asyan.org
добавить свой файл
1


РОСІЯ (1917–1920) - тези


РОСІЙСЬКІ РЕВОЛЮЦІЇ (1917)
1917, 23 лютого – початок Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії.

1917, 2 березня – цар Микола ІІ зрікся трону.

В Росії встановилося двовладдя:

1) Тимчасовий уряд (1917, 2 березня – 25 жовтня) (кадети, тобто буржуазія), який мав передати владу Установчим зборам (виборний загальноросійський парламент), що повинні були скликатися у найближчому майбутньому і визначити форму правління та прийняти конституцію. Тимчасовий уряд дотримувався політики «війна до переможного кінця»;

2) Ради робітничих депутатів (есери, меншовики, більшовики), зокрема Петрорада.
Перед суспільством стояли питання: війни, влади, власності, національне.

Різні партії по-різному ставилися до цих питань.

Загальноросійські партії:

1) війни:

- кадети, октябристи (буржуазія) – за продовження війни;

- есери, меншовики (соціалісти помірковані) – за продовження війни;

- більшовики (соціалісти радикальні) – за мир з Центральними державами.

2) влади:

- кадети, октябристи (буржуазія) – входили до Тимчасового уряду, обіцяли скликати Установчі збори;

- есери, меншовики (соціалісти помірковані) – панували в Радах, підтримували і контролювали Тимч. уряд; за скликання Установчих зборів;

- більшовики (соціалісти радикальні) – в радах спочатку їх було мало; керувалися «Квітневими тезами» (1917) Леніна:

а) жодної підтримки Тимчасовому уряду (знищення цієї влади);

б) здійснення соціалістичної революції та встановлення «диктатури пролетаріату»;

в) «вся влада радам!» (робітничих, селянських і солдатських депутатів). Не парламентська республіка (вона – це крок назад), а республіка рад знизу доверху по всій країні.

3) власності (землі, заводи, фабрики тощо):

- кадети, октябристи (буржуазія) – прагнули збергти існуючий буржуазно-капіталістичий лад – утримати власність в руках буржуазії;

- есери, меншовики (соціалісти помірковані) – погоджувалися відкласти це питання до Установчих зборів;

- більшовики (соціалісти радикальні) – конфіскація всіх поміщицьких земель, націоналізація всіх земель, заводів і фабрик та передача їх у розпорядження місцевим радам.

4) національне:

- кадети, октябристи (буржуазія) – має бути вирішене на Установчих зборах;

- есери, меншовики (соціалісти помірковані) – має бути вирішене на Установчих зборах;

- більшовики (соціалісти радикальні) – право націй на самовизначення, хоча доцільним уважалося не відокремлення, а створення єдиної соціалістичної республіки.
1917, липень – невдалий наступ Росії у Галичині, втрачено 60 тис. солдат.

1917, 3–5 липня – півмільйонна маніфестація більшовиків у Петрограді; Тимчасовий уряд, підтриманий есеро-меншов. радами, застосував зброю.

1917, 24 липня – Тимчасовий уряд (коаліційний) очолив есер Олександр Керенський: двовладдя закінчилося – есеро-меншовицькі ради підтримали контрреволюцію (буржуазію).

1917, кін. серпня – Корніловський заколот.

1917, вересень – більшовизація рад.
1917, 25–26 жовтня (7 листопада) – Жовтневий переворот: більшовики на чолі з Леніним повалили Тимчасовий уряд і прийшли до влади.

1917, 25 жовтня – у Смольному палаці відкрився Другий З’їзд Рад.

1917, 26 жовтня:

- після повідомлення про взяття більшовиками Зимового палацу всі партії залишили з’їзд;

- після цього Ленін оголосив про передачу влади Другому З’їзду Рад;

- прийнято «Декрет про мир» (курс на переговори з воюючими державами, укладення миру без анексій і контрибуцій);

- прийнято «Декрет про землю» (передача поміщицьких земель радам селянських депутатів для зрівняльного розподілу);

- обрано органи держ. влади: 1) ВЦВК (Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет); 2) РНК (Раду Народних Комісарів), очолив Ленін.

