонажів п’єси, їхніх дій та вчинків; розвивати

почуття краси слова, вміння зіставляти і робити

нескладні висновки; виховувати в учнів любов до

мистецтва, а також доброту і милосердя.
Тип уроку: комбінований, з елементами інсценізацій.
Перебіг уроку:

І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Вікторина «Чи знаеш ти героїв п’єси «Наталка Полтавка»

Хто з них…



1… заявляє, що театр існує тільки для того, щоб «гроші видурювати»? (Виборний)

2… погрожує притягти до відповідальності дівчину, яка відмовилась одружитися з ним? (Возний). Назвіть справжнє прізвище возного. (Тетерваковський)

3… пив, гуляв, а розвіявши добро залишив жінку без куска хліба?

(батько Наталки)

4… день і ніч чекає коханого, а, щоб догодити матері, дає слово одружитися з нелюбим? (Наталка)

5… пропонує останні гроші засватаній за багатія дівчині, щоб нелюб не докоряв їй своїм багатством? (Петро)

6… співає пісню про «москалів» і «козаченків», які «добре бились за Полтаву всій Росії в вісну слову» (Микола)

Хто про кого сказав?


  1. «Золото – не дівка… Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою: шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». (Виборний)

  2. «Один собі живу на світі, як билина на полі! Сирота – без роду, без племені, без таланту і без приюту… Що робить – і сам не знаю. Був у городі, шукав місця – але скрізь опізнився (Микола)

  3. “… чоловік і добрий був би, та біда – хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться… ) (Виборний)

  4. “… так і бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить.» (Возний)


Хто з героїв п’єси «Наталка Полтавка» сказав?


  1. «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитий» (Наталка)

  2. «Хто тепер – як його – не і хто не обманивається?»

  3. «Все, здається, близило мене до щастя: но як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! Кого безталання накаже, тому нема ні в чім удачі». (Петро)

  4. «Ти в жупанах і письменний, і рівня з панами, як же можеш ти дружитись з простими дівками?» (Наталка)

  5. «Горько мені слухати, що Терпилину зоветь другий, а не я, тещею» (Петро)

  6. «Ай Наталка! Ай Полтавка!» (Микола)

  7. «Возний – пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого» (Петро)


ІІІ. Мотивація навчання школярів.

Оголошення теми, мети і завдань уроку.

Епіграф уроку.

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Т.Г. Шевченко


ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального

матеріалу.
На фоні музики (з опери «Наталка Полтавка») звучать слова.
Під розлогою вербою, що наполовину закриває селянську хату, стоїть струнка вродлива дівчина з відрами через плече. Біля неї у шановливій позі чоловік в одязі чиновника, а з-за дерева виглядає якийсь дідуган. Вдалині – вишневі садки, луки, в’ється річка…
(Інсценізація уривка з п’єси «Наталка Полтавка» за участю Наталки, Возного). 1
Головна героїня твору – Наталка – є уособленням ідеалу простої української дівчини, представниці народних мас. Це образ, який завдяки вдалому перу письменника, об’єднав у собі найкращі риси дівчини-українки: розум, любов, добре серце. Сьогодні на уроці ми з вами дамо відповіді на такі питання: що вона сама про себе говорить, що люди про неї говорять, як характеризують Наталку її вчинки. А також охарактеризуємо тих людей, які були поруч із нею.


Цитатна характеристика Наталки




1. «… но жилаю із медових уст твоїх слишати.» Возний

  1. «Гріх вам над бідною дівкою глумитись! Ви пан, а я бідна; ви возний, а я простого роду». Наталка

  2. «Не багата я і проста, но чесного роду. Не стижуся прасти, шити і носити воду». Наталка

  3. «Золото – не дівка!… Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою: шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить.» Виборний

  4. «Ой Наталка! Ой Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнеться, но і другого піддержує!»

  5. «Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не списива». Наталка

  1. «Коло мене хлопці в’ються

І за мене часто б’ються.» Наталка

  1. «І весела жартівлива»

Це образ чесної, роботящої, здібної селянської дівчини, багатої душевною красою. Досить правдиву її характеристику подає виборний: «Золото …».

