asyan.org
добавить свой файл
1
Н.М. ВОЛОСНІКОВА

кандидат економічних наук, доцент Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»
ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Запропоновано методичні підходи до визначення трансакційних витрат інноваційної діяльності. Розкрито особливості управління трансакційними витратами інноваційної діяльності. Запропоновано й обґрунтовано систему оціночних показників, що характеризують ефективність управління трансакційними витратами інноваційної діяльності.

Ключові слова: трансакційні витрати, інноваційна діяльність, економічна ефективність.

The methodical going near determination of transaction costs of innovative activity is offered. The features of management of innovative activity transaction costs are exposed. The analysis of directions of forming of transaction costs of innovative activity of enterprises is carried out. The system of evaluation indexes which characterize efficiency of management of innovative activity transaction costs is offered and grounded.

Key words: transaction costs, innovation activity, economic effectiveness.
Вступ. На сучасному етапі трансформації велике значення для української економіки має стимулювання інноваційної діяльності. Застосовуючи інституційний підхід при розгляді інноваційної діяльності як цілеспрямованої системи заходів щодо розробки, упровадження, освоєння, виробництва, дифузії та комерціалізації нововведень, можна сформувати умови ефективного здійснення цього процесу. Динаміка створення і результати нововведень залежать від ефективності трансакцій учасників інноваційної діяльності. У зв’язку з цим, актуальності набуває питання застосування теорії трансакційних витрат і обґрунтування нових методичних підходів до визначення умов, що реально забезпечать ефективність інноваційної діяльності. Це буде сприяти якісним зрушенням в економіці, що забезпечить стійкий розвиток України в цілому.

Проблеми інноваційної діяльності в умовах розвинутої ринкової і трансформаційної економіки широко досліджуються як вітчизняними науковцями, зокрема В. Александровою, А. Гальчинським, В. Геєцем, С. Ілляшенко, О. Лапко, Н. Чухрай, І. Шовкуном, так і закордонними економістами, серед яких можна назвати, зокрема, І. Ансоффа, А. Аткінсона, Дж. Бессанта, Р. Каплана, Дж. Кларка, Н. Олівера, Дж. Тідда.

Широке коло завдань і методів їх вирішення, пов’язаних з дослідженням трансакційних витрат в умовах ринкової трансформації, знайшло відображення у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: С. Архієреєв, І. Булєєв, Я. Зінченко, Г. Козаченко, І. Коропецький, В. Радаєв, В. Тамбовцев, А. Олейник, А. Шаститко, Х. Демсітц, Р. Коуз, Д. Норд, О. Уільямсон та інші.

Проте деякі теоретичні, методологічні і практичні аспекті потребують подальших досліджень. На сьогодні відсутні комплексні дослідження питань сутності трансакційних витрат інноваційної діяльності, методів їх кількісного вимірювання, аналізу, оцінки ефективності та управління на вітчизняних виробництвах машинобудівної галузі. Цей факт зумовлює необхідність здійснення подальших теоретико-методологічних і прикладних досліджень щодо розробки методології управління трансакційними витратами інноваційного розвитку підприємств, аналізу структури та проблем оптимізації величини трансакційних витрат інноваційної діяльності.

Для вирішення задач, що дозволяють досягти поставлену мету, використані методи аналізу, теоретичного узагальнення, порівняння, аналогії та конкретизації.

Основна частина. Ринкова трансформація економічної системи України передбачає корінні зміни інституціонального середовища з метою створення оптимальних умов для економіко-соціального розвитку країни. За роки трансформації економіки України відбулися істотні інституціональні перетворення, зокрема в інноваційній сфері формування законодавчої бази з метою створення умов для активізації інноваційної діяльності.

Звичайно виділяють наступні джерела економічного розвитку: 1) на основі використання факторів виробництва; 2) на основі інвестиційних вкладень; 3) на основі активізації інноваційної діяльності.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що інноваційна діяльність є найбільш ефективною сферою вкладення інвестицій. Упровадження наукових досягнень у виробничо-соціальну сферу є основними компонентами, що, у кінцевому результаті, забезпечують конкурентноздатність продукції, зріст валового національного продукту, вирішують проблеми ефективного використання і розвитку науково-виробничих ресурсів.