1917, грудень – створ. каральний орган влади – ВЧК (Всерос. чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем), очол. Дзержинський.
1917, листопад – вибори до Установчих зборів: есери (40%), більшовики (23%), кадети (5%), меньшовики (3%).

1918, 5 січня – у Таврійському палаці почали працювати Установчі збори.

1918, 6–7 січня – ВЦВК оголосив про розпуск Установчих зборів.

Вибори до Рад проводяться формально, «радянська влада» і «більшовицька влада» все більше зливалися, складається однопартійна політична система.
1918, поч. – радянська влада поширювалася лише на Москву, Петроград та бл. 400 км навколо цих міст.

1918, 3 березня – Брест-Литовський сепаратний мир між більшовицькою Росією і Центральними державами. Умови миру: Росія поступалася німцям територією понад 1 млн кв. км, на якій проживало 62 млн осіб, видобувалося ¾ російської залізної руди і вугілля, розміщувалося ½ її промислового потенціалу, 1/3 посівних площ (див. атлас).

Російського фронту більше не існувало і Німеччина повністю зосередила свої армії на Заході.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА (1918–1920(1922))
Особливість: переплітання внутрішньополітичної боротьби з іноземною інтервенцією.

Три основні соціально-політичні табори:

червоні (більшовики);

білі (колишня воєнно-чиновницька еліта дореволюційної Росії, поміщицько-буржуазні кола, ліберальна інтелігенція – кадети, октябристи); виступали за конституційний порядок та збереження цілісності Росії;

кола селянства і демократичної інтелігенції (есери, меньшовики тощо), за демократичну Росію через вибори до Установчих зборів.
Причини громадянської війни:

- глибокі соціально-економічні і суспільно-політичні конфлікти та проблеми в Росії наприк. 19 – на поч. 20 ст.;

«воєнний комунізм», запроваджений більшовиками;

- розгін більшовиками Установчих зборів (1918, 6–7 січня);

- заключення більшовиками Брест-Литовського сепаратного миру з Центральними державами (1918, 3 березня);

- ігнорування козацьких традицій і звичаїв, що спричинило незадоволення російського козацтва, котре виступило проти радянської влади.

- прагнення буржуазією і поміщиками реваншу;

- російські традиції «пугачовщини» і «разінщини», низький рівень політичної культури, відсутність демократичних традицій, що проявилися в прагненні вирішувати проблеми не шляхом пошуку компромісів, а шляхом фізичного знищення свого класового ворога.

- причинами іноземної інтервенції Антанти були насамперед прагнення:

- повернути борги царського й Тимчасового урядів,

- продовжити участь Росії у Першій світовій війні,

- не допустити світової революції.
Періодизація громадянської війни:

- 1918, літо – 1918, жовтень – початок громадянської війни; розгортання військової інтервенції Антанти;

- 1918, листопад – 1919, квітень – посилення інтервенції Антанти;

- 1919 – вирішальні перемоги над силами внутрішніх супротивників радянської влади та іноземних інтервентів (розгром Колчака і Денікіна);

- 1920 – радянсько-польська війна і розгром білогвардійських військ Врангеля.
Основні фронти проти більшовиків:

Дон, Кубань – генерали Корнілов, Денікін («Добровольча армія») отаман Краснов (козача армія Області Війська Донського);

Сх. Сибір, Поволжя, Урал чехословацький корпус (30 тис.);

- 1918, липень – в Єкатеринбурзі вбито Миколу ІІ Романова, його сім’ю, прислугу;

- 1918, літо – більшовики контролювали лише територію в районі Москви, яку вони проголосили столицею Росії.

