asyan.org
добавить свой файл
1
Основні завдання і вокально-хорові навички
Співацька постановка і дихання

Посадка хорового співака, положення корпусу, голови, артикуляція при співу. Навички співу сидячи і стоячи. Дихання перед початком співу. Одночасний вдих і початок співу. Різноманітний характер дихання перед початком співу в залежності від характеру твору: повільне, швидке. Зміна дихання в процесі; різноманітні його прийоми (коротке і активне в швидких творах, більш спокійне, але також активне в повільних). Цезури. Знайомство з навичками "ланцюгового" дихання (спів витриманого звука в кінці твору, виконання тривалих музичних фраз на "ланцюговому" диханні).

Затримання дихання перед початком співу. Виконання пауз між звуками без змін дихання (stacсato). Робота над диханням як важливим фактором виразного виконання. Володіння диханням на витриманому звуці. Вдосконалення навичок «ланцюгового» дихання: на довгих звуках або акордах в декілька тактів, спів творів вцілому на «ланцюговому» диханні.

Звуковедення

Природний, вільний звук без крику і напруження (форсування). Переважно м'яка атака звуку. Округлення голосних; засоби їх формування в різних регістрах (головне звучання). Спів non legato, legato. Нюанси (mf, mp, p, f). Поглиблена робота над кантиленою, володінням legato. Робота над розширенням звукової шкали хору (поступово доходити вниз –до соль малої октави, верх – до фа, соль другої октави.

Діапазон сопрано: до першої октави – фа, соль другої октави.

Діапазон альтів:соль малої октави – до другої октави.

Необхідно уважно слідкувати за голосами хлопчиків, при виявленні симптомів

мутації необхідно звільнення від спріву в хорі.

Дикція

Розвиток дикційних навичок. Голосні і приголосні, їх роль у співі. Взаємовідношення голосних і приголосних у співі.

Розвиток свободи і рухомості артикуляційного апарату за рахунок артикуляції роботи губ, язика. Розвиток дикційних навичок в швидких і повільних темпах. Збереження дикційної активності при нюансах р і рр.

Вокальні вправи

Спів вправ, які укріпляють навички звукоутворення і прийоми артикуляції. Вправи, які допомагають роботі над розширенням звукового діапазону хору. Спів невеликих каденцій одноголосно, трьохголосно, спів гармонічних послідовностей, які укріпляють стрій.

Ансамбль і стрій

Вирівнювання унісону в інтонаційному відношенні (горизонтальний стрій).Спів двох-, трьох-, чотирьохголосся з супроводом і a capella. Робота над чистотою інтонації інтервальної та акордової (вертикальний стрій).Чітка інтонація при хроматизмі і модуляції. Спів неважких прикладів поліфонічного складу. Вироблення активного унісону (чисте і виразне інтонування діатонічних ступенів ладу), ритмічної стійкості в помірних темпах при співвідношенні простіших тривалостей, динамічна рівність при вимові тексту. Інтонування творів в різних видах мажору і мінору, ритмічна стійкість в більш швидких і повільних темпах з більш складними ритмічними малюнками ( пунктирний ритм).

Стійкість інтонування одноголосного співу зі складним акомпанементом. Навички співу двоголосся з супроводом і без нього. Вдосконалення ансамблю і строю в творах різної складності. Чистота інтонації при 2-х, 3-х голосному співу.

Робота над текстом і партіями

Освоєння навичок чіткої вимови тексту в випадках розбіжності його між партіями. Співвідношення партій в багатоголоссі залежність одна від одної. Наприклад:інтервальне співвідношення, паралельний і протилежний рух голосів. Сольфеджування. Розбір незнайомого нотного тексту( читка з листа).

Вправи на розвиток ладового почуття

Спів трьох-чотирьохголосних каденцій, секвенційні побудови із акордів, дисонуючих акордів з розвитком. Сольфеджування пратій окремо і всім хором без підтримки фортепіано.

Робота над формуванням виконавських навичок

Аналіз словесного тексту і його змісту. Грамотна читка з листа по партіях і партитурах. Розбір тонального плану, складової структури, гармонічної канви твору.

Розподіл на мотиви, періоди, речення, фрази. Визначення форми (куплетна, 3-х частинна, рондо і т.д.).

Фразування. Взаємопроникнення двох елементів при виконанні фрази і всього твору - динамічного і агогічного. Різні види динаміки rit, acсеlerando. Виховання навичок розуміння диригентського жесту.

Робота над виконанням хорового твору

Розбір

Розбір ідейно-художнього змісту твору. Музично-теоретичний розбір. Наприклад: будова мелодії, ритмічні особливості, інтервальне співвідношення голосів, акорди, лад, тональність, зміна ладу, форма. Зв`язок літературних і музичних образів твору.

Виконання

Виразність і емоційність виконання; нюанси від піанісімо до форте, кульмінація. Використання всіх засобів виразності, якими володіє хор на даному етапі свого розвитку.Володіння різними темпами, в співвідношенні з характером музичного змісту.

