asyan.org
добавить свой файл
1


Жовтокоса осінь

Минуло тепле літо. Прийшла золота осінь. Довго й непомітно підкрадалась вона до наших садів,полів , лісів. Відцвітають барвисті осінні квіти, скидаючи з себе останні пелюстки. Потемніла в річці вода, пожовтіла на лугах травиця.

Все частіше вночі спадають листобійні приморозки. Вранці довго клубочаться молочні тумани. Холоне земля, холоне вода.

Осінь – час великих переселень. Перша прохолода стурбувала птахів: вдень і вночі, по давно второваних дорогах, мчать вони на південь. Небо дзвенить трикутними журавлиними ключами. Жаль покидати рідні місця, де в незвичайному вбранні стоїть ліс.

Я зі своїми однокласниками вирішили піти до лісу подивитися на візерунки осені.

Тихий осінній ранок. Ось і ліс. Тут було дуже гарно. Звідусіль ми відчували запах осені: повітря чисте, прозоре. Пахне грибами, опалим листям.

Нечутно в шапці-невидимці приблукала чарівниця-осінь і сама милується власною майстерністю. Ще з ночі почала вона свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. Всі дерева оповила жовтогарячою габою.

Кожний кущик, кожне деревце осінь прикрасила по-різному. На кущах калини розвісила разки намиста. Всіх обійшла, нікого не минула. Немало потрудилася вона біля сосен. Торкнулася кожної глиці й ніжним серпанком оповила крони, кожний стовбур якої відливає червоним золотом.

Ось у маленькому кружлянні летить різьблений червоний кленовий листочок, його доганяє ясеновий жовтий.

Не хоче прощатися зі своїми зеленими шатами дуб, біля якого притулилася жовтогаряча берізка. Вона опустила свої віти і журиться, що скоро прийдуть холоди.

Йдемо лісом. Під ногами незвичайно шелестить подекуди опале листя або трісне гілочка.

Осінь справляє своє весілля. Хіба не зачаруєшся цією казковою красою?



Довгождана хмаринка

У цьому році літо видалось на диво посушливе. Від сильної спеки опустили ніжні пелюстки ромашки, згорнули рученята-листочки огірки, засумували молоді яблуньки та вишеньки.

А невмолиме сонце без кінця сипало на землю пучки гарячих променів. Не витримали квіти, дерева, городина. Вони почали кликати до себе веселу хмариноньку. І ось на блакитному небі з’явилась довгождана гостя. Вона хотіла швидше допомогти рослинам у їхньому горі. Рясним дощем полила вона сади, поля, городи, напоїла всю землю. Підняли білі голівки ромашки, зазеленіли огірочки, ожили яблуньки і вишеньки. Все довкола раділо, веселилось. Раділа й сизокрила хмарка, але вона вже поспішала далі. А вслід їй летіли слова подяки: «Щасливої дороги тобі, рідна! Спасибі за порятунок!»