asyan.org
добавить свой файл
1
«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник Жовтневого РВ

УМНС України

в Миколаївській області

підполковник сл. ц.з.

О.В. Кльопов
« ____ » березня 2011 року


План-конспект

для проведення занять по тактичній підготовці з особовим складом

ПДПЧ-36

Тема № 2.3.11. «Гасіння пожеж в сільській місцевості».
Навчальна мета: Вдосконалити знання особового складу караулу з тактичної підготовки. Навчання особового складу прийомів і способів гасіння

пожеж в сільській місцевості.

Час: 1 година – теоретично.

2 години – практично.

Місце проведення: навчальний клас.

Матеріальне забезпечення: план-конспрект, АЦ-40(131) 137А.

Література:

- “Тимчасовий статут дій ч.2.,

- “Пожежна тактика” І.Ф.Кімстач та ін.,

- "Правила безпеки праці в МНС України". Наказ № 312 від 07.05.2007р.

- «Наказ № 657 Настанова по ГДЗС»

Порядок проведення занять.
1. Організаційний момент 5 хв.:

- перевірка присутніх;

- оголошення теми і мети занять, питань, які мають вивчатися.

2. Контроль знань 5 хв.:

- перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.

3. Викладення матеріалу теми 25 хв.
Питання які вивчаються:

1. Гасіння пожеж при недостатній кількості води.

2. Гасіння пожеж в умовах низьких температур.

3. Гасіння пожеж при сильному вітрі.


Питання та його короткій зміст

Методичні вказівки

1. Гасіння пожеж при недостатній кількості води.

Здебільшого недостатня кількість води для гасіння пожеж є в сільських населених пунктах, де відсутні водопроводи. Основним водозабезпеченням у цих районах є річки, озера, колодязі. Подача води до місця пожежі може бути ускладнена їх віддаленістю, відсутністю під’їздів.

Однією із основних умов успішної ліквідації пожежі є безперебійна подача води для гасіння, а також організація подачі стволів тільки на вирішальному напрямку, забезпечивши при цьому локалізацією пожежі на інших дільницях шляхом розбирання конструкцій. Для виявлення запасів води проводять додаткову розвідку. При затяжних пожежах подачу води на гасіння потрібно організовувати при допомозі насосних станцій пожежних поїздів, а також перекачуючи за допомогою насосів пожежних автомобілів.

Гасіння пожеж на різних об`єктах, у подавляючій більшості випадків, здійснюється водою або вогнегасними речовинами на її основі (змочувачами, пінами різної кратності, водоброметиловою емульсією, розчинами загущувачів тощо). Тому однією з найважливіших умов успішного гасіння пожеж є наявність у достатній кількості води біля місця пожежі. Разом з тим, на території міст, населених пунктів та об`єктів нерідко зустрічаються безводні райони (дільниці) або з недостатнім протипожежним водозабезпеченням. Безводними районами або дільницями прийнято вважати такі, де вододжерела віддалені від будівель та споруд більш ніж на 500м, а з недостатнім протипожежним водозабезпеченням - ті території міст, населених пунктів і об`єктів, де водопровід здатний забезпечити витрату води тільки до 10-15 л\с або вододжерела, віддалені на 300-500 м. У цих умовах відсутності або нестачі води на місці пожежі організують подачу її з віддалених вододжерел шляхом перекачування пожежними машинами або підвозу автоцистернами. Ці питання вирішує, як правило, начальник тилу. Як показує практика та проведені експерименти, перекачування води можна здійснювати на будь-які відстані на пересіченій місцевості. Разом з тим, не кожна відстань може бути доцільною для організації подачі води вперекачку під час гасіння пожеж на різних об`єктах. Для варт пожежних частин по прибутті на пожежі доцільними відстанями для організації подачі води вперекачку вважають такі відстані, при яких бойове розгортання відділень варти для перекачування води та її подача до місця пожежі забезпечується у такі строки, коли до моменту подачі вогнегасних засобів на гасіння пожежі не приймають великого розвитку. Дана відстань залежить від багатьох умов і обстановки на пожежі, а, насамперед, від тактичних можливостей даної варти. Так, якщо до складу варти входять відділення на автоцистерні та автонасосі (насосно-рукавному автомобілі), її можливості на подачу води вперекачку будуть значно більші, ніж варти, яка складена з відділень на автоцистернах. Доцільні відстані для подачі води вперекачку на гасіння розвинених, великих та складних пожеж залежать від тактичних можливостей гарнізонів пожежної охорони, які зумовлюються кількістю пожежних підрозділів, а також наявності на озброєнні в бойових розрахунках автонасосів, насосно-рукавних, рукавних автомобілів, насосних станцій та іншої техніки і засобів зв`язку. Звідси виходить, що ці відстані для неоднакових гарнізонів різні. Так, для великих гарнізонів пожежної охорони доцільна відстань для перекачування води може складати максимально 4-5 км, для середніх гарнізонів, у бойових розрахунках яких знаходяться два рукавних автомобілі, воно може бути до 3-х км, а в гарнізонах, де знаходиться у бойовому розрахунку один рукавний автомобіль - 2 км. У невеликих гарнізонах пожежної охорони, де немає у бойовому розрахунку рукавних автомобілів, але є автонасоси або насосно-рукавні автомобілі, перекачування води доцільно здійснювати на відстані не більше 800-1000 м. У ряді випадків перекачування води організують і з невіддалених вододжерел, а з вододжерел, що знаходяться поблизу місця пожежі. Це зумовлюється умовами гасіння. Так, під час гасіння пожеж на верхніх поверхах будівель підвищеної поверховості, у будівлях елеваторів, на технологічних установках значної висоти необхідно організувати подачу вогнегасних засобів та забезпечити нормальну і стійку роботу на значній висоті, приладів гасіння необхідно на насосі пожежної машини, що забезпечує їх роботу, підтримувати підвищений напір води. У цих випадках першу машину встановлюють безпосередньо біля об`єкта, що горить, а другу - на найближче вододжерело і подають воду вперекачку безпосередньо до насосу першої машини під напором 60-80 м, а остання, розвиваючи напір на насосі 100-120 м, забезпечує роботу приладів гасіння.

