asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5

  1. ЗАВДАННЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ

Сучасна методика ознайомлення дошкільників з природою вва­жає природу важливим фактором всебічного розвитку, а тому про­цес ознайомлення дошкільників з природою спрямовує на здійснен­ня розумового, морального, естетичного і фізичного виховання до­шкільників.

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ

У процесі ознайомлення дошкільників з природою повинні ви­рішуватися такі завдання розумового виховання:

1. Формування у дітей системи реалістичних уявлень про при­роду і на цій основі перших елементів матеріалістичного світоро­зуміння.

2. Розвиток мислення і мови.

3. Сенсорне виховання.

4. Розвиток пізнавальних інтересів і спостережливості. Одним з найважливіших завдань ознайомлення з природою є

формування системи реалістичних знань про природу. Знання ві­діграють вирішальну роль у формуванні особистості, її розвитку, ставленні до навколишнього середовища. Тому вирішення цього завдання повинно розглядатися як центральне, від якого залежить реалізація інших завдань, таких, як розвиток мислення і мови, еко­логічне виховання тощо.

У дошкільному віці, відповідно до програми дитячого садка, у дітей формуються різноманітні знання про природу: явища не­живої природи, рослинний і тваринний світ, працю людей у при­роді. Сучасні дослідження (П. Я. Гальперіна, В. О. Давидова, С. М. Ніколаєвої, К. Є. Фабрі, І. О. Хайдурової, Є. Ф. Терентьєвої) свідчать про те, що найбільший ефект у розвитку дітей досягається під час формування системних знань. Ще К. Д. Ушинський зазна­чав, що розум — це добре організована система знань.

Системні знання — це знання, об'єднані навколо центральної залежності в природі. Такою глобальною залежністю у природі є залежність організмів від умов існування. В багатьох випадках у природі вона виявляється так, що доступна безпосередньому спри­йманню дітей. Наприклад, неполита рослина втрачає тургор, ли­стки її в'януть. Пристосованість організмів до певного середовища пов'язана з задоволенням їхніх найважливіших життєвих потреб у повітрі, світлі, воді, поживних речовинах і є їхньою невід'ємною властивістю, потрібною передумовою збереження життя. Взаємозв'язок тварин із середовищем має певну варіативність. Для до­шкільників важливо дати загальну картину пристосувань тварини до умов навколишнього середовища, розкрити основні, суттєві і разом з тим яскраво виражені пристосування тварини у зовнішній будові (форма тіла, покрив, характер кінцівок тощо), у способі життя (пересування, живлення, захист і т. ін.).

Оволодіння систематизованими знаннями, як показують дослі­дження,— це встановлення об'єктивних зв'язків між предметами і явищами навколишнього світу, серед яких провідними є причин-но-наслідкові зв'язки. Саме встановлення таких зв'язків характе­ризує рівень дитячого мислення.

Проведені дослідження доводять, що формування систематизо­ваних знань відповідає внутрішнім потребам дошкільників. Ще І. М. Сєченов відзначав, що дитина у 3—4 роки знає властивості багатьох предметів, багато що правильно класифікує і навіть тлу­мачить деякі явища в тому самому напрямку, які у дорослих но­сять назву причинних зв'язків. Ці ж тенденції були помічені Л. С. Виготським, який відзначав, що діти дошкільного віку, як показують дослідження, самі будують теорії про походження тва­рин, про народження дітей і т. ін. А це означає, що у дошкільників є тенденція не тільки зрозуміти окремі факти, але й встановити де­які узагальнення. Ця тенденція в розвитку дітей повинна бути ви­користана у процесі навчання і визначати основний шлях, за яким має будуватися в певній системі програма від першого до остан­нього року.

Психолого-педагогічні дослідження показали, що дошкільники можуть розуміти причини деяких простих явищ і здатні до елемен­тарних логічних суджень в тому випадку, коли перед ними постав­лене цікаве і зрозуміле завдання і вони можуть спиратися на спо­стереження яскравих проявів залежності або можуть пізнати її в процесі активної практичної діяльності.

