asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Лекція 13

Експертні недоліки та помилки

План

  1. Поняття експертних недоліків і помилок.

  2. Причини експертних помилок та їх класифікація.

  3. Способи виявлення експертних помилок та їх профілактика.

  4. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта.

Література

1. Бедрин Л. М. Об зкспертньїх ошибках й их источниках // Судебно-медицинская зкспертиза й криминалистика на службе следствия. -1965. - Вьш. 4. - С. 59-64.

2. Макушина Г. Б., Вермель Й. Г., Кочнева Л. В. Понятие, причини й профилактика зкспертньїх ошибок // Судебно-зкспертное исследование человека й его деятельности. — Свердловск, 1985. — С; 104-109.

3. Вопленко Н. Н. Ошибки в правоприменении: понятие, види // Сов. государство й право. —1981. — № 4. — С. 38-46.

4. Клименко Н. Й. Зкспертньїе ошибки й их причини // Криминалистика й судебная зкспертиза. — К., 1988. — Вип. 37. — С. 35-38.

  1. Предупреждение зкспертньїх ошибок. — М., 1990. — 419 с.

  2. Каплунов Й. М. Обьективньїе й субьективнне причини зкспертньїх ошибок. Метод, рек. — Ташкент, 1977. — 36 с.

7. Зинин А. М., Майлис Н. П. Судебная зкспертиза. — М.: Право й закон, 2002.-318с.

8. Краснобаев А. Ю., Жшалов Н. Ю. Ложь й ошибка в заключении зксперта // Роль й значение деятельности проф. Р. С. Белкина в становлений й развитии современной криминалистики. МатериальІ между-народной науч. конф. — М.: Акад. МВД РФ, 2002.

9. Абрамова В. М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К.: НАВСУ, 2005. — 18 с.

1. Поняття експертних недоліків і помилок
Наявність слідчих і судових помилок у діяльності правоохо­ронних органів призводить до зниження ефективності їх роботи. Помилки є причиною необгрунтованого припинення криміналь­них справ або направлення до суду некваліфіковано розслідува­них матеріалів. Однією з причин слідчих і судових помилок є по­милки експертів.

Встановлення та дослідження типових і експертних недоліків та помилок, їх конкретних причин, механізму виникнення, фак­торів правового і неправового характеру сприятимуть усуненню помилок і формуванню правильного висновку як джерела доказів у справі.

З метою виявлення характеру і причин типових експертних по­милок вивчалася експертна практика Одеського НДІСЕ, Київ­ського НДІСЕ і Харківського НДІСЕ, аналізувалися первинні і повторні експертні виробництва, вивчалися узагальнення та об-зорні інформації недоліків експертної практики за 1999-2005 рр. Ефективним способом перевірки висновків експертів є повторна експертиза, що призначається тоді, коли правильність першого висновку викликає сумнів (ст. 75 КПК України).

Помилка — це «неправильність в діях і думках», спотворене по­рушення закону, недоліки й упущення під час розслідування кримінальних справ, неправильна процесуальна діяльність і розу­мовий процес компетентних осіб ненавмисного характеру.

Навмисні порушення закону під час розслідування розгляда­ються як посадові злочини, злочини проти правосуддя, адміністра­тивні або дисциплінарні проступки.

Експертні помилки — це судження експерта або його дії, що не відповідають об'єктивній дійсності і не приводять експертне дослідження до мети, що є результатом хибної думки [2-4]. Саме цим експертна помилка відрізняється від злочину проти правосуд­дя, який може здійснити експерт.

Помилка свідчить про ненавмисність дій експерта, який вва­жає, що думає і діє правильно.

Причина помилкового висновку не завжди є слідством непра­вильної дії експерта. Його дослідження можуть бути проведені правильно, і зроблені висновки можуть повністю відповідати отриманим результатам. Якщо вихідні дані для експертизи були не­правильними або досліджувані об'єкти фальсифіковані, висновок експерта в аспекті встановлення істини у справі виявиться помил­ковим. У цьому випадку причиною помилкового висновку буде або помилка того, хто призначив експертизу, його умисно непра­вильні дії або правопорушення.

Незважаючи на ненавмисний характер, помилки іноді заважа­ють швидкому і повному розкриттю злочинів, зачіпають суттєві соціальні інтереси, тому потребують обов'язкового усунення і за­побігання.

