asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4


НАУКОВА РОБОТА


Телебачення як засіб соціалізації особистості підлітків


2015

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..

3

РОЗДІЛ 1. Роль телебачення у соціалізації особистості підлітків як соціально-педагогічна проблема…………………………………….………...


5

1.1. Соціальні функції і суть телебачення…………………………………..

5

1.2. Негативний вплив телебачення на соціалізацію підлітків ……………

10

РОЗДІЛ 2. Діяльність школи з підвищення позитивного впливу телебачення на соціалізацію підлітків ………………………..……………


14

2.1. Домінанти підлітків у телевізійному просторі………………………..

14

2.2. Методика попередження негативного впливу телебачення на особистість підлітків ………………………………………………..…………..


17

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….

27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….

29

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………

31


ВСТУП

Сталий розвиток суспільства у сучасних умовах глобалізації та інформатизації, неможливий без наявності багатогранних людей, які впродовж життя успішно інтегрувалися у суспільство, змогли реалізувати власні здібності. Все це напряму залежить від того, наскільки успішно особистістю був пройдений процес соціалізації. В умовах інформатизації суспільства велику роль у впливі на свідомість людей, особливо дітей, відіграють засоби масової інформації (ЗМІ). При цьому характерним для сучасного суспільства є те, що ЗМІ стають провідним інститутом соціалізації молоді, за вагомістю свого впливу залишивши позаду такі традиційні соціальні інститути як сім’я, школа, компанія однолітків. У вирішенні проблем ефективної соціалізації значна роль належить телебаченню, так як у сучасному інформаційному суспільстві телебачення виступає найбільш потужним інструментом впливу на масову свідомість. На жаль, інформація, яку отримує молодь під час перегляду телевізійних програм, не завжди сприяє утвердженню високих духовних цінностей, українських національних ідеалів, бо чимало телекомпаній пропонують молоді спримітизовані витвори, пропагують “естетику зла”.

Особливо чутливими до впливу телебачення є школярі з їх несформованою психікою, браком соціального досвіду. Численні соціологічні дослідження показують посилення ролі телебачення в житті суспільства взагалі і дітей насамперед. Телебачення в житті дитини значить більше, ніж у житті дорослої людини, воно стало основним джерелом отримання інформації про світ, в якому вона живе, що підтверджується різними дослідженнями [4; 6; 14; 15]. Вплив засобів масової інформації взагалі і телебачення зокрема досліджено в працях Т.Дейнегіної, В.Лизанчук, Д.Попової, А.Новікової, Н.Темех, Н.Яценко та ін.

Незважаючи на достатньо суттєве опрацювання проблеми впливу телебачення на соціальне становлення й розвиток особистості школярів потребує дослідження питання організації діяльності школи, батьків з попередження негативного впливу телебачення на соціалізацію дітей і підлітків. Тому нині такою актуальною є потреба науково осмислити, теоретично узагальнити позитивний досвід використання телебачення в процесі соціалізації школярів, акцентувати увагу на помилках, недоліках виховного впливу телебачення з тим, щоб вони сприяли піднесенню їх духовності, утвердженню національно-духовних цінностей. Адже досі ця проблема в такому аспекті не вирішена остаточно.

Проблема дослідження полягає у вивченні ролі телебачення як засобу успішної соціалізації особистості.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати соціалізуючий вплив телебачення та розробити рекомендації батькам і педагогам щодо соціально-педагогічного керівництва переглядом телепередач.

Задачі дослідження:

  1. Проаналізувати сутність і соціальні функції телебачення.

  2. Встановити негативні впливи телебачення на соціалізацію особистості.

  3. Визначити особливості сприймання телевізійних програм підлітками.

  4. Розробити методичні рекомендації батькам та педагогам щодо організації перегляду телепередач.

Об’єкт дослідження: процес соціалізації особистості підлітка.

Предмет дослідження: телебачення як засіб соціалізації особистості.

У дослідженні використовувався комплекс методів:

  теоретичні: аналіз та узагальнення соціально-педагогічних джерел з означеної проблеми дали змогу з’ясувати сутність функції телебачення, його виражальні особливості; метод комплексного аналізу і синтезу використано визначення об’єкта, предмета, і завдань дослідження, формулюванні висновків;

емпіричні: анкетування, бесіда, психолого-педагогічні спостереження використовувалися для вивчення домінант школярів у телевізійному просторі;

методи математичної статистики для аналізу результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1

РОЛЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ У СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1.Соціальні функції і суть телебачення

Одним з важливих чинників подолання негативних явищ, які виникли в молодіжному середовищі, є формування високоморальних загальнолюдських, християнських духовних цінностей передовсім у свідомості кожної молодої особи. Оскільки духовність є норморегулювальною властивістю поведінки, то усунення негативних наслідків, хиб у соціальному становленні молоді, утвердження справжньої свободи і демократії може гарантувати висока духовність молодих українських громадян. Тому успішна соціалізація молоді є загальнодержавною проблемою, справою всього українського народу. ЗМІ є одним з найбільш впливових факторів соціалізації, значення якого неухильно зростає, це один з факторів, які підривають традиційну «авторитарну» систему виховання: чим більше джерел інформації має людина, тим більша його автономія від кожного з них окремо [9, с. 141].

Розглядаючи роль ЗМІ у соціалізації особистості, Л. Мардахаєв відзначає їх вплив на розумову (когнітивну), поведінкову, настановну й фізіологічну сфери. Це, на думку науковця, викликає поведінкові наслідки (образ дій стає орієнтиром для людини у досягненні аналогічної мети), настановні наслідки (формування стійких настанов, які суттєво впливають на дії та вчинки), когнітивні наслідки (змінюються знання, світогляд людини), наслідки, що впливають на ставлення людини до реального життя, оточуючих людей (з’являються віртуальні потреби, інтереси й взагалі спосіб життя), психологічні наслідки (збудження, почуття страху), фізіологічні наслідки (серцебиття, частішання подиху та ін.) [10 , с. 215 – 217].

Надзвичайний вплив телебачення на формування особистості молодої людини пояснюється комплексом виражальних засобів, що їх використовує телемовлення,а саме: зображення (кадр, план, ракурс, монтаж); звук (людська мова, звуко-шумова картина подій і явищ, музика, звукова композиція); телетекст (зміст повідомлюваного, комп’ютерне оформлення, рух по екрану). синтетичні виражальні засоби. Сила цього впливу пояснюється також найкращими умовами сприйняття, до яких входить максимальна оперативність, об’єктивність, емоційність та комфортність сприйняття.

Найлегше впливу телебачення піддаються молоді люди. Щоденно вони знаходяться у полі дії величезного моря інформації, яка ллється з телеекранів. Тому важливо, щоб вплив телебачення був позитивний з точки зору соціального становлення молодої людини, адже багатство життя на екрані є джерелом соціалізації особистості.

Соціалізаційні особливості і можливості телебачення залежать від специфічних властивостей особистості. Саме наявність можливостей визначає і функції, які виконує телебачення в сучасному світі. Найважливішими соціальними функціями є інформаційнау, культурно-просвітницька, інтеграційна, соціально-педагогічна, організаторська й освітня [7].

Інформаційна функція. Призначення всіх засобів масової інформації – задоволення інформаційних потреб людини, суспільства, держави. Це стосується і телебачення, яке відрізняється лише тим, що здатне розповсюджувати інформацію повніше, швидше, достовірніше і емоційно більш насичено, ніж радіо або друковані ЗМІ.

Культурно-просвітницька функція. Будь-яка телепередача залучає людину до культури, демонструють глядачеві учасників подій, ведучих, їх стиль спілкування, культурний. Природно, що культурно-просвітницьку функцію телебачення виконує трансляція будь-яких культурних заходів: вистав, концертів, кіно- і телефільмів. Для величезної кількості людей це чи не єдина можливість познайомитися з тими або іншими культурними подіями, витворами мистецтва.

Інтеграційна функція. Певна спільнота людей, що складає телевізійну аудиторію, свідомо дивиться ту або іншу програму відчуваючи причетність кожного до всіх. Посилення спільних для аудиторії ціннісних установок (на загальнолюдські, загальнонаціональні і ін. системи цінностей), як і протидія деструктивним відносно суспільства тенденціям, мають бути домінантою телебачення.

Соціально-педагогічна функція. Виконання цієї функції передбачає пряме залучення населення до певного способу життя з відповідним набором політичних, моральних і духовних цінностей. Ступінь цього залучення і міра дії телебачення на аудиторію в площині виконання цієї функції залежать від характеру даної держави, її соціальної політики, ступеня демократичності тощо.

Організаторська функція реалізується у тому випадку, коли телебачення само стає ініціатором тієї або іншої суспільної акції. Прикладом здійснення цієї функції можуть бути багатогодинні телемарафони з благодійною метою.

Під освітньою функцією телебачення розуміється трансляція навчальних циклів в допомогу людям, що навчаються. Серед інших засобів засвоєння соціального досвіду телебачення має великі переваги. Вони полягають у тому, що інші ЗМІ не можуть досягти такого ефекту «присутності», як телебачення: можливість бути «присутнім» під час проведення цікавого досліду в лабораторії; безпосереднього спостереження за життям людей, природи тощо. Навчальні телепередачі вирішують проблему реалізації принципу наочності, залучаються матеріали, які відбивають останні досягнення науки й техніки.

У рамках визначеної нами проблематики важливою є думка Роджера Блюма, відомого в Європі швейцарського вченого, керівника департаменту журналізму Бернського університету, який виділяє функцію соціалізації, тобто передачі культурних здобутків, до неї автор включає і освітню функці: ЗМІ таким чином "соціалізують" людину.

Неможливо заперечувати, що телебачення – явище позитивне. Для населення малих та віддалених міст і сільської місцевості воно є таким собі вікном у світ. Водночас ми маємо знати не тільки переваги, а й недоліки того, що використовуємо, особливо тоді, коли йдеться про духовне і фізичне здоров’я дітей, здатність засвоєння соціального досвіду людства.

1.2. Негативний вплив телебачення на соціалізацію особистості підлітка

Питання впливу засобів масової інформації, зокрема телебачення, останнім часом привертає увагу багатьох. Так, соціально-психологічні дослідження про вплив телебачення на здоров’я дітей та підлітків здійснювали А.Допира, І.Кон, Л.Чорна [4; 9; 20; 21]; проблеми пов’язані з формуванням духовності засобами телебачення досліджувалися в працях Д.Попова, А.Сухорукова, Н.Темех, [14; 18; 19; ]; різним аспектам впливу ЗМІ на процес соціалізації особистості присвячена низка досліджень А.Гриценко, О. Петрунько, І. Курліщук, Н. Чутової тощо.

Сучасні дослідження проблеми свідчать про те, що діти, а особливо підлітки, багато часу приділяють „спілкуванню” з телевізором. Так, наприклад: польський підліток дивиться телевізор 2-4 години на добу, у вихідні – до 5 годин. У США телевізору діти присвячують більше часу, ніж навчанню. У Швеції учні впродовж 10 років навчання проводять 18 тисяч годин перед телевізором (на 3 тисячі годин більше, ніж у школі). Така ж ситуація у Франції та Італії. Щодо вітчизняного підлітка, то він проводить біля телевізора 3-5 годин на добу, а в вихідні — до 6 годин [5]. Як бачимо з наведених даних, телебачення все активніше втручається в часовий режим школяра. Воно звужує час cпілкування з однолітками, заняття спортом, перебування на свіжому повітрі, сну, а отже, зменшує шанси на повноцінний фізичний та розумовий розвиток учня.

При аналізі соціально-психологічних досліджень, особливої уваги набула проблема демонстрації на телеекранах сцен насильства і жорстокості, агресії і сексу, та їх впливу перш за все на дитячу аудиторію. Свобода слова та злам соціальних стереотипів відкрили двері впровадженню на телебаченні як іноземних, так і вітчизняних фільмів, серіалів, передач та мультфільмів з елементами насильства, громадського безладу, сцен погроз та знущань. Як недивно, але елементи агресії містить ціла низка популярних серед дітей мультиплікаційних фільмів, таких як „Том і Джері”, „Рокове життя”, „Справжні монстри”, „Кіт-пес” та інші. Здебільшого, ці фільми досить безглуздого змісту, не пояснюють дитині справжніх реалій життя, руйнують дитячу свідомість, заводять у світ вигаданих законів життя.

В останні часи збільшилась кількість телепрограм з елементами опосередкованої агресії, яка часто застосовується в ігрових шоу („Останній герой”, „12 негренят”). Значна кількість так званих ток-шоу є яскравими виразниками вербальної агресії („Вікна”, „Дівочі сльози”, „Заборонена зона” тощо). Ці передачі вельми популярні серед глядачів віком від 11 до 50 років.

Наочним „популяризатором” агресії на екрані є серіали; вони розмаїті за змістом та сюжетом. Як не дивно, але найпопулярнішими серед глядацької аудиторії є ті, де поширене фізичне насильство („Бригада”, „Глухарь”, „Клітка”, „Агент національної безпеки” тощо). Дослідники зафіксували такий факт, як зменшення у глядачів симпатії жертвам агресії після перегляду двох-трьох „фільмів-м’ясорубок”.

У ході вивчення проблеми впливу телеекрану на формування агресивної поведінки підлітків було встановлено, що український глядач на своєму телеекрані бачить сцени агресії в середньому кожні 12 хвилин, а в період з 19.00 до 23.00, коли біля екрану збирається найбільша глядацька аудиторія, цей умовний інтервал скорочується до 6 хвилин [15, c.351]. Дослідники різних країн засвідчують закономірність зв’язку між переглядом насильства по телебаченню та наступною поведінкою дитини. Вони також єдині в думці, що вплив телебачення на кожну дитину не однаковий і залежить від віку, рівня вихованості, морального розвитку, популярності серед однолітків, індивідуальної здатності ототожнювати себе з героями на екрані. Для підлітків демонстрація агресивної поведінки є елементом сили і мужності, «справжнього чоловіка», утвердження себе як дорослої людини і прагнення до дорослості. Майже все, що відбувається на екрані, вони вважають еталоном поведінки і широко застосовують у своєму мікросередовищі, тобто, телеекран з його елементами насильства відіграє активізуючу роль у формуванні підліткової агресивності. Дослідженнями В.Ролінського встановлено, що рівень злочинності в тій чи іншій країні активно зростає через 10-15 років після появи в ній телебачення з елементами насильства та агресії [15].

Отже, можна зробити висновок, що агресія на екрані у будь-якому прояві (фізична, опосередкована чи вербальна) знижує морально-етичний рівень особистості, провокує соціальну дезадаптацію, призводить до втрати духовної (психічної) рівноваги у підлітка та стимулює девіантну поведінку.

Безкінечна реклама теж вносить свої корективи у сприйманні підлітками навколишнього світу. Не маючи життєвої школи, підлітки вважають, що найкращий суп можна зварити лише з бульйонного кубика, а найкращі друзі – ті, що п’ють разом горілку «Мягков», а без пива «Чернігівське» чи «Арсенал» неможна зробити жодної доброї справи. Велику роль відіграє реклама й у створенні ідеалу краси, який культивує всіма засобами масової інформації, також і телебачення. Реклама провокує наслідувальний стиль поведінки, підштовхує підлітків до поспішних висновків, знижує критичність мислення, погіршує моральне і психічне здоров’я.

Лікарі стверджують, що телебачення негативно впливає і на зір, в силу того, що еволюційно око не пристосоване до сприймання зображення на екрані відео монітора чи екрані телевізора, яке світиться і блимає [8]. Негативного впливу від телевізора зазнають найчастіше ті школярі, які проводять біля екрана весь свій вільний час. О.Савченко застерігає: «…Дитина щодня одержує з різних джерел велику кількість різноманітної інформації, способи подання якої наступальні, а зміст нерідко суперечливий, іноді й відверто негативний. Мозок, свідомість дорослої людини, зазвичай, відштовхує непотрібні знання, забирає, диференціює позитивний і негативний вплив. Мозок дитини, ніби губка, всмоктує стихійну інформацію з різних джерел, утворюючи в свідомості калейдоскопічну суміш» [16, с.13].

Хайнеман, німецький дослідник впливу телебачення на процеси формування особистості дітей молодшого віку, які щодня дивляться передачі понад три з половиною годин, стверджує, у них виникають проблеми з мовою, які потребують серйозної корекції. А між тим шкоду розвитку мови у дітей завдає аж ніяк не тільки мовчання перед телеекраном. У цьому відношенні телевізор з його "переважанням візуальної інформації" і сам по собі несприятливо позначається на дітях. "Навіть дитячі передачі, - нарікає він, - часто зовсім далекі від дійсності, а швидкі зміни кадрів не дають дитині можливості як слід простежити за ходом дії. Передачі нерідко побудовані стереотипно і тому ніяк не спонукають дитину розвивати власну фантазію та творчі здібності. Тому і мова дітей в іграх з однолітками стає бідною - вони обмежуються вигуками на кшталт тих, що зустрічаються в коміксах, нескладна обривками фраз і безглуздими імітаціями шумів, супроводжуючи їх роботоподібними рухами. Таким чином телеекран не тільки перешкоджає формуванню мови і артикуляції. Він блокує і спонтанні, творчі ігри і природний рух, не даючи дітям стимулів, таких необхідних їм для формування рухових навичок і органів чуття.

Отже телебачення має також, значні можливості негативної соціалізації підлітків. Для визначення шляхів подолання негативних факторів необхідно дослідити структуру телевізійних програм регіону та визначити домінуючі телевізійні смаки школярів.



следующая страница >>