Сьогодні у всіх розвинутих країнах інноваційна складова є найважливішою частиною загальнодержавної соціально-економічної і науково-технічної політики. Вона відноситься до числа основних пріоритетів розвитку. Застосування тільки факторів виробництва та інвестиційних вкладень неефективно, тому що вони повинні бути лише засобами інноваційної діяльності.

На думку А.П. Осикі механізм створення і поширення інновацій складається з наступних трьох основних елементів – інноваційної стратегії підприємств, фінансовій підтримки інноваційної діяльності та державної інноваційної політики [1, с.23].

На наш погляд, варто враховувати ще четвертий елемент – інституціональне середовище, у якому здійснюється інноваційна діяльність.

У сучасних умовах суть інноваційної діяльності можна представити у виді формули «науково-технічна розробка – організація виробництва і впровадження інноваційної продукції – комерціалізація». Важливою умовою активізації інноваційної діяльності в Україні є удосконалювання інституціонального середовища у якому здійснюється інноваційна діяльність. Необхідність удосконалення інституціонального середовища у сфері інноваційної діяльності насамперед вимагає звернути увагу на інститути які приймають участь у інноваційних процесах.

Розгляд інституціонального забезпечення інноваційної діяльності доцільно здійснювати на базі чіткого визначення понять «інституціонального середовище» та «інститут».

З погляду О.С. Белокрилової, В.В. Вольчика , А.А. Мурадова [2] інституціональне середовище це «визначений упорядкований набір інститутів, що створюють матриці економічного поводження, які визначають обмеження для суб'єктів, що хазяюють, сформульовані в рамках тієї чи іншої системи координації господарської діяльності». Інститути по своїй природі не однорідні – прийнято розрізняти інститути першого (системно-утворюючого) і другого порядків. Отже, інституціональне середовище не є простим набором відповідних їй інститутів. Можна припустити, що інституціональне середовище є особливого роду матрицею розвитку вищого порядку чи вектором, що визначає основний напрямок розвитку системи і швидкість інституціональних змін, а також ті орієнтири, на основі яких відбувається формування і добір найбільш ефективних економічних і соціальних інститутів.

При проведенні будь-яких інституціональних перетворень необхідно мати на увазі, що саме за державою зберігається роль інституціонального іноватора реформування державного механізму. У рамках сучасного інституціоналізму найбільш розповсюджене є трактування поняття інститутів Д. Норта. Під інститутами він розуміє «структуру, що люди накладають на свої взаємини, визначаючи в таким засобом стимули, на ряді з іншими організаціями, що окреслюють границі вибору, а вони у свою чергу задають рамки функціонування економіки і суспільства протягом того чи іншого періоду часу» [3, с.7]. Тобто на думку Норта саме інститути задають систему стимулів, направляючи діяльність людей по визначеному напрямку. Таким чином, інститути знижують ризикованість і роблять дії агентів більш прозорими.

Значення інституціональної теорії для сучасного економічного аналізу інноваційної діяльності зводиться до наступного положення. По-перше, будь-яка інноваційна модель відповідає визначеному типу інституціональних обмежень. По-друге, ці типи можуть значно відрізнятися в залежності від різних зовнішніх умов. По-третє, зміст кожної моделі залежить від конкретних інститутів які зазвичай чуттєві до різних змін інституціональних обмежень [4, с.277-279; 5, с.31-37]. Тому інституціональне середовище має значний вплив на інноваційну діяльність.

Таким чином, інституціональне середовище визначає напрямок по якому відбувається розвиток інноваційної діяльності.

