asyan.org
добавить свой файл
1
ЗАТВЕРДЖУЮ”

Начальник Заводського районного

відділу м. Миколаєва ГУ МНС України

підполковник внутрішньої служби

О.І. Корчинський


15 листопада 2005 року


ПЛАН КОНСПЕКТ

на проведення занять зі спеціальної підготовки

з водійським складом СДПЧ-3.

Тема: Вивчення правил надання правил першої медичної допомоги потерпілим у ДТП.
Навчальна мета: Вивчити з водійським складом правил надання правил першої медичної допомоги потерпілим у ДТП.
Час: 45 хвилин.
Місце проведення: навчальний клас, гараж.
Матеріальне забезпечення: плакати.
Література: “Посібник з надання першої медичної допомоги”.

Порядок проведення зайняття:
1. Організаційний момент 5 хв.

- перевірка присутніх:

- оголошення теми і мети занять, питань, які мають вивчатися.
2. Контроль знань 5 хв.

- перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3. Викладання матеріалу теми 30 хв.

Питання які вивчаються:

3.1. Перша допомога при різних видах травм.

3.2. Порядок проведення штучного дихання.


СДПЧ-3

2005 рік

Питання та їх короткий зміст


Методичні вказівки

Перша допомога потерпілому, яка надається особовим складом, не повинна заміняти собою допомогу медичного персоналу i має надаватись до прибуття лікаря; ця допомога має обмежуватись суворо визначеними видами (тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани та опіку, iммобiлiзацiя перелому - фіксуюча пов'язка, оживляючі заходи, перенесення i перевезення потерпілого).

Порядок дій по наданню долікарняної допомоги постраждалим:

усунути дію на організм факторів, що загрожують здоров`ю та життю постраждалого (звільнити від дії електричного струму, вивести з зони хімічного забруднення та інш.);

встановити характер і тяжкість травми, найбільшу загрозу для життя постраждалого і послідовність заходів по його рятуванню;

виконати необхідні заходи по рятуванню постраждалого у порядку терміновості (відновлення проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, перев’язати рану та ін.);

підтримувати основні життєві функції постраждалого до прибуття медичного працівника.

При пораненні необхідно:

1. Зупинити кровотечу, накласти стерильну пов'язку на рану.

(зупинка кровотечі на кінцівках проводиться шляхом притиснення артерії, вени або накладання джгута вище місця поранення при піднятій кінцівці).

2. Накладання джгута (а при його відсутності - ременя, паска, мотузки, шматка відірваної сорочки та інше) необхідно в місці його накладання обгорнути кінцівку шматком матеріалу, щоб уникнути болісності.

3. Необхідно пам'ятати, що джгут накладається тільки на 1-2 години.

В зв'язку з цим, необхідно під накладений джгут покласти записку чи написати чорнилами або хімічним олівцем на кінцівці точний час, коли він був накладений. Після зупинки кровотечі шкіру навкруги рани очищають спиртом, змазують йодом або зеленкою, а потім накладають стерильну пов'язку.
При відсутності дихання і пульсу необхідно:

1. Покласти потерпілого на спину і дати доступ повітрю. Переконатись, що ротова порожнина і язик не заважають диханню.

2. Провести штучне дихання і масаж серця, слідкуючи за рухами грудної клітки і пульсом.
При кровотечі необхідно:

1. З'ясувати, чи потерпілий дихає і у нього прощупується пульс.

При їх відсутності, відповідно провести штучне дихання або масаж серця.

2. Зупинити кровотечу :

  • при незначних кровотечах накласти здавлюючу пов'язку, на рану стерильну пов'язку;

  • пальцеве затискування кровоносних судин до кісток;

  • накладення жгута, закрутки або підручних засобів.

3. Накласти стерильну пов'язку на рану.
При переломах необхідно:

1. Оцінити загальний стан потерпілого. При наявності явищ травматичного шоку, втрати свідомості, відсутності дихання чи пульсу, прийняти міри по їх зменшенню і усуненню.

2. При кровотечі, використовуючи здавлюючу пов'язку, накладення жгута зупинити її, на рану накласти стерильну пов'язку.

3. Забезпечити повний спокій і нерухомість області перелому за допомогою косинок, шин і підручних засобів (дошки, палиці, журнал). На місце перелому прикласти лід.
Перша допомога в разі переломів

Переломи виникають унаслідок удару, перенавантаження, прямого тиску, падіння чи попадання в кістку тяжким предметом.

