asyan.org
добавить свой файл
1




ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ







м. Вінниця

2011

Випуск підготував:

Столяренко В.О.
Комп’ютерна верстка:

Громлюк О.А.





В сучасних умовах робочий зошит учня та контурна карта є одним із головних елементів унаочнення і в подальшому джерелом географічних знань учнів в процесі вивчення шкільного курсу географія. Вони вже давно стали невід’ємним атрибутом навчання географії. Роботи з контурними картами становили і становлять значну частину передбачених програмою практичних робіт. Контурні карти і робочі зошити використовують під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, у процесі застосування набутих знань, для обліку знань, з ним працюють на уроках і вдома.
Вимоги до робіт з контурною картою
Не всі вчителі вважають роботу на контурних картах важливою, тому іноді зовсім не залучають учнів до цього виду діяльності або дуже обмежують кількість таких робіт і ставляться до них як до допоміжних, другорядних.

Важко переоцінити важливість роботи з контурними картами, особливо під час вивчення географічної номенклатури, формування практичних знань щодо географічних процесів, розвитку вмінь і навичок роботи з картами, вихованню позитивних рис характеру тощо.

Практичні завдання на контурних картах є важливим елементом розвитку учнів та формування в них певних навичок і вмінь.
По-перше, під час виконання завдань учні напружують і тренують зорову пам’ять . Вони не просто механічно запам’ятовують розташування об’єкта, а й визначають його місцезнаходження щодо градусної сітки, берегової лінії, річок тощо. Пошукова робота сприяє логічному запам’ятовуванню, що набагато ефективніше механічного.

По-друге, тренується та розвивається моторно-сенсорна пам'ять, коли учні зафарбовують об’єкт та підписують його назву.

По-третє, учні набувають картографічні навички виконання робіт, які є важливою передумовою всебічного розвитку людини і багатьом слугуватимуть базою для їх професійного становлення.

По-четверте, виконання картографічних робіт виховує дисциплінованість (виконання певних завдань за певними правилами), уважність (що саме виконати і як), точність , акуратність.

По – п’яте, робота на контурній карті розвиває естетичний смак.
Окремі вчителі нехтують загальними вимогами виконання картографічних робіт і не навчають таких вимог учнів, тому втрачається аспект естетичного виховання цього виду діяльності.

Тому при виконанні робіт на контурній карті учні повинні виконувати наступні правила:

  • усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими, по можливості дрібними, але виразними літерами олівцем або ручкою;

  • робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його тільки мовою, якою він подається в атласі (українською або російською);

  • географічні назви не скорочувати, не переносити;

  • назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів ( міста, країни, миси, тощо) підписувати паралельно паралелям;

  • коли назву об’єкта не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.


Звичайно, це певне послаблення до вимог роботи з контурною картою і негативно впливає на рівень засвоєння географічної номенклатури. Надписування назви тільки на карті веде до запам’ятовування об’єкта і виховує точність і естетичний смак.

  • окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати точно;

  • якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;

  • зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;

  • коли учні підписують на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку ( а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її приток.


Завдання на контурних картах залежно від віку учнів та курсу, що вивчається , відрізняються за метою і складністю. Якщо більшість завдань для учнів 7 класів спрямована на відшукування певних географічних об’єктів та запам’ятовування географічної номенклатури, передбаченої шкільною програмою, то робота десятикласників полягає в тому, щоб спочатку проаналізувати карту, зробити певні висновки і на контурну карту нанести тільки ті об’єкти або процеси, що стосуються певного конкретного завдання.