Формування систематизованих знань повинно здійснюватися на основі нагромадження конкретних реалістичних знань у про­цесі спостережень у природі, праці, в дослідах, іграх. В усіх до­слідженнях, присвячених питанням узагальнень, підкреслюється залежність успішності узагальнень від обсягу і характеру кон­кретних фактичних знань. Отже, формування систематизованих узагальнених знань вимагає ознайомлення дітей з багатоманітністю природних явищ, нагромадження фонду знань про часткові, зо­внішні якості і зв'язки і залежності, що сприятиме досягненню дітьми відповідного рівня розумового розвитку.

На основі засвоєння дітьми знань здійснюється формування перших елементів світорозуміння. Сучасний етап розвитку суспільства, який характеризується плюралізмом, передбачає, що кожна людина може дотримуватися різних поглядів на навколишній світ, однак матеріалістичне розуміння світу є найбільш науковим, а то­му у процесі ознайомлення дітей з природою слід використовувати можливості для формування перших елементів матеріалістичного світорозуміння. Діалектико-матеріалістичне світорозуміння перед­бачає розуміння природи такою, якою вона є, без різних сторон­ніх домішок, розглядає її у процесі руху, безперервного розвитку, у взаємозв'язках і залежностях.

Питання формування перших елементів діалектико-матеріадіс-тичного світорозуміння у дошкільників досліджувалося Т. О. Ко­вальчук, П. О. Юсуповою. У процесі ознайомлення з природою є можливості для формування таких елементів діалектико-матеріа-лістичного розуміння природи, як матеріальність явищ природи, рух у природі і його прояви у зв'язках і залежностях, багатоманіт­ність і єдність у природі, вплив людини на природу. Вся робота по формуванню у дошкільників перших елементів матеріалістичного розуміння природи повинна грунтуватися на розвитку реалістич­них уявлень про доступні для них об'єкти, явища природи, а тому основними методами її здійснення є спостереження, праця, до­сліди.

Завдання вихователя — показувати і пояснювати дітям природу такою, якою вона є, щоб поступове нагромадження фактів під­водило їх до того, що причини всіх явищ у природі лежать у ній самій. Так, поява з-під снігу проліска, виліт гарного метелика кро­пив'янки в теплий березневий день не викличе у дітей неправильної думки про те, що вони «нізвідки взялися», якщо вихователь озна­йомить дітей з тим, що у ранньовесняних квітах поживні речовини ще з літа відкладаються у цибулинках, кореневищах, бульбочках, внаслідок чого вони рано зацвітають. Про те, як готуються до зими і перезимовують комахи, діти дізнаються із спостережень, оглядаю­чи кору дерев, листя, гілки — місця зимівлі комах, їх яєць та ли­чинок. Знання, здобуті дітьми під час спостережень і доповнені розповідями вихователя, допоможуть їм переконатися у природ­ності цих явищ.

Багатий матеріал для формування уявлень про рух у природі дають спостереження за сезонними змінами, в процесі яких на числених фактах діти переконуються у зв'язках і залежностях, що існують між явищами в природі. Наприклад, восени сонце менше зігріває землю, стає прохолодніше, немає умов для розвитку рос­лин, тому листя жовкне, опадає. Зі зникненням квітучих рослин зникають комахи, що живляться ними. Зменшення чисельності ко­мах є причиною відльоту багатьох птахів.

Ознайомлення дітей з об'єктами природи дає змогу показати багатоманітність і єдність у природі. Наприклад, у процесі озна­йомлення з овочевими рослинами діти дізнаються про їхню будову і одночасно про те, що всі рослини відрізняються між собою, окре­мі їхні органи також різко відмінні, наприклад, веретеноподібний коренеплід у моркви, ріпоподібний у буряка і мичкувате коріння у цибулі.