Перекачування води з насосу в насос полягає в тому, що пожежна машина, яка встановлена на вододжерело, забирає воду, створює максимальний робочий напір на насосі і рукавними магістральними лініями подає її під напором до всмоктуючої порожнини насосу наступного пожежного автомобіля, а він, у свою чергу, створює напір води своїм насосом та подає її до всмоктуючої порожнини насосу наступного пожежного автомобіля. Для забезпечення стійкої роботи системи перекачування води даним способом необхідно дотримуватись слідуючих умов: під час організації перекачування встановлюють на вододжерело найбільш потужний пожежний автомобиль щодо продуктивності та напору його насосу; на кінці магістальної лінії при вході її до наступного насосу підтримують напір води не менше 10 м для запобігання здавлювання рукавів магістральної лінії; підтримують чітку синхронність роботи всіх насосів пожежних машин системи перекачки та взаємодію усіх водіїв цих машин; забезпечують стійкий зв`язок між автомобілями і постами контролю за станом і роботою рукавних систем перекачки води; підтримують напори води на насосах у межах 90 м, що забезпечує найбільш тривалий і стійкий режим роботи насосів пожежних машин.

Перекачування води з насосу до цистерни пожежної машини полягає у слідуючому: насос пожежної машини, встановленої на вододжерело, розвиває напір і магістральними рукавними лініями подає воду до цистерни другої пожежної машини. Далі вода з цистерни поступає до насосу, який розвиває необхідний напір води і подає її магістральними рукавними лініями у другу автоцистерну і т.д.. Умови перекачування за даним способом мають свої відмінності від попереднього способу і полягають в тому: найбільш потужний автомобиль з насосною установкою ставлять на вододжерело; вода до цистерни іншої пожежної машини подається навилив, отже, на кінці магістральної лінії не потрібно підтримувати напір 10 м, а при розрахунках перекачки необхідно враховувати збитки напору для підйому води до цистерни, тобто враховувати лище висоту машини до горловини цистерни (2,5-3 м); не слід суворо підтримувати синхронність роботи насосів, а їх роботу визначають за рівнем води в цистерні; для контролю за поступанням води до цистерни та за її рівнем необхідно призначити пожежних на кожну автоцистерну.

Даний спосіб перекачування більш стійкий та надійний в роботі, ніж попередній. Разом з тим, він потребує застосування тільки пожежних автоцистерн, за винятком пожежної машини, що встановлюється на вододжерело, і додаткової кількості особового складу для контролю надходження води до цистерни.