В економічній літературі пропонується визначення загальних витрат як суми змінних та постійних витрат – чим менше кут нахилу графіка витрат, тим вигідніше виробнича діяльність: невеликі змінні витрати на одиницю продукції зв'язують менше оборотного капіталу та припускають одержання більшого прибутку. У роботах І.П. Булєєва [6], С.І. Архієреєва [7] розглядається вплив трансакційних витрат на загальні витрати підприємства (рис. 1).




Витрати Загальні витрати

з урахуванням трансакційних

витрат

Загальні витрати трансакційні витрати

без урахування

трансакційних

витрат Змінні

витрати



Постійні

витрати



Кількість

Рис. 1 – Динаміки валових, постійних, перемінних та трансакційних витрат при традиційному виробництві

Алгоритм комплексного управління трансакційними витратами життєвого циклу інноваційного продукту представлений на рис. 2.


Визначення споживчих властивостей інноваційного продукту

Трансформаційні витрати

Організаційні витрати

Трансакційні витрати


Ціна


Прибуток

Витрати








Розробка інноваційного продукту







Прийняття та реалізація управлінських рішень зв'язаних зі здійсненням трансакцій, також контроль за їхнім виконанням







Оцінка трансакційних витрат життєвого циклу інноваційного продукту






ні



так






Освоєння виробу та виведення на ринок

Виробництво





Незначні зміни в здійсненні ринкових трансакціях з метою оптимізації ТВІД







Управління ТВІД зв'язаними з припинення випуску інноваційного продукту

Зняття з виробництва

Рис. 2. Алгоритм комплексного управління трансакційними витратами життєвого циклу інноваційного продукту

Оцінка недоліків існуючої системи управління трансакційними витратами інноваційної діяльності та можливості її удосконалення представлена в табл. 1.

Таблиця 1.

Недоліки існуючої системи управління трансакційними витратами інноваційної діяльності та можливості її удосконалення

Недоліки діючої системи управління ТВІД

Наслідки недоліків діючої системи управління ТВІД

Способи усунення недоліків діючої системи управління ТВІД

1

2

3

1. Відсутній облік та регулювання сумарних ТВІД та їх структури по стадіях життєвого циклу інноваційного продукту

Неможливо цілеспрямовано впливати на оптимізацію співвідношення “витрата-результат”

Введення обліку та регулювання ТВІД по стадіях життєвого циклу

2. Систематично не визначається співвідношення витрат та якості

Теж

Теж

3. Здійснюється автономне управління комплексом ТВІД по господарським одиницях, але не по ланках

По-перше, зниження витрат в одній з ланок може привести до зростання сумарних витрат;

По-друге, зменшується можливість обґрунтованого планування витрат

Застосування прямого та непрямого управління ТВІД по виробах

4. Відсутня стратегія зниження ТВІД по виробах та суб'єктам інноваційної діяльності

По-перше, подорожчання витрат на повний життєвий інноваційний цикл;

По-друге, завищення планів

Створення стратегії зниження ТВІД

5. Не встановлені контрольні крапки оцінки доцільності подальшого здійснення ринкових трансакцій

По-перше, розробка неефективних інноваційних проектів та втрата ресурсів;

По-друге, відсутність критеріїв прискорення термінів розробки високоефективних трансакцій

Необхідно обґрунтувати проведення через визначені проміжки часу переоцінку доцільності продовження визначених ринкових трансакцій

6. Не реалізуються можливості методу функціонально-вартісного аналізу, що не вписане у систему управління ТВІД та якістю

Обмежено сферу застосування функціонально-вартісного аналізу;

Знижується функціональний ефект функціонально-вартісного аналізу

Введення функціонально-вартісного аналізу в усі елементи системи управління ТВІД

7. Не визначена структура управління ТВІД

Допускаються втрати ефективності

Введення структури управління ТИИД

8. Діюча система управління якістю не наповнена економічним змістом

Приймаються економічно необґрунтовані рішення

Необхідність упровадження комплексної системи управління якістю та ТВІД

9. При атестації технічного рівня та якості продукції на підприємстві не враховуються економічні параметри ТВІД

Знижується об'єктивність та ефективність оцінки атестації продукції

Необхідно передбачити техніко-економічну атестацію виробу, що включає для атестації показники ТВІД


На промислових підприємствах різної форми власності, випускаючих інноваційну продукцію, трансакційні витрати інноваційної діяльності повинні стати не тільки предметом обліку та пасивної фіксації в різних документах, але й предметом управління. Т.ч. в умовах ринкової економіки перед менеджерами підприємств повинні ставитися ще більш складні завдання, зв'язані з пошуком шляхів активного впливу на зниження трансакційних витрат.