Дошкільників цікавить роль людини у природі, яку вони, як правило, перебільшують. У дослідженні Т. О. Ковальчук старшим дошкільникам пропонувалося відповісти на питання: чи може лю­дина зробити так, щоб на ялинці росли вишні? Вісімдесят процен­тів дітей відповіли, що може. Отже, завдання вихователя полягає в тому, щоб на доступних дітям фактах показати перетворюючу си­лу людини (порівняти плоди диких яблунь, груш з культурними), але одночасно підкреслити, що людина не все може зробити, бо існують закони природи, які треба знати і не порушувати.

Своєрідність роботи з дошкільниками зв'язана з їхньою схиль­ністю до антропоморфізму (перенесення властивих людині рис, особливостей на сили природи, рослини, тварин), що формується під впливом казок, розповідей дорослих, які переносять світ своїх відчуттів, суджень на поведінку тварин. У молодшому дошкільно­му віці цю особливість світосприйняття треба використовувати для виховання гуманних почуттів, співчуття, поступово формуючи у ді­тей реалістичні знання про природні об'єкти, виховуючи розумне ставлення до них.

Рівень сформованості у старших дошкільників перших елемен­тів діалектико-матеріалістичного розуміння природи, за даними Т. О. Ковальчук, можна визначити за такими критеріями: наявніс­тю у дітей знань про окремі предмети та явища природи (ступінь повноти, точності, наукової вірогідності); умінням бачити взаємо­зв'язки і залежності (насамперед причинно-наслідкового характе­ру) між відомими об'єктами та явищами; умінням висловлювати обгрунтовані й правильні судження з приводу встановленого взає­мозв'язку з використанням раніше набутих знань.

Розвиток мислення і мови в процесі ознайомлення з природою є одним з важливих завдань. Природа є частиною навколишнього світу, з яким дитина щоденно спілкується і взаємодіє. Вона дає багатий матеріал для розвитку мислення і мови. Враховуючи, що в холодну пору року діти проводять на прогулянці не менше 4 год, а в теплу, саме у період розквіту природи, вони майже весь час перебувають на природі, є змога максимально використати при­родне оточення для розвитку мови дошкільників.

Багатство природи, її різноманітність, діяльність дітей у природі створюють умови для розвитку словника дітей. Він поповнює­ться не тільки іменниками — назвами найбільш поширених рослин, тварин, частин їхнього тіла, але й великою кількістю дієслів, що передають різноманітні способи руху (стрибають, повзають, пла­вають і т. ін.). Ще більш цінне те, що в процесі ознайомлення з природою є чудові можливості для введення у словник дітей при­кметників, які надають мові барвистості, образності. Наприклад, лише визначаючи з дітьми стан неба, можна використати такі прикметники: високе, прозоре, голубе, синє, чисте, умите, привітне, низьке, сіре, похмуре, непривітне. Не менше можливостей для вве­дення у словник прикметників під час розглядання з дітьми рос­лин, тварин. Надзвичайно цінним є те, що введення нових слів у словник відбувається в процесі безпосереднього контакту дітей з тими чи іншими об'єктами природи, коли, за влучним висловом фі­зіолога М. І. Красноярського, слово сідає на предмет, забезпечую­чи тісний зв'язок між першою і другою сигнальними системами.

Сприятливі можливості у процесі ознайомлення з природою створюються і для вирішення інших завдань розвитку мови: фор­мування розмовної мови, навчання розповіді тощо, адже в процесі спостережень, праці, ігор діти обмінюються думками, спілкуючись між собою. Результати спостережень досить часто оформляються як розповідь про те, що діти бачили цікавого, їх знайомлять з ди­тячою природознавчою літературою.

Проблеми розвитку словника, зв'язної мови в процесі ознайом­лення дошкільників з природою досліджувалися В. І. Коник, II. Ф. Виноградовою, які довели високу ефективність використання природи для розвитку мови дітей.

