asyan.org
добавить свой файл
1
План-конспект уроку трудового навчання

Тема уроку. Пошук аналогів існуючих виробів та зображень для випалювання, їх аналіз.

Мета уроку: засвоєння знань про пошук та аналіз об’єктів проектування; формування вмінь аналізувати вироби. Розвивати логічне та абстрактне мислення, уяву, пам’ять. Виховувати допитливість, наполегливість.

Дидактичні матеріали: зразки виробів, клаузури, журнали.

Тип уроку: формування практичних умінь та навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина (2 хв)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5 хв)

III. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (10 хв)

VI. Практична робота (21 хв)

VII. Підсумок уроку (3 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

• Перевірка присутніх.

• Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

1. Що називаємо випалюванням?

2. Дайте визначення піротипії.

3. Види випалювачів.

III. Мотивація навчально-трудової діяльності

На попередньому уроці ми з’ясували, що інформація, яка на­копичується впродовж роботи, зберігається в банку ідей. Для того, щоб вона була використана макси­мально ефективно, її необхідно аналізувати, розподіляти чи кла­сифікувати. Указані розумові операції є важливими для здійснення пошуку можливих розв’язків проблеми, тому на сьогоднішньому уроці ми розглянемо цей процес більш докладно.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку:

• розкрити сутність аналізу об’єкта проектування;

• навчитися аналізувати вироби.

V. Вивчення нового матеріалу

План вивчення:

1. Аналіз існуючих моделей.

2. Методи розумової діяльності винахідника.

У галузі виробничих технологій або високотехнологічних ме­ханізмів сконструйовано велику кількість технічних об’єктів — машин, двигунів, засобів зв’язку, знарядь праці тощо. Разом із тим винахідники в усьому світі продовжують пошуки все нових конструкцій та розв’язків. Цей пошук починають із того, що ди­зайнери аналізують зразки й аналоги об’єктів, які створювались у минулому або вже існують на цей момент. Відомий український академік, конструктор авіадвигунів Архип Михайлович Люлька якось зауважив: щоб успішно працювати над створенням нових двигунів і не знаходити вже відомі, конструктор повинен постій­но тримати в голові досвід попередників і досягнення сучасних дослідників.

Дійсно, якщо поглянути на будь-який вид виробничої діяль­ності людини, то він представлений у вигляді саме досвіду такої діяльності, який був накопичений упродовж минулих десятиліть, а то й століть. Указаний досвід не лише використовується в про­цесі створення чогось нового, а й виступає підґрунтям для подаль­шої еволюції суспільства і, зокрема, розвитку технологій та ви­робництва. Із розвитком цих технологій відбувається значне збільшення відповідних обсягів наукової та іншої спеціалізованої інформації. У тому числі й тієї, яка стосується об’єктів техноло­гічної діяльності людини. Тому важливою рисою сучасного дизай­нера чи фахівця будь-якої галузі виробництва є не стільки втри­мання в пам’яті всіх можливих варіантів конструкції та інших специфічних відомостей про виріб, як уміння здійснювати аналіз інформації, що стосується проекту і, зокрема, безпосередньо об’єкта проектування.

Процес проектування та виготовлення будь-якого виробу чи технологічного об’єкта підлягає закону, який можна назвати зако­ном історичної детермінації або еволюції об’єктів технологічної діяльності людини.

Суть цього закону полягає в тому, що створення нового при­строю чи будь-якого технічного або технологічного об’єкта (проце­су) відбувається з опорою на вже відомі знання, практичний досвід використання аналогічних об’єктів чи процесів.

Створення виробу починають із усебічного вивчення всіх пи­тань, які в першу чергу стосуються історії створення подібних ви­робів, різних його комбінацій, дослідження ідей чи закономірнос­тей, що закладені в принцип дії історичних попередників об’єкта проектування.

Аналіз, розподіл, класифікація — методи розумової діяльності винахідника. Як ми вже згадували вище, не кожна людина здатна втримувати всю інформацію про об’єкт проектування. Тому вчені досить часто вдаються до класифікації технічних об’єктів, намага­ються систематизувати їх у певній послідовності з метою докладно­го аналізу. Тут аналіз слід розуміти як метод, що дозволяє одержа­ти необхідну інформацію про структуру об’єкта дослідження (виріб, який проектують).

Аналіз (у перекладі з грецької — розпад, розділення на окремі частини) — операція уявного або реального поділу цілого (об’єкта, властивості, процесу чи співвідношення між предметами) на скла­дові частини, яка виконується в процесі пізнання або предметно-практичної чи дослідницької діяльності людини.

Аналіз у роботі дизайнера, конструктора — це метод наукового дослідження виробів, найголовніша складова художнього констру­ювання.

Аналіз, як метод наукового дослідження, дає змогу здійснюва­ти класифікацію. Тому, як правило, кажуть, що аналізувати — це значить досліджувати, розкладати на складові частини об’єкт до­слідження.

Розподілом називають процес мислення, за якого розглядаєть­ся певний клас об’єктів, що уявно поділяють на два або більше під­класів.

Наприклад, серед технічних об’єктів візьмемо клас двигунів та уявимо, що ми розподілили його на два підкласи: двигуни, які пра­цюють на основі ЕДС (електрорушійної сили), і двигуни, що пра­цюють за рахунок тиску води, яка створює відповідну реактивну силу.

Класифікацію розуміють як процес мислення, у ході якого уяв­но об’єднують у групи предмети, що мають визначені ознаки, спіль­ні для кожної групи.

