asyan.org
добавить свой файл
1
Вступ

Кінець ХІХ –п.ХХ ст. принесли величезну кількість відкриттів і породили ілюзорну віру у всемогутність техніки, що привело до зміни художньої свідомості. Це характерно і для 20-х , 60-х , 80-х років. Дійсність, яка множила свої можливості за рахунок НТР, безцеремонно втручалась в художню форму, змінюючи її внутрішні характеристики. У 20-і підвищений інтерес до доцільної діяльності, технічний практицизм сформували стилістику літератури конструктивізму і футуризму. Конструктивісти, які прагнули до зближення творчості з виробництвом і наукою і футуристи, які взагалі заперечували необхідність мистецтва в майбутньому високорозвиненому суспільстві, протиставляли себе традиційним «волошковим» поетам. - У 60-ті стала популярна дискусія між «ліриками» та «фізиками», яка розпочалася після статті І.Еренбурга "Ответ на одно письмо», і тривала на сторінках « Комсомольської правди» з 2 вересня по 24 грудня 1959 р. під назвою "О духовном мире нашего современника" головною темою якої стали значення науки і літератури для формування свідомості людини. « Фізики» намагались переконати широкий загал, що математичний інтеграл корисніший за поезію. Внаслідок таких суперечок в літературу все інтенсивніше проникає наукова термінологія, навіть схеми та формули. З'явились твори, присвячені великим науковим відкриттям ХХ століття. І Драч перебував під враженням відкриття Крика і Уотсона, пишучи «Баладу ДНК»; прив'язаність до конкретної події, а саме - роскладу ядра літію бригадою вчених УКРФТІ характеризується вірш «Атом» О. Ведміцького. Завдяки поетичним творам В. Поліщука («Подих стихії», «Матерія», «Безодні»), М. Доленга («Зелене тло», «Царство розуму», «Дійсність», «Споконвіку»), В. Гадзинського («Айнштайн. Земля»), М. Вінграновського («Атомні прилюдії»), І Драча («Ніж у сонці», «Кібернитичний собор»), М. Бажана («Число») українська література поповнилась зразками «наукової» поезії. - З іншого боку, керівник « Манхеттенського проекту» Р.Опенгеймер творячи атомну бомбу пам᾽ятав про літературну спадщину. Коли Вільям Лоуренс, єдиний журналіст, якому Пентагон доручив бути літописцем „Манхеттенського проекту”, пізніше автор книги « Люди й атоми» , запитав у Оппенгеймера про те, що той думав у момент вибуху, творець атомної бомби похмуро подивився на журналіста і процитував йому рядки із священної індійської книги: - Якщо блиск тисяч сонць - Разом спалахне на небі, - Людина стане Смертю, - - Погрозою Землі.

Проте, хочеться показати, що атом в літературній дискусії отримує переваги позитивного змісту. Робота досліджує його функціонування в літературних творах .

Розділ І. Атом як символ
В ХІХ столітті розпочався великий технічний прогрес: були відкриті парові двигуни, що дали поштовх до розвитку корабельного будування, з'явилися відкриття талановитого винахідника Едісона. Америка почала цінувати не лише міцні м'язи, а й гострий, допитливий розум, що ними керує. Кожній людині відкривалися широкі можливості для розвитку й самопізнання, самоствердження. У 1855 р. 36-річний американський поет Волт Вітмен видав поетичну збірку «Листя трави» («Leaves of Grass»), яка згодом принесла йому гучну славу. У вірші «Пісні про себе» він вперше вводить атом як символ частини душі, що прагне поділитися новим, ще не усвідомленим іншими, оскільки «я» Вітмена розростається до розмірів усього людства і всесвіту. Недаремно цей твір називають найдемократичнішою поемою у світовій літературі. Він достатньо переконливо й глибоко відобразив це:

Себе я прославляю, себе я оспівую, І те, що приймаю я, приймете й ви,
Бо кожен атом, котрий належить мені,
Так само належить вам.
З’являється «атом» і в творах російських символістів к.ХІХ – п.ХХ століття. В 1895 році у збірці «В безбрежности» Костянтина Бальмонда він символізує пориви самого автора і таких як він поетів-новаторів до нового, яскравого, що піднімає над реальністю, дає поетичний асоціативний ряд, закликає до розуміння краси:

Горящий атом, я лечу

В пространствах - сердцу лишь известных,

Остановиться не хочу,

Покорный жгучему лучу,

Который жнет в полях небесных

Колосья мыслей золотых

И с неба зерна посылает,

И в этих зернах жизнь пылает,

Сверканье блесток молодых,

Огни для атомов мятежных,

Что мчатся, так же, как и я,
В 1906 році Олександр Олесь пише вірш « Атом серця», в якому розкриває суть творіння поета – все повинно йти від серця, кожної його часточки, тільки тоді слово його знайде відгук:

Кожний атом, атом серця
Оберну я в слово, в згук...
О, яка велика вийде
Повість радощів і мук!
Кожний ніжний рух сердечний
В пісню срібну переллю,
Окрилю її любов’ю
І стражданням запалю.
Полетять пісні крилаті,
Краплі крові полетять...
Понесуть усе з собою...
Тільки біль мені лишать.


У 1910 Микола Олександрович Морозов, «самий вмілий авіатор», «співець героїв повітряного океану», у збірці «МЕТАГАЛАКТИКА "РЕЛИКТ" публікує вірш

«Атом жизни» в якому атом – це віра у безмежні можливості людини та реалізацію одвічних прагнень:

Из каждой былинки

В земле и в воде

Из каждой пылинки

Я слышу везде

Напев сокровенный,

Как сон наяву:

атом Вселенной,

Я вечно живу!"

На каждом светиле,

Таинственно скрыт.

В энергии, силе

Напев тот звучит.

Напев неизменный.

Как сон наяву:

атом Вселенной.

Я вечно живу!"

Из центра сознанья,

В началах начал,

Я в каждом созданье

Напев тот слыхал,

Напев вдохновенный,

Как сон наяву:

атом Вселенной,

Я вечно живу!"


В 1921 році у Харківському видавництві Всеукрліткому вийшла поезія Павла Тичини « В космічному оркестрі». В ній атом символізує людину, як часточку Всесвіту, даного Творцем. Але людина не розуміє цього, вона мнить себе всесвітом, а тому ніколи не перестане робити дурниці.

Що наші сльози і зойки і крики? Що всі драми землі в трагедії Космоса?

Вічно юний, первісний і дикий, творець, на власнім творі розіп'ятий, —

це він на незглибній глибині шаліє й казиться без

берегів!

Легені його бурі видихають!

Серце обняло б найменший атом!

А мозок думку динамітно рве!

У вірші « Мир електрона» Валерія Брюсова за 1922 рік, атом предстає ідеєю цілісності, органічності кожної складової життя, спільності і самобутності всього існуючого:

Еще, быть может, каждый атом - Вселенная, где сто планет;

Там - все, что здесь, в объеме сжатом,

Но также то, чего здесь нет.
У вірші Максима Рильського «Ударник» із збірки « На оновленій землі» , що вийшла в 1956 році, атом є символ напруги трудового класу, часточкою могутнього прагнення звершень, що притаманні тій історичній епосі:

У плині залізної маси,

У кожному атомі крові,

Одбилось замовлення класу,

І відповідь горда:готовий!
Атом як символ людських досягнень з’являється і у вірші М.Рильського « Як не любити»:
Як не любити людини, що з атому
Креше добра блискавки,
Як не любить по змаганні завзятому
Дружнього стиску руки?
В 30-х роках в поемі « Повстанці» Олекси Бабія, в світі подій 30-х років на західноукраїнських землях, атом з᾽являється як символ героїв, що боролися за свою землю:

Бій програний!.. В нас жертв багато,

Та в світі не загине й атом,

І вічно житиме наш труд,

Так як живе в народних жилах…


У творі Андрія Малишко «Приходять предки, добрі і нехитрі» атом як символ єдності українського народу, маленької цілісності. Поет, зважаючи на тогочасну політичну ситуацію, не завжди міг відкрито виявити свої погляди на минуле України, він постійно звертався до історичної тематики і так символічно у вірші натякає на трагічне минуле українського народу:

Чи ти не став розщепленим, як атом,

Недовірком, схизматом чи прелатом.