У єдності з мовою розвивається мислення дітей. Вони не лише пізнають зовнішні властивості об'єктів природи, але й встановлю­ють найпростіші зв'язки, залежності, причини змін. Треба від-начити, що робота по ознайомленню з природою, як ніякий інший розділ програми дитячого садка, відкриває великі можливості для пі.ого, оскільки в природі ці зв'язки виявляються досить яскраво, Наочно і доступні розумінню дітей. Керівна роль вихователя при пі.ому полягає у тому, щоб на доступних дитячому розумінню фак-і ч підвести їх до встановлення зв'язків у природі. Наприклад, формуючи уявлення про роль світла у житті рослин, вихователь юнструє пророщену у підвалі цибулину з блідим, покрученим Листям. Пропонує дітям порівняти цю цибулину з цибулиною, ви­їм-пісною на вікні, і сказати, чого ж не вистачало цій цибулині підвалі. Створюючи потрібні умови для рослини, діти перекону-■і, що під впливом світла її листя стає зеленим, таким, як у І \мі, яку вирощували на вікні. Щоб закріпити і узагальнити цей зв'язок, вихователь на прогулянці показує дітям дерева, що ростуть близько одне від одного, і запитує, чому гілки з того боку, куди сонце не потрапляє, менші, вони рідкі і листя на них мало. Так поступово у дітей формуються узагальнені уявлення про най­більш важливі залежності у природі.

У процесі ознайомлення з природою здійснюється розвиток ро­зумових операцій — аналізу, порівняння, синтезу, які надзвичайно важливі для розвитку дітей і підготовки їх до школи. Нагрома­дження уявлень дітей про різноманітність тварин, рослин дає змо­гу формувати у них поняття про свійських і диких тварин, культур­ні і дикорослі рослини, овочі і фрукти тощо.

Здійсненню сенсорного виховання, як необхідній умові розумо­вого розвитку дітей, завжди приділялася велика увага у дошкіль­ній педагогіці. Це зумовлено тим, що від якості функціонування аналізаторів залежить якість тих уявлень, які формуються у мозку дитини. Прийнята нашою дошкільною педагогікою концепція здійс­нення сенсорного виховання на основі широкого ознайомлення ді­тей з навколишнім середовищем (на відміну від штучної системи сенсорного виховання М. Монтессорі) зумовлює велику роль при­роди у вихованні. Багатство барв, кольорів, запахів, звуків у при­роді створює необмежений простір для сенсорного виховання ді­тей. Навчаючи дітей визначати кольори квіток, відтінки зелені, колір неба, вихователь сприяє розвиткові зорового аналізатора, формує уявлення про кольори, їхнє гармонійне поєднання.

Під час ознайомлення з природою є велика змога для розвитку дотикового аналізатора. Розрізняння і порівняння гладенької і зморшкуватої горошини, м'якого молодого листка і цупкішого старого, гладенького листка бегонії зазждиквітучої і покритого волосинками листка бегонії рекс сприяють розвиткові здатності більш точно розрізняти предмети на дотик.

Спостереження у природі цінні для розвитку у дітей уміння розрізняти форму, величину, напрямки. Розглядаючи кімнатні рос­лини, вихователь зазначає, що у пеларгонії зональної листя кругле, по краях вирізане маленькими півкругами, у клівії листя довге, вузьке, на кінці загострене. Збираючи з малюками восени листоч­ки, вихователь пропонує знайти великі і маленькі. Виділення ха­рактерних ознак в умовах варіювання типової форми, сприяє роз­виткові обстежувальних дій, кращому засвоєнню суспільно вироб­лених еталонів.

Природа багата звуками, запахами. Навчаючи дітей прислуха­тися до шуму вітру, дзижчання бджоли, співу птахів, вдихати аро­мат квітучих квітів, своєрідні пахощі овочевих рослин, вихователь наповнює дітей чуттєвими образами, розвиває слухову увагу, на­вчає розрізняти звуки, запахи.

У дослідженні Є. І. Корзакової влучно вказується на те, що тільки в процесі спілкування з природою можна сформувати уявлення про деякі властивості об'єктів, виконати обстежувальні дії, наприклад визначення стану грунту.

Важливим завданням розумового виховання в процесі озна­йомлення з природою є розвиток пізнавальних інтересів і спосте­режливості.