- на сході Росії – адмірал Колчак;

- в районі Петрограда – генерал Юденич;

1918, середина – на півдні Росії козачі частини Краснова двічі безрезультатно намагалися взяти місто Царицин (тепер Волгоград);

1919, поч. осені – Добровольча армія Денікіна вторглась на територію України й окупувала її;

1920, поч. – наступ радянського Південного фронту Фрунзе і анархістської армії Махна призвів до поразки Денікіна;

1920, літо-осінь – під командуванням генерала Врангеля Добровольча армія відступила в Крим, де протрималася до листопада 1920, коли була остаточно розбита Червоною армією і махновцями;

- після цього більшовики розбили і самих махновців;

Інтервенція Антанти: Архангельськ, Чорне море, Каспійське море, Японія.

на Далекому Сході громадянська війна ще тривала до поч. 1922 і також завершилася перемогою більшовиків.
У громадянській війні загинуло бл. 12–15 млн чол.

Промислове виробництво на 1920 становило лише 14% рівня 1913.

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» (1918–1920)
- більшовики очікували світової революції.

- «розруха».
Політична криза:

1917, грудень – Росія підписала перемиря з Німеччиною;

- «Ліві комуністи» (Бухарін)проти мирного договору, за революційну війну проти Заходу;

- Троцький – «Ні війни, ні миру!»: Росія миру не підписуватиме, а армію розпустить…

- під тиском Леніна 1918, 3 березня – Брест-Литовський сепаратний мир між більшовицькою Росією і Центральними державами: значні втрати Росії.
Більшовицькі засади:

- диктатура пролетаріату в союзі з найбіднішим селянством;

- продовження класової боротьби (за допомогою ВЧК);

- заміна приватної власності на соціалістичну, націоналізація промисловості та землі; створення комун, колективних та радянських господарств;

- велика роль держави в управлінні економікою:

а) централізований контроль і управління;

б) єдине планування;

- заміна комерційного та грошового розподілу безкоштовним розподілом (за твердими цінами, через карткову систему) основних товарів і послуг;

- встановлення продовольчої диктатури на селі:

а) державна монополія на продаж хліба та його заготівлю;

б) заборона приватної хлібної торгівлі;

в) продовольча розкладка (продразвёрстка) – примусове і безкоштовне відбирання державою «надлишків» продуктів у селян; створення озброєних «продовольчих загонів» для відбирання хліба.

Основні наслідки:

- відсутність економічних стимулів, зниження продуктивності праці, впали темпи виробництва.

- 1921–1923 – голод, який охопив 30 млн чол. (Україна, Поволжя) 3 млн з них померли, 2 млн дітей стали сиротами.

- робітничі та селянські повстання:

-  Антонов (Тамбовщина, Воронежчина – повстанські армії (50 тис.)). Застосувавши отруйні гази, їх вгамував Тухачевський.

- 1921, березень – повст. у Кронштадті (база Балт. флоту) 16 тис. революційних матросів, їх гасло: «Ради без більшовиків!» Повстання розгромлено.

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) (1921–1928)
1921, березень – Х зїзді партії – Ленін закликав перейти до НЕПу.

- Ленін дійшов висновку, що соціалізм в Росії слід будувати за допомогою …державного капіталізму.

- НЕП – пристосована більшовиками до умов комуністичної Росії особлива форма державного капіталізму.

Основні заходи:

- заміна продрозкладки на чітко визначений продподаток;

- дозволялося орендувати землю й наймати робочу силу;

- одержавленою залишалася важка промисловість та інші найважливіші галузі;

- але дозволено приватну торгівлю й дрібне приватне виробництво із застосуванням найманої робочої сили;

- Грошова реформа, розпочата 1922 р., передбачала замість радзнаків запровадження нової грошової одиниці – червінця, який вільно обмінювався на іноземну валюту і мав попит на зарубіжних біржах;
«Ножиці цін» (1923) – невмотивоване завищення цін на промислову продукцію і заниження цін на сільськогосподарську продукцію.

- 1925–1926 – «кризи хлібозаготівель» – селяни відмовлялися здавати «лишки» за невигідними для них державними цінами.

- за відмову здавати хліб – до 5 років ув’язнення, а донощику – 25% вилученої продукції.

УТВОРЕННЯ СРСР (1922, 30 грудня)
Більшовики утвердилися в Росії, Україні, Білорусії, Закавказзі.