Перекачування води з насосу через проміжну ємкість полягає в тому, що пожежна машина насосом забирає воду з вододжерела і подає її у будь-яку ємкість місткістю не менше 2-2,5 м3, розташовану на трасі перекачування. Другу пожежну машину встановлюють на проміжну ємкість, яка своїм насосом забирає з неї воду і подає у другу проміжну ємкість і т.д. У якості проміжних ємкостей можуть використовуватись пожежні водоймища, виробничі ємкості для води, водопровідні колодязі, а також можуть бути виготовлені брезентові ємкості, що встановлюються на трасі перекачування під час її організації. Цей спосіб перекачування є різновидністю попереднього і умови перекачування лишаються такими ж, як і при перекачуванні з насосу до цистерни пожежної машини. Разом з тим, у даному способі при визначенні відстані між автомобілями, що перекачують воду, не треба враховувати напір на кінці магістральної рукавної лінії, тому що вода подається навилив. Тільки у тих випадках, коли для перекачування використовують наземні виробничі ємкості, що мають певну висоту, її необхідно враховувати при розрахункові перекачування. При цьому способі перекачування також не потрібно призначати пожежних для контролю поступання води до проміжної ємкості, так як його здійснює сам водій пожежного автомобіля. Даний спосіб перекачування найбільш простий і стійкий. Проте застосовується рідко, тому що не завжди на трасі перекачування існують які-небудь проміжні ємкості.

Перекачування води комбінованими способами може здійснюватись в тих випадках, коли до місця пожежі прибули різні пожежні машини (автонасоси, АНР, автоцистерни, мотопомпи), а також на трасі перекачки або біля місця пожежі знаходиться проміжна ємкість, частіше пожежні водоймища невеликої місткості (25-50м3). Кожний із способів перекачки води на пожежу може здійснюватись однією магістральною рукавною лінією або двома паралельними рукавними лініями. Це залежить від наявності на пожежі пожежних машин основного призначення, рукавних автомобілів, насосних станцій. При цьому необхідно пам`ятати, якщо прокласти другу магістральну лінію перекачки, не змінюючи відстані перекачки, можна подати додатково у два рази більше приладів гасіння, а якщо двома магістральними лініями забезпечувати ту кількість приладів гасіння, що подавалась від однієї магістральної лінії, то відстані між машинами, що працюють вперекачку, можна збільшити у чотири рази.

Кількість пожежних машин для подачі води вперекачку визначають аналітичним розрахунком, а також за таблицями, графіками та з допомогою експонометрів. Під час організації перекачки води на пожежу необхідно вибрати найбільш раціональний спосіб. Для цього необхідно врахувати кількість та тактико-технічну характеристику пожежних автомобілів, призначених для перекачки, наявність пожежних та інших водоймищ і ємкостей для використання їх у якості проміжних на трасі перекачки, число, тип та діаметр рукавів для магістральних рукавних ліній і можливість їх механізованого прокладання, рельєф місцевості та інші умови на трасі перекачки води.

При підвозі води на пожежу автоцистернами.

