asyan.org
добавить свой файл
1
На Івана, на Купала

Мистецтво безпосередньо пов'язане з життям народу, його культурою (Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України). Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.
З метою оптимізації виховного процесу велика кількість навчальних закладів вже впроваджує нові перспективні форми навчання, побудовані на традиційній моделі навчання і виховання, властивій українській родині. Це і турбота про те, щоб кожна дитина всебічно розвивалася, володіла рідною мовою, знаннями про красу довкілля. Це і залучення дітей до участі в народних святах, обрядах, до світу знань через народні казки, пісні, прислів’я, приказки, загадки, а також створення сприятливої трудової атмосфери в сім’ї; формування морально-естетичних цінностей дитини з позицій добра, краси, справедливості, доброчесності, честі, людяності. Фундаментом естетичного виховання тут є національно-художня спадщина, родинні та народні звичаї, традиції, обряди, скарби пісенної, поетичної, декоративно-прикладної творчості, художніх ремесел. Пропонуємо увазі вихователів сценарій проведення свята Івана Купала в таборах з досвіду роботи Танасійчук Тетяни Володимирівни, педагога-організатора Комарівської ЗОШ І-ІІ ст. Сторожинецького району. 
На Івана, на Купала

Танасійчук Тетяна Володимирівна,

педагог-організатор

Комарівської ЗОШ І-ІІ ст.

Сторожинецького району

Дійство відбувається на березі річки Сірет.

Ведуча: Доброго дня, любі друзі!

Ведучий: Раді вас вітати на нашому святі.

Ведуча: Колись, після святкування Зеленої Неділі, молодь у селі готувалася до чудового свята Івана Купала. Це була середина літа: сонце стоїть найвище, а квіти, трави, дерева буяють у зелені, набравшись цілющої сили.

Ведучий: Звідки ж походить назва Купала?

Ведуча: Та, можливо, від того, що в давнину у слов'ян була прекрасна богиня Сонця і Води - Купала. А може, від чарівних легенд, які нам розповіли жителі села.

Ведуча: (Заходить бабуся): Марусю, ти завтра раненько вставай, бо завтра Івана Купала, то буде сонце купатися. Тільки потрібно дуже раненько, щоб побачити, як сходить. Вийди туди, на горб, аж за цвинтар, то й побачиш.

Внучка: Як купатися?

Бабуся: Як ото зійде, хмарка до нього підпливе, і воно в хмари пірнає, купається і всякими кольорами: зеленими, червоними, голубими, рожевими переливається.

Внучка: А ви бачили?

Бабуся: Бачила. Щороку сонце на Івана Купала купається вранці і увечері в ставку.

Внучка: А що потім відбувається?

Бабуся: А потім, Марусю, відбувалося свято Івана Купала. У день Івана Купала ніч найкоротша. Після того відчувається, що наближається осінь.

Учасниця: Дівчата, дівчата, ходімте Івана Купала справляти. (Заходять дівчата, в руках багато квітів)

Учасниця: Ой, дивіться, яка гарна галявина, і річка недалеко. Давайте присядемо тут і будемо віночки плести. (Дівчата плетуть віночки)

Учасниця: Дівчата, а ви чому такі засмучені, давайте пісню заспіваємо, так і віночки скоріше сплетемо. (Дівчата співають пісню "Заплету віночок, заплету шовковий") Заплету я віночок, заплету шовковий, На щастя, на долю, На чорнії брови. Та й пущу віночок На биструю воду. На щастя, на долю, На милого вроду.

Прибігає дівчина з віночком на голові і звертається до дівчат: Добридень, сестриці. Які у вас віночки гарні! -У тебе теж красивий. - А ти, Ганусю, хлопців ніде не бачила ? -Ні, не бачила.

Учасниця: Давайте погукаємо їх та трохи присоромимо: Ой, ти, молода молодице, Ой, вийди, вийди на вулицю, Та винеси нам купайлицю, Бо наші хлопці - недбайлиці, Не вирубали купайлиці.

Ідуть хлопці, несуть деревце, співаючи: Наше купайло з верби, А ти, дівчино, прийди, А вже купайло заквітчане, Прийшли дівчата усміхнені.

Хлопці встановляють дерево, а дівчата починають його вбирати квітами, стрічками, намистом і при цьому говорять: Ой на Івана, на Купала Ой там Купало купалося, На бережечку сушилося, На полотенці білилося.

Ведуча: Коли купайло розквітчане, кожна дівчина запалювала одну з двох принесених із собою свічок і закріплювала їх на дереві.

Дівчина: Дівчата, хлопці, а чи не забули річці вклонитись?

Учасниця: Та ні, не забули. Біжімо швидше до річки . ( Всі учасники свята біжать до річки.)

Учасниця: Перш ніж річці вклонитись, давайте вибиремо Купала. Дівчата, ходіть порадимось. (Дівчата збираються в коло і радяться)

Учасниця: Іванку, ти будеш Купалом (кладе на голову хлопцю віночок).

Іванко: Спасибі, дівчата, дякую за таку довіру. А тепер слухайте мене: Вклонімось річці перший раз.

Всі: Прийшли до води, щоб не знали біди.

Іванко: Вклонімось річці другий раз.

Всі: Ця вода сьогодні свята.

Іванко: Вклонімось річці і третій раз.

Всі: Втретє вклонились водиці, щоб було добре жити.

Учасниця: А тепер в Купала пограємось. (всіучасники грають у гру "На Івана, на Купала").

Хлопець Купало стає в коло, розкладає руки і йому дівчата дають віночки. Всі учасники ідуть по колу і говорять такі слова:

Ой Купайло - Купайлочко !

Даємо тобі віночки.

А як будем повертатись,

То їх будем розбирати.

Дівчата присідають і затуляють очі долонями, а хлопці беруть у Купала вінки і кладуть дівчатам на голови. Дівчата, піднявшись, розглядають свої вінки. Учасниця: У мене не мій вінок.

Учасниця: У мене також не мій вінок.

Хлопець Купало: Дівчата, зробіть же Іванкові пожертву- мочіть ноги у воду. (дівчата скидають взуття і біжать до річки мочити ноги. А тим часом хлопці ховають взуття). Учасниця: Підходить до свого хлопця і каже: Князю молоденький, поможи.

Хлопець: Поможу, але ніжкам моченим капці дати не можу, бо скоро порвуться. (Бере дівчину на руки і несе до вогнища, щоб посушити їй ноги, а потім кладе на траву і взуває).

Учасниця: Ходімте та поспіваємо наших улюблених пісень.

(Співають пісню "Мене мати одну мала").

Мене мати одну мала,

Два городи мені дала.

Гуляю я, гей гуляю я!

Два городи обробила,

Одна диня уродила.

Гуляю я, гей, гуляю я!

Учасник: Дуже гарно дівчата співали. Жаль тільки, що не має нашої Настусі. А як минулого року вона гарно "Мариноньку" водила.

Учасниця: Дівчата, ходімте "Мариноньку" водити.

Дівчата і хлопці вибирають собі пару і водять хоровод навколо дерева, співаючи:

Кругом Мариноньки ходили дівоньки,

Стороною дощик іде,

Стороною та й на мою роженьку червону.

Ой на морі хвиля, при долині роса,

Стороною дощик іде,

Стороною та на мій барвінок зелений.

Сьогодні Івана, завтра Купала, Рано-вранці сонце зійде, Рано-вранці та на мою роженьку червону.

Учасник: А я згадав цікаві історії. Ходімте, я вам розкажу. (хлопці і дівчата сідають на галявину і розповідають цікаві історії).

Хлопець Купало: Настав час купайлицю розламати і спалити (хлопці біжать і ламають дерево, роблять велике вогнище).

Ведуча: Горить і палає вогнище, а хлопці та дівчата граються, весело забавляються. Коли вогнище вщухає, дівчата попарно стрибають через вогонь, щоб очиститись від усього злого, бо вогонь - символ очищення.

Ведучий: Коли догорали вогнища, починався найкрасивіший момент свята - пускання вінків на воду. Дівчата бігли до річки. Кожна дівчина знімала свій чарівний вінок, запалювала свічку, ставила її у вінок і пускала на воду.

Ведуча:

Ой да на Івана, ой да на Купала

Котилася зоря з неба та на воду впала.

А дівчина за водою пустила віночок,

Заплуталась ясна зірка в зелен-барвіночок,

А дівчина-чарівниця на долю гадала,

Як уздріла ясну зірку, так і заспівала:

Дівчата співають:

Пливи, пливи мій віночку, бистрою водою,

Нехай мені ясна зірка знайде мою долю.

Пливи, пливи, мій віночку, де сонечко грає,

Нехай моя ясна зірка знайде мою долю.

Ведуча: А далеко по воді, на річці, пливло багато вінків, і золотисті вогники мерехтіли вночі, відлякуючи від вінків усе зле, ваблячи і милуючи око.

Свято закінчувалось прощальною піснею дівчат:

Ой в новому колодязі, в новому,

Вже пора вам, дівчатонька, додому.

Всі розходилися. Дівчата йшли збирати лікарські трави, які в цю ніч мають особливо цілющу силу, а за повір'ям, цілющу силу мали навіть роса й вода, тому багато хто намагався скупатися або хоч би покачатися чи походити по росі. Хлопці вирушали в ліс шукати чарівний цвіт папороті.

(Всі учасники збирають лікарські рослини, а з лісу линуть чарівні пісні)

Ведуча: Так закінчилося свято Івана Купала. У різних селах воно відбувалося по-різному.

Ведучий: А в нашому селі це свято було колись таким, як ви бачили сьогодні.

Ведуча: Свято це не повинно вмерти. Ми його відродили. То ж нехай в нашому селі, біля річки, засяють купальські вогні.