Більшовики втратили Польщу, Фінляндію, Латвію, Литву, Естонію.

Проекти об’єднання:

- автономізація (Сталін) – усі радянські країни повинні увійти до складу Росії на правах автономій;

- федералізація (Ленін) – усі радянські республіки на рівноправних засадах утворюють федеративну державу;

- конфедералізація (компартія Грузії) – незалежні радянські держави будують свої відносини на основі договорів.

1922, 30 грудня – проголошено створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) у складі Росії, України, Білорусії, Закавказької Федерації.

Союзний уряд – очолив Ленін.

1924 – прийнято Конституцію СРСР: формально СРСР був федеративною державою, а фактично – унітарною.


ПЕРЕМОГА СТАЛІНА
Ленін (1870, 22 квітня – 1924, 21 січня), але захворів ще наприк. 1921.

Два претенденти:

- Троцький (нарком з військових і морських справ, голова реввійськради СРСР);

- Сталін (генеральний секретар ЦК ВКП(б)).
1925, січень – блок Сталіна, Зіновєва, Каменєва змусив Троцького покаятися, а потім зняв з посади.

1925, 18–31 грудня – ХІV з’їзд партії: «нова опозиція» (Троцький, Зінов’єв, Каменєв) намагалася усунути Сталіна.

1927 – Троцького, Зінов’єва, Каменєва виключено з партії

1928 – Троцького вислано до Казахстану.

1929 – Троцького вислано за межі СРСР.

1940, серпень – вбито в Мексиці.
Під час теоретичної дискусії, що розпочалася напередодні ХІV з’їзду (1925) у партійному керівництві утворилося два табори:

- «ліві комуністи» (Троцький, Зінов’єв, Каменєв та ін.), які виступали за «надіндустріалізацію» за рахунок села. Зокрема Троцький вважав цілком реальним штучним заниженням цін на с.г. продукцію («ножиці цін») щороку збільшувати випуск промислової продукції на 20%;

- «правий ухил» (Бухарін, Риков, Томський), які виступали за продовження НЕПу й «вростання черепашиними темпами СРСР в соціалізм».

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ
Індустріалізація – створення важкої промисловості (машинобудув., металургія, енергетика тощо) та ін. галузей крупного машинного виробництва.

Наприкінці 1920х ускладнилося міжнародне становище СРСР через військову слібкість країни, її неможливість розрахуватися за борги, технологічну відсталість (наприклад від США – на 50 років).

Сталін вирішив діяти наступними методами:

згорнути НЕП як шлях розвитку, що ставив під сумнів доцільність монополії партії на політичну й економічну владу;

- повернутися до методів жорсткого адміністративного контролю часу «воєнного комунізму»;

- відмовитися від поступального розвитку й зробити «стрибок» в соціалізм;

- зміцнившись економічно й збройно, вистояти проти Заходу до настання світової комуністичної революції. У разі, якщо вона затримається, чи не відбудеться взагалі, продовжувати будівництво соціалізму в одній країні – СРСР.
1926 – ВКП(б) проголосила курс на те, щоб «наздогнати і перегнати» країни Заходу за економічними показниками.

Цього результату мало бути досягнуто під час виконання пятирічних планів.

До початку 2СВ відбулося дві п’ятирічки:

- перша (1928–1932);

- друга (1933–1937);

- виконання третьої (1938–1942) перервала війна.
Причини невдач у виконанні поставлених у п’ятирічках планів пояснювалися протидією «шкідників» та інших «ворогів народу».