Бувають випадки, коли подачу води з вододжерел на пожежу магістральними рукавними рініями здійснити неможливо. У цих умовах організують підвоз води автоцистернами. Підвоз води на пожежу автоцистернами здійснюють за таких умов: коли не можна подати воду магістральними рукавними лініями із-за відсутності достатньої кількості рукавів, пожежних машин; вододжерела значно віддалені від місця пожежі; якщо подавати воду вперекачку з віддалених вододжерел не доцільно, так як на бойове розгортання необхідно витратити значний час. Для підвозу води, у першу чергу, використовують пожежні автоцистерни, а при їх недостатній кількості - залучають поливальні машини, паливозаправники, авторідинорозкидувачі, молоковози та інші господарські машини, що мають ємкості для підвезення води. Основною умовою організації підвезення води на пожежу є забезпечення безперебійної роботи потрібної кількості приладів для гасіння та захисту водою, що підвозять автоцистерни. Під час гасіння пожеж в умовах відсутності або нестачі води на місці пожежі та організації підвезення її автоцистернами для гасіння пожежі необхідно організувати подачу стволів тільки на вирішальному напрямі, забезпечивши локалізацію пожежі на інших дільницях шляхом розбирання конструкцій та створення необхідних розривів, подавати для гасіння перекривні стволи з насадками малих діаметрів, стволи-розпилювачі, а також витрачати воду економно, для чого, при можливості, перекривати подачу води на окремих позиціях. Варта у складі двох відділень на автоцистернах може здійснити підвезення води на пожежу і забезпечити, із заліком її економної витрати на пожежі, безперебійну роботу (не враховуючи переключення рукавної лінії) одного - двох стволів РС-50 (РС-Б, РСК-50), якщо вододжерело знаходиться на відстані 800-900 м, а дороги дозволяють рухатися автоцистернам з середньою швидкістю 30...40 км\год. Під час організації підвезення води автоцистернами начальник тилу вирішує наступні питання: визначає найбільш доцільну схему та організує роботу пункта витрати води на місці пожежі; розраховує необхідне число автоцистерн для підвезення води і доповідає КГП або НШ про недостатню їх кількість; вибирає найбільш ефективну схему та організує роботу пункта заправки автоцистерн біля вододжерела. Під час заправки автоцистерн пожежними машинами - це продуктивність насоса; якщо автоцистерни заправляють з водопровідної мережі - водовіддача мережі при малих її діаметрах або пропускна здатність колонки, встановленої на пожежний гідрант водопроводу великого діаметру і т.д. Організація та схема роботи пункта витрати води на місці пожежі, під час підвезення її автоцистернами залежать від конкретної обстановки на пожежі та достатньої кількості автоцистерн. При недостатній їх кількості пункт витрати води на пожежі організують таким чином: прокладають магістральну рукавну лінію; встановлюють розгалудження та від нього прокладають робочі лінії до стволів, що розташовані на бойових позиціях, найкоротшими шляхами; магістральну лінію приєднують до автоцистерни, наповненої водою, яка подає її до стволів, а після повної витрати води рукавну лінію роз`єднують, машину відправляють на заправку, а на її місце встановлюють автоцистерну, заповнену водою, з`єднують з магістральною лінією і подають воду на гасіння. Дана схема роботи пункта витрати води має суттєві недоліки. По-перше, необхідно на визначений час припиняти подачу води до стволів щоб знизити напір у магістральній лінії та роз`єднати її з автоцистерною, що витратила воду, а потім з`єднати з автоцистерною, заповненою водою. Увесь цей час прилади на позиціях не працюють. По-друге, частина води з магістральної лінії розливається марно. При достатній кількості автоцистерн, що прибули на пожежу, одну з них встановлюють на місці пожежі на весь період гасіння. Автоцистерни з водою, що прибули на пожежу, зливають воду в ємкість цієї автоцистерни та повертаються на пункт заправки водою. Ця схема роботи пункту витрати води на пожежі найбільш розповсюджена у практиці пожежогасіння. У деяких випадках на об`єктах, де сталася пожежа, влаштовані пожежні водоймища або ємкості виробничої води невеликої місткості, які не забезпечують повністю необхідну витрату її для гасіння пожежі. У цих умовах роботу пункту витрати води на пожежі організують так: пожежну машину (автоцистерну, автонасос або мотопомпу) встановлюють на водоймища, а автоцистерни, що заправлені водою, прибувають до місця пожежі і зливають воду у водоймище. Ця схема роботи пункту витрати води на пожежі найбільш раціональна, тому що на водоймище можна встановити автонасос або мотопомпу, особливо при нестачі автоцистерн для підвезення води, крім цього автоцистерни, що прибувають з пункту заправки, швидко зливають воду у водоймище і прямують назад. Для організації роботи пункту заправки автоцистерн біля вододжерел НТ призначає відповідальну особу, а, при необхідності, виділяє йому помічників, а також визначає спосіб заправки та виділяє технічні засоби. Схеми роботи пунктів заправки можуть бути різними і у великій мірі залежать від виду вододжерела, умов забору води та наявності технічних засобів для заправки автоцистерн водою. При наявності відкритих природних і штучних вододжерел із задовільними до них під`їздами та місцями забору води, а також відсутності технічних засобів для заправки автоцистерн вони можуть самостійно своєю насосною установкою забирати воду із вододжерела та наповнювати свою ємкість. Для цієї мети біля вододжерела збирають всмоктуючу лінію, приєднують до насосу автоцистерну, забирають та подають воду до цистерни, після заправки роз`єднують її з насосом і в зібраному вигляді залишають на пункті заправки, потім з насосом автоцистерни, що прибула на заправку, з`єднують готову всмоктуючу лінію і здійснюють її заправку. Ця схема заправки невдала і застосовується у виключних випадках. Кращою та більш надійною схемою заправки автоцистерн біля відкритих вододжерел є заправка їх водою з допомогою переносних та причепних пожежних мотопомп. У даному випадку час заправки автоцистерн буде залежити від продуктивності насосу пожежної мотопомпи. У деяких випадках у населених пунктах, де розташовані невеликі гарнізони пожежної охорони та слабо розвинене протипожежне водопостачання, а також у сільских населених пунктах пожежні автоцистерни комплектують переносними пожежними мотопомпами типу МП-600 та МП-800. Це дозволяє швидко організовувати в умовах пожежі пункт заправки автоцистерн водою, а також забирати воду із вододжерела з незадовільними під`їздами та місцями водозабору для пожежних автомобілів. У тих гарнізонах пожежної охорони, де на озброєнні знаходяться не тільки автоцистерни, а й автонасоси (насосно-рукавні автомобілі), заправку автоцистерн доцільно здійснювати з їх допомогою. При цьому автонасос встановлюють на вододжерело і заправляють одну або дві автоцистерни одночасно. Під час гасіння великих та складних пожеж у гарнізонах пожежної охорони, на яких організують декілька систем підвозу води (на місці пожежі встановлено декілька пожежних автоцистерн, до яких підвозять воду) для їх заправки, на вододжерело доцільно встановлювати два або декілька автонасосів для заправки автоцистерн водою, а при наявності у гарнізоні насосних сатанцій ПНС-110 необхідно розгортати їх роботу на пункті заправки. При цьому ПНС-110 встановлюють на вододжерело, прокладають один-два рукави магістральної лінії d = 150 мм, встановлюють чотирьохходові розгалудження, від яких воду подають для заправки декількох автоцистерн одночасно. Нерідкі випадки, коли для гасіння пожеж необхідно використовувати вододжерела з незадовільними під`їздами і місцями водозабору. У цих випадках для заправки автоцистерн водою використовують переносні мотопомпи та гідроелеваторні системи. Під час використання мотопомп їх переносять та встановлюють на вододжерело, закріплюють і рукавними лініями подають воду в цистерну. Щоб визначити можливість подання води мотопомпою в автоцистерну, необхідно обрахувати граничну відстань подачі води мотопомпою з урахуванням підйому місцевості та порівняти його з фактичною відстанню до автоцистерни. Під час забору води гідроелеваторними системами та подачі її для заправки автоцистерн необхідно пам`ятати, що на пункті заправки необхідно встановлювати автоцистерну, наповнену водою для запуску в роботу гідроелеватора. Отже необхідно враховувати її при визначенні загальної їх кількості для підвозу води. Витрата води для заправки автоцистерни під час роботи одного гідроелеватора Г-600 приймають 600 л\хв. Для заправки автоцистерн під час підвозу води на пожежі використовують водопровідні мережі міст, населених пунктів та об`єктів промисловості. Для цієї мети на гідранти встановлюють пожежні колонки, від яких прокладають одну-дві рукавні лінії довжиною, як правило, в один рукав (20 м), якими подають воду в автоцистерни. У цих умовах, у першу чергу, використовують кільцеві дільниці водопровідних мереж з великими діаметрами магістралей (150 мм та більше). Коли заправку автоцистерн доводиться здійснювати з тупікових водопровідних мереж або кільцевих малих діаметрів доцільно здійснювати через водопровідну службу підвищення напору води на цих дільницях. Автоцистерни заправляють водою, в окремих випадках, з внутрішніх протипожежних водопроводів об`єктів, будівель або споруд. При цьому доцільно використовувати один-два пожежних крана, встановлених на основній магістралі і, при необхідності, для збільшення напору води включати насоси-підвищувачі.
2. Гасіння пожеж в умовах низьких температур.