Результатом проведеної класифікації може бути зведена таб­лиця, в якій досліджувані предмети чи об’єкти укладені в різні групи.

Класифікація промислової продукції є провідною умовою всебічного визначення її якості. У зв’язку з цим розрізняють різні види аналізу: художньо-конструкторський, функціональний тощо. Для визначення різних підходів у проведенні аналізу промислових виробів їх розподіляють на групи (підкласи).

Так промислові вироби як окремий клас поділяють на чотири підкласи:

а) вироби, що безпосередньо обслуговують людину (меблі, одяг, взуття тощо);

б) вироби, що обслуговують людину і водночас виконують технічну функцію (електроарматура, побутова техніка, пристрої тощо);

в) вироби, що виконують певну роботу і частково обслуговують людину (засоби транспорту, прилади, станки тощо);

г) вироби, які виконують лише певну роботу (автоматизовані системи, вузли механізмів машин тощо).

Отже, підсумовуючи, можна відзначити, що аналіз, класифіка­ція виробу проектування чи його аналогів — це трудомісткий про­цес розумової діяльності, який спрямований не лише на позитивні чи негативні сторони конструкції виробу, а й ураховує всі аспекти роботи над виробом: від його форми та кольору до реклами як про­дукту певної торгівельної марки. Тому під час аналізу дизайнер дає відповідь на запитання, що стосуються не лише того, що було чи що є, а й більш докладно визначає, які власне є потреби у вдосконален­ні об’єкта проектування за такими напрямками, як:

 предметний (художня цінність виробу, нові конструктивні елементи чи функції, форма, колір, конструкційний матеріал, із якого виготовляється виріб);

 виробничий (технологічність об’єкта, автоматизація під час виготовлення, низька матеріало- та енергоємність виготовлення, уніфікація тощо);

 експлуатаційний (надійність, зручність в обслуговуванні тощо);

 торговельний (транспортування, тара чи упаковка до виро­бу, товарний вигляд, реклама на упаковці тощо).

Дизайнер зобов’язаний аналізувати всі об’єкти власної творчої роботи — від загальних попередніх міркувань, до того, як почнеть­ся процес проектування, на всіх етапах проектування та виготов­лення виробу і навіть після того, як виріб випущено в серійне ви­робництво.

Недостатній аналіз на окремих стадіях роботи знижує цінність виробу, ще на стадії його проектування. Відсутність обґрунтовано­го художньо-конструкторського аналізу під час проектування мо­же призвести до морального знецінення виробу ще до того, як поч­нуть його серійний випуск.

Аналіз об’єкта проектування передбачає поєднання різноманіт­них факторів, вимог, умов, шляхів реалізації проекту. Наприклад, якщо розглядати лише функціональну сторону об’єкта проекту­вання і не враховувати конструкційний матеріал, форму виробу в цілому, конструктивні особливості, технологію його виготовлен­ня, то аналіз виробу буде неповним, і таким, що не виявлятиме всіх проблем, які можуть виникати під час його проектування та виго­товлення.

Після того, як визначено напрямок чи напрямки, за якими будуть удосконалювати (змінювати) або «розвивати» конструк­цію майбутнього виробу, чітко окреслюють діапазон необхідних для цього робіт, і відповідно на основі цього формулюють завдан­ня. Визначаючи завдання, дизайнер у першу чергу з’ясовує два основних запитання: по-перше, який кінцевий результат необ­хідно одержати і, по-друге, чи буде одержано розв’язок пробле­ми, над якою працюють? Зрозуміло, що, коли розв’язуються проблеми високого рівня складності, однозначної відповіді на поставлені запитання одержати не можливо. Проте, якщо за­вдання формулювати в їх контексті й у ході роботи час від часу до них повертатись, то ефективність розв’язання проблеми знач­но зростає. Розглядаючи кожен можливий варіант розв’язку (мається на увазі форма виробу, колір чи обраний конструкцій­ний матеріал, з якого його виготовлятимуть), дизайнер врахо­вує: позитивні та негативні наслідки від прийнятого рішення; як це буде впливати на остаточний варіант, тобто розв’язок пос­тавлених завдань.

VI. Практична робота

Аналіз виробів

Практична робота

6.1. Вступний інструктаж

Завдання. На основі виконаних замальовок образу майбут­нього виробу чи клаузури здійсніть аналіз вашого виробу (або про­екту в цілому), працюючи за таким алгоритмом:

а) визначте недоліки проекту та випишіть їх окремо;

б) перерахуйте позитивні сторони вашого проекту (майбутнього виробу);

в) складіть план дій, за яким ви врахуєте або усунете недоліки вашого виробу та скористаєтесь перевагами Вашого проекту;

г) обговоріть ваш план дій зі своїм товаришем за партою. Уваж­но вислухайте його зауваження чи пропозиції і, відповідно, ознайо­мившись із його проектом, обговоріть його план дій.

6.2. Поточний інструктаж

• слідкувати за дотриманням вимог, що ставляться перед учня­ми;

• допомагати учням у разі потреби;

• звернути увагу учнів на типові помилки та хиби під час вико­нання практичної роботи;

• відзначати правильність навчальних дій учнів.

6.3. Заключний інструктаж

• зробити підсумок практичної роботи, мотивувати його.

VII. Підсумок уроку

7.1. Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Про які методи розумової діяльності винахідника ви дізналися?

3. Які методи ви викорустовували при виконанні практичних за­вдань?

4. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсяденному житті? Де і за яких умов це може бути?

7.2. Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці; домашнє завдання.