asyan.org
добавить свой файл
1
Зала святково прибрана. На видному місці «дідух» - сніп пшениці, коровай на рушнику, хлібобулочні вироби. На стінах вислови про хліб.

Пісня «Україна»



Ми живемо в Україні, де в степи із краю в край

На добро усій країні визріває урожай.

Де пшениця достигає колосиста, золота,

Де, неначе море, грають і шумлять густі жита.
Усе прекрасне на Землі бере початок з колоска,

Що променіє на стеблі, немов душа трудівника.
З хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на свята цвіте в короваї.

І кращих немає на світі вістей,

Ніж «хліб уродився у рідному краї»!
Гостей дорогих стрічаєм круглим, пишним короваєм.

З рушником берем таріль, коровай кладем і сіль.

Шанобливо хліб підносим і, вклонившись, щиро просим:

«Любий гостю наш, приймай цей гостинний коровай!»



День починається з цієї хлібини

В ній наш достаток, могутність країни,

Наших морів не стривожена синь,

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правди слова:

«Хліб-годувальник – всьому голова!»

Хліб! Яке велике значення у цьому слові. З давніх-давен наш народ понад усе шанував хліб. Його вважали священним, за нього велися війни. Від успіху хліборобства залежала доля країн і народів. Історія хліба сягає у глибину тисячоліть, вона сповнена радісних і драматичних подій.

Зайшовши до хати, возрадуйся йому. Віддай шану тим, хто зростив і зібрав його, рукам, котрі подарували це диво, схоже на сонце. І найпершою молитвою нашою буде хвала хлібу. Нехай він завжди буде на нашому столі, прикрашений вишитим рушником, свіжий і святий, нехай ніколи не черствіє, бо як говорить народна мудрість «Якщо черствіє хліб, то черствіє людська душа». Не даймо зачерствіти нашим душам!

Тож почнемо велику розмову про маленьку скибочку хліба. Сьогодні ми дізнаємося коли і як він з’явився на цій землі, як люди навчилися вирощувати це диво. Чому жодне свято не обходиться у нас без хліба? Чому така глибока йому шана?

Вчені-археологи стверджують, що першою хлібною рослиною слід вважати не сучасні злаки – жито та пшеницю, а дуб. Так при розкопках трипільських поселень (найдавнішої цивілізації на території сучасної України) знайшли висушені і розтерті в борошно плоди дуба, з яких пекли хліб більш як 7 тисяч років тому. Пройшло багато тисячоліть з того часу, як люди стали культивувати сучасні злаки. У глибині тисячоліть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені вперше спекла хліб. Коли це було? На це питання відповісти важко. Людська пам'ять не зберегла ні дня ні року, коли сталася ця знаменна подія. Але існують притчі. Ось послухайте притчу про хліб

Притча про хліб

…Недавно блукав я стежками засілля,

Де в житньому полі купалося літо,

І притчу правдиву згадав я про жито.

Гроза! Вогонь! Це кара божества.

Дими над лісом як гігантські вежі.

І він – дикун, людина лісова,

Тікав три дні й три ночі від пожежі.

Гарячий піт. Запалені вуста.

Подряпане, залите кров’ю тіло.

Нарешті степ, трава рясна, густа,

І знепритомнілий упав. Горіло

Липневе сонце, а за ним пітьма.

Коли ж чоло змочили роси свіжі,

Отямився, та встати сил нема.

І ні шматка, ні пів шматочка їжі,

А жить хотілось. Порухом руки

Торкнувся він жовтавої стеблинки,

І на долоню, як дощу краплини,

Упали зерна, теплі та важкі,

І звабно так запахли у руці,

Що він почав жувати їх, і поволі

Стихали в тілі неймовірні болі,

І загорались ясні промінці

В його очах. І сталось диво з ним:

На ноги звівсь, гукнув: «Я буду жити!»

І жовті стебла з колосом рясним

Назвав прекрасним, ніжним словом – «жито».
Фільм про трипільську цивілізацію. Яковенко, Чабанюк.



Хліб для українця – це святиня. Ще з пелюшок привчали дитину шанувати хліб. Паляниця, за давнім звичаєм, мала неодмінно лежати на столі, щоб не перевівся достаток у домі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти .

Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна переступати через нього, слід підняти його, обтрусити і покласти на видному місці – птахам.