При гасінні пожеж в умовах низьких температур бойова робота пожежних підрозділів ускладнюється низькою температурою, сніговими заносами. Якщо температура повітря менше –150С, доцільно використовувати для гасіння воду з водопровідних джерел. У цих випадках на гідрант встановлюють пожежну колонку і перевіряють наявність води у водопроводі без подачі її в насос. Воду з колонки в насос подають по напірно - всмоктуючьому рукаву. З відкритих вододжерел воду забирають з максимально можливої глибини, так як температура там вища.

Від пожежних автомобілів, встановлених на вододжерело, прокладають одну магістральну лінію із прогумованих рукавів, якою подають воду до місця пожежі. При забиранні води спочатку подають воду із насоса у вільний патрубок і тільки при злагодженій роботі насоса подають воду у рукавну лінію.

При температурі повітря –150С і менше прокладають резервні рукавні лінії до стволів, які працюють на вирішальному напрямі. Рукавні лінії прокладають без заломів і по можливості по прямій лінії. З’єднувальні головки рукавних ліній засипають снігом.

При зовнішніх пожежах розгалуження на рукавних лініях бажано не встановлювати. В цьому випадку застосовують стволи з великою витратою води. Якщо розгалуження необхідне, його утеплюють і засипають снігом. Якщо пожежі виникають всередині будівель, розгалуження встановлюють у теплих приміщеннях, так, щоб вони не ускладнювали евакуацію людей. При гасінні пожеж у цих умовах здебільшого використовують стволи з великою витратою води, не допускають використання перекривних стволів і стволів розпилювачів. Магістральні і робочі лінії прокладають із прорезинених напірних рукавів. Внутрішній резиновий шар зменшує витрати тепла.

У випадку зменшення витрати води, водій повинен підігрівати її в насосі, збільшуючи число обертів двигуна. При заміні і складанні пожежних рукавів подачу води припиняти забороняється, для чого потрібно зменшити напір. Якщо є можливість, заправляють автоцистерни теплою водою. Рукава, які замерзли в місцях перегинів і з’єднань, відігрівають гарячою водою.