Обсяг поняття «експертні помилки» повинен бути обмежений ознаками суттєвості і типовості. Суттєвість відображає негативні наслідки, що проявляються в порушенні основних принципів су­дової експертизи -- всебічності, повноти, об'єктивності, компе­тентності та науковості. Типовість свідчить про повторюваність одних і тих самих помилок в експертній практиці.

Експертні помилки можуть бути визначені як суттєві і типові не­доліки експертного дослідження ненавмисного характеру, не обду­мані заздалегідь, які стали причиною неправильного висновку [4].

2. Причини експертних помилок та їх класифікація
Причинами експертних помилок є недоліки процесуального ха­рактеру, недоліки організації дослідження і порушення методик дослідження. Класифікація причин помилок має теоретичне зна­чення, тому що сприяє з'ясуванню природи допуску експертами по­рушень і недоліків, розробки заходів їх усунення. Причини помилок експерта у процесі проведення експертизи слід класифікувати на процесуально-правові, організаційно-технічні і методичні [4].

Процесуально-правові причини експертних помилок — це пору­шення слідчим (судом) або експертом статей кримінально-проце­суального закону або окремих положень інструкцій про порядок призначення і проведення судових експертиз. До них належать по­рушення процесуальних правил отримання зразків для порівняль­ного дослідження, недотримання експертом меж своєї компе­тенції, відповіді на питання, вирішення яких не потребує спеціаль­них знань, необгрунтовані, недостатньо мотивовані висновки або обґрунтування висновків не результатами дослідження, а ма­теріалами справи, самостійне збирання додаткових матеріалів для проведення експертизи (наприклад, зразків для додаткового дослідження тощо).

Організаційно-технічні причини становлять порушення основ організації експертного дослідження, зокрема призначення екс­перта з неналежною професійною підготовкою, застосування приладів, що не пройшли метрологічну атестацію, використання старих ГОСТів (іншої технічної документації) тощо. Так, напри­клад, дослідження мікрокількості наркотичних речовин кустарно­го виробництва потребує проведення комплексних досліджень на основі використання спеціальних знань в галузі біології (анатом-но-морфологічні ознаки речовин, які використовуються як сировина), хімії (визначення змісту органічних і неорганічних компонентів за допомогою хроматографії, спектроскопії та інших методів аналізу), криміналістики (загальна оцінка отриманої інформації). Між тим, такі дослідження іноді доручаються експер­там, які не мають необхідної підготовки.

Вивчення практики проведення бухгалтерської експертизи у справах про розкрадання і зловживання службовим становищем показало, що перед експертами звичайно постають питання, що потребують для вирішення спеціальних економічних знань не тільки в галузі бухгалтерії, айв інших галузях економіки (ціно­утворення, економічної статистики, фінансів і кредиту тощо), на­приклад, визначення й описання матеріальної шкоди, визначення і залік пересортиці, списання матеріалів (у виробництво, аналіз виконання плану асортименту і рентабельності тощо). Однак в ок­ремих випадках, навіть у разі необхідності проведення різних видів експертиз, призначаються тільки судово-бухгалтерські, що іноді призводить до неповноти дослідження і помилкових вис­новків.

Причинами експертних помилок є також недоліки методичного характеру. Методичними помилками можуть бути як помилки слідчого (суду) під час підготовки матеріалів на експертизу, так і помилки експерта у процесі самого дослідження. До них належать порушення правил зберігання й упаковки об'єктів, що направлені на дослідження. Так, зберігання одягу потерпілої і підозрюваного разом перед направленням його на дослідження з метою встанов­лення факту їх контакту може призвести до взаємопереходу воло кон, який не пов'язаний із подією злочину, і обумовити помилко­вий висновок експерта. До помилкового висновку може призвести упакування, що допускає змішування зразків ґрунту з різних діля­нок місцевості або внесення у речовину сторонніх включень, які не відносяться до події злочину, тощо.

