asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 5 6

КРАЇНА ПЕРМАНЕНТНОГО НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ



09 листопада 2009 року

Секретар РНБО заявила - конституційні підстави для введення надзвичайного стану є.

Генерали вже готові навести в державі порядок.

Хто провокує хаос в країні?

І чи буде наступний уряд військовим?

«Свобода слова» 9 листопада, 23:00
Телеканал ІСТV

* * * * *
Куликов: Добрий вечір. В ефірі «Свобода слова». Я – Андрій Куликов. Епідемія грипу стала дієвим чинником у політичному протистоянні, і в п’ятницю секретар Ради національної безпеки та оборони заявила, що в країні є конституційні підстави для впровадження надзвичайного стану – а це могло б означати і перенесення президентських виборів. Проте, уже в неділю Президент сказав, що підстав для надзвичайного стану немає. І сьогодні не відбувся розгляд на засіданні РНБО питання про цей надзвичайний стан. Тим часом, деякі відставні генерали спецслужб готові перебрати владу у країні, щоби відвернути хаос, який, за їхніми словами, виникне ще до першого туру президентських виборів. Головних героїв нашої програми запитуємо: чи можна проводити президентські вибори в умовах політичної, правової та економічної дестабілізації? Відповіді – у режимі бліцу. Олександр Скіпальський, заступник голови Служби безпеки України 2007 року.

 

Скіпальський: Дякую. Вибори проводити в цих умовах, безумовно, можливо, але результат їх буде не зовсім конституційний – і я зможу пізніше пояснити, чому.

 

Куликов: Дмитро Табачник, народний депутат, фракція Партії регіонів.

 

Табачник: Переконаний, що вибори не просто можливо проводити, а необхідно, тому що проведення виборів – це і є шлях подолання і політичної кризи, і опосередковано після подолання політичної кризи – це вихід із економічної кризи. Не бачу ніякого навіть зв’язку, чому скрізь у світі країни всі живуть нормально, а ми маємо вводити надзвичайний стан.

 

Куликов: Леонід Кравчук, перший Президент незалежної України.

 

Кравчук: Потрібно проводити, тому що в демократичному суспільстві, – а ми стали на дорогу будівництва такого суспільства, – це єдиний можливий шлях подолання будь-якої кризи.

 

Куликов: Ігор Смешко, голова Служби безпеки України 2003-2005 років.

 

Смешко: Вибори – це абсолютно єдиний спосіб виходу із політичної кризи, яку, на жаль, ми відчуваємо на собі майже п’ять років. Альтернативи не тільки немає, а будь-які розмови про надзвичайний стан я вважаю вкрай загрозливими – щось на кшталт сценарію з кінофільму «Свадьба в Малиновке».

 

Куликов: Зрозумілі позиції наших головних учасників, а глядачі у студії «Свободи слова», – і, до речі, маю зазначити, сьогодні це кияни, – у зв’язку із епідемію грипу та карантином, – поділилися сьогодні за відповіддю на запитання, чи повинен майбутній президент отримати надзвичайні повноваження для стабілізації політичної та економічної ситуації. Так, повинен – вважають 65% глядачів у студії, – це зелена крива під час ефіру; ні – вважають 35% – це червона крива під час ефіру. Активно працюйте із вашими пультами, пані та панове. А я запрошую до центрального мікрофона Олександра Скіпальського, начальника головного управління розвідки Міністерства оборони у 92-97 роках, заступника голови СБУ 2007 року, і почесного голову правління Об’єднання ветеранів розвідки України. Пане Скіпальський, на прес-конференції ви заявили, що президент має останній шанс впровадити надзвичайний стан і почати наводити порядок, а ви готові допомогти йому: привести генералів і розставити на місцях. Якщо ж Ющенко на це не піде, за вашими словами, ви не зупинитеся, і створите паралельні структури влади. Президент заявив, що надзвичайний стан не потрібний. Які тепер будуть ваші дії, і яка організація перебиратиме владу в Україні?