Практичні роботи на контурних картах за програмою бажано перевіряти у всіх учнів, які були присутні на уроці під час пояснення завдання. Для того щоб була певна система в роботі, та з метою вдосконалення умінь і навичок учнів можна застосовувати додаткові самостійні практичні завдання на контурних картах. Оцінюються вони або в всіх учнів або вибірково.
Вимоги до робочого зошиту з географії
На сьогоднішній день досвідченими вчителями, методистами, науковцями створено досить велике розмаїття робочих зошитів з друкованою основою, зошитів для практичних робіт. На перший погляд, особливо недосвідченого вчителя, вони начебто покликані замінити звичайні робочі зошити учнів, заощадити певний навчальний час ( не треба креслити таблиці, записувати визначення понять і таке інше), надати допомогу вчителю підчас підготовки до проведення занять ( не треба витрачати час на пошуки та складання завдань та запитань), дають готову друковану основу для виконання певної практичної роботи. Однак, більшість досвідчених вчителів і відомих науковців, вважають, що не завжди вони мають і дають стовідсоткову віддачу при використанні.

  • Не всі школи і учні мають можливість придбати ту кількість зошитів (з друкованою основою), що забезпечили б усіх учнів у класі.

  • У зошитах не завжди витримується індивідуальний підхід до учнів конкретного класу, адже автор розраховував під час створення конкретного зошита на власний контингент учнів, їхній інтелектуальний рівень;

  • Після закінчення чергового навчального року і чергового шкільного курсу географії учень не має можливості і, звичайно, бажання носити ці минулорічні робочі зошити з друкованою основою на уроки, але та інформація, що свого часу вкладалась в них учням під керівництвом вчителя, була б і є, дуже важливою, особливо під час актуалізації знань та вмінь учнів. Учні просто викидають їх і, на жаль, не мають змоги використовувати плоди колишньої власної праці і праці вчителя;

  • Якщо виконувати всі завдання, що містяться в окремих робочих зошитах з друкованою основою, то обов’язково постане питання перевантаження учнів, навіть якщо виконувати їх не на уроках, а вдома. Дуже часто в бесідах з батьками приходиться чути, що завдання, які задає вчитель географії, доводиться виконувати всією сім’єю. А треба чітко пам’ятати, що крім географії сучасний учень має ще більше ніж з десяток шкільних предметів.


З досвіду вчителів пропонуємо Вашій увазі основні кроки формування в учнів навичок системності роботи в зошитах, як у формі нотаток, лекцій, так і конспектів.

У 6-му класі, коли ще не всі учні мають певний темп письма, не вміють охайно вести записи, тільки вчаться ( за допомогою вчителя в школі і під час виконання домашніх письмових завдань і за допомогою батьків) малювати схеми, креслити діаграми, заповнювати таблиці і таке інше, немає цензу заводити великий, загальний зошит. Достатньо зошита на 35-48 сторінок. Учитель має за мету в 6-му класі так організувати роботу в зошиті і виробити ставлення учнів до цієї роботи, щоб вони відчували її значущість, необхідність, бачили в обличчі зошита помічника, черпали з нього необхідну інформацію і таке інше. Тож, обов’язковим елементом виховання в учнів відповідального ставлення до ведення зошита є його перевірка (мінімум два рази на семестр і звичайно перевірка всіх практичних робіт, що виконуються в зошиті), виставлення окремих оцінок за ведення зошита і підкреслення впливу цих оцінок на підсумкові, тематичні, семестрові оцінки. Тільки в таких умовах ми будемо мати можливість з 7-го класу формувати у учнів навички створення і ведення конспекту, що буде позитивним і в подальшому навчанні учнів після закінчення школи.

У 7-му класі є необхідність, можливість і виправдана перспектива у заведені зошита на 96-120 аркушів, в якому учні будуть працювати протягом усіх наступних років по вивченню шкільного курсу географії.
По-перше, це систематизує виконання письмових робіт учнями, робить їх більш організованими, відповідальними, зібраними, адже робочий зошит на певних етапах вивчення географії перетворюється ще й в довідник, коли учень може повернутися до вивченої в попередніх курсах інформації, алгоритмів навчальної діяльності.

По-друге, правильний розподіл сторінок в зошиті для виконання певних видів робіт і раціональна організація роботи в ньому дає можливість його раціонального використання протягом усіх років вивчення географії в школі.

Оформлення робочого зошита
Перша частина. Зошит підписується учнем, і на перших його сторінках, і далі в ньому ведуться записи, стосовно теми певного уроку, вказуються плани та графіки вивчення певних тем та розділів шкільних курсів географії, робляться конкретні висновки, виконуються творчі роботи, малюються графіки, схеми, заповнюються таблиці і таке інше.