До методичних недоліків можуть призвести поверхневе або не­повне дослідження і пов'язане з цим невиявлення ідентифікацій­ного комплексу ознак у ході роздільного дослідження об'єктів, звуження завдань експертного дослідження, використання недо­статньо чутливих методів, неправильна оцінка отриманої експер­том інформації. Наприклад, судово-почеркознавчою експертизою, що була проведена після первинної експертизи Київського НДІСЕ (Висновок Київського НДІСЕ 1984, № 2806, ВНДІСЕ 1985, № 216/4-7), не був підтверджений висновок первинної екс­пертизи. Причина помилки полягала в тому, що первинна експер­тиза не виявила в повному обсязі спільні ознаки, деякі співпада­ючі ознаки були оцінені експертом як розбіжності, хоча в дійсності вони збігалися.

Відома класифікація причин експертних помилок: логічні, гно­сеологічні, операційні [5].

Логічні помилки — це помилки, пов'язані з порушенням змісто­вних мислених актів, законів і правил логіки. У логіці це можуть бу­ти помилки в посилках, щодо тези помилки в аргументації фактич­ності або предмета помилки — це спотворене уявлення про відно­шення між предметами об'єктивного світу. Якщо логічні помилки є відкритими і можуть бути виправлені без предмета, про який йдеть­ся, то предметні помилки, що стосуються змісту, можуть бути вияв­лені і виправлені тільки тим, хто знайомий з самим предметом.

Гносеологічні помилки пов'язані зі складністю експертного пізнання. Пізнання експерта можуть бути змістовними і оціночни­ми. Це помилки під час пізнання сутності, якостей і ознак об'єктів експертного дослідження, відносин між ними, а також під час оцінки результатів експертного дослідження і їх інтерпретації. Гносеологічні недоліки призводять до гносеологічних помилок.

Операційні (діяльнісні) помилки пов'язані зі здійсненням екс­пертних операцій з об'єктами дослідження. Вони є порушеннями послідовності рекомендованих процедур, неправильним викори станням засобів, отримання неякісного порівняльного матеріалу тощо.

Розрізняють причини експертних помилок: об'єктивні, тобто незалежні від експерта як суб'єкта експертного дослідження; суб'єктивні — залежні від мислення і дій експерта [4; 6; 7]. Цей поділ є умовним, бо «суб'єктивні помилки самі мають об'єктивну підставу» [7, с. 244].

Об'єктивними причинами помилок є:

  • відсутність розробленої методики експертного дослідження;

  • недосконалість методики, що використовується експертом;

  • застосування несправних або таких, які не мають достатньо дозволяючих можливостей приладів та інструментів;

  • використання неточних математичних моделей і програм для ЕОМ [7, с. 44].

Суб'єктивними причинами експертних помилок є: професійна некомпетентність експерта. Вона може бути причиною незнання експертом сучасних експертних методик, невміння користуватися певними технічними засобами дослідження або найбільш ефек­тивними методами у цій ситуації, а також причиною неправильної оцінки ідентифікаційного значення ознак, результатів отриманих досліджень тощо;

  • вплив матеріалів справи, попередніх експертиз;

  • дефекти органів зору та інших органів чуття;

  • психічний стан експерта (перевтома, хвороба тощо);

  • логічні дефекти.

3. Способи виявлення експертних помилок та їх профілактика
Експертні помилки виявляються під час:

  • перевірки самим експертом ходу і результатів проведеного ним дослідження на будь-якій стадії та особливо на стадії синтезу і формулювання висновків;

  • аналізу й обговорення результатів дослідження комісією експертів (однорідна, комплексна і комісійна експертизи);

  • аналізу експертом висновків попередньої експертизи у про­цесі проведення повторної експертизи;

  • перевірки ходу і результатів експертного підрозділу або за­кладу;

  • перевірки ходу і результатів експертного дослідження слідчим, який був присутнім під час проведення експертизи;

  • оцінки висновку експерта слідчим або судом (першої і наглядової інстанції) [5].

Експертні помилки можуть бути виявлені під час узагальнення експертної практики з науковою метою. Для судочинства сут­тєвим є вивчення тих помилок, які спричинили неправильний висновок експерта і залишилися непоміченими під час його оцінки слідчим або судом. Якщо такий висновок ліг в основу про­цесуального рішення, що визначило долю справи (вирок, постано­ва про припинення справи), керівник закладу повинен поставити до відома про виявлену експертну помилку орган, який призначив експертизу, а під час виявлення помилки відповідну інстанцію або прокуратуру.