Влаштовувалися показові судові процеси:

- 1928 – «шахтинський процес» над «шкідниками» у вугільній промисловості: 5 чол. засуджено до розстрілу, 6 отримали по 10 років ув’язнення;

- 1930 – процес над «Промпартією»: від звинувачених вимагали зізнання у тому, що вони мали намір зірвати радянську індустріалізацію.
Хоча СРСР і не вдалося досягти запланованого, однак результати перших трьох п’ятирічок були вражаючими:

- постали нові потужні електростанції (Штерівська, Волховська, Дніпровська),

- тракторні заводи (Харківський, Челябінський, Сталінградський),

- збудовано Уральський машинобудівний завод (Уралмаш),

- збудовано підприємства важкої промисловості в Ростові, Керчі, Краматорську,

- збудовано автомобільні заводи в Москві та Нижньому Новгороді,

- збудовано металургійні заводи у Магнітогорську і Кузнецьку (Расказ Хренова Маяковского).
В СРСР масового поширення набув рух за перевиконання планів, пов’язаний з ім’ям донбаського шахтаря Алексія Стаханова, який у 1935 перевиконав робочу норму у 14 разів.

Для морального стимулювання стахановців (послідовників Стаханова) було затверджено державні нагороди за трудові досягнення: орден Трудового Червоного Прапора, орден Леніна, «Знак Пошани».

Матеріальний рівень життя людей, за винятком стахановців, залишався вкрай низьким, адже перевиконання планів не супроводжувалося підвищенням оплати праці.

Навпаки, рекорди одинаків відразу запроваджувалися як норма для всіх інших при збереженні тієї ж зарплати.

Умови праці були тяжкими, оскільки багато об’єктів зводилося в тундрі, відкритому степу; бракувало техніки, житла, продуктів.
В СРСР широко застосовувалися найрізноманітніші методи примусу: запровадження паспортного режиму, жорстокі методи боротьби з порушниками трудової дисципліни тощо.

Також використовувалася праця в’язнів ГУЛАГу (Главного управления лагерей).

В’язні збудували міста Ангарськ, Магадан, Норильськ та інші, Біломорсько-Балтійський канал та канал Москва–Волга, залізниці.
Наприкінці 2 п’ятирічки до ладу вступили 4,5 тис. нових підприємств, а валова продукція зросла у 2,2 раза.

На початку 3 п’ятирічки промисловість у цілому стала прибутковою, а СРСР за обсягами виробництва посів друге місце у світі після США, значно поступаючись західним країнам за рівнем життя людей.

За ці успіхи було заплачено дорогу ціну, насамперед селом.


КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ (1929–1937)
Колективізація сільського господарства – політика об’єднання господарств приватних сільськ. господарів у спілки з усуспільненням засобів виробництва.

СРСР не мав кредиторів. Тому для придбання на Заході машин та здійснення індустріалізації джерелом фінансування було обрано сільське господарство.

В роки НЕПу селяни звикли до вільної торгівлі, віддаючи хліб в обмін на потрібні їм промислові товари.

Їх же в держави якраз і не було (промисловість працювала на озброєння).

Вирішено: об’єднати селян у колективні господарства (колгоспи), а потім звідти вилучати хліб.

Наступ на приватних сільських господарів розпочався майже відразу після взяття влади більшовиками.

1918, літо – створено «комітети бідноти» («комбіди»), які за півроку відібрали у «куркулів» 50 млн га з 80 млн га.

У роки НЕПу с.г. відродилося.

1927 – через «ножиці цін» сталася хлібозаготівельна криза – селяни відмовилися дешево віддавати хліб.

Мобілізувавши 30 тис. комуністів, Сталін виїхав до Сибіру й організував насильне вилучення хліба в селян. Продзагони. Загороджувальні загони. Суди. 1300 повстань у 1929.

Ознаки «куркульських господарств» (1930):

- наявність млина, крупорушки, олійниці та інших підприємств і пристроїв, де застововувався механічний двигун;

- постійне здавання у найм складної сільськогосподарської техніки з механічним двигуном, заняття торгівлею тощо;
Прийнято «антикуркульське» законодавство та рішення про «розкуркулювання» села.

Сталін у 1928 переконував, що в країні 5% «куркульських» господарств, з них 2–3% – дуже заможні.

1929–1937 – здійснення суцільної колективізації.

1929 – проголошення курсу на суцільну колективізацію, початок «розкуркулювання».

У період «розкуркулювання» було ліквідовано 3 млн господарств і репресовано понад 10 млн сільських жителів.

