asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 6 7
О.Л. Данилейко
Українська мова
Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання
Лінгвістика тексту. Стилістика.

Розвиток мовлення

Київ

«Генеза»

2009
Передмова
ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ
Складне синтаксичне ціле, його основні ознаки
Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

учень повинен уміти

  • знаходити ССЦ в тексті;

  • визначати істотні ознаки ССЦ, мікротеми.



Поняття про складне синтаксичне ціле


Мета будь-якого мовлення – створення тексту, більшого чи меншого за обсягом, залежно від потреби. Текст складається з набору речень, адже для того щоб повно висловити певну думку, сформулювати певне повідомлення, одного речення, як правило, замало.

Речення у тексті не виступають ізольовано, вони поєднуються між собою за змістом і граматично. Наприклад:

Я громадянин Канади, – говорив Петро Яцик, – але справжнім канадцем може бути лише той, хто народився в Канаді. Я народився в Україні і не відчуваю потреби вдавати, що я хтось інший. У західній культурі найбільшою образою є назвати когось перевертнем. Якби я вдавав, що я англієць, росіянин чи поляк, – то не шанував би себе самого. Якщо людина сама себе не шанує, як можна сподіватися, що її шануватиме хтось інший? Життя навчило мене – найкраще бути самим собою. Я був, є і помру українцем. Я гордий зі свого походження.

Часом він був схильним до різких формулювань.

Світ нас не знає – і правильно, – говорив він. – Що ми таке видатне звершили, аби удостоїтися честі якщо не визнання, то бодай знання нас у світі? Ми тільки співаємо тужливих пісень про свою колишню велич і про те, що запануєм у своїй сторонці... Не запануємо, якщо й далі так житимемо! Не «згинуть наші воріженьки», бо «наші воріженьки» – ми самі. Ми вигадали про себе прекрасний поетичний міф, приколисали ним себе і палець об палець не хочемо вдарити, щоб стати в цьому світі великою нацією.

Обдарований гострим аналітичним розумом, Петро Яцик умів бачити факти в історичному контексті. Легко пов’язуючи конкретне із загальним, він завжди прагнув висловитися з приводу наших національних негараздів. Мабуть, немає жодного українського бізнесмена чи мецената, який написав би стільки статей.

Ось один зі створених Петром Яциком малюнків національного життя українців. «Англосакси назвали Україну “ен іммерджінг нейшн”: нація, що зводиться на ноги. Справді, у світовій історії ми виринали вже кілька разів. Згадати хоча б добу Хмельницького, Дорошенка, Мазепи, Першу та Другу світові війни. Проте втриматися на поверхні плеса історії ми не змогли. На це склалася низка причин, про які ми не любимо говорити. Ми, наче лицарі самообману, вигадуємо собі власний уявний світ. А нашу молодь ми виховуємо фальшиво, навчаючи її фальшивої історії, в якій приховано наші помилки й недоліки, зате перебільшено наші досягнення.

Від національного сну нас збудив не Гарібальді чи Магатма Ганді, а Тарас Шевченко, що романтичним пером описав минуле України, яка, проте, не виступає в його творах як держава, а лише як земля наших предків. В усіх Шевченкових творах ми зустрічаємо слово “Україна”, але в жодному місці немає там слова «український». Та траба подякувати Великому Кобзареві за те, що він, як сказав літературознавець Сергій Єфремов, відкрив віко нашої труни, яке опричники Російської імперії забили цвяхами! Ми піднялися з гробу та виконуємо те, що сказав нам Шевченко, поза яким нічого не бачимо й не знаємо. Ми слухаємо безсмертний “Заповіт”, проковтуємо сльози і... розходимося по домівках. Ми ставимо йому пам’ятники по цілому світі та його іменем називаємо наші наукові академії, бо Україна – це для нас Шевченко!

Але за цей час багато дечого змінилося у світі: французи збурили Бастилію, Джеймс Уатт винайшов парову машину, розщеплено атом, висаджено людину на Місяць... Та від нас те все відбивається, як від панцира; ми живемо, ніби замкнені у своїх гетто і найбільшою чеснотою вважаємо плекання традицій. І так виховуємо наших дітей, а коли вони вийдуть із гетто та зустрінуться віч-на-віч з холодним і жорстоким англосаксонським світом, то будуть шоковані! Ми всі є хворі на недугу, яку можна назвати втечею від дійсності» (За М. Слабошпицьким).

Загальна тема розкривається за допомогою поєднання змістових частин – мікротем.

Кожна мікротема міститься у складному синтаксичному цілому (ССЦ) – певній групі (двох або більше) речень, об’єднаних за змістом і граматично (синтаксично), які виражають більш розгорнутий, порівняно з реченням, розвиток думки.

