asyan.org
добавить свой файл
1
Сенс життя…
Звучить дуже гучно і пафосно. Таке враження, що це щось таке надзвичайне, що це словосполучення можуть вимовити тільки обрані. Насправді ж, нічого особливого в цих словах немає. Кожна людина живе, і кожна бачить сенс свого життя по-своєму.

Якби мене спитали про сенс мого життя, я б сказала одне слово – Щастя. Я так готова була відповісти колись, і зараз моя думка не змінилась. Але колись я була дуже наївною, для мене все тоді ще було так просто, наче щастя кидають з неба мішками, і треба жити, щоб вчасно вийти на вулицю і його зловити. Аж самій смішно))…

Ось сіла і задумалась. Люди зараз рідко коли мають час просто подумати, помріяти (хіба що багаті або ліниві, їм навіть нема про що подумати, все рівно рано чи пізно дійдуть до краю)… Для простих роботяг зробити це надзвичайно важко. Мабуть, один вихід – запланувати собі годинку відпочинку за місяць до того і записати в щоденник чи записник (Неділя, 10.00 – релаксація (красиве слово, правда?)).

Коли я роблю щось таке, що мені не подобається, але це необхідне, то радію з думки, що як тільки закінчу, прийде благодать, а коли закінчую, то появляється якесь нове Необхідне заняття. І так по колу. Цей так званий закон діє і в більших масштабах. Ось на приклад, вчимось ми в 1-му класі. Нам набридає, ми чекаємо літніх канікул, потім знову 1-ше вересня, йдемо в 2-ий клас, і так до 11-того (12-того). Думаємо: «Нарешті закінчуємо школу! Ура!..» Але ж потім університет, а далі робота, а далі сім’я, діти, і пішло-поїхало… Так постійно, живемо від «перерви» до «перерви». Крутимось, як білки в колесі, стараючись заробити грошей, а, заробивши, йдемо в магазин, купуємо продукти, одяг і т.п., грошей немає, біжимо знову – треба заробляти гроші. Ви бачите до чого зводиться сенс нашого життя? Я бачу. Не дуже весело получається. Виходить, люди приречені на таке існування, потрібно кружляти по світу, наче в пошуках чогось, а в кінці повертатись до місця, з якого починали…

Ні, не може бути… Я зараз мислю в темних тонах. Спробую знайти хоч капельку оптимізму в цій буденщині. Почну спочатку…

Йдемо в 1-ий клас, радіємо перемінам в нашому ще такому короткому житті. Мама з татом ведуть за руку, світить вже осіннє, але ще тепле сонечко. Ми такі нарядні, дівчатка в спідничках, туфельках, бантиках, хлопчики в костюмчиках. Появляються друзі. Ми кожного ранку тепер просинаємось з радістю і з бажанням побачити однокласників і навчитись чогось нового. А яке щастя – канікули? І зимові, і літні несуть з собою багато цікавого… Приходить час ще одних корінних змін. Відомі всім стосунки – дівчинка-хлопчик. Вони потім означатимуть для нас багато радощів та прикрощів. Потім приходить час покинути школу і піти вчитись у ВНЗ. Там нас чекатимуть знову нові друзі та оволодівання майбутньою професією. Не таке воно й погане це студентське життя! Більшість з нас в цей період знаходить свою половинку, супутницю (супутника). Складаємо сім’ю, влаштовуємось на роботу, будуємо своє сімейне гніздечко. Зріле життя. В нашому житті появляються діти, маленькі любі кровиночки. Як же ж багато ми вже зробили! Скільки пережили! Які все-таки ми щасливі!

Який же висновок можна зробити з цієї писанини? Думаю, більшість людей вважають сенсом свого життя, як і я, здобуття щастя. І може, ніхто нам не кидає його з неба, але за нього можна і треба боротись!
Нехай ніякі труднощі не ламають у вас бажання жити, нехай ніколи вам не здається, що ви втратили сенс життя. Хай як не крутять вами потреби та обставини, не дозвольте собі потрапити в буденщину, затягнутись в сірі будні.

Старайтесь завжди знаходити вільну хвилинку для себе та для близьких вам людей.

Згадуйте свою першу поїздку на велосипеді, свій перший мобільний телефон, перший поцілунок, першу зарплату, перший крок вашої дитини… Я можу продовжувати довго. Скільки радості принесли вам ці моменти, а може розчарування, але зате тепер ви зможете над цим посміятись. Be Happy and Smile  Нехай завжди для вас світить