Але ні тільки цими рисами приваблює образ Наталки. Вона мужня, рішуча, з твердим поглядом на життя. Зі сценки ми побачили, що селянська дівчина розумніша за хитрого «юристу». Наталка може захистити свою гідність, вона бореться за здійснення своїх мрій, за своє щастя. Ось чому розмова її з матір’ю про женихів показує її здатність до глибокої критичної оцінки людей.
Інсценізація уривка (розмова Терпелихи і Наталки про женихів) 2.
Який висновок ми можемо зробити з цієї розмови?
(Вона весь час турбується про свою матір, дуже лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику любов і повагу).

Однак покірна в одних ситуаціях, Наталка здатна і до сміливих, рішучих дій. Коли повернувся Петро, вона твердо виступає проти звичаїв, не відступає перед погрозами возного і заявляє:

«І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду».
Які типові риси простого українського народу, змальовує автор в образі Наталки? (волелюбність, здатність до боротьби, усвідомлення своєї гідності).

Інший персонаж п’єси – возний. Це образ судового чиновника, і хоч у п’єсі він показаний не на службі, а в особистому житті, як залицяльник і жених, він виявляє себе як здирник і хабарник.

Сьогодні ми з вами повинні розібратися, яким він був персонажем?
Інсценізація уривка з пєси (розмова возного і виборного) 3.
Це сатиричний образ судового чиновника, який виявляє себе як здирник і хабарник. За влучною характеристикою Миколи, це «хапун такий, що й з рідного батька злупить». Він настільки зачерствів душею в своєму чиновницькому ремеслі, що навіть у сердечних ділах погрожує судом і тюрмою. Але в решті решт, він великодушно відступається від Наталки на користь Петра, зворушений його безкорисливим вчинком. «Признаюся, - каже возний, - що від народження маю нахил до добрих справ, але за клопотами досі жодної не зробив».

«Добрий Петре і моторна Наталко! Приступіть до мене! (Бере їх за руки, підводить до матері). Благослови дітей своїх щастям і здоров’ям».

Хто такий виборний Макогоненко? Як його характеризує Микола? Що про нього каже возний?
Макогоненко - представник сільської влади.

Спостережливий і дотепний Микола так його характеризує: «Хитрий як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макагоненка – зараз докаже».

Возний говорить, що Макогоненко всюди й завжди вміє увернутись: хитро, мудро, недорогим коштом.

Як автор розкрив образи Петра і Миколи?
Петро і Микола – обидва сироти-бурлаки, «без роду, без племені, без талану і без приюту», в яких «ні кола, ні двора», тому «живуть вони в злиднях», постійно мандрують у пошуках роботи.
Петро – чесний, великодушний, щирий, безкорисливий, здатний на

самопожертву заради іншої людини. Наталку кохає він «більше,

як самого себе», «більше всього на світі». Виборний про нього

каже: «Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!»

Микола - твердої вдачі, ніколи не впадає в розпач, завжди бадьорий і


дотепний.
Залишилося останнє питання. У чому полягає чарівна краса пєси?
На це запитання М. Рильський відповів, що «таємниця живучості «Наталки Полтавки» – в глибокій сердечності, у немеркнучім і чистім, як день, сяєві життєвої правди», а за визначенням видатного драматурга ХІХ ст. Івана Карпенка-Карого, ця п’єса – «світла незаймана квітка народної поезії».
Історичне значення п’єси Котляревського в тому, що вона започаткувала нову українську драматургію й повела її шляхом народності до вершин світової драматургії.

Дуже гарно сказав, звертаючись до кожного з нас, у вірші «Іванів чай» М. Рильський:
Не забувай того хто сміло,

Із ясним сміхом розбудив

І розгорнув ширококрило

Понад землею рідний спів.

  1. Підсумок уроку.


VІ. Домашнє завдання.

Підготуватися до написання контрольного твору за поданими темами.