Переломи черепа, хребта, грудної клітини, таза можливі в разі падіння зі значної висоти, внаслідок стискання i т.п. Розрізняють закритий перелом - без ушкодження шкіри i відкритий, коли шкіра ушкоджена внаслідок травмування яким-небудь предметом чи гострим уламком кістки. У цьому випадку рана кровоточить i може бути інфікована. Типовою ознакою закритого перелому є припухлість, у деяких випадках - зміна зовнішнього вигляду ушкодженої частини тіла, її скривлення, які особливо характерні для переломів кінцівок. Перелом кістки - тяжке поранення, що потребує негайного надання першої допомоги. У разі переломів великих кісток у потерпілого може виникнути шок, якщо негайно не надати першу допомогу.

Відкритий перелом спочатку треба обробити як рану, а вже потім зафіксувати накладенням шин чи іншими способами.

Відкритий перелом фіксують накладанням шин чи іншими способами. При цьому необхідно пам'ятати, що фіксації підлягають два сусідніх суглоби, які розміщуються вище i нижче перелому. Якщо травмовано руку, то її слід підвісити за допомогою бинтів чи хустки на перев’язі, що зав'язується на шиї. У разі переломів гомілки стегна шини накладаються з внутрішнього i зовнішнього боків пораненої кінцівки.

Пораненого з переломом грудного відділу хребта кладуть спиною на дошку та прив'язують до неї. За відсутності останньої потерпілого достатньо покласти на носилки i прив'язати таким чином, щоб під час перенесення його тіло залишалось нерухомим. Якщо поранений непритомний, його кладуть на живіт, повертають голову набік, підкладають під верхній відділ грудної клітини i голови валики для попередження задиху западаючим язиком або через вдихання блювотної маси. У такому ж положенні транспортують потерпілого в разі переломів поперекового відділу хребта.

У разі переломів таза пораненого кладуть на дошку чи прямо на носилки із зігнутими в колінах ногами, під коліна підкладають валик. У разі переломів ребер грудну клітину туго перев'язують бинтами чи рушниками.

У разі ударів, здавлювання, падіння з висоти можуть виникнути ушкодження черепа i мозку. Симптоми: запаморочення, головний біль, нудота i блювання, втрата свідомості, уповільнення пульсу. При цьому необхідна негайна госпіталізація.

У разі падіння з висоти, завалювання, прямого i сильного удару в спину можуть виникнути переломи хребта. Симптомом може бути біль у спині навіть при дуже незначному порушенні. Для попередження ускладнень хворого не можна піднімати за руки, ставити на ноги. Необхідно обережно покласти потерпілого на тверду поверхню (щит, дошки), терміново викликати швидку допомогу.

При пошкодженнях голови, шиї і спини необхідно:

1. При підозрі на пошкодження голови, шиї або спини піднімати і рухати потерпілого не дозволяється.

2. З'ясувати, чи потерпілий дихає і у нього прощупується пульс.

При їх відсутності, відповідно провести штучне дихання і масаж серця.

3. Намагатись зберегти стан тіла нерухомим ( покласти на щит і обкласти всі частини тіла підручними засобами).

При пошкодженнях очей необхідно:

1. При порізах накласти стерильну пов’язку.

2. При попаданні інородного тіла промити теплою водою.

3. При травмуванні інородним тілом пошкоджене око закрити паперовим стаканом і зафіксувати клейкою плівкою.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ


По характеру дії опіки бувають термічні (від дії вогню, нагрітого металу, води) та хімічні (від дії кислот, лугу).

По ступеню дії опіки бувають: 1 ступеню - при яких з'являється почервоніння, болісність; 2 ступеню - коли на шкірі утворюються пухирі; при опіках 3 ступеню - відбувається омертвіння тканин.

При поданні першої допомоги при опіках: в першу чергу необхідно усунути причину, яка його викликала.

Після цього подають першу допомогу.

При опіках 1 ступеню на опечену поверхню накладають пов'язку, змочену спиртом або 5% розчином марганцевокислого калію чи соди.

При опіках 2 і 3 ступеню накладають пов'язку, змочену 5% розчином марганцевокислого калію або суху стерильну пов'язку і направляють хворого в опікове відділення.
При термічних опіках необхідно:

1. Припинити дію температури на тіло потерпілого:

  • покласти потерпілого на землю і загасити полум'я (накинути щільну тканину, облити водою);

  • негайно, по можливості, зняти обгорілий одяг, якщо ні - розрізати;

  • винести потерпілого із зони високої температури.