 

Скіпальський: Дякую, пане Андрію. Дякую, шановні колеги, шановні глядачі і присутні в цьому залі. Я відгукнувся на запрошення прийти сюди і пояснити суспільству, пояснити собі, поговорити з присутніми тут людьми на цю дуже важливу тему, яка сьогодні звучить у всіх засобах масової інформації, і, як бачите, турбує абсолютну більшість нашого населення. Ціль моєї розмови – це почути те, що скажете ви, і просити вас почути те, що скажу я. На жаль, за кризою – як політичною, так і економічною, – і спостерігаючи за тими піар-кампаніями, які відбуваються, в тому числі, на подібних по формі, – я не хочу сказати, що ми по змісту зробимо подібною нашу розмову, – відбуваються вузькі, вузькопрофесійні, вузькопартійні або індивідуальні піар-акції, які не торкаються широкої проблеми безпеки нашої держави. Вибір проведення моєї прес-конференції для мене був непростим.

Я знаю, що оцінка і президента, і, частково, прем’єра, і більшості політиків в Україні дається гостра. Керівництво держави визнає, що влада неспроможна по багатьом напрямкам – і в першу чергу, на фоні епідемії грипу, – проявити себе як гарантія безпеки кожної людини. На це накладається також неспроможність зупинити інфляцію, зростання цін, корупцію… І за оцінкою ведучих аналітичних центрів, і за оцінкою легітимно обраного президента, влада сьогодні в Україні неспроможна виконати повноцінно свої завдання. Виникає запитання: що тоді робити? Більше того, ви задали запитання, чи проводити вибори, і ми всі побачили точку зору також людей, які кажуть, що президент мусить бути сильний, – а це значить, що влада в Україні повинна будуватися дійсно сильною. І підміну понять, – як люблять робити це політики, і як я вже почув у цьому залі, – ніхто ніколи не буде відмовлятися, що найкраща форма демократії – це вибори. Але коли вибори, в який час? Я прошу прислухатись. Скажіть мені, як можна повноцінно агітувати кандидата, який записався чи подав заяву, і його ЦВК зареєструвало в перший раз, який не має такої розкрутки, він не має можливості зустрічатися з виборцями?.. Тобто, він уже поставлений в нерівні умови. Повноцінної виборчої кампанії на фоні зростання, – але ми всі прогнозуємо загрозливе зростання ситуації в Україні – не тільки по грипу – грип, може, в чомусь і розкручений, – а по економіці, по фінансовим справам… Все це несе загрозу в собі. І як можна проводити такі вибори на цьому фоні? Вони будуть, принаймні, виглядати формально. І результат їх буде неповноцінний – тому що люди не побачать і не зустрінуться з кандидатами. А в цих умовах, коли у нас майже 20 кандидатів зареєстровано, хотілося б серед них вибрати того, хто ще не був у владі, хто владу розглядає не як піар-крок, не для особистих інтересів, а для того, в кого болить серце за державу і за простих людей. Тому в нашій пропозиції, в нашому зверненні я хочу відповісти тут деяким і генералам, які дуже злякалися цього звернення, в якому звучить звернення до президента, оцінити реально ситуацію і почати наводити порядок…

 

Куликов: Лякливі генерали – це небезпечно.

 

Скіпальський: Небезпечно, так… що мова не йде про військовий переворот. Військовий переворот – було зроблено спробу в 91-му році, – і то, ви знаєте, ГКЧП – це навіть не був повноцінний військовий переворот. Я думаю, прості люди знають, що військові перевороти роблять не шляхом прес-конференцій, а приходять в дванадцять чи в чотири години ранку, кажуть «підем з нами», і після цього трапляється військовий переворот. Хто таку тему де говорив? Нормальне звернення громадських організацій, від імені яких я виступаю… Можливо, ці громадські організації не все так розуміють, як розуміють представники інших громадських організацій і партій… Але ми поставили питання і загострили його. Не може далі продовжуватись так ситуація, коли прем’єр-міністр, попрацюючи на посаді… Я не хочу звинувачувати персоналії… Я розумію, що ситуація складалася довгі роки в України… Не відносно сьогодні діючого прем’єр-міністра – я їй співчуваю, при її навантаженні, і так далі… Але що вона сьогодні сказала, будучи на Волині? Що в державному резерві залишилися тільки протигази для коней. Всього іншого вже в державі немає. У мене, як фахівця, виникає запитання: а чому ви про це раніше не знали? Як тільки прийшли, стали прем’єром – на другий день вам повинні про це доповісти, весь державний механізм повинен спрацювати. В кінці кінців, сьогодні очолює держрезерв не просто людина, яка прийшла із продажу води чи морозива, – очолює генерал спецслужби, який повинен був доповісти прем’єру, що нічого, все продали…

 

Куликов: То може, це саботаж?