У наведеному тексті можна виділити сім мікротем: 1 Я гордий зі свого походження. 2 Схильність Петра Яцика до різких формулювань. 3 Ми палець об палець не хочемо вдарити, щоб стати в цьому світі великою нацією. 4 Петро Яцик умів бачити факти в історичному контексті. 5 Нашу молодь ми виховуємо фальшиво, навчаючи її фальшивої історії, в якій приховано наші помилки й недоліки, зате перебільшено наші досягнення. 6 Від національного сну нас збудив Тарас Шевченко. 7. Ми всі є хворі на недугу, яку можна назвати втечею від дійсності. Отже, текст формують сім ССЦ.
Будова ССЦ

Будова ССЦ залежить від типу і стилю мовлення: розповідь, опис, роздум реалізуються у розмовному, художньому, публіцистичному, науковому, офіційно-діловому стилях.

Для розповідних ССЦ характерним є послідовне розгортання подій у часі. ССЦ, яке складається з декількох речень, має початок (зачин), середню частину (розгортання), кінцівку (розв’язку).

У зачині думка чи повідомлення висловлена в найзагальнішому вигляді. Це опорне речення, яке становить основу для подальшого викладу і певною мірою самостійним, хоча може бути й незрозумілим без наступних речень, які його пояснюють. Часом суть зачину може бути викладена лише в якійсь частині першого речення, а інколи – у двох реченнях, наприклад: Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути розумом вона всіх чудес землі. Дивіться, як усе мудро влаштовано у світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водахї покладена. Господи, завдяки волі твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя. І тому подивуємося, як птиці небесні із раю-вирію летять, і перш за все до нашого дому, але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по всіх землях, щоб наповнилися щебетом ліси й поля. Все це дано людям на користь, на їжу і на радість їм (З «Повчання дітям» Володимира Мономаха).

Правильно визначений зачин допомагає читачеві (слухачеві) глибше проникнути в суть подальших авторських міркувань, зорієнтуватися в змісті усієї розповіді.

У середній частині (розгортанні) розвивається чи пояснюється думка або описується подія, названа в зачині. Розгортання може по-різному стосуватися зачину, між ними можуть бути різні змістові зв’язки.

Інформація, висловлена в зачині, у розгортанні може доповнюватися, деталізуватися, розширюватися, наприклад: Мовлення внутрішнє – використання у процесах розумової діяльності психічних відображень мовних знаків – слів і речень – без вимовляння їх уголос і без писемної фіксації. Внутрішнє мовлення супроводжується прихованою артикуляцією мовних звуків, яка піддається інструментальній реєстрації. Внутрішнє мовлення як думання з опорою на óбрази мовних знаків відмежовують від пригадування повної форми якогось суцільного усного чи писемного тексту. Внутрішнє мовлення у процесі думання відрізняється від зовнішнього мовлення стислістю, уривчастістю, значним смисловим навантаженням окремих слів, можливістю заміни конкретних óбразів певних слів і словосполучень схематичними уявленнями про них чи про їхні функції в структурі думки (З енциклопедії «Українська мова»). Розгортання також може містити пояснення, коментар чи тлумачення того, про щ було сказано в зачині. У ньому може бути аргументоване, обґрунтоване, підтверджене певне судження, висловлене авторське ставлення до певного явища, подана його оцінка, характеристика тощо.

Окрім того, між зачином та розгортанням ССЦ можлива й інша змістова залежність – асоціації, принагідні зауваження, міркування, спогади, побажання тощо. При цьому важливо дотримуватися логічної структури всього тексту, не відходити від загальної теми й не розпорошувати таким чином уваги читача.

Між реченнями розгортання (середньої частини) може існувати сурядна або послідовна залежність.

При сурядній залежності всі речення однаково доповнюють розповідь чи розгортають опис, поданий у зачині, тобто називають одночасні або рівнозначні явища.

При послідовній залежності кожне наступне повідомлення доповнює, розвиває попереднє, випливає з нього. Порівняйте:


Сурядна залежність

Послідовна залежність

Націоналізм – це антитеза, протидія шовінізмові. Яка його перша ознака? Це – гуманізм, людяна основа. Він рятує, утверджує духовність і самобутність народу і кожної особи. Чи ж не тим рятує націоналізм людство від безбарвної одноманітності? Шовінізм же навпаки – самобутність народу знищує, уодноманітнює людей, гнітить яскраву нціональну індивідуальність.