2. З'ясувати, чи є у потерпілого дихання і прощупується пульс.

При їх відсутності, відповідно провести штучне дихання або масаж серця.

3. Накласти на опікову поверхню суху асептичну пов’язку (при великій опіковій поверхні - закутати сухим простирадлом).

4. Негайно повідомити в медичний пункт і відправити в лікувальний заклад.
При хімічних опіках необхідно:

1. Негайно змити хімічну речовину з одежі, шкіри, очей (водою з під крана протягом 20 хв.).

2. З'ясувати, чи є у потерпілого дихання і прощупується пульс. При їх відсутності, відповідно провести штучне дихання або масаж серця.

3. З'ясувати вид хімічної речовини, що спричинила опік. При опіці кислотою на ранцеву поверхню накласти пов’язку з розчином соди (1 ч.л. на 200 мл.). При лужному опіці - слабким розчином лимонної кислоти.

4. Негайно повідомити в медичний пункт і відправити в лікувальний заклад.
Основні правила, які є обов'язковими при проведенні штучного дихання

Штучне дихання необхідно проводити тільки в тому разі, коли потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судомно, мовби схлипуючи, як помираючий), а також якщо дихання потерпілого постійно погіршується.

Пiд час проведення штучного дихання необхідно уважно спостерігати за обличчям потерпілого. Якщо він поворухне губами чи повiками або зробить ковтальні рухи гортанню (кадиком), треба перевірити, чи не зробить він самостійного вдиху. Якщо після декількох миттєвостей чекання виявиться, що потерпілий не дихає, виконання штучного дихання необхідно негайно відновити. Проводити штучне дихання після того, як потерпілий почне дихати самостійно i рівномірно, не слід, тому що продовження штучного дихання може завдати йому тільки шкоди.

Перш ніж почати робити штучне дихання необхідно:

потерпілого покласти спиною на тверду поверхню;

звільнити потерпілого від одягу, який перешкоджає диханню, розв'язати краватку або шарф, зняти ремінь, розстебнути штани i т.п.;

розкрити рот потерпілого i звільнити його від сторонніх предметів та слизу (хусткою чи кінцем сорочки). Якщо в глотці знаходиться стороннє тіло, потерпілого необхідно покласти на бік і постукати кулаком або долонею між лопатками, після чого витягнути стороннє тіло з рота. Після цього необхідно повернути потерпілого на спину і знову закинути голову максимально назад. Ці маніпуляції слід виконати за декілька секунд;

якщо рот потерпілого міцно стиснутий, розімкнути його шляхом відтягнення вперед нижньої щелепи: для цього необхідно чотири пальці обох рук поставити позаду кутів нижньої щелепи i, упираючись великими пальцями в її край, висувати нижню щелепу так, щоб зуби нижньої щелепи були попереду верхніх.

Якщо таким чином розкрити рот потерпілого не вдається, необхідно в кут рота, між задніми корінними зубами (але не передніми), обережно, щоб не зламати зуби, вставити дощечку, металеву пластинку, ручку ложки чи інший подібний предмет та з його допомогою розтулити зуби.

При цьому необхідно слідкувати, щоб язик потерпілого не западав i не закривав дихальні шляхи. Щоб запобігти западанню язика, нижня щелепа потерпілого має бути висунута трохи вперед.

Для розкриття гортані необхідно закинути голову потерпілого назад, підклавши під потилицю одну руку, а другою рукою надавити на чоло потерпілого так, щоб підборіддя опинилося на одній лінії з шиєю. При такому положенні голови просвіт глотки i верхніх дихальних шляхів значно розширюється i забезпечується повна прохідність, що є головною умовою успіху штучного дихання.

Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "з рота до рота".

Спосіб штучного дихання "з рота до рота" полягає в тому, що особа, яка надає допомогу, виконує видих зі своїх легенів до легень потерпілого безпосередньо через рот чи ніс потерпілого.

Особа, що надає допомогу, робить глибокий вдих i з силою видихає до рота потерпілого. При вдуванні повітря, особа, яка надає допомогу, щільно притискає свій рот до обличчя потерпілого так, щоб, за можливості, охопити своїм ротом увесь рот потерпілого, а великим i вказівним пальцями кисті руки затиснути йому ніс. У цей період грудна клітина потерпілого опускається i він довільно робить пасивний видих. Якщо потерпілий дорослий, видихати слід сильніше, а якщо дитина - слабше. У хвилину кількість вдувань дорослому дорівнює 12-16, а дитині - 18-20. Вдування повторюють 2 рази.