3. Гасіння пожеж при сильному вітрі.

Сильним вітром являється вітер, швидкість якого становить 9,9-12,4 м/с. Особливістю пожеж при таких умовах є їх швидке розповсюдження, перенос осередків горіння з однієї будівлі на інші, можливе швидке обрушення конструктивних елементів будівель і та ін.

При гасінні пожеж у цих умовах необхідно користуватись стволами з потужними струменями, забезпечуючи в мінімально короткий час охоплення місця пожежі, починаючи з флангів. При цьому потрібно забезпечити резерв сил і засобів для гасіння нових осередків пожежі. Поряд з цим організовують нагляд і захист об’єктів, які розташовані з підвітряної сторони, шляхом виставлення постів і направлення дозорів, забезпечивши їх необхідними силами та засобами.

В особливо загрозливих випадках потрібно на шляхах розповсюдження вогню створювати протипожежні розриви шляхом розбирання окремих будівель. Для цього потрібно залучати населення та господарську техніку (трактори, тягачі та іншу). Особливо небезпечною при сильному вітрі є робота пожежних на висоті. При розвідці і гасінні таких пожеж потрібно слідкувати за можливими обвалами, поривами ліній електромереж. Рукавні лінії повинні бути надійно закріплені. Зі стволом потрібно працювати двом пожежним. Працюючи на драбинах потрібно закріплюватися карабіном.

Правила безпеки праці.

  • при роботі на висоті необхідно застосовувати страхуючі пристрої;

  • для роботи на автодрабині із стволом на висоті виділяється не менше 2-х чоловік;

  • забороняється подавати воду в незакріплені рукави до виходу ствольщика на позицію, або підйому на висоту вертикальні рукавні лінії повинні закріплюватися з розрахунку не менше однієї рукавної затримки на один рукав;

  • не дозволяється одягати на себе лямку приєднаного до рукавної лінії пожежного ствола при підйомі на висоту і при роботі на висоті;

  • забороняється особовому складу знаходитись на конструкціях даху, які прогоріли та обвісають;

  • необхідно страхувати особовий склад при роботі на покритях страховими мотузками;

  • забезпечити страхування на засніжених та обмерзлих покрівлях багатоповерхових будинків, використовуючи для цього драбини штурмовки.

Особовий склад ланки ГДЗС повинен мати:

  • засоби захисту органів дихання;

  • засоби освітлення і зв’язку;

  • засоби рятування і саморятування;

  • інструмент для розбирання конструкцій;

  • засоби гасіння пожежі.

Особовий склад ланки ГДЗС забов’язаний:

  • при роботі в ізолюючих протигазах виконувати вимоги настанови по ГДЗС;

  • рухатися один за одним вивчаючи навколишню обстановку і запам’ятати пройдений шлях;

  • відчиняти двері обережно, захищаючись від можливого викиду полум’я;

  • просуватися, як правило, вздож капітальних стін або стін з вікнами;

  • рухаючись, слідкувати за поведінкою несучих конструкцій, можливістю швидкого розповсюдження вогню. Свої спостереження при цьому доповідати старшому ланки ГДЗС.

- знати особливості горіння i способи гасіння речовин i матеріалів, які знаходяться в палаючих приміщеннях ;

- вибирати найбільш небезпечне місце роботи, безпечні прийоми i способи;

- знати назву місця, де працює сам, хто його сусіди зверху, знизу, по бокам i підтримувати з ними зв'язок ;

- бути постійно готовим до дій при неочікуваних змінах обставин i виникненні необхідності надання допомоги товаришам;

- знати встановлені сигнали для відходу i шляхи по яким необхідно відходити;

- не допустимо використання для робіт безпосередньо в зоні пожежі (на позиціях ствольщикiв) та в задимлених приміщеннях о/с пожежних частин, членів ДПД, якi перебувають на місце пожежі без бойового одягу та знарядь для гасіння пожежі.

- при гасанні пожеж кожен працюючий повинен слідкувати за зміною обставин, поведінкою будівельних конструкцій, станом технологічного обладнання, i в випадку виникнення небезпеки терміново повідомити всіх працюючих на небезпечній дільниці та КГП.

Дати під запис.

Дати характеристику безводних дільниць району, який охороняє пожежна частина




Практичне відпрацювання дій особового складу чергового караулу

під час гасіння пожеж – 2 години.
ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ
Будівля ПДПЧ-36 одноповерхова, довжиною – 30 метра, шириною – 12 метрів.

Зовнішні стіни кам’яні, перегородки цегляні, перекриття залізобетонні, покриття – руберойд по з/б плитам.

