asyan.org
добавить свой файл
1
Зірки

Коли з’явились зірки не знає ніхто. Та припустимо, що з’явились вони за довго до того моменту, коли на маленькій планетці Земля у найглухішому закутку Всесвіту заворушилась безформна маса з очима та душею.

А як зірки заповнили собою чорну безнадію самотності безкрайого неба галактик? Дуже просто, так само як і короткий звук струни. Раптово, врізаючись у реальність, стрімко та мелодично. І першим знаменням їхньої появи стала музика. Протяжна нота Світла, що лунає вічно у душах. Варто її лише почути в собі. Як почуєш, то починаєш бачити світ, чути звуки, нюхати запахи. А до того – ти лише сніжинка у купі бурого снігу під колесами життя іншого такого ж сліпця.

Так от. Зірки насправді – палаюча Енергія, що є відображенням Пристрасті, Натхнення, Бажання, Почуття, Кохання, Прагнення, Мрії, Фантазії, Творчості, Добра, Щастя та Сили. То лише божевільні науковці одурманені книжковим пилом брехливих фоліантів вважають їх газом чи ще чимось.

І палає ця Енергія не задля купки астрономів, що дивляться бозна-куди у телескопи. А вона своїм горінням освітлює Шлях, що чекає на нас та на ще незліченну кількість істот з лапами, пазурями, щелепами, щупальцями, жалами, хоботами, а головне з серцем!

Варто лише обрати Ноту з Симфонії Зірок у всесвіті та тримати її в собі. Тоді все зайве стане сірим. А барвами фантасмагорії запалають ваші мрії і дорога до них.

Лишається одне найважче. Крок. І тут багато хто кидає все і топить своє прозріння в побуті та негараздах. Бо ваші ноги (а насправді це реактивні двигуни, що ладні вас привести на самий край галактики і далі) обліпили паразити з бетоном замість крові. Це – Сумнів, Страх, Вагання, Невпевненість, Сором, Лінощі, Буденність та Звичка. От з ними треба боротись.

Справа в тому, що ці паразити прикуті до одного місця. Тому, варто зробити перший Крок і стане легше. Все менше і менше їх буде на ваших ногах та у ваших думках.

Коли палає багаття – то довкола розлітається попіл. Його маленькі пластівці мов привиди того Вогню, що палає десь поряд. Вони несуть відбиток його тепла та сутності. Вони споріднюють нас з Вогнем.

А що розлітається, коли палають зірки? Космічний попіл. От тільки його майже не видно. Але він пахне. Для кожного по-своєму. Для когось – запах гуми на мотоциклі, чи аромат волосся коханої. Можливо, це незрівняний дух нових струн, а може невловимий кришталь зимового повітря. Хай кожен сам шукає. Головне – дихати на повні груди! Тоді космічний попіл потрапить до вас і забарвить реальність та вкаже шлях.

А вічні Зорі дивляться на всю цю метушню і радіють. Бо кожен шлях має свій кінець. І кінець тих, хто вирішив піти дорогою свого серця та за звуками своєї Ноти – його Зірка. Де душа згорає задля того, щоб принести у цей світ більше Щастя та Натхнення.

Наш фінал – це початок інших. Кожен з нас – музикант, поет, герой, мислитель, мандрівник, патріот, філософ, батько, мати, поводир, друг, помічник, син, донька чи воїн.

Потрібно лише знайти себе і Ноту Життя у своєму серці. Тоді наша Зірка нас приведе до нашого Щастя. А потім і ми когось приведемо чи скеруємо.

Так створюються нові світи. Думкою, Мрією та першим Кроком.

Час іти…