Сучасний етап розвитку нашого суспільства висуває досить ви­сокі вимоги до творчого потенціалу особистості. А така особистість характеризується високим рівнем розвитку пізнавальних інтересів. Психологічні дослідження свідчать про винятково важливе значен­ня розвитку пізнавальних інтересів у підготовці дітей до школи. Пізнавальні інтереси розглядаються ними як важливий і гуман­ний мотив навчальної діяльності: дитина повинна навчатися тому, що їй цікаво дізнаватися про різноманітні явища природи і су­спільного життя, а не тому, що цього вимагають дорослі. Дослі­дження Л. С. СлавІної, Н. Г. Морозової та інших доводять, що основна причина неуспішності дітей у перших класах школи — не­достатній розвиток пізнавальних інтересів. З проблеми розвитку пізнавальних інтересів у процесі ознайомлення дошкільників з при­родою проведено ряд досліджень: Л. Ф. Захаревич, Н. К. Постни-ковою, Л. В. Маневцовою, Т. А. Куликовою.

Дослідники виходили з того, що пізнавальні інтереси форму-ються на основі вродженого рефлексу «що таке?», який у дітей іііінвляється не однаковою мірою. Якщо цілеспрямовано не розви-вати пізнавальний інтерес, то він згасає. Звідси особливо великого чіачення набуває його розвиток у ранньому віці. Без цього немож­ливо повністю використати потенційні можливості дітей дошкіль­ного віку.

Дослідження доводять, що рушійною силою у розвитку пізна-і і.іьпих інтересів у дітей є знання. Чим більше дитина знає, тим більше вона хоче знати. Важливе значення має новизна знань. Якщо це не враховується, пізнавальні потреби згасають, діти втра­ті.і ють інтерес до знань, а педагогу доводиться користуватися Кі 'міняттях штучними прийомами активізації пізнавальної діяль-.....ті.

< )собливе значення у розвитку пізнавальних інтересів, як пока-і пі дослідження, мають такі знання, які розкривають зв'язки і за­їк юті між природними об'єктами, доступні безпосередньому 11 і ми'їманню дітей. І нарешті важлива роль відводиться пошуковій - і п,пості дошкільників, у процесі якої через безпосереднє сприймання надзвичайно переконливо діти пізнають зв'язки і залеж­ності у природі.

Слід відмітити, що інтерес дослідників до проблеми розвитку пізнавальних інтересів саме у процесі ознайомлення дошкільників з природою не є випадковим. Природа надає для цього необмежені можливості. Різноманітність видів рослин, тварин, зміни в проце­сі їхнього росту і розвитку, пристосування до умов середовища — ось те, що може щоденно забезпечувати надходження нової інфор­мації, сприяти формуванню пізнавальної активності дітей.

Одним із завдань розумового виховання в процесі ознайомлен­ня з природою є розвиток у дітей спостережливості — сукупності особистих якостей і здібностей людини, які, з одного бок}', перед­бачають уміння бачити предмети і явища в усьому багатстві їхніх характерних ознак, а з другого — виділяти суттєві ознаки і зв'яз­ки, правильно розпізнавати типові риси у явищах, швидко орієнту­ватися в ситуації. Ця якість важлива для всіх етапів розвитку осо­бистості.

Дослідження питань розвитку спостережень у дошкільному ві­ці були проведені Г. К. Матвєєвою, П. Г. Саморуковою, Г. І. Васи­льєвою, Н. І. Вєтровою. Автори досліджень зазначають, що спо­стережливість, як якість особистості, не формується спонтанно. Потрібна цілеспрямована і систематична робота з формування у дітей діяльності спостереження і спостережливості. Вихователю потрібно володіти арсеналом прийомів, які забезпечують резуль­тативність цієї роботи. Забезпечуючи живий контакт з природою, спостереження сприяють формуванню реалістичних уявлень, роз­виткові мови, мислення, сенсорних процесів, допитливості, доброму ставленню до природних об'єктів, що позитивно впливає на загаль­ний розвиток дітей.





следующая страница >>