asyan.org
добавить свой файл
1
КОНТРАКТ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ДОГОВОРУ

Трудової договір як відповідна позиція взаємовідносин працівника з підприємством щодо виконання певної діяльності є визначальною категорією для трудового договору. Як родове поняття трудовий договір відповідно до чинного законодавства класифікується за окремими ознаками залежно від специфіки змісту, форми договору, строку дії, порядку укладення. Окремим видом трудового договору є контракт. Під контрактом сучасна теорія права розуміє угоду, що викликає виникнення, зміну або припення правових відносин част. 3ст.21 КЗпП. Визначає контракт як особливу форму трудового договору.

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

Законодавством передбачено укладення колективного договору на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником і трудовим колективом. Відповідно до частини сьомої статті 65 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладання колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори, а саме — Законом України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. Отже, укладення колективного договору є обов’язковим у разі використання на підприємстві найманої праці незалежно від кількості працівників та за наявності ініціативи хоча б однієї зі сторін. Якщо жодна зі сторін не виявила ініціативи, то ніхто не може примусити сторони укласти такий договір, адже обов’язковою умовою укладення будь-якого договору є вільне волевиявлення сторін (ст. 4 Конвенції № 98 МОП, частина третя ст. 203 Цивільного кодексу України). Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);встановлення гарантій, компенсацій, пільг;участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:1) при організованому наборі працівників;2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством. Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення. бов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місцеДо початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

З огляду на фізіологічні, психологічні та інші особливості молодого покоління нашої держави законодавство закріплює деякі переваги (пільги) неповнолітнім, рівночасно встановлюючи їхню рівність у правах із повнолітніми працівниками. На деяких особливостях ми вже зупинялися. Нагадаймо їх. За загальним правилом, на роботу приймаються особи, яким виповнилося 16 та більше років. За згодою одного з батьків чи особи, котра його заступає, як виняток, можуть прийматися особи, яким виповнилося 15 років. А для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час можуть прийматися на роботу і особи, яким виповнилося 14 років. В останньому випадку також потрібна згода одного з батьків чи особи, котра його заступає; відпустка неповнолітнім надається до закінчення перших шести місяців роботи, у зручний для них час, в розмірі 31 календарного дня. З першим прийняттям на роботу на підприємство, в організацію, установу неповнолітнім строк випробування не встановлюється. Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення ними 21-річного віку, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові. Чинне законодавство забороняє застосування праці осіб молодше 18 років на тяжких роботах і на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік цих робіт затверджено Міністерством охорони здоров'я України по 36 галузях народного господарства. Забороняється залучати працівників молодше 18 років і до нічних (із 22-ї години до 6-ї години ранку), надурочних робіт і робіт у вихідні дні, підіймання й переміщування речей, маса яких перевищує встановлені для підлітків граничні норми. 1. Короткочасна робота - 1-2 підняття й переміщення вантажу; тривала - більш як 2 підняття й переміщення протягом 1 години робочого часу. 2. Календарний вік визначається як кількість повних років, що відраховуються від дати народження. 3. До ваги вантажу включається вага тари й упакування. 4. Докладене м'язове зусилля під час утримання або переміщення вантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищувати граничної норми ваги вантажу, його тривалість - не більше 3 хвилин, подальший відпочинок - не менше 2 хвилин. 1. Сумарна вага вантажу дорівнює добуткові ваги вантажу на кількість його підіймань (переміщень).2. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень стола, верстата, конвеєра і т. ін. 3. Висота підіймання не повинна перевищувати 1 м.4. Відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 5 м. Соціологічні дослідження, що їх проводив Український НДІ проблем молоді, показують: нині друге місце за чисельністю серед безробітної молоді посідають випускники загальноосвітніх шкіл. Серед безробітної молоді велика частка осіб, які вперше шукають роботу. Серед них 38% - особи до 21 року, 33,9% - від 21 до 24 років, 28,1% - від 25 до 28 років. Тому, згідно з Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", держава гарантує працездатній молоді віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання в загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надання першого робочого місця на строк не менше двох років. Припинення трудових правовідносин неповнолітніх теж має певні особливості. Зокрема, чинне законодавство встановлює можливість розірвати трудовий договір не тільки з ініціативи самого неповнолітнього працівника, а й з ініціативи його батька чи матері, усиновителів чи піклувальників, державних органів і службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю в разі, коли виконання трудового договору заважає навчанню неповнолітнього, загрожує його здоров'ю або порушує його законні інтереси. Звільнення ж неповнолітнього з ініціативи власника (уповноваженого ним органу), крім додержання загального порядку звільнення, на якому ми зупинялися раніше, вимагає також отримання згоди районної (міської) комісії у справах неповнолітніх. При цьому звільнення у випадках: змін в організації виробництва і праці (ліквідації, реорганізації, перепрофілювання підприємства, організації, установи, скорочення чисельності штату тощо); виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, здійснюється як виняток і не допускається без працевлаштування неповнолітніх. Одним із важливих інститутів трудового права є трудова дисципліна.