Ярижкою нікчемним, псом на влові?

Дитино наша, ягодо з любові
У поезії Миколи Рачука 90-х років завдяки глибинному проникненні в основи буття, несподіваному поглядові на життєві феномени, відточеній афористичності, , вишуканим східним зразкам хайку і танка атом виступає як символ об’єднавчої рани українського народу, поки що невиліковної рані.

Ти нікуди від мене не подінешся.

Я розрізав твій атом зачаття навпіл і дав розподілу тому прискверне ім’я.

І несе воно в собі не що інше, як розбрат”.
Розділ ІІ « Атомні збірки»

3.1 « Атомні прелюди»

Збірка «Атомні прелюди» вийшла в 1962 році і є вагом актом поетичного самовираження Миколи Вінграновського. Ця книжка, за словами І. Дзюби, «вразила й багатьох окрилила своєю незвичайністю — масштабністю поетичної думки й бентежною силою уяви; діапазоном голосу, що вміщав у собі і громадянську патетику, і благородний сарказм, і щемливу ніжність; самостійністю громадянської позиції, тією гідністю і суверенністю, з якими говорилося про болі народу, проблеми доби, суперечності історії. Космос, людство, земля, народ, доба, Україна — ось який масштаб узяла поетична мова Вінграновського, ось у яких вимірах жив його ліричний герой».
Поетика цієї збірки живилася істинністю поривань та ідей, а не форм. Але для творчого Прориву у світ свободи, правди й краси, на що були настроєні Вінграновський і все його покоління, цього було замало, тому в автора з'явилося почуття невдоволеності, неповноти, непритульності:
Народе мій, поки що небо
Лягає на ніч у Дніпро,
Я на сторожі біля тебе
Поставлю атом і добро.
М. Вінграновський

3.2. « Атоми душі»

Збірка побачила світ в 1974 році. Її автором є Абрам Ісаакович Кацнельсон. Таку назву збірка має , бо кожний вірш «…монолог моєї душі, які стають діалогами, коли відгукується душа читача», зазначає автор у своїй біографії.

3.3. «Атом серця»
«Атом серця» це антологія української поезії першої половини XX ст., до якої війшли твори М.Воронного, О.Олеся, С.Черкасенка, О.Ведміцького (Метеор), Г.Чупринки, І.Багряного,Б.Лепкого і багатьох інших. Автором збірки є Ю.І.Ковалів, поет, дослідник історії української літератури. В к.80-х він зібрав твори забутих поетів, тих, хто хвилювали суспільство початку століття, а після 30-х років відійшовши у небуття і майже забутих. Назва є основною ідеєю: твір кожного поета – це часточка його серця.

3.4. «Распад атома»

Це книга першого поета російської еміграції Георгія Іванова, що вийшла в 1938 році – путівник по поезії 30-х років. Ще її називають поемою в прозі, бо вбирає в себе практично всі основні теми літературної думки 1930-х років і перевіряє їх перед лицем кінця - розпаду світу. Розпад світу розпочинається з душі кожної окремої людини – атома, що одночасно символізує і «маленьку людину» класичної російської літератури, і дискретність великого світу, усвідомлену літературою післяреволюційного періоду,- і закінчується нею ж. Від загального розпаду немає спасіння: « Точка, атом, сквозь душу котрого пролетают миллионы вольт. Сейчас они ее расщепят…»

3.5. « Атомний сон»
Це авторська збірка повістей С.В. Лук'я́ненка, російського письменника - фантаста. Вона символічна, написана в жанрі пост апокаліпсису, за ідею має слова «Людина гірше звіра, коли вона звір» Рабіндраната Тагора. Тобто, яким стане щось – залежить від людини. У квітні 1993 року автор отримав за неї свою першу авторську премію «Старт» .