Вентиляція природня, освітлення 220, відключення - ГРЩ - 380 В розташована в приміщенні техпоста

Внутрішній протипожежний водопровід -відсутній

Для цілей зовнішнього пожежегасіння можна використати ПВ розташоване на відстані 10 м.

ТАКТИЧНИЙ ЗАДУМ
В наслідок порушення правил пожежної безпеки (залишеного увімкненим електроприладу), в приміщенні навчального класу сталося коротке замикання електропроводки та займання деревяної меблі,
РОЗРАХУНОК СИЛ ТА ЗАСОБІВ
1. Визначаємо час вільного розвитку пожежі:
τвільного розвитку = τд.п.+ τзбсл.+ τб.р.= 1+1+1+2= 5 хвилин

τд.п.= час до повідомлення про пожежу = 1 хв.

τсл.= час слідування підрозділів до місця пожежі = 1 хв.

τб.р.= час бойового розгортання =2 хв.
2. Визначаємо радіус розповсюдження пожежі:
R=Vл τ=1,0*5= 5 м.

Vл= лінійна швидкість розповсюдження пожежі = 1 м/хв.
3. Визначаємо площу пожежі та площу гасіння:

на той час площа пожежі буде мати прямоугольну форму довжиною – 5 метрів, шириною – 6 м..

Sп=а*в=5*6=30м2

Sп= площа пожежі = 30 м2
4. Визначаємо потрібний розхід вогнегасячих речовин:
Qп=Sп*І=30*0,1=3 л\(м2*с)

Qп = потрібний розхід вогнегасячих засобів на гасіння пожежі–3 л\(м2*с)

І = інтенсивність подачі вогнегасячих речовин для забезпечення локалізації та ліквідації пожежі 0,1
5. Визначаємо необхідну кількість стволів на гасіння пожежі:
Nств.=Qп /qств.= 3 / 3,7=1 ств. “Б”
Nств.= необхідна кількість стволів на гасіння пожежі = 1 ств.“Б”

qств.= розхід води ствола “Б” (РСК-50) = 3,7 л/с.



6. Виходячи з оперативно-тактичних міркувань визначаємо введення додаткових стволів на захист:
- на розвідку та захист суміжних приміщень– 1 ств. РСК-50.
7. Визначаємо фактичну витрату води на гасіння та захист:
Qф= Nств.гас.“Б”. q ств.гас.“Б + Nств.зах.“Б”. q ств.зах.“Б ”=1*3,7 + 1*3,7 =7,4 л\с;
Qф = фактична витрата вогнегасячої рідини = 7,4 л/с

Nств.гас.“б = ведена кількість стволів РСК-50 = 1 шт.

q ств гас..“б= розхід ствола РС-70 = 3,7 л/с.

Nств.зах.“Б” = ведена кількість стволів РСК-50 = 1 шт.

q ств.зах“Б” = розхід ствола РСК-50 = 3,7 л/с.
8. Визначаємо забезпеченість об’єкта водою:



Виходячи з того, що водовіддача мережі значно більше необхідного розходу вогнегасячої рідини робимо висновок, що в даному випадку об’єкт на 100 відсотків забезпечений водою для цілей пожежегасіння.

9. Визначаємо необхідну кількість особового складу:
Nо/с=Nгдзс*3+ Nрозг.*1+ Nп.б.*1= 2*3+1*1+1*1=8 чоловік.
Nо/с= кількість особового складу = 8 чоловік.

Nгдзс = кількість задіяних ланок ГДЗС = 2 шт.

Nрозг.= кількість встановлених розгалужень = 1 шт.

Nп.б.= кількість виставлених постів безпеки для ланок ГДЗС = 1 шт.

10. Визначаємо необхідну кількість відділень:

Nвід..=Nчол./4=8/4=2 відділення

Nвід..= необхідна кількість відділень (бойових розрахунків) на основних пожежних автомобілях = 2 відділення.

Nчол. = необхідна кількість особового складу = 8 чоловік.

“4” = середня кількість особового складу бойового розрахунку.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ:


Час (хв.)

Елементи обстановки пожежі (увідні)

Дії адміністрації, накази,

Розпорядження та дії КГП

Методичні прийоми навчання

10.00

Під час перебування на посту днвальний по гаражу помітив дим з приміщення навчального класу.

Охорона об’єкту:

- про виникнення пожежі повідомляє в пожежну охорону за телефоном 101“

- по телефону повідомляє керівництво;

- приступає до гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння.

