asyan.org
добавить свой файл
1
І етап

Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості

Номінація «Література»
Люблю тебе,

мій рідний краю

Кирилюк Оксана Володимирівна

14.05.1995р.н.

с.Миклаші, вул. Ланова,18

Білогірський район

Хмельницька область

Микласька ЗОШ І-ІІ ступенів

9 клас

Вчитель: Дашкевич Діна Володимирівна

2009 рік

Слово до земляків
Від щирого серця

Прочитайте мій скромний поетичний доробок, безцінний для мене. Бо писала я його від усього серця, для свого села, для людей, яких я знаю з дитинства, старших і молодших односельчан.

Дай вам, Боже, здоров’я, а мені – силу і натхнення для нових творчих здобутків.

Миклаші, 2009 рік
Шевченко



Хто є Шевченко для народу?

  • Митець, поет, Вкраїни син!

Його слова – Дніпровські води,

Слова з душі людських глибин.
Малим зазнав він безліч горя,

Утратив матір ще малим,

Не мав він щастя, лиш недоля

Усюди бігала за ним.
За матір’ю пішов і батько,

Покинув п’ятеро діток.

Малий Тарас пішов до школи,

Де добре перейняв різок.
Пішов не вчитись, а служити,

Носити воду школярам.

Брати ж і сестри розійшлися

По всіх українських шляхах.
Були й таланти у Тараса –

Охоче бравсь вірші писать

Про все: про зло, недолю, муки,

Любив Шевченко й малювать.
Недоля, зло, кріпацькі роки

Все не змогли його зламать.

Хоч і помер ти, наш Тарасе,

Тебе ми будем пам’ятать.
Прийшла зима
Сніг посипав, мов з відра.

Й тяжко так вітри завили,

Бо прийшла уже зима

І все навкруг запорошила.
Задубіли вже річки,

Зупинились потічки,

Нашорошились дерева,

Одяглися в кожушки.
Припинився галас птахів,

Поховались горобці.

Люди теж сидять в домівках

Борщ їдять, жують млинці.
Все на світі завмира,

Бо уже прийшла зима.

Рій сніжинок із хугою

Принесла вона з собою.



Весна
На дворі уже весна,

Птахи прилетіли,

Скресла крига і уже

Ріки задзвеніли.
Лагідно шумлять вітри,

Сніг почав тікати,

Враз підсніжник забілів

Скрізь – нема де стати.
Розпустилася верба,

Зеленіє травка,

Враз співати почали

Діточки веснянки:
«Ти приходь, приходь, весна,

Проганяй вже зиму

І принось тепло до нас,

Квіти, теплу зливу.
Сонечко, світи ясніш,

Вигрівай землицю,

Скоро будуть трактори

Сіяти пшеницю.»



Моє село


Я живу в селі Миклаші –

В прехорошому селі.

Є тут дитсадок і школа,

Магазини немалі.

Ліс, ставок й гора в нас є:

Все, як бачите, своє.

Скільки сіл отих – хтозна,

Але кращого – нема.

В селі вулиць є аж сім,

До вподоби вони всім.

Мій дім на вулиці Ланок.

Ця вулиця – немов садок.

Яка ж вона тільки красива!

Не скрізь буває таке диво.

Будівель є тут десь із триста

І всі – як з срібного намиста.

Вишні ростуть в нас при дорозі,

І навіть взимку, при морозі,

Ніби цвітуть – (це сніг).

А біля кожної хатини,

Неначе вишита хустина,

Квіти цвітуть, які забажаєш,

Нюхнеш й відразу закриваєш

Від аромату свої очі

(Чи чоловічі, чи жіночі)…

Іще багато є в нас див.

Адже тут прадід мій ще жив.

Він, так як я, село любив,

Його стежинами ходив.

І я в селі своїм зростаю,

Його у віршах прославляю.





Полква





Біля нашого села

Там попід горою,

Тиха річка в’ється,

Що Полквою зветься.
Дуже гарний вид з гори,

Коли вниз дивиться.

Закривають береги

Річку, що сміється.
Проти сонця навесні,

Коли сильна повінь,

Виблискують промінці,

Наче кажуть повість.
Новину й не новину,

Уже нам відому,

Поспішайте, друзі, жити

І не знайте втоми.

Верба над ставом
Край села, попід горою,

Тече річка невеличка,

Коло річки, біля ставу

Ростуть верби кучеряві,

Своє гілля додолу нахиляють,

Немов хвилі річки зупиняють.

І тріпочуть своїм листям,

По воді, немов намистом.

А ось човен пропливає,

Верби віти наставляють.

І шепочуть в холодочку

Одна з одною в рядочку.

Їх коріння синя хвиля миє,

Миє, миє, вимиває,

Золоту рибку підганяє,

А качечка з каченятами з осоки випливає.



Дякую своїм учителям


Я часто повертаюся

Думками у той час,

Коли пішла я вперше

До школи, в перший клас.

Я бачу йдуть з малятами

Матусі, татусі.

І бачу я також себе

З букетом у руці.

А біля мене мама, тато

І братик старший – швидко йдуть

І я лечу, немов на крилах,

Сьогодні ж бо – Буквар дадуть!

І ось пройшло ще з півгодини,

Дзвінок веселий кличе в клас,

Щоб покорять наук вершини,

Ніщо не зупинило нас!

Нас перша вчителька зустріла

І усміхнулась мило нам.

Добра багато нам зробила:

Від серця дякую я вам.

Адже вона навчила нас

Читати та писати,
Любити родичів своїх,

Людей всіх поважати…

Учитель – класний керівник

У старших класах нас чекав,

Для того, щоб були людьми,

Багато він зусиль доклав.

Буває, що не слухали його,

Самі не знаючи, чому?

А він нам дав багато знань,

Я щиро дякую йому.

Завдячую учителям:

І мовнику, й біологу!

Директору і завучу!

Трудовику й історику!

Фізкультурнику спасибі!

Математику уклін!

Й вчительці німецької

Словом, - дякую усім!

Бо усі вони для нас

Багато зробили,

Завжди нам допомагали

І всього навчили.




Ой, Миклаші ви мої!


Стеляться, стеляться, стеляться,

Довкола ліски й поля,

Зеленню, зеленню, зеленню

Вкрилася рідна земля.

В чарівнім краю Білогірщини,

Де Полква біжить мала,

На лівому березі річечки

Зростає микласька сім’я.
Ой, Миклаші ви мої,

Серцю наймиліші на землі.

Верби і ставочок,

Поле і лісочок.
Весело, весело, весело

В ріднім селі нам жить,

Бо відчуваємо затишок,

Щиру любов щомить.

Радісно школа припрошує,

Сміхом садок шумить,

Будинок культури запрошує –

Пісня дзвінка манить



По селу, селу, селу пройдись,

Ти навколо себе роздивись,

Як у нас чудово,

Гарно і казково.
Просимо, просимо, просимо

В гості прийдіть до нас,

Щирою піснею стрінемо,

Добрії люди, вас.

Рибкою з Полкви пригостимо,

Короваєм із медком,

Хай вам дорога стелиться,

Щастям, любов’ю й добром.
В гості, у гості, гості приїздіть,

Свої справи, друзі, залишіть,

Бо у нас чудово,

Гарно і казково.