То, млже, націоналізм – це інстинкт духовного самозахисту народу? Він не принижує, не нівечить, не пригнічує жодної іншої нації. Він спрямований на захист свого народу, його розквіт (С. Плачинда)

«Ще не вмерла і не вмре!»

Бо жива наша мова. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і одність.

Живе наша мова – і з нами наші князі і гетьмани, наші письменники і вчені, наші державники і збройні охоронці.

Живее наша мова – і з нами 15-мільйонна діаспора. Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів

Бо наша мова – це наша релігія, наша держава, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє.

Бо наша мова – це ми –, українці, - добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе не берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів, де сформувався тип білої людини (В. Іванишин, Я. Радевич-Вінницький)

Зверніть увагу! У чистому вигляді ці два види залежності речень у розгортанні трапляються рідко, як правило, вони суміщаються.

Будова описових ССЦ здебільшого така: у першому реченні дається загальна характеристика описуваного предмета, а кожне наступне речення характеризує певну його частину, фрагмент, рису. Наприклад: Приголомшений Григорій стояв посеред двору як вкопаний. Відчував, як у грудях скажено билося серце. Так ніби його кинуто з височенної скелі на землю, в провалля. Змішане почуття тривоги, здивування, скаженого руху, неспокою... – ціла буря найдивовижніших почувань та асоціацій опанували ним. Помалу буря уляглась, а натомість росло невиразне, бентежне передчуття чогось страшного. Вовчий інстинкт прокинувся і віщував недобре.

Він тормосив чуба, хмурив брови і стояв так посеред двору, дивлячись в блакитний обрій, де в сонячній імлі зникли літаки. Мов загіпнотизований (І. Багряний).

ССЦ типу роздуму складається з тези та аргументів (доказів). Наприкінці такого ССЦ робиться узагальнювальний висновок. Наприклад:

Прощай, Україно, прощайте, надії, до кращих часів.

Не втримали Оскола, трудно буде втримувати степ. А чому не втримали? Довго думаю, і мучуся, і б’юся головою , як риба об лід. Через дурноголову, нерозумну, малокультурну режисуру. Думають, понадівали лампаси – і вже генерали? Ні, генерал по голові, а не по штанях, по культурі, по ширині поглядів, по талану.

Боже мій, скільки нещастя народу принесли наші тупоголові воєначальники і скільки ще принесуть!

Вони будуть карать ні в чім не повинний народ за те, що не вміли командувати і тікали з орденами під хвостами у кобил. Каратимуть за те, що не вміють командувати, карають фактом оддачі народу в лапи німців і каратимуть за те, що народ просто був під німцями і мусить же якось жити, а не повісився увесь чи не був розстріляний німцями.

Одним словом, не розстрілюйте ж багато, чортові німці, хай ще своїм трохи зостанеться, як говорив дядько, стоячи під кулями коло паркана (О. Довженко).

Зверніть увагу! У текстах різних стилів типи мовлення рідко трапляються в чистому вигляді, тому найчастіше ССЦ становлять їхню органічну єдність.
Складне синтаксичне ціле й абзац
Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

учень повинен уміти

  • визначати особливості співвідношення ССЦ з абзацом.


Абзац (нім. Absatz – перерва, пауза) – 1) відступ управо у рядку, яким починається виклад нової думки в тексті; 2) частина тексту від відступу до відступу.

Абзац позначає набагато довшу паузу, ніж вона звичайно буває між двома реченнями, що стоять поруч.

Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття, дає змогу виділити в ньому суттєві моменти й надає йому певного забарвлення. Зокрема, текст, поділений на дрібніші абзаци, справляє в основному враження швидшої і напруженішої дії, ніж текст, поданий великими абзацами. І навпаки, коли автор хоче передати щось повільне й гнітюче, він і абзаци робить великими, важкими.

Речення, об’єднані абзацом, як правило, тісно пов’язані за змістом і є відносно завершеною мікротемою, представленою ССЦ.

Найчастіше ССЦ збігається з абзацом, проте ці одиниці не можна ототожнювати. Межі ССЦ і абзацу можуть і не збігатися, бо в абзац може бути винесено одне речення, а ССЦ – це, як правило, мінімум два речення.

