asyan.org
добавить свой файл
1
Леонід Володимирович Позен
(1849 — 1921) e:\мои документы\мои рисунки\406px-yaroshenko_n._l.v.pozen1885.jpg

Позен Леонід Володимирович народився 22(10).06.1849 р. в містечку Оболонь на Полтавщині. З дитинства захоплювався ліпленням, але для себе обрав іншу професію, вступивши до Харківського університету, а згодом перевівся до Петербурзького університету на юридичний факультет. Про своє дитяче захоплення він згадав тільки у 1877 p., виліпивши з воску (цей матеріал назавжди залишився основним у його творчості) скульптурну групу «Візник». Цей твір зберігався у його матері, а потім загубився, і ніде не збереглося ані його опису, ані малюнка.

Інша скульптурна група «На волах» розкриває спостережливість Л. Позена, глибоке знання селянського побуту, уміння тонко й художньо відображувати це у восковій фігурі. Коли у 1881 р. робота над скульптурою вже завершувалася, до Полтави завітав відомий російський художник, один із засновників Товариства пересувних художніх виставок — Г. Мясоєдов. Він запропонував Л. Позену представити його скульптурну групу на черговій пересувній виставці. Скульптор підготував два варіанти, обидва були затверджені на загальних зборах Товариства передвижників і з'явилися на 10-й пересувній виставці. Успіх був величезний! Через декілька днів після закриття виставки власник фабрики художнього литва К. Верфель придбав групу для відливу її в бронзі. Він багато років систематично купував твори Л. Позена, відливав ї х , улаштовував виставки цих скульптур (де і торгував ними) не лише в Росії, але й в Італії, Англії, Німеччині, Голландії, Америці, тому роботи Л. Позена відомі в багатьох країнах далекого зарубіжжя.

На черговій, 11-й пересувній виставці успіх Л. Позену принесли раніше виконані роботи «Шинкар», «Лірник», «Черкаський віл», «Лоша».

Товариство передвижників проіснувало до 1924 р., майже щороку влаштовувало художні виставки у Петербурзі, Москві, Києві, Харкові, Одесі, Казані, Орлі, Ризі та інших містах. Було організовано 48 таких виставок. Із 10-ї до 40-ї Л. Позен брав участь майже в кожній, продемонструвавши понад 50 робіт.

Особливо яскраво виявилися патріотизм Л. Позена, його любов до України та її народу під час роботи над пам'ятником І. Котляревському. Як відомо," за заповітом, І. Котляревський похований на околиці старого міського кладовища. За пропозицією громадськості різних міст було вирішено зробити надгробок, за який і взявся Л. Позен спільно з художником В. Волковим (встановлено у 1900 р.). Під портретом слова з вірша Т. Шевченка «На вічну пам'ять Котляревському». Саме тоді виникла думка про спорудження меморіального пам'ятника письменникові в Полтаві. У 1894 р. Полтавська дума звернулася до уряду з проханням організувати збір коштів якщо не по всій Росії, то х о ч би в Полтавській і Чернігівській губерніях. Але кошти надходили з усіх куточків України, Росії, Галичини. Було заплановано вибити на п'єдесталі пам'ятника слова «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1798— 1898 рр.» (відкриття пам'ятника передбачали приурочити до 100-річчя першого видання «Енеїди», що й повинні були позначати ці дати).

Знаючи про заборону збирати гроші за межами Полтавської губернії, Л. Позен відмовився від гонорару за виконання бюста І. Котляревського і трьох горельєфів. Це був не лише його матеріальний внесок до фонду будівництва, але й величезна моральна підтримка у боротьбі за спорудження пам'ятника.

Понад 6 років працював Л. Позен над пам'ятником, удосконалюючи первинний проект. У бюсті І. Котляревського він чітко передав риси письменника. Значним досягненням були й горельєфи, на яких скульптор відтворив образи героїв «Енеїди», «Наталки Полтавки», «Москаля-чарівника».

Після відкриття пам'ятника І. Котляревському Л. Позен став популярним скульптором. На початку вересня 1903 р. йому запропонували роботу над іншим пам'ятником — М. Гоголю, який було виконано у 1915 р. Події громадянської війни перешкодили його споруді, і лише в середині 1920-х рр. пам'ятник було встановлено на Гоголівському бульварі у Полтаві.

У 1915 р. Академія мистецтв вирішила обрати Л. Позена академіком, але скульптор відмовився від цього високого звання, пославшись на відсутність у нього академічної художньої освіти і заявивши, що «давати це необхідно виключно найгіднішим».

Помер Л. Позен 08.01.1921 р. Похований на Смоленському цвинтарі у Санкт-Петербурзі.