Кожен обряд, кожне дійство, кожне свято не обходиться без хліба. Народжувалася дитина – йдуть із хлібом. Виряджає мати сина в дорогу, замотує у хустину окраєць житнього хліба.

Відзначали весілля з хлібом , сіллю і весільним короваєм. Будували хату – неодмінно приходили з хлібом. Проводжали в останню путь теж з хлібом.

Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух. А випікали тільки круглої форми, як сонце, бо хліб і сонце – це життя.

Випікали у суботу і дивилися: якщо хліб вдалий, то буде вдалим і весь тиждень, якщо глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новин.

Якщо першу хлібину з нового урожаю віддати , то нападуть злидні. Якщо хліб підгорає, то завелась нечиста сила в хаті, треба її освятити.

На Сумщині існував такий звичай:

Весною господар на стих конях з хлібом-сіллю під’їжджав до поля. Він піднімав хліб до сонця і казав:

  • Благослови, Боже, щоб родило всюди!(тричі кланяється на схід сонця і на всі чотири сторони, кладе хлібину серед поля і береться до зерна).

  • В добрий час, як у людей, так і в нас! Хто перший почав, щоб у мене позичав!

  • Землю я благословляю на багатий урожай, хай достатком розквітає степовий наш рідний край!

Пісня………………..

Саме слово «Хліб» грецького походження. Воно походить від слова «клібатос» - горщик, у якому випікали хліб.

А які ж хліби випікали в Україні? Французький письменник Оноре де Бальзак,перебуваючи в Україні писав: «….як ви приїдете в Україну, в цей рай зелений, де я запримітив уже 77 способів приготування хліба…».

Перепічки і пампушки, коржики і балабушки,

Пундрі і плесаники, дужики, гречаники, перевертеники, макротеники, ріп’яники. Загреби.

Гра «Хто більше назве виробів з борошна»(абетка) (Між командою батьків і дітей).

А які смачні, духмяні, із золотавою скоринкою українські пироги. Пиріг в українців – символ місяця.

Пісня «Із сиром пироги»

Багата і щедра вкраїнська земля.

Є гори й моря в ній, ліси і поля.

А на полях тих, ланах неокраїх

Хліб колоситься, мов золото сяє.

Руки робочі плекають його,

Щоб колос був повним, високим зело.
Жнива розпочнуться – весь трудиться край,

Надійде в комори рясний урожай.

І вже незабаром, за день, чи за два,

Відбудуться з ним неймовірні дива:

З малої зернини вродиться потай

Великий, духмяний, смачний коровай.
Пісня «Хліборобський коровай»

А чи знаєте ви, скільки людей доклало зусиль, щоб отакий гарний хліб був у нас на столі? Люди яких професій потрудилися над ним?

(Відповіді дітей з використанням ілюстрацій)

  1. Виросла пшениця, ні спеки ні холоду не боїться. То вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.

  2. Агроном сказав, коли орати, як землю удобрити, чим зерно обробити.

  3. Тракторист землю орав, поле засівав.

  4. Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.

  5. Коли дозріли колоски, комбайнер колоски зібрав.

  6. Шофер зерно на елеватор повіз.

  7. Коли зерно висушили, мельник його на борошно змолов.

  8. Із борошна пекар замісив тісто і випік хліб.

Навесні посію зерна в полі чистім

Хай над ними світить сонце променисте.

На веселім вітрі зашумить колосся.

Стане золотою урожайна осінь.

І зерно в комори річкою поллється.

А коли помелють, борошном назветься.

На заводі пекар хліб спече з любов’ю. ,

Скаже: «Любі діти, їжте на здоров’я!».
Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне працею людською!
Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору!
Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як повезуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Він пахне соками земними!

Чи знаєш ти, чим хліб землі,

Пахтить на вашому столі?

Весною, влітку і зимою

Хліб пахне радістю людською!
Шануй же руки в мозолях,вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях пшеницю сіють золотисту.
А, можливо, і серед нас хтось обере цю почесну професію

Ким бути?

Той хоче стати капітаном, той космонавтом хоче буть…

Я теж подумав: ким я стану, яку мені обрати путь?

Звичайно, лікарем би добре… Або артистом – слава й честь!

Чи прикордонником хоробрим? Професій безліч гарних є.

І я собі міркую так:

Потрібно лікувать хвороби, водить у космос кораблі,

Та я із роду хліборобів, І родовід мій од землі.