 

Скіпальський: Ні, це не саботаж – це розкрадання держави і відсутність спроможності держави, державного механізму захистити самих себе. Скільки це може повторюватись? Рано чи пізно потрібно починати наводити порядок в країні, якщо ми хочемо її врятувати, якщо ми не хочемо того, що нам прогнозує президент, – що Україна або піде в Європу, або втратить свою незалежність і свою територіальну цілісність.

Куликов: Ну, от тепер президент не відгукнувся на ваш заклик, і сказав, що надзвичайний стан не потрібний. Які ваші дальші дії?

 

Скіпальський: Наші дальші дії… Я, як представник громадських організацій, користуючись оцим, – я не просто взяв Конституцію, – це тим, хто її не читає, а більше заглядає до Кримінального кодексу, – користуючись правом, яке надане мені як представнику громадськості, разом з людьми будемо зміцнювати громадянське суспільство, не підігрувати тій владі, яка сьогодні узурпувала багато в чому владу і не дає простим людям успішно приймати участь… Хто чує, скільки я з пошаною відносився і відношусь до нашого першого президента… В історії він собі поставив пам’ятник тим, що підписав акт про незалежність України – і це дуже важливо… Хто його сьогодні слухає? Секретар Ради національної безпеки – один-єдиний був, Горбулін, який дійсно турбувався, – написав сьогодні книжку «Без права на покаяння». Хто її прочитав? Прочитав її президент? Прочитав її прем’єр? Там, де не хочуть слухати, не хочуть вчитися, – хочуть тільки керувати. А хочете керувати – вчіться, прислуховуйтеся… Скільки, Леоніде Макаровичу, ви казали розумних речей… Назвіть, будь ласка, приклад, хто прислухався до вас і реалізував… «Так, говори собі. А ми будемо піднімати ціни, переганяти гроші, обкрадати державу. Рано чи пізно це мусить закінчитись. І тому не тут присутні, не ми, – люди скажуть: «Досить. Досить нас дурити, досить нас грабувати». З кожного району зберуть, з кожної області представників, зберуть національні збори, проведуть конституційну асамблею, приймуть нормальну конституцію, – і це буде в рамках діючого чинного законодавства.

 

Куликов: Але ж треба, щоб це хтось організовував, а головне – забезпечив виконання рішень. Хто ж їх послухає, ті національні збори?

 

Скіпальський: Як хто послухає? Ви бачите, ми що, приречені тоді, щоб ніхто не слухав? Конституція дає таке право, і коли…

 

Куликов: Ну он, якщо навіть Леоніда Кравчука не слухають…

 

Скіпальський: Читайте Конституцію…

 

Куликов: Олександр Ільченко, газета «Сегодня».

 

Ільченко: Олександре Олександровичу, скажіть, будь ласка, ви два місяці тому висловлювали побажання іти в президенти…

 

Скіпальський: Так.

 

Ільченко: Чому ви передумали? Це перше. І друге: як прихильник Конфуція, якого ви цитували, коли ми з вами спілкувалися дев’ять років тому чи вісім, скажіть, будь ласка, чи не повторюється ситуація, коли ви тоді, разом з Мартиросяном і з Біласом, закликали Кучму дотримуватися якихось конституційних вимог, і сьогодні ви робите те саме, нібито, уже, як кажуть, під іншим соусом, але, по суті, це дежа вю?.. Дякую.

 

Скіпальський: Дякую, Олександре. Ні, це зовсім не так. Я і тоді сповідував принцип, коли заходив до президента Кучми, не для того, щоби він там не діяв не в правовому полі… Я й сьогодні є активним прихильником, що все повинно бути в рамках Конституції, і порушувати чинне законодавство неможливо. Але треба дивитися ширше. Не треба йти по тому шляху, який нам пропонують. Якщо Конституція дозволяє, і всі ми прекрасно розуміємо, що головним носієм влади в Україні є народ, то чому повинні на себе тягнути цю тору ті, кого ми навіть не знаємо, – так звані депутати, які вчорашні водії, і так далі, по закритих списках, вчорашні, значить, чи сьогодні діючі представники влади, які порушують цю Конституцію, виступаючи, критикуючи… Так, я сьогодні можу – я сьогодні цивільна людина, пенсіонер, і я можу бути маленьким політиком, і це моє право. І ніхто мене не засудить. А порушують закони ті, хто сьогодні при владі… І тому я не закликав Кучму не порушувати – я пояснював, як фахівець, Леоніду Даниловичу, хто навколо нього і навколо нашої України, будучи в його близькому оточенні, пакостить Україні, усуває національно свідомі кадри, прикривається демагогією, не любить Україну, але любить українське сало… Я оце йому пішов і розкрив очі – хто зробив відносно нього касетний скандал.

