asyan.org
добавить свой файл
1
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Акредитив — договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Актив — будь-який об’єкт бухгалтерського обліку, право контролю якого закріплене за банком, який відповідає хоча б одній з таких вимог: 1) дає дохід банківській установі; 2) може бути обмінений на інший об’єкт, який, у свою чергу, даватиме дохід банківській установі. Загальна сума активів — це сума активів усіх категорій мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Активи високоліквідні — кошти в касі, у НБУ та в інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.

Активи робочікошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають дохід банку.

Активні операції банків — фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходу. До активних операцій банку належать надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Акціонерний капітал — сплачена частка основного капіталу, вкладеного у банк в обмін на вимогу щодо частини у будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів.

Акція — це вид цінного папера без установленого строку обігу, який підтверджує участь її власника у формуванні статутного капіталу акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні акціонерним товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і право участі в розподілі майна в разі його ліквідації.

Аналіз діяльності банків — це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або банківської системи в цілому.
Валютна позиція банку — співвідношення (різниця) між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті.

Валютна позиція відкрита — сума активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція несе додатковий ризик у разі зміни валютного курсу.

Валютна позиція відкрита довга — сума активів та позабалансових вимог перевищує суму балансових та позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат у разі підвищення курсу національної валюти щодо іноземної валюти.

Валютна позиція відкрита коротка — сума балансових та позабалансових зобов’язань перевищує суму активів і позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат у разі підвищення курсу іноземної валюти щодо національної валюти.

Валютна позиція закрита — сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті.

Валютний курс — співвідношення між грошовими одиницями різних країн.

Вексель — цінний папір, який свідчить про грошове зобов’язання боржника (векселедавця), за яким потрібно сплатити в установлений строк і в певному порядку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Великий кредит — сукупний розмір кредитів (у тому числі міжбанківських), з урахуванням векселів та 100 % сум позабалансових вимог (гарантії, поручительства), що рахуються у банку за одним позичальником (контрагентом) або групою споріднених позичальників, що перевищує 10 % капіталу банку.

Витрати банку — це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу чи зменшення активів або збільшення заборгованості, що призводять до зменшення власного капіталу, крім тих, що пов’язані з розподілом частки доходу між власниками капіталу.

Власний капітал банку — сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.
Депозит — це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату.

Дивіденд — частка прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді акцій, що їм належать.

Дивіденд — частка прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді доходу відповідно до кількості та видів акцій, що їм належать.

Достатність капіталу — спроможність банку захистити кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Доходи банку — збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять до збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов’язань, або зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів.
Забезпечення кредиту — засіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.

Зареєстрований статутний капітал — це сума статутного капіталу, яка зареєстрована в регіональному управлінні Національного банку. Вона може бути більшою за номінальний статутний капітал.

Застава — засіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами терміни.

Зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому в лізинг.

Зобов’язання — вимоги до активів банківської установи, що становлять її зобов’язання сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У процесі ведення обліку та складання звітності до зобов’язань також включаються кредиторська заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.
Інвестиції — довгострокове вкладення капіталу в грошовій, матеріальній й нематеріальний формах в об’єкти підприємницької діяльності чи фінансові інструменти з метою одержання прибутку або забезпечення зростання капіталу.

Інвестиції до асоційованих осіб — акції інших суб’єктів господарської діяльності, що належать банківській установі, у разі, якщо їй належить не менше ніж 20 % від загальної суми статутного капіталу цього суб’єкта.

Інвестиційна політика — частина стратегії розвитку банку, що полягає у виборі та реалізації найефективніших форм вкладення капіталу з метою формування інвестиційного прибутку. Виділяють такі види інвестиційної політики: агресивний; компромісний; консервативний.

Інвестиційна якість цінних паперів — загальна характеристика окремих видів цінних паперів з огляду їх дохідності, ліквідності та ризику.

Інвестиційний портфель банку — сукупність цінних паперів, придбаних банком через активні операції з метою отримання прибутків. До складу цього портфеля входять: усі боргові цінні папери (векселі, облігації, сертифікати та ін.), що перебувають у власності банківської установи, якщо їй належить менше ніж 20 % від загальної суми статутного капіталу суб’єкта господарської діяльності.

Інсайдер — споріднена щодо банку особа. У переважній більшості це акціонер корпорації, котрий має доступ до інформації, що невідома широкому колу осіб, але суттєво впливає на акції даного акціонерного товариства.
Капітал — різниця між загальними сумами активів та зобов’язань банку. Капітал банку відображається в 5-му класі Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках.

Касовий оборот — це обсяг видач та надходжень готівкових коштів, що проходять через касу комерційного банку.

Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних щодо повернення. Кредитний портфель не включає в себе відсотки нараховані, але ще не сплачені, непрофінансовані, зобов’язання видати кредит, кредитні лінії, які ще не використані, гарантії та акредитиви, оперативний лізинг.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу, відсотків за ним.

Кредиторська заборгованість — це зобов’язання банку здійснити оплату на користь інших осіб (фізичних та юридичних), які виникають у процесі взаємовідносин із банком.
Лізинг — вид довгострокової оренди засобів виробництва, яка передбачає можливість подальшого продажу за встановленою ціною з урахуванням сум, виплачених за оренду.

Ліквідність банку — здатність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою виконання своїх зобов’язань.

Ліміт кредитування — загальна сума коштів, яку банк може надати своєму банку-партнеру у вигляді кредиту без забезпечення.
Маржа — різниця між собівартістю і ціною продажу.

Метод економічного аналізу — науково обґрунтована система теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони.
Номінальний (або мінімальний) капітал — це сума статутