asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 2 3 4 5 6

Богословська: Півроку.

 

Гарань: Ви були в першому уряді Януковича, ви були в другому уряді Януковича. Тобто ви так само інтегровані в цю політичну систему. Ви тільки міняєте...

 

Богословська: Звучить просто страшно.

 

Гарань: Ви ж нас лякаєте страшилками, так? І третій момент, про який я хотів би сказати... Ось тут я хотів би віддати належне передачі "Свобода слова", тому що я пам’ятаю, як на одній із попередніх передач ви закликали, щоб перетворити місто Севастополь на російсько-український кондомініум. Тобто зробити те, що роблять з колоніальними країнами... Коли територію віддають в користування одразу двом державам. І тоді ми з вами дебатували, якщо ви пам’ятаєте... Ви не могли навести прикладів кондомініумів у сучасній історії, ви фактично пропонували просто віддати частину української території іншій країні. І ви знаєте, я сьогодні подивився вашу офіційну передвиборчу програму в ЦВК... Слава Богу, що там того все ж таки немає. Спасибі "Свободі слова". Може, вона все ж таки наставила вас на путь істінний. І я сподіваюся, що ви відмовилися від цих абсурдних ідей... Тобто передавати українську територію в користування іншим країнам. Дякую.

 

Богословська: Дякую вам. Якщо дозволите, то я дуже швидко... Я саме тому людей і прошу скинутися грошима – тому що я поважала Леоніда Макаровича завжди. Він це знає... І я тричі вже зверталася: "Леонід Макарович, залишайтеся першим президентом. Не будьте... Не відпрацьовуйте сьогодні навколо Тимошенко". Країна вже забула про те, що ви привели Лазаренка до влади, що фактично ви його призначили губернатором Дніпропетровщини... Але дійсно, сьогодні вас як першого президента поважають. Але те, що ви сьогодні робите, приводячи до влади аморальну людину... Не приведи Господь.

 

Куликов: Пані Богословська, ми це вже чули. І якщо ми зараз будемо іти...

 

Богословська: Ні, я просто відповідаю пану Гарань.

 

Куликов: І якщо ми зараз будемо пригадувати, хто кого на які посади призначав, то ми ніколи з цього не виплутаємося.

 

Богословська: Але я впевнена в тому, що нам треба це пригадувати... Тому що я вам хочу нагадати, що коли ви кажете про повагу до держави, то повага до держави – це саме і є, пане Гарань, повага до держави. А не повага до тих корупціонерів, які цю державу обікрали, які не стєсняються і сьогодні вести себе по-хамськи до держави... А в той же час говорять про високе. Я просто хочу зараз вам, шановні глядачі, привести один – ні, два приклади. Ви знаєте, що у нас стараннями тієї ж пані Тимошенко ціна на газ сьогодні в Україні вдвічі вища за ту ціну, з якою ця панночка прийшла до влади... Останнього разу, так? Цих мільярдів доларів, які ми сьогодні платимо за газ – до речі, не із своїх грошей, а з тих, які займаємо за кордоном... І знову ж таки, ми з вами будемо за них розраховуватися, а не ця ж панночка. Вона ж не відкриє свої кошельки, які ховає за кордоном досі. Тому що тут вона живе за одну зарплату, як виявилося, так?

 

Куликов: Я не розумію, чи ми насправді говоримо цілий час про пані Тимошенко, чи говоримо про реальні речі...

 

Богословська: Я хочу вам нагадати, пане Андрію, тому що ви не можете не знати цього. Тельман і Цеткін, які в німецькій Германії, яка не... Перепрошую, я оговорилася, тому що я згадала дуже тяжкі речі, які відбувалися в державі, яка була великою. Тобто Німеччина... Там нація продивилися Гітлера. Було дві людини, які весь час казали: "Нація, німці, будьте уважні. Гітлер – це страхіття, це диктатура, це деспотизм". Це була Клара Цеткін і Тельман... І їх знищили саме тому, що вони... Це правда, шановні. Ні, пане Гарань. У нас з вами точно не вийде...

 

Кравчук: Вона несе все, що попало.

 

Богословська: І останнє. Отже, ціни...

 

Куликов: Пане Гарань, але одне коротке речення...

Зараз.

 

Гарань: Інно Германівно, треба знати історію, якщо ви оперуєте цим у своїй передвиборчій промові...

 

Куликов: Пане Гарань, по суті.

 

Гарань: По суті? Якщо по суті, то я хочу сказати, що комуністи в Німеччині головним своїм ворогом вважали соціал-демократів. І це загальновідомо. Вивчайте історію. Дякую.

 

Куликов: Все, дякую. Зрозуміло.

 

Богословська: Ітак, шановна нація, якщо ви – не приведи Господь – сьогодні знову заплющите очі, розкриєте ваші серця і знову дозволите себе обманути, то після того тільки до себе звертайтеся з питаннями про те, хто винен... Тільки до себе. Тому що грошей, які сьогодні ми сплачуємо за газ, вистачило б, щоб і мости побудувати, і державні замовлення зробити, і робочі місця забезпечити, і дороги побудувати... А грошей, які витратили на пам’ятники Голодомору, абсолютно з головою вистачило б, щоб купити всі ті ліки і медичне обладнання, яке сьогодні потрібне для країни, щоб справитися з епідемією.

 

Куликов: Ну, уже пам’ятники голодомору точно не Тимошенко організовувала.

 

Богословська: Але та ж влада, вибачте.

 

Куликов: Зрозуміло. Леонід Кравчук.

 

Кравчук: Інно Германівно, їй-богу, я би з вами не вступав у дискусію, аби ви не були кандидатом у президенти... Це тільки ваш ранг дозволить мені з вами трішечки подискутувати.

 

Богословська: Вам прийдеться. Якщо ви будете Тимошенко вести до влади, то вам прийдеться зі мною стикатися...

 

Кравчук: Ви знаєте, навіть жінка не повинна хамити тут, на цьому... Не потрібно.

 

Богословська: Ви знаєте, після того, що зробила Тимошенко з країною. Знаете, это как у Жванецкого: "После того, что эта власть с нами сделала, она должна на нас жениться".

 

Куликов: Якщо укладати частотний словник, то у вас Тимошенко просто не має жодних конкурентів.

Богословська: Я просто можу сказати, що дійсно... Ні.

 

Куликов: Ви знаєте, Інно Германівно, що насправді чим більше ви повторюєте прізвище Тимошенко, то більше його чують. І за неї будуть більше голосувати. Леонід Кравчук.

 

Богословська: Ні, я думаю, що це не так. От люди хай скажуть. Так чи не так?

 

Кравчук: Я хочу задати запитання. Ви знаєте, що, скажімо, свобода слова означає ще і відповідальність за неї?

 

Богословська: Безумовно.

 

Кравчук: Так ось тут ви стоїте і ви жодного відповідального слова не сказали... На прикладі, скажімо, Кравчука. Ви спочатку сказали, що мій кабінет поряд з кабінетом Тимошенко. Потім чогось почали збирати для мене гроші... Чого?

 

Богословська: Так. Леоніде Макаровичу, це люди підтримують. Вони теж приєднаються. Вони зберуть, щоб ви краще стали знову першим президентом, аніж шісткою у Тимошенко... Вибачте.

 

Кравчук: При чому тут гроші? Я можу вас купить повністю. Без Тимошенко, так.

 

Богословська: Так ви що? І у вас є декларація для цього?

 

Кравчук: Я ще раз повторюю: я можу вас купити з вашим президентством...

 

Богословська: Ви уявляєте собі ці розмови? Як це? Це як епідемія... Політичне хабарництво і політична корупція стають епідемією. Навіть перший президент не соромиться сказати політику: "Я вас куплю без грошей Тимошенко". Це така багата людина?

 

Куликов: Як говорив один батько російської демократії, "я вважаю, що торг тут не до місця".

 

Кравчук: Дозвольте... Дозвольте мені задати запитання. Бо не можна ж їй задати. Вона не дається, розумієте?

 

Куликов: Так, будь ласка.

 

Кравчук: У неї генеральський голос.

 

Богословська: І не дамся. Ви знаєте, до останнього не дам торгувати Україною... І це правда.

 

Кравчук: От бачите? У неї генеральський голос, який добре поставлений.

 

Богословська: Я офіцерська донька. Мене вчили так...

 

Кравчук: Вона зосереджена на одній людині. І її запитали: "Суди довели?" – "Ні, але щось через це..." – "Гроші є?" – "Ні, але щось через це..."

 

Богословська: Так якщо ж вона воровка, то що з цим робити?

 

Кравчук: Ви знаєте, якщо ви будете показувати через це, то покажіть ще і через це... І тоді люди зрозуміють. Вибачте, Інно Германівно, але ви так збагатили українську словесність красивими словами... Ви навіть торкалися питання на межі толерантності і інтелігентності. Ви як політичний бойовик стоїте на трибуні, зосереджені на одній людині, виконуєте повноваження технічного кандидата в президенти... І всі вас бачать знизу доверху.

Богословська: Значить, шановний Андрію, дайте мені, будь ласка, стільки часу, скільки взяв цей пан, якого з моменту...

 

Куликов: Але тоді він так само вас перериватиме.

 

Кравчук: Я до вас звертався "Інна Германівна". Ви бачите? Я до вас звертався "Інна Германівна"... А ви – "панна", "панночка", "пан"... Ви хамлюга, пані Германівна. От що я вам скажу відкрито...

 

Куликов: Пане Кравчук...

 

Богословська: Я сьогодні абсолютно офіційно заявляю на всю країну, що після того, що зробив цей пан сьогодні, він для мене особисто перестав бути першим Президентом України...

 

Кравчук: А це для мене не має значення.

 

Богословська: Бо це сором національний.

 

Кравчук: Це для мене робить честь... Що така панночка вже не вважає мене першим президентом. Може, це і добре.

Куликов: Пане Кравчук, давайте послухаємо тепер пані Богословську.

 

Богословська: І слава Богу, що ці вибори, дай Боже... Господи, може, сьогодні – це час істини. Дай Боже, щоб ці вибори все ж таки зірвали маски з тих людей, які ховаються під великими словами про моральність, про заботу про державу, а на самому ділі є такими, які ці люди... Недаром вони всі сьогодні поряд. Дай Боже, щоб вони всі так і пішли. Бо я вже впевнена в тому, що якщо на ті ж граблі наступати, то це кінець країні. І останнє я ще хочу сказати... Я єдина людина, яка почала боротися з Тимошенко тоді, коли всі вважали, що це ангел. Я єдина людина, яка не боялася казати про те, що це страх для країни... І що це дуже погано закінчиться для України. Багато хто мені казав: "Інно, чому ви так агресивно ведете себе на телебаченні?" Саме тому я тоді так кричала: "Люди, думайте... Дивіться, що робиться". Тому що у всіх були застлені глаза... І якщо ви пам’ятаєте захист заводу в Нікополі, то тоді ніхто не вірив... Не було ні однієї людини в Україні, хто вірив би в те, що його можна захистити. Тому що шалена державна машина, а тоді це була прем’єрка Тимошенко першого разу... 2005-й рік, 70 відсотків довіри, так? Така потужна машина перла, але ми все ж таки захистили один завод, зупинили реприватизацію, добилися того, що тоді послали її у відставку... Але ніхто не вірив в те, що це можливо. Я сьогодні теж кажу: цей страшний виклик для України, це тимошеннічество... Я зроблю все для того, щоб це зупинити. І я знаю, що люди – більшість людей в Україні – мене в цьому підтримають. Дякую.

 

Куликов: Дякую Інні Богословській... Дискусія у студії поновиться після невеликої перерви.

(РЕКЛАМА).

 

Куликов: У прямому ефірі "Свобода слова". Аудиторія у студії сьогодні розділилася за відповіддю на запитання: "Чи повинен майбутній президент отримати надзвичайні повноваження для стабілізації політичної та економічної ситуації?" 65 відсотків глядачів у студії вважають "так". Це зелена крива. 35 відсотків – "ні". Це червона крива. А при центральному мікрофоні Ігор Смешко, голова Служби безпеки України у 2003-2005-му роках. Пане Смешко, ваша організація "Сила і честь", яка прагне об’єднати колишніх працівників усіх силових відомств, заявляє про себе як про третю силу, обіцяючи наведення порядку у країні і заміщення високих посад справжніми професіоналами. Але сьогоднішня ситуація в Україні демонструє, що у демократичний спосіб із цим завданням в Україні навряд чи впоратися. У який спосіб ви збираєтеся впливати на ситуацію?