«Степ перейти – життя прожити» - то не такі прості слова,

«Життя» утворено від «жита», бо хліб усьому голова!

Раніш од сонечка устати, погладить колос на ходу!...

Ні, я, мабуть, не в космонавти – у хлібороби я піду!
В давнину, коли люди йшли працювати в поле, вони обов’язково брали з собою окраєць хліба. Завжди залишали трішки і приносили з поля дітям. Називався такий гостинець «хлібом від зайчика»

«Хліб від зайчика» В. Камінчук

Їздив заєць до млина, п’ять пудів змолов зерна.

Цілу ніч у хатці тихо випікала хліб зайчиха.

Рано-вранці у хустинці понесли зайці гостинці

Пташеняткам і звіряткам, хлопченятам і дівчаткам.

Аж хрумтять окрайчики… Добрий хліб від зайчика.
Ось він, хлібчик духовитий, з хрустом кірочки смачним.

Ось він, теплий, мов налитий щедрим сонцем золотим.
Про хліб наш народ склав багато прислів’їв

Ведучи розмову про хліб, не можна не згадати й страшні сторінки історії, коли люди цілими сім’ями помирали від голоду. Саме в ці дні ми вшановуємо пам'ять померлих в роки страшного голодомору 1932 -1933 років. Це страшне слово – «голод». Від нього помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово «хліба, хоч трохи хліба». Матері божеволіли, бо не могли врятувати своїх дітей від смерті. Шматок хліба коштував життя. І зараз кожен, хто пережив ці страшні часи, не кине й крихти на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи. Мабуть у кожній сім’ї є свідки тих страшних подій Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, хто помер від голоду в ті страшні роки.

Хвилина мовчання.

На скибку хліба я дивлюсь, рум’яну, білу, запашну.

На скибку хліба я молюсь, до неї руку простягну.

Молюсь за тих, хто скибки тої, не дочекавсь, заснув навік

Зими холодної , лихої в той чорний тридцять третій рік.

Молюсь за нас, дорослі й діти, щоб ми не знали бід отих.

Нехай поняття «хліб», «життя» і «жито» завжди належать до святих.
І кожен день, і кожну мить дай, Боже хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить, щоб не були безумні.
Молись до хліба, не кидай, хай хліб спасінням буде.

Бо не черствіє хліб святий, черствіють тільки люди.

А чи завжди ми ставимося до хліба дбайливо? Скільки незібраних колосків залишається лежати у полі! Підраховано, що якщо на кожному кв. м. хлібного поля залишається один колосок, то хлібороб на кожному гектарі не дорахується пуда зерна. А скільки це кілограмів?

А якщо кожен із нас протягом року шматочками викине хоч 2 кг хліба, то у всій країні це вже буде 90 тисяч тон. Подумайте, скільки людей працювало даремно, якщо ви так будете ставитися до хліба?

Шануйте хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти.

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.
Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.
Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її,

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим,

І завжди буде хліб на вашому столі!
Золотими хлібами дзвенить українська земля,

Молодими садами квітує широке роздолля.

Я стою на кургані, милуюсь красою здаля,

І співає моя хліборобська окрилена доля.
Споконвіку цю землю батьки і діди берегли,

Рятували її від негоди та злого заброди.

Білу хату, червону калину, луги, береги –

Все у спадок мені заподіяно з роду до роду.
І зелені вітрила оцих величавих тополь,

І джерельні криниці – такі вони рідні до болю,

Є на світі багато високих покликань і доль,

А мені дорога хліборобська окрилена доля.
Щедро ниву засію, зберу життєдайні плоди,

Для нового врожаю догляну зерно і машини.

І гостей запрошу на хліб-сіль, на гречані меди,

Я – господар землі, я господар своєї країни!
Так хай же щедро наливає соком

І колоситься злотистий сніп.

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник хліб!
Друже, ти тримаєш у руці хліб – то найдорожчий скарб. Живи так, щоб твій хліб завжди був справедливий і чистий. До хліба ж стався так, щоб і для твоїх дітей, і правнуків він завжди залишався прекрасним символом, створеним для нас природою, людиною і наукою. Запам’ятай: у хлібі душа твоєї рідної землі, доля багатьох людей , їх невтомна праця. Ніколи не стався до хліба цинічно, байдуже. Хай у вашій хаті завжди пахне хлібом та ще й пирогами.

Пісня «На добро».