Отож було «розкуркулено» не 5%, а 11–12%.

1929 – запроваджено надзвичайні «трійки», які вершили скорий суд над «куркулями».

Для проведення колективізації на село були направлені понад 25 тис. комуністів («двадцятип’ятитисячники»);

Колгоспам надавалася державна підтримка технікою, посівним матеріалом.

Відповідно до вказівок Сталіна, людей насильно заганяли до колгоспів, усуспільнювали їхній реманент, худобу, а коли це спричинилося загальним обуренням, Сталін у статті «Запаморочення від успіхів»Правда», № 60, 2 марта 1930) усю відповідальність переклав на місцевих керівників.

Але через півроку Сталін висунув гасло: колективізацію за два роки.

Колгоспників перетворили з господарів у найманих працівників. Вони отримували не свою долю в спільно вирощеному врожаї, а оплату праці. Так, у 1931 за трудовий день колгоспники отримували щонайбільше 1,5 кг хліба.

1932, осінь – «закон про пять колосків». За ним 55 тис. селян засуджено до 10 р. в’язниці, концтаборів, смертної кари за спробу «крадіжки» зерна чи худоби.

Продовольчі загони за сприяння місцевих комуністів відбирали у селян практично всі продукти харчування.

1932–1933 – голодомор в СРСР (Україна, Нижнє Поволжя, Північний Кавказ, степові райони Дону і Кубані).

Точна кількість померлих не відома.

На 1937 – колективізацію було в основному завершено. На кінець 1930х у колгоспи було обєднано майже 97% селянських господарств.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОГО РЕЖИМУ (1930-ті)
Змінилася економіка та суспільство:

- 47% – колгоспне селянство та кооперативні кустарі;

- 34% – робітники;

- 16% – службовці та інтелігенція;

- 2,5% – селяни одноосібники і некооперативні кустарі.
«Сталінська» конституція 1936 р.:

- парламент (Верховна Рада),

- місцеві ради,

- з’їзди, всезагальні, рівні і прямі, таємні вибори тощо,

- однак все вирішувала ВКП(б) – ген. сек. Сталін, роздувався культ особи Сталіна;
Політика режиму (тоталітарна модель) базувалася на:

- підкоренні державі господарства, освіти, культури, приватного життя людей, централізації управління, політичних репресіях проти опозиції.
Конкурент у сфері світогляду – церква:

- «опіум для народу»,

- церковні коштовності і майно продано за кордон для фінансування індустріалізації,

- репресовано лідерів РПЦ,

- розкол церкви – більшовики за «обновленців».
Освіта:

- 1930 – запроваджено 4-класову початкову освіту;

- сер. 1930-х – в умовах необхідності ведення 1) пропагандистської роботи; 2) впровадження нових технологій значна увага приділяється підвищенню рівня освіти населення. Тому замість гасла «Техніка вирішує все» висунуто гасло «Кадри вирішують все»;

- 1939 – 20% старших десяти років – не грамотні;

- вищу освіту мав 1 млн.;

- перевага робітників і селян у доступі до вищої освіти.
Сталінська теза – у міру просування СРСР до соціалізму класова боротьба загострюватиметься – привід для переслідувань «ворогів народу» і «неблагонадійних».
1934 – XVII з’їзд ВКП(б) – 300 бюлетнів проти Сталіна (за Кірова), хоча Кіров підтримував Сталіна.

1934, грудень – вбито Кірова;

Виходить постанова про боротьбу з тероризмом.

ОДПУ (Особливе державне політичне управління) перейменовано на НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ), повноваження якого розширилися.

Але 10 з 15 перших наркомів НКВС розстріляно (Єжов, Ягода).

Берія.

Розстріляно Бухаріна, Рикова.ю Раковського, Зінов’єва, Каменєва, П’ятакова, Радека та ін.


ФИЛЬМИ:

- Человек с ружьем,

- Тихий Дон,

- Неуловимые мстители,

- Свадьба в Малиновке,

- Чапаев,

- Дни Турбиных,

- Золотой теленок,

- Собачье сердце.