Вдування повітря до рота чи носа треба виконувати через марлю, серветку чи носову хустку, слідкуючи за тим, щоб при кожному вдуванні відбувалося достатнє розширення грудної клітини потерпілого. При кожному вдуванні грудна клітина потерпілого має розширюватися та самостійно опускатися. Для забезпечення більш глибокого видиху можна легким натисканням на грудну клітину допомогти виходу повітря з легень потерпілого.

У разі неможливості повного охоплення рота потерпілого вдувати повітря в його легені слід через ніс, щільно закриваючи при цьому рот потерпілого. Якщо щелепи міцно стиснуті, то штучне дихання теж проводять “ з рота до носа”.

Під час проведення штучного дихання не можна також допускати охолодження потерпілого (не залишати його на сирій землі, кам’яній, бетонній чи металевій підлозі). Пiд потерпілого слід підстелити щось тепле, а зверху його накрити.

Особа, що надає допомогу, після 3-5 вдувань повітря у легені потерпілого визначає наявність пульсу на сонній артерії. За наявності пульсу продовжують проведення штучного дихання до відновлення самостійного дихання. Якщо пульсу немає, то для відновлення кровообігу слід почати проведення зовнішнього масажу серця та продовжувати процедуру штучного дихання.

При цьому слід мати на увазі, що без правильної i своєчасної попередньої допомоги потерпілому до прибуття лікаря медична допомога може виявитись запізнілою i неефективною.

Правила проведення зовнішнього (непрямого) масажу серця

Зовнішній (непрямий) масаж проводиться шляхом ритмічних стискань серця через передню стінку грудної клітини при надавлюванні на відносно рухливу нижню частину грудини, за якою знаходиться серце. При цьому, серце притискається до хребта i кров з його порожнин видавлюється у кровоносні судини. Повторюючи натискання з частотою 60-70 разів на хвилину, можна забезпечити достатній кровообіг в організмі в разі припинення роботи серця.

Можливість такої імітації роботи серця з'являється в результаті глибокої втрати м'язового тонусу (напруги) у вмираючого, внаслідок чого його грудна клітина стає більш рухливою i піддатливою, ніж у здорового чоловіка.

У разі проведення зовнішнього масажу серця потерпілого необхідно покласти спиною на тверду поверхню (низький стіл, лавку або підлогу), оголити у нього грудну клітину, зняти ремінь, підтяжки та інші предмети одягу, що заважають диханню. Особа, яка надає допомогу, має стати з правої чи з лівої сторони потерпілого і зайняти таке положення, при якому можливий найбільш значний нахил над потерпілим. Якщо потерпілого поклали на стіл, то особа, яка надає допомогу, має стати на низький стілець, а при знаходженні потерпілого на підлозі, особа, що надає допомогу, має стати на коліна поруч з потерпілим. Визначивши положення нижньої третини грудини, особа, яка надає допомогу, має покласти на неї верхній край долоні, що розігнута повністю, а потім поверх руки покласти другу руку i натискати на грудну клітину потерпілого, злегка допомагаючи при цьому нахилами свого корпусу. Натискання слід проводити швидким поштовхом у такт, щоб просунути нижню частину грудини вниз у бік хребта на 3-4 см, а у повних людей на 5-6 см. Зусилля при натисканні слід концентрувати на нижню частину грудини, яка завдяки прикріпленню її до хрящових кінцівок нижніх ребер є рухомою. Верхня частина грудини прикріплена нерухомо до кісткових ребер i при натисканні на неї може зламатись. Слiд уникати також натискання на кінцівки нижніх ребер, оскільки це може призвести до їхнього зламу. Ні в якому разі не можна натискати нижче краю грудної клітини (на м’які тканини), оскільки можна пошкодити розташовані тут органи, перш за все печінку.

Натискання на грудину слід повторювати приблизно 1 раз на секунду.Пiсля швидкого поштовху руки слід залишати у досягнутому положенні приблизно одну третину секунди. Потім руки зняти, визволивши грудну клітину від тиску для того, щоб дати їй можливість розправитися. Це сприяє припливу крові з великих вен до серця i його наповненню кров'ю.