З метою усунення експертних помилок важливо не тільки ви­явити мотивацію неправильного рішення експертом, але й вивчати дію різних факторів, особливо психологічних. Особисті фактори тут виступають на перший план, бо сам експерт проводить дослі­дження і формулює висновок від свого імені. Він є самостійним і вільно приймає рішення, яке значною мірою залежить від його про­фесійної майстерності й особистих якостей. Психологічний ме­ханізм експертної помилки характеризується різними формами суб'єктивного відношення експерта до самої помилки і до пору­шень, які він допустив, або він свідомо допускає такі порушення, вважаючи їх несуттєвими вимогами методики дослідження, або до­бросовісно помиляється відносно правильності своїх знань.

Профілактика експертних помилок потребує вдосконалення всіх сторін діяльності судово-експертних закладів країни, глибо­кого вивчення методологічних аспектів експертного пізнання, створення сучасної експертної технології, що відображає досяг­нення НТР і використання комплексних експертних методик, професійного відбору, покращання підготовки і перепідготовки експертних кадрів, а також вдосконалення організаційно-тактич­них основ взаємодії слідчих і суддів з експертними закладами під час призначення і проведення судових експертиз (консультування під час призначення експертизи, відбору зразків, систематичного навчання слідчих основам судової експертизи).

Можливості і шляхи попередження експертних помилок у більшості визначаються специфікою кожного класу, роду і виду судової експертизи, проте мають місце деякі загальні для всіх видів судової експертизи умови, що є суттєвими для виправлення помилок [2; 5; 7, с. 245].

Умовою попередження експертних помилок є і впровадження в експертну практику досягнень науково-технічного прогресу, но­вих технологій, розвиток інформаційного забезпечення експерта.

Необхідним є постійний контроль за проведенням експертиз у судово-експертних закладах експертами з боку керівників цих за­кладів. Ретельна перевірка висновків експертів повинна здійсню­ватися не тільки керівником закладу, а й експертами з про­фесійним досвідом.

4. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта
Експертна помилка — це недолік експертного дослідження не­навмисного характеру, що стала причиною неправильного висновку.

За неправдивий висновок експерта передбачена кримінальна відповідальність ст. 384 КК України. Ця стаття включена в розділ XVII Особливої частини КК України «Закони проти правосуддя», бо цей вид злочину впливає на нормальне функціонування право­суддя (основний об'єкт) і на права і законні інтереси громадян (до­датковий об'єкт злочину). Відповідальність настає за дії, які здійснюються експертом у процесі дослідження речових доказів. Вони можуть виконуватися і під час проведення судового слідства або судового розгляду.

Об'єктивна сторона злочину полягає у наданні експертом явно неправдивого висновку. На відміну від експертної помилки, яка допускається ненавмисно (саме умисел дозволяє відрізнити екс­пертну помилку від неправдивого висновку експерта), неправди­вий висновок експерта дається з прямим умислом, бо експерт усвідомлює, що його висновки не відповідають дійсності, усвідо­млює злочинний характер можливих наслідків і бажає їх настання. Мета злочину — дати неправдивий висновок, який у подальшому може слугувати виправданню обвинуваченої особи чи буде підста­вою обвинувачення невинної особи. Ця ознака неправдивості є в кримінальному делікті визначальною і відноситься до інтелектуальної сфери діяльності експерта. Вона є головною ознакою, що дає змогу відмежувати неправдивий висновок експерта від екс­пертної помилки. Отже, суб'єктивна сторона злочину полягає тільки у прямому умислі, оскільки закон вказує на явно неправди­вий характер висновку експерта. Мотиви та цілі вчиненого діяння можуть бути різними (заздрість, ревнощі, кар'єризм тощо) і на кваліфікацію злочину не впливають. Лише за умови, якщо при вчиненні діяння судовий експерт керувався корисливими мотива­ми, його дії слід кваліфікувати не за ч. 1, а за ч. 2 ст. 384 КК

України.

Суб'єкт злочину — спеціальний, тобто особа, яка:

а) призначена судовим експертом у встановленому законом порядку;

б) призначена експертом уповноваженим органом чи службо­вою особою;

в) попереджена в порядку, передбаченому процесуальним законом про кримінальну відповідальність за надання явно неправди­вого висновку.

З метою успішного виокремлення неправдивого висновку екс­перта від експертної помилки необхідна правильна оцінка його висновку слідчим і судом [8, с. 440].



следующая страница >>