ССЦ можуть не виділятися в абзаци, хоча межі між ними легко визначити. Це залежить від задуму автора, стилю висловлювання. Наприклад: Вгорі закихкотіла вивірка. Григорій задрав голову і довго дивився з цікавістю на вершечок кедрини, намагаючись углядіти ту веселу звіринку. Обмацав очима кожну гілочку, кожен сучок, кожну торішню бирк. Нема. Шелеснуло десь, зашкряботіло, але вивірки нема, так причаїлась. А як опустив очі, глянув навколо – і не зміг уже зорієнтуватися, звідки прийшов і куди йому йти. Почав шукати по кишенях папірця – почепити на гілочці, щоб була мітка. Але в цей час гримнув постріл (за лунами не розібрав, з якого боку), і щось хуркнуло крилами, майнуло і сіло на суху осику. Пара рябків! Один витяг чубату голівку і завмер, а другий пішов-пішов по гілці, дослухаючись. Григорій підвів помалу дубультівку і вистрілив двічі поспіль. Один рябок упав униз і затріпотів у гущині, а другий наче теж убитий, бо пішов навскіс, боком-боком, на крило, либонь, упав (І. Багряний).

Інколи ССЦ розподіляється на абзаци. У такому разі в мікротемі ССЦ вичленовуються ще дрібніші мікротеми, які підкреслюють за допомогою абзацу важливість певного повідомлення. Наприклад:

Там, де спинилися, там і стали табором.

Розв’ючили коней – навернули тюків велике півколо. Всередині розіклали велике вогнище. Диму такого напустили, що й не продихнеш. Порозвішували зброю й амуніцію на сучках. Нап’яли намета для молодиці з дитям на ніч. І так стали табором (І. Багряний).
Види та засоби міжфразового зв’язку
Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

учень повинен уміти визначати

  • види та засоби міжфразового зв’язку.


Речення, що входять до ССЦ, об’єднані спільною темою і спільним предметом думки чи повідомлення. Послідовність розташування окремих речень, тобто логіка викладу, зумовлена передусім часовою та причиново-наслідковою послідовністю реальних чи уявних подій, послідовністю сприймання фактів, послідовністю суджень, у яких спочатку мають іти часткові судження, а потім – умовивід тощо. Наприклад: Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості. Це форма національного організування. Мова – душа нашої національності, її святощі, її скарб. І поки живе мова – житиме й народ як національність (І. Огієнко).

Окрім змістового поєднання, зв’язок між реченнями в ССЦ здійснюється за допомогою граматичних засобів. Серед найважливіших граматичних засобів виділяють:

а) займенники він, цей, той, весь, такий, кожен в усіх формах, прислівники тут, там, тоді і под., що вказують на предмети, ознаки, обставини, названі в попередніх реченнях: Нема на світі нічого луччогоі Богу милішого, як серце матері до своїх діточок! Скільки б їх у неї не було, чи десятком Бог благословив, чи тільки одним, усі для неї рівні, кожного любить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається... (Г. Квітка-Основ’яненко);

б) лексичні повтори: Людська вихованість немислима без людської вдячності. Якщо людині бракує почуття вдячності, вона холодний, бездушний егоїст (В. Сухомлинський);

в) синоніми й синонімічні вислови: У селі багнюка наче сказилась: що ти з неї одну ногу витягнеш, то вона до другої присмокчеться, випускати не хоче. Що ти попереду калюжу обминеш, то попереду розлийморе чекає; берегів не видно, і дна не вгадаєш.. То Юрко здогадався ліщину з ліси витягнути, міряв оті баюри, щоб по шию не шубовснути... (Є. Гуцало);

г) різні сполучні засоби , як, наприклад, слова й вислови і, та, та й, але, однак, проте, і все ж, і тому, і ось, і водночас, і навіть, тоді, зрештою, крім того, наприклад, зокрема, ось чому, адже, до того ж, більше того, таким чином, отже, тобто, по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, як уже говорилося, як було сказано, словом, коротше кажучи, річ у тім що, йдеться про те щоб, досить сказати що тощо, які ставляться на початку наступних речень: Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна. І вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить (П. Куліш);

ґ) однакові видові та часові форми дієслів-присудків: Коли лежиш в полі лицем до неба, вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні звуки. Ниви шумлять навколо і заважають... (М. Коцюбинський);

д) неповні, усічені речення, пропущені члени яких встановлюються з попередніх речень (такі речення поза текстом незрозумілі): Я почав розказувати йому про те, що мимохідь поклалося мені на думку. Про Слона, який раптом утратив спокій. Про джунглі, по яких ходив він наче сам не свій, і про те, що ніхто не зміг знайти ліки на його журу. Про те, що сонце вже було в його очах не оранжеве, а фіолетове, що зелене виблідло і листя пожовтіло, хоч у джунглях ніколи не буває жовтого листя (В. Шевчук);

е) єдність місця й часу: Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в’ється гадюкою між крутими ярами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, наче гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці зеленіють левади... (І. Нечуй-Левицький).

Правильне розташування й поєднання речень у ССЦ увиразнює думку, робить її чіткішою, дохідливішою, зрозумілішою.


следующая страница >>