Друга частина. Зошит відкривається всередині і підписується певний заголовок – «Програмні практичні роботи. Творчі роботи». Назва говорить сама про себе. Тут учні будуть виконувати програмні практичні роботи, кросворди, ребуси, сенкени, повідомлення і таке інше.

Третя частина. Зошит перегортається таким чином, щоб з його кінця можна було вести систематичні записи. Підписувати його вдруге не треба, але треба підписати назву цієї частини зошита - «Словник –довідник». Звичайно, учні будуть робити тут записи, що стосуються головних географічних понять та термінів. Тут же будуть створюватися так звані «Книги рекордів» материків та океанів, України, окремих країн.

Така структурна організація зошита полегшує роботу вчителя, під час його перевірки, і дає можливість учням більш раціонально працювати з ним і використовувати його як довідник.

Отже, зошит поділяється таким чином: 48-60 аркушів для ведення поточних записів, 30-40 аркушів для практичних робіт, 18-20 аркушів для словника – довідника.

Ще з 6-го класу вчитель повинен сформулювати, оформити, і висунути перед учнями єдині педагогічні вимоги щодо роботи в зошиті, зробити їх доступними для учнів на будь-якому уроці і в будь-який його момент. Потрібно не тільки вимагати чіткого та систематичного дотримання цих вимог не тільки від учнів, а й дотримуватись їх і самому вчителю під час перевірки учнівських зошитів.

Для більшої зручності в подальшому використанні і веденні зошита треба вести записи чітко без скорочень (за винятком абревіатур, що є в географії загальноприйнятими, наприклад ФГП, ЕГП, НТР та ін.).

Записи вести фіолетовою або синьої пастою, тему уроку, або назву географічного терміну виділяти іншим кольором – зеленим або чорним.

Червоним кольором учням записи вести не потрібно. Це колір учителя. Усі схеми, малюнки, діаграми, таблиці кресляться у зошиті за допомогою лінійки, простого чи кольорових олівців, аби вони були охайними, чіткими, та за необхідності, їх можна було б легко виправити, змінити удосконалити. Якщо хтось із учнів був відсутній на уроці під час виконання програмної практичної роботи в зошиті, він міг би (і повинен) виконати їх самостійно з використанням технологічної карти.

Тут же, на полях зошита, учень реєструє всі додаткові бали за активність на уроках і потім може полічити самостійно власний рейтинг і визначити свою оцінку та рівень засвоєння знань, вмінь та навичок з певної теми або розділу.

У зошиті для більшої ефективності роботи можна також використовувати певні знаки, різні кольори, наприклад: зеленим кольором виділяти підзаголовки та висновки, чорним кольором записувати назви тем уроків та практичних робіт. На полях зошита використовувати різні позначки: ! – важливі висновки, ? – для роботи з додатковими джерелами географічних знань, … - робота, яку треба закінчити вдома, К - географічні об’єкти, які треба знайти самостійно в картах атласу і таке інше.

Звичайно, що в 6 -7 класах учителю прийдеться постійно на уроках географії нагадувати про всі ці моменти учням, але прийде час, учні чітко всі їх запам’ятають і будуть робити це самостійно.
Отже, така організація роботи в робочому учнівському зошиті дає свої позитивні результати: записи в зошиті виконують певні власні функціональні обов’язки, учень більш ефективно організовується у власному робочому зошиті і може з успіхом використовувати його як довідник і одне з головних джерел географічної інформації, виконання завдань стимулюється отриманням позитивних оцінок, накопиченням інформації з майже усіх курсів шкільної географії, сприяє забезпеченню більш глибокої безперервної географічної освіти. Зошит стає надійним помічником учневі під час підготовки до державних підсумкових атестацій в 9 та 11 класах, робота в зошиті ведеться з позиції її необхідності, а не для того, щоб учні були зайняті чимось на уроці.






Центр інформаційно-технічного забезпечення

шкіл Вінницького району