Для забезпечення організму достатньою кількістю кисню, при зупиненні роботи серця, слід одночасно з масажем серця, проводити штучне дихання способом вдування повітря до легенів потерпілого. Оскільки натискання на грудну клітину утруднює її розширення під час вдиху, вдування слід проводити в інтервалах між натисканнями або під час спеціальної паузи, передбаченої через кожні 4-6 натискань на грудну клітину. У разі, якщо особа, яка надає допомогу, не має помічника i змушена проводити штучне дихання i зовнішній масаж серця одна, слід чергувати проведення вказаних операцій у такій послідовності: після 2 глибоких вдувань до рота або носа потерпілого, особа, яка надає допомогу, робить 15 натискань на грудну клітину, потім знову робить 2 глибоких вдування i знову повторює 15 натискань з метою масажу серця i т.д.

За наявності помічника один із тих, хто надає допомогу, менш досвідчений у цьому питанні, має проводити штучне дихання шляхом вдування повітря, як менш складну процедуру, а другий, більш досвідчений, - проводить зовнішній масаж серця. При цьому вдування повітря слід проводити до часу припинення натискання на грудну клітину або перериваючи на час вдування (приблизно на 1с) масаж серця.

При однаковій кваліфікації осіб, які надають допомогу, є сенс кожному з них проводити штучне дихання i зовнішній масаж серця по черзі, змінюючи один одного через кожні 5 хв.

Таке чергування буде менш стомлюючим, ніж безперервне проведення однієї й тієї ж процедури, особливо масажу серця.

Ефективність зовнішнього масажу серця проявляється, в першу чергу, в тому, що кожне натискання на грудну клітину призводить до появи у потерпілого таких ознак оживлення:

- покращання кольору обличчя, яке набуває рожевого відтінку

- відновлення пульсу на магістральних судинах (сонні артерії);

- з'явлення самостійних дихальних рухів

- звуження зіниць.

Ступінь звуження зіниць може служити найбільш чітким показником ефективності надавання допомоги. Вузькі зіниці у потерпілого вказують на достатнє забезпечення мозку киснем, i навпаки, початок розширення зіниць свідчить про погіршення забезпечення мозку кров'ю i необхідність прийняття більш ефективних заходів оживлення потерпілого. У цьому може допомогти підіймання ніг потерпілого приблизно на 0,5 м від підлоги і залишення їх у піднятому положенні протягом усього часу зовнішнього масажу серця. Таке положення ніг потерпілого сприяє кращому припливу крові до серця з вен нижньої частини тіла. Для підтримання ніг у піднятому положенні під них необхідно щось підкласти.

Штучне дихання i зовнішній масаж серця слід проводити до появи самостійного дихання i роботи серця, але поява слабких подихів (при наявності пульсу), не дає підстави для закінчення штучного дихання. У цьому випадку, як вказувалось вище, вдування повітря необхідно проводити до моменту початку власного вдиху потерпілого.

Про відновлення діяльності серця в потерпілого судять за появою у нього власного, не підтримуваного масажем регулярного пульсу. Для перевірки пульсу переривають масаж на 2-3 с, i якщо пульс зберігається, то це вказує на самостійну роботу серця. За відсутності пульсу під час перерви необхідно негайно відновити масаж.

Довга відсутність пульсу при самостійному диханні i вузьких зіницях вказує на фiбриляцiю серця. У цьому випадку необхідне продовження заходів щодо оживлення потерпілого до прибуття лікаря або до доставки потерпілого у лікувальний заклад при безперервному продовженні заходів оживлення в машині.

Слiд пам'ятати, що передчасне закінчення заходів щодо оживлення (1 хв. i менше) може призвести до непоправних наслідків. Пiсля появи перших ознак оживлення зовнішній масаж серця i штучне дихання слід продовжити протягом 5-10 хв, проводячи вдування в момент власного вдиху.

Прочитати , вибірково дати під запис та пояснити
Прочитати

Прочитати та пояснити

Прочитати та дати під запис

Пояснити


Прочитати пояснити та дати під запис

Прочитати та пояснити

Прочитати та пояснити, вибірково дати під запис

Прочитати

Дати під запис

Прочитати




4. Закріплення вивченого матеріалу – 3 хв.:

4.1. Перша допомога при кровотечі?

4.2. Перша допомога при переломах кінцівок?
5. Підведення підсумків – 2 хв.:

  • вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;

  • оголосити оцінки;

  • відповісти на запитання.


Конспект склав:

Старший водій СДПЧ-3

прапорщик вн. сл. Г.А. Левченко

« 15 » листопада 2005 року