Такий підхід в сучасних умовах може стати альтернативним механізмом підвищення ефективності інноваційної діяльності.

Безумовно, що ефективність інноваційної діяльності підприємства значною мірою визначається ефективністю управління трансакційними витратами при виробництві нової продукції. Основними показниками, які запропоновані нами, при оцінки рівня ефективності управління ТВІД є наступні: 1) коефіцієнт рентабельності трансакційних витрат; 2) трансакційні витрати інноваційної діяльності на одну гривню валового доходу інноваційного підприємства; 3) трансакційні витрати інноваційної діяльності на одну гривню валових витрат інноваційного підприємства; 4) інтегральний коефіцієнт трансакційності інноваційного виробництва.

Коефіцієнт рентабельності трансакційних витрат нами пропонується визначати як:

; (1)

де - коефіцієнт рентабельності трансакційних витрат;

П – сума прибутку від реалізації інноваційної продукції;

ТВІД - трансакційні витрати інноваційної діяльності.

З наведеної формули можна зробити висновок, що одним з основних завдань управління ефективністю трансакційних витрат є мінімізація їх суми в процесі розробки, виробництва і реалізації продукції. Слід відзначити, що економія трансакційних витрат на всіх стадіях інноваційної діяльності – важливий напрямок підвищення ефективності управління ними.

Трансакційні витрати інноваційної діяльності на одну гривню валового доходу інноваційного підприємства визначаються діленням загальних трансакційних витрат випущеної нової продукції на валовий доход цього підприємства. Формула розрахунку цього показника має наступний вид:

; (2)

де ТВВД – трансакційні витрати інноваційної діяльності на одну гривню валового доходу інноваційного підприємства;

ВД – валовий дохід інноваційного підприємства.

Трансакційні витрати інноваційної діяльності на одну гривню валових витрат інноваційного підприємства визначаються як відношення загальних трансакційних витрат випущеної нової продукції до валових витрат цього підприємства. Формула розрахунку цього показника має наступний вид:

; (3)

де: ТВВВ – трансакційні витрати інноваційної діяльності на одну гривню валових витрат інноваційного підприємства;

ВД – валові витрати інноваційного підприємства.

При розрахунку даного показника валові витрати слід розглядати як сукупність витрат підприємства.

Розрахунок інтегрального коефіцієнта трансакційності інноваційного виробництва пропонується проводить за такою формулою:

; (4)

Інтегральний коефіцієнта трансакційності інноваційного виробництва показує, наскільки дієвим та ефективним є використання трансакційних витрат інноваційної діяльності, а також відображає ступень взаємодії досліджуваних підприємств із зовнішнім середовищем.

Управління трансакційними витратами інноваційного виробництва в умовах ринкової системи господарювання належить до завдань досить високої складності, у рішенні яких можна виділити наступні напрямки:

  • Перший напрямок формує високі вимоги до достовірності, повноті й оперативності інформації, що характеризує фактичні трансакційні витрати.

  • Другий напрямок - удосконалення і впровадження бухгалтерського обліку трансакційних витрат інноваційної діяльності підприємства – насамперед, зв'язано з необхідністю активного впливу на трансакційні витрати методами обліку і контролю.

  • Третій напрямок зв'язаний з оперативним виявленням факторів, що негативно впливають на ефективність здійснення трансакцій і рівень трансакційних витрат і розробку заходів щодо їхньої ліквідації.