Даю ввідну

10.06

До місця виклику прибу­вають одне відділення ПДПЧ-36

Начальник караулу - КГП-1:

- інформація на ПЗЧ: “Прибули до місця виклику, по зовнішнім ознакам бачу полум’я та сильний дим з вікон приміщення навчального класу.. Вишліть до місця виклику ІІ відділення СДПЧ-2, йду в розвідку.

- КГП-1: АЦ до центрального входу подати ствол РСК-50 на розвідку та гасіння пожежі. Взяти з собою ствол РС-70 За мною руш.


Даю ввідну підрозділу що прибув.

10.11

Проведена розвідка та встановлено, що полум’ям охоплено приміщення навчального класу Площа пожежі становить 30 квадратних метрів.Відключеноелектропостачання в приміщенні техпоста Прибуло ІІ відділення СДПЧ-2

КГП-1:

  • Інформація на ПЗЧ: “В ході розвідки встановлено, що на першому поверсі полум’ям охоплено приміщення бібліотеки. Площа пожежі становить 30 квадратних метрів.

- СДПЧ-2: ланкою ГДЗС подати ствол РСК-50 на захист суміжних приміщень навчального класу

Даю ввідну начальнику караулу за результата-ми розвідки

10.20

В бібліотеці виникло обрушення цегляної перегородки, є травмований.

КГП-1: інформацію на ПЗЧ «В навчальному класі обрушення цегляної перегородки, є травмований, викликати до міста виклику медичну допомогу, виконуємо евакуацію постраждалого на свіже повітря».

-СДПЧ-2: ланкою ГДЗС прозвести евакуацію постраждалого на свіже повітря, надати першу долікарняну допомогу.

Даю ввідну КГП про обрушення цегляної перегород-ки

10.25

Умовно прибула швидка медична допомога.

КГП-1: інформацію на ПЗЧ «прибула швидка медична допомога постраждалий направлений до ЖРЛ»

Даю ввідну КГП про прибуття швидкої медичної допомоги.

10.27

Пожежу локалізовано.

КГП-1: інформацію на ПЗЧ «Пожежу локалізовано, в будівлі обслуговуючий персонал відсутний»


Даю ввідну КГП про локалізацію пожежі.

10.50

Горіння припинено.

КГП-1 (доповідь на ПЗЧ): пожежа ліквідована. Збираємо ПТО.


Даю відбій та команду на збирання ПТО.


ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЗАНЯТТЯ:

Кожний зобов'язаний:

- знати особливості горіння i способи гасіння речовин i матеріалів, які знаходяться в палаючих приміщеннях ;

- вибирати найбільш небезпечне місце роботи, безпечні прийоми i способи;

- знати назву місця, де працює сам, хто його сусіди зверху, знизу, по бокам i підтримувати з ними зв'язок ;

- бути постійно готовим до дій при неочікуваних змінах обставин i виникненні необхідності надання допомоги товаришам;

- знати встановлені сигнали для відходу i шляхи по яким необхідно відходити;

- не допустимо використання для робіт безпосередньо в зоні пожежі (на позиціях ствольщикiв) та в задимлених приміщеннях о/с пожежних частин, членів ДПД, якi перебувають на місце пожежі без бойового одягу та знарядь для гасіння пожежі.

- при гасанні пожеж кожен працюючий повинен слідкувати за зміною обставин, поведінкою будівельних конструкцій, станом технологічного обладнання, i в випадку виникнення небезпеки терміново повідомити всіх працюючих на небезпечній дільниці та КГП.
КГП зобов’язаний:

- визначити шлях безпечного відходу при змiнi обставин i встановити на випадок відходу єдиний для всіх сигнал;

- приймати заходи до максимального забезпечення умов праці та механізації трудомістких процесів;

- забезпечувати інструктажем всіх хто навчається, та працюючих на пожежі /аварії стихійного лиха / правилам роботи в складних умовах;

- вести спостереження особисто або через начальників караулів, начальників бойових дільниць та командирів відділень за діями особового складу, приймаючи міри що виключають нещасні випадки.

- при затяжних пожежах своєчасно організовувати заміну працюючих, забезпечити їх їжею, питною водою та відпочинком.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
- вказати на недоліки та питання, які вимагають підвищеної уваги;

- дати загальну оцінку діям КГП та діям особового складу;

- відповісти на запитання.
4. Закріплення вивченого матеріалу - 10 хвилини

Питання для закріплення:

1. Гасіння пожеж при недостатній кількості води.

2. Гасіння пожеж в умовах низьких температур.

3. Гасіння пожеж при сильному вітрі.
5. Підбиття підсумків – 5 хвилини

- вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;

- оголосити оцінки;

- відповісти на запитання.

План-конспект склав:

Начальник ПДПЧ-36

капітан сл. ц.з. В.В. Ніколайчук
01.03.2011р.