 

Куликов: І хто ж це був?

 

Голос: Але ж тоді, як і зараз, мускулами ви граєте…

 

Скіпальський: Ніхто не грає. Не треба провокувати ні суспільство, ні мене. Ніхто не грає мускулами. Мускулами грають на перехресті – коли закликають і піднімають танки, батальйони і дивізії. Я не знаю, чи є у нас сьогодні батальйон чи дивізія, яка підніметься. А я це роблю, закликаючи людей до активності. Не чекайте – рано чи пізно, кінчається період, коли вже не буде чого і обкрадати, і дурити, і так далі. Треба, щоб до влади приходили люди сумлінні, чесні, прозорі, не брехливі… І тоді тільки… Я от тільки що – дякую поважному пану президенту – він мені сказав, пригадуючи мемуари й щоденники Рузвельта: чим цінний політик, чим цінний керівник держави? – Своєю моральністю, своєю чесністю. Ви багато бачите таких у владі? Ось до чого я закликаю.

 

Куликов: Тарас Березовець, політтехнолог.

 

Ільченко: Я перепрошую, а чому ви передумали йти в президенти?

 

Скіпальський: Пояснюю. Я подумав іти в президенти, тому що, знову-таки, спираючись на Конституцію, я сподівався, що Конституційний Суд відмінить саме головне порушення, яке є в законі про вибори. Конституція – оця книжечка – дозволяє мені бути зареєстрованим – тобто, приймати участь в тому, щоби мене обрали, без будь-якого матеріального, фінансового цензу. Так звана влада, Верховна Рада, узурпувавши право, порушивши Конституцію, встановила два з половиною мільйони ценз. Скажіть мені, хто із вас, тут присутніх, – не отут, а там, – має два з половиною мільйони? Ви маєте вільні права іти зареєструватися. Значить, оцим самим вони нас поділили вже на бідних і багатих… А тепер давайте задамо запитання: хто сьогодні може легко викласти два з половиною мільйони? Може зробити той, у кого є проблема, м’яко кажучи, з совістю – якщо не з законом. Значить, тоді нам очертили оце коло кандидатів – обирайте серед тих, у кого є проблеми з мораллю або з совістю. Я не хочу бути серед них. Я піду тоді, коли я піду на підставі цієї Конституції.

 

Куликов: Тарас Березовець.

 

Березовец: Пане Скибницький, ви знаєте, коли експерти обговорюють…

 

Скіпальський: Скіпальський. Не плутайте… Це Саша завжди страждає…

 

Березовец: Перепрошую, Скіпальський. Вибачте. Перепрошую. Ви знаєте, коли експерти обговорюють ситуацію політичну, я це можу зрозуміти, і я розумію, що за цим нічого, крім балаканини, не стоїть. А от коли генерали починають обговорювати, мені стає трохи не по собі.

От ми зараз з Портниковим сидим і гадаєм, що ж ви мали на увазі – які народні збори, відповідно до вашої ідеї, по Конституції? Де це є в Конституції, і що вони можуть визначити? І поясніть мені ще такий момент… Ми маємо на сьогоднішній день призначені Верховною Радою вибори на 17-те січня – перший тур. При тому, повноваження чинного президента спливають 23-го січня, і раніше, ніж 7-го лютого, коли буде другий тур, – тобто, ще пройде мінімум місяць, – Ющенко продовжить виконувати свої обов’язки. Ви пропонуєте, фактично, введенням надзвичайного стану перенести виборчу кампанію – оскільки на період введення надзвичайного стану виборчий процес призупиняється, – і, таким чином, ви хочете подовжити повноваження Віктора Ющенка, який, згідно з останнім опитування Центру Разумкова, має антрейтинг недовіри 77 з копійками відсотків… Де є логіка в цьому, і поясніть мені, чого ви, зрештою, домагаєтеся?

 



следующая страница >>