  • Четвертий напрямок припускає використовувати систему оціночних показників, за допомогою яких можна характеризувати ефективність управління трансакційними витратами інноваційної діяльності.

Загальна схема взаємозв'язку основних напрямків удосконалення системи управління трансакційними витратами інноваційної діяльності підприємства представлена на рис. 3.

Зазначені підходи по вдосконаленню управління трансакційними витратами дають можливість, як оцінювати й аналізувати трансакційні витрати інноваційної діяльності, також при їх використанні можна одержувати не тільки строго економічну оцінку, але і визначати шляхи їх оптимізації.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТРАНСАКЦІЙНИМИ ВИТРАТАМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ






Формування високих вимог до достовірності, змістовності та оперативності надходження інформації

Удосконалення і впровадження бухгалтерського обліку ТВІД підприємства






Оперативне виявлення факторів, що негативно впливають на ефективність здійснення трансакцій і рівень ТВ, розробка заходів щодо їх ліквідації

Упровадження системи оціночних показників, за допомогою яких можна характеризувати ефективність управління ТВІД





Використання математичних моделей, рішення яких дозволить оптимізувати ТВІД, з метою одержання більш високихі показників ефективності виробництва




Створення спеціального відділу, головною функцією якого повинне бути управління ТВІД





ЦІЛІ:

1. Підвищення ефективності управління ТВІД;

2. Зниження ризику від невизначеності ситуації в сфері ефективності трансакцій і ТВІД підприємства;

3. Забезпечення своєчасного вживання заходів при змінах у зовнішньоекономічних і внутрішньовиробничих умовах, у сферах, які впливають на трансакції і ТВІД.




Рис. 3. Схема взаємозв’язку основних напрямків удосконалення системи управління трансакційними витратами інноваційної діяльності підприємства

Висновки. На наш погляд, необхідно відзначити наступне:

По-перше, по мірі подальшого розвитку ринкових відносин в економіці України значення трансакційних витрат у підвищенні ефективності інноваційно-орієнтованих виробництв буде збільшуватися.

По-друге, вітчизняні товаровиробники інноваційної продукції можуть забезпечувати конкурентноздатність продукції на основі зниження трансакційних витрат і, відповідно, ринкової ціни на нову продукцію.

У третіх, необхідно враховувати, що аргументованим напрямком зниження трансакційних витрат інноваційної діяльності є як облік вже здійснених трансакцій і наявних трансакційних витрат, так і система управління ними на базі прогнозування, планування і прогресивних норм.

Багато з питань пов'язаних з розглядом трансакційних витрат інноваційної діяльності є новими для вітчизняної практики, оскільки вони не розглядалися в рамках старої системи господарювання на цьому рівні управління економікою. На сьогоднішній день питання трансакційних витрат при здійсненні інноваційної діяльності вітчизняними підприємствами обов'язково повинні погоджуватися з реальною економічною ситуацією в країні і можливостями кожного конкретного підприємства. Слід зазначити, що саме рішення подібних питань для вітчизняних підприємств у найближчому майбутньому будуть здобувати найбільшу актуальність.
Список використаної літератури

1. Осыка А.П. Экономические и организационно-правовые проблемы инновационной деятельности - Донецк, 1999. – 367с.

2. Белокрылова О.С., Вольчик В.В., Мурадов А.А. Институциональные особенности распределения доходов в переходной экономике - Ростов на Дону: Изд-во РГУ, 2000. http://ie.boom.ru/Book/Content.htm

3. Норд Д. Институциональные изменения: рамки анализа // Вопросы экономики, 1997, - № 3, - с.6-17.

4. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент – СПб.: Питер, 2003. – 400с.

5. Национальные инновационные системы // Н.И. Иванова. – М.: Наука, 2002. – 244с.

6. Булеев И.П. Управление трансакционными издержками в переходной экономике / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности. – Донецк, 2002. – 154с.

7. Архиереев С.И. Трансакционные издержки и неравенство в условиях рыночной трансформации. – Х.: Бизнес Информ, 2000. – 288с.