 

Смешко: Дякую, Андрію. По-перше, я перший раз чую від вас, що новостворена організація – громадська організація – колишніх співробітників силових структур України ставила чи колись проголошувала програму заміни всіх існуючих політиків... чи ставила перед собою ціль у будь-який спосіб приймати участь у житті України поза Конституцією і законами України.

 

Куликов: А тут я сказав "заміщення високих посад справжніми професіоналами". Слова "всіх" там не було.

 

Смешко: Зрозуміло. Тоді почну, очевидно, з пояснення того, чому народилася ця організація літом 2009-го року. Літом 2009-го року відбулися установчі збори, де представники колишніх силових структур вирішили об’єднатися в організацію з одною метою: початок активної громадської і політичної діяльності для того, щоб допомогти відкрити шлюзи для притоку нових сил у систему виконавчої влади місцевих рад, починаючи з села, району, області і закінчуючи центральною владою в країні. Причому з самого початку ця організація поставила собі на мету не участь у чергових президентських виборах, навіть не на першому місці участь у майбутніх парламентських... Хоча ми обов’язково будемо приймати участь. А саме приймати участь у наступних виборах у місцеві органи влади. Я хочу розчарувати сьогодні присутніх, можливо, сказавши, що, на моє особисте переконання, в Україні абсолютно – по визначенню – не існує будь-якої загрози військового путчу або яких би то ні було протиправних дій військових по захопленню влади в країні.

 

Куликов: Протиправних дій військових по захопленню влади?

 

Смешко: Абсолютно.

 

Куликов: А в межах правового поля по захопленню влади можуть бути?

 

Смешко: Ви знову, Андрій, трошки утрируєте.

 

Куликов: Я уточнюю.

 

Смешко: Військові... на сьогоднішній день колишні пенсіонери... це більше 700-т тисяч у нашій країні. Половина з них у віці від 40-ка до 50-ти років. Якщо останні події в країні, починаючи з 2005-го року, не зробили у нас стійке враження, що під загрозою майбутнє нашої країни, якщо б не була зруйнована вся правоохоронна система, якщо б не була зруйнована вертикаль влади і якщо б професійні політики давали нам привід пишатися нашою країною... Якраз ця організація – вона об’єднує не професійних політиків, а тих людей, хто ще у 16-17 років узяв присягу захищати народ України. Але в нас є також діти. Це наша країна. Ми нікому не давали індульгенцію любити її за нас. Тому ми змушені були об’єднатися для того, щоб спробувати навколо себе об’єднати, як біля станового хребта, творчу і наукову інтелігенцію, активне студентство, професійних державних службовців, біля 40-ка тисяч яких залишилися за бортом у 2005-му році. А також еліту регіональну, яка вже народилася і яка краще, ніж центральна влада, знає, як і що треба робити для того, щоб підняти країну. У той же час я думаю, що якраз ці представники є найбільш обізнаними з тим, що будь-які протиправні дії, будь-яке порушення Конституції – це саме страшне, що може очікувати наша країна. Ми сьогодні говорили про введення надзвичайного стану. Я був головою Служби безпеки у 2004-му році. У листопаді-грудні принаймні було дві підстави для введення надзвичайного стану. Були заблоковані державні установи, була зруйнована система фінансування державних органів. Крім того, була реальна загроза захопленню державних установ. І я вам хочу сказати, що в той час жодного разу вище керівництво країни і керівництво силових структур... жодного разу навіть не піднімали питання про введення надзвичайного стану. Тому що професійні керівники силових структур прекрасно розуміли: Україна є з двох половинок. Хоче це хтось чи не хоче, поки ще ми не об’єдналися в єдину націю, яка б мала абсолютно ідентичні зовнішньополітичні, внутрішньополітичні вподобання. Будь-які спроби силового варіанту одної половинки вирішити проблеми за рахунок другої – це кінець України. Кінець територіальної цілісності і майбутнього нашої держави.

 



<< предыдущая страница   следующая страница >>