Музикотерапія (лікування музикою)музикотерапія (лікування музикою)

На музику людина починає реагувати ще до народження: встановлено, що плід сприймає музичні звуки. Дуже чутливі до музики діти. Залежно від тембру, сили звуку, ритмічного малюнка мелодії вона може збуджувати дитину, а може і заспокоювати її. Зараз ця залежність підтверджена спеціальними спостереженнями, зареєстрована точними приладами. Але ще багато століть тому матері відчули її інтуїтивно. Укладаючи малюка спати, співали тихі, мелодійні колискові пісні, а намагаючись розважити його - веселі, ритмічні.

Не тільки у дітей, але і у дорослих музика виразно впливає на багато важливих функцій організму: частоту серцевих скорочень, кровообіг, дихання, м'язову активність. Спокійна, мелодійна - сприяє уповільненню пульсу, зниженню артеріального тиску. Гучна, збудлива - підвищує ці показники.

Музика може значно впливати на психічний стан людини - це також відмічено давно. Згадайте: Ахілл в «Іліаді» Гомера намагався грою на арфі охолодити свій лютий гнів. У музикознавчій літературі розказано про один цікавий випадок, що стався в першій половині XVIII століття: придворні сховали за штори в спальні іспанського короля Філіпа V співака Фаринеллі, який виконанням патетичних, бадьорих пісень зняв у Філіпа симптоми душевного розладу.

Першу спробу класифікувати музичні твори за їх впливом на психічну сферу зробив не лікар, а винахідник Томас Едісон. За допомогою професійних музикантів він відібрав 112 п'єс, які пропонував використовувати для впливу на емоційний стан.

Сьогодні музику охоче беруть на озброєння медики. З'явився допоміжний вид лікування - музикотерапія (лікування музикою), її використовують лікарі всіх спеціальностей, в першу чергу психіатри, невропатологи, хірурги, педіатри, стоматологи.

Хто не знає, як неприємна процедура лікування зубів за допомогою бормашини? А тепер у багатьох стоматологічних поліклініках зуболікарські крісла радіофіковані, і пацієнт замість гулу бормашини чує музику, яка знімає напругу, пом'якшуючи тим самим і біль.

У пологовому будинку № 1 Санкт-Петербурга (і не тільки в ньому) музику з ритмом 40-60 тактів на хвилину вже давно успішно використовують для запобігання передчасної пологової діяльності; застосовується музика і в комплексі лікування токсикозів вагітності.

В операційних музика приймає на себе функцію заспокійливого засобу, зокрема під час операції під місцевим знеболенням, коли відволікає хворого від тривожного очікування наступних дій лікаря, заглушає дзвін хірургічних інструментів. Музика допомагає і самим медикам: існує думка, що її звучання покращує гостроту зору і кольоросприйняття хірурга.

Найбільш детально розроблена методика музикотерапії нервово-психічних порушень. При цьому в деяких психоневрологічних установах лікування музикою доповнюють гіпнозом, аутогенним тренуванням, груповою психотерапією: об'єднання музики і словесних навіювань посилює цілющий ефект.

Міцно ввійшов у практику психоневрологічних диспансерів курс музикотерапії хворих з різними нервово-психічними розладами: цей курс складається з 10-15 сеансів, в ході яких паціенти прослуховують 4-5 музичних програм, складених психотерапевтом і музикантом. Підбору програми передує ознайомлення з особливостями особистості кожного хворого, характером його захворювання, реакцією на музику.лікування гіпертонії музикою

Лікувальні програми умовно поділяються на дві групи: реактивну і регулюючу. Мета реактивної програми - викликати певну реакцію хворого, певною мірою навіть загострити його психічний стан і потім як би розрядити його. Для цього використовується музика драматична, яка, як прийнято говорити, «перевертає душу». Прикладом такої музики може служити Шоста симфонія Чайковського. Вона поставлена в центр однієї з найбільш ефективних реактивних програм. Передує їй коротке емоційне налаштування (уривок з вступу до опери «Травіата» Верді), а наприкінці звучить музика, що сприяє емоційному заспокоєнню («Слов'янський танець» Дворжака, хоральна прелюдія Баха).

Регулююча програма розрахована на розслаблення і стабілізацію психічного стану. П'єси в таких програмах більш однотипні, прості для сприйняття, зі спокійним ритмом і красивою пластичною мелодією. Серед таких творів, що мають виражену заспокійливу дію, можна виділити «Місячне світло» Дебюссі, твори Гріга, Гайдна.

Слухання музики, до речі, одна з форм психічної саморегуляції. Сприйнявши музику як свого співрозмовника, зосереджено вслухаючись в неї, можна поступово відновити душевну рівновагу і в кінцевому підсумку досягти гармонії думок і почуттів.

Але не завжди і не всяка музика благо: звучання багатьох сучасних музичних груп, особливо з посиленою гучністю, підкресленими ритмами, різким акцентуванням ударних інструментів, утомливо насамперед для людей немолодих, які страждають на гіпертонічну хворобу, атеросклероз мозкових судин.

А адже в деяких будинках акустична техніка включена мало не цілий день: під нескінченно повторювані або такі, що нескінченно змінюються записи різних виконавців їдять, розмовляють, читають, пишуть, укладають спати дітей. Музика, власне кажучи, перестає бути музикою, а перетворюється в постійний шумовий фон.

Така перенасиченість звуками, звичайно, користі не приносить. Більше того, вона шкідлива.