    1. « Атом Любові»

Збірка поезій Анатолія Суганяка вийшла в 2009 році . Основною ідеєю поезій даної збірки є те, що все суще - часточки божої любові, а тому, всі люди повинні існувати в любові і дарити любов іншим. Сам автор зазначає, як багато в цьому атомі (людині) добром нагрітого серця, що, вік не охолоне.

    1. « Атом»

Це електронна збірка поезій на http://virchi.pp.net.ua/load/19-1-0-840, що з᾽явилася в 2010 році. Молоді автори мають змогу виказать своє бачення, свій символіз значення атома в нашому житті. Вірш « Я- атом» навіть викликав поетичну дискусію молодих митців, що свідчить про цікавість молоді до атомної тематики.

Розділ ІІІ. Література проти атому.

В японській літературі і мистецтві хібакуся після трагедії серпня 1945 року ( Атомна руйнація Хіросіми і Нагасакі) атомна тема стала забороненною. Єдиною присвяченою книгою тим подіям був збірник віршів Сіноє Сіода, яка згодом померла від променевої хвороби: -

Десь там, на небесах, - Прокинули чашу отрути. - На палаюче місто - Пролилась вона чорним дощем.
В українській літературі проти атому виступав у своїх творах В.Симоненко. У творі "Кирпатий барометр" він називає винахідників і володарів атома "варварами з космічної доби", що жадають слави Герострата. Передчасна і неприродна смерть — можливі наслідки винайдення атома, ця ідея виражається у гіркому душевному болі ліричного героя поета у вірші "Невже?". - Громадянська лірика М. Стельмаха торкається питань війни та миру, в яких атом постає символом смертоносної зброї:
Над світом атом тягне тінню, І смерть б᾽є жалом воскресіння, Вповзає в перса матерів.
Андрій Малишко від початку також проявляв нелюбов до ”мирного атома”. Він надто часто й безпричинно писав про це. Його вірш « Триєдність» починається ідилією:

Розпочався обід. За широкі столи
Посідали дерева, і люди, і птиці.
а закінчується :
Чаркувались дерева й пісні світловиді,
Заплітались у танці новітньо-крилатому -
Кармалюк, і душа моя,
Й поле без атому.
У творах Ліни Костенко також звучить протест. У віршах в збірці «ІНКРУСТАЦІЇ» «Атомний Вій опустив бетонні повіки», « Загадили ліси: землю занедбали», «Поїдьте туди, де вмерла Україна» , зустрічаємо:
Розношена щоденна проста математика.
Душа підіймається до вищої.
Душа обчислює суму площ:
минуле – майбутнє – живі і знищені –
правда – поезія – атомний дощ.

Ще в неї читаємо:

Загадили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!

Після Чорнобильської катастрофи ця тема стала провідною у багатьох. У одних – вона постає як екологічно-історична трагедійна проблематика у других - трагедія перестає бути темою, глибоко вкорінюється в задзеркалля художнього змісту, і вже не існує назовні. Сильним творами в даному напрямку вважають « Чорнобильську Мадонну» Івана Драча, епічну поему «Мічені атоми, або Сліпий політ» Данила Кулиняка, « Дорогу на Чорнобиль»та « Сім» Бориса Олійника, Миколи Луківа «Біль і пам’ять», «Діти Чорнобиля», «Дощ у зоні Чорнобиля» тощо.

То ж коли над Чорнобилем ніч розірвало,

Біля горла відчули ми ядерний ніж,

Не дивуймось, що в нас ця трагедія сталась,

Диво інше — що тільки тепер, не раніш.

Ввімкніть мені посадочні вогні!

Ввімкніть вогні — я приладам не вірю!

Сліпий політ закінчиться в багні,

Якщо не мати в нім орієнтирів!
Д.Павличко у вірші « Листок» зазначає:
Не винен я, що все так сталось,

Що розкололась неба твердь,

Що в золотом покриту галузь,

Ми атомну впустили смерть!
Апогеєм негативного відношення до атома можна вважати слова І.Гнатюка

Все так негадано звершилось: Вогонь з реактора – як змій,- І світ потрапив у немилість Страшного атома. Амінь

Висновок

Отже, функціонування « атома» у творах дає підстави для висновку, що він не має чітко окресленого епічного поля, в ньому домінують прикметники характеристичного, емоційно-оціночного змісту тощо.

Це не повний аналіз символічного значення атома в поезії, та суть майже скрізь зводиться до того, що це часточка – часточка нас в контексті стосунків, історії, співвідношення світу тощо. Художнє значення слова « атом» не фіксується як типове негативне. Хочеться показати, що самі ж автори в більшості потім визнають, страшний не атом, а людина у своїй безпечності. Саме вона робить його добрим, чи неконтрольованим. Той же М. Стельмах в іншому вірші зазначає:

Життя визначають не газ і не атом, А сила твоїх ясновидних ідей, Дванадцять б᾽є над здичавілим катом, А ясний світанок іде до людей.

Але особливо яскраво про це говорить М.Рильський у вірші « Дві сили»:

Одна для чорних дій розплющуючи атом, В руїни все бажає обернуть, А думка другої труда свойого святом В безмір᾽я осяйне освітлює нам путь.

Тому, хочеться вірити, що за нашої уважності, атом стане не воїном, а трудівником.

ttp://fotki.yandex.ru/users/polynika/view/254059?page=1

Література та ресурси


  1. Атом любові: Вірші. - К.-Херсон: Просвіта, 2009. - 43 с.

  2. Рильський М. Зібрані твори.У 20т. -К.:Наукова думка,1983 –Т.2

  3. Симоненко В. У твоєму імені живу: 36.: Для серед, та ст. шк. Віку. — К.: Веселка, 1994.

  4. Стельмах М. Твори: В 7т. – К.:Наукова думка,1984 –Т.7

  5. Чорнобиль. Дні випробовувань. – К.:Радянський письменник, 1987

  6. http://www.abramkatsnelson.com/liryka.pdf

  7. http:// www ancharov.lib.ru/obancharove.html

  8. http://az.lib.ru/b/balxmont_k_d/text_0430.shtml

  9. http://www.goldpoetry.ru/balmont/index.php?p=295

  10. http://www.history.iv-fr.net/article

  11. http://www.info-library.com.ua/books

  12. http://www.inlit.com.ua/node/3847

  13. http://www.kulturamovy.org.ya

  14. http://www.liveinternet.ru/users/young_nrg/

  15. http://www.lib.kyerson.ua/ukrmajster4-3

  16. http://www.noogen.su/Heroes/x-morozov.htm

  17. http:// //www prosvilib.at.ua/photo/anatolij_suganjak/1-0-4

  18. http://www.realmusic.ru/songs/670844

  19. http://www.stihi-rus.ru/1/Bryusov/

  20. http:// //www ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/87/


Комунальний заклад освіти середня загальноосвітня школа № 3 з профільними класами імені М.Островського м.Жовті Води Дніпропетровської області

«Літературний» атом

Реферат Варцабюк Елеонори, учениці 10Б класу комунального заклад освіти середньої загальноосвітньої школи № 3 з профільними класами імені М.Островського м.Жовті Води Дніпропетровської області. Вчитель Амброзяк О.М.



м. Жовті Води 2010

Зміст роботи

Вступ……………………………………………………………….. ст. 1

Розділ І. Атом як символ ……………………......………………ст. 2

Розділ ІІ. « Атомні збірки»……..……………………………….. ст. 4

Розділ ІІІ. Література проти атома……………………………. ст. 7

Висновок …………………………………………………………. ст. 9

Список використаних джерел … …………………………… ст. 10

Додатки :

Ліричні сторінки про атом ……………………………………ст. 11

На титульному листі використано малюнок: Век развития мирного атома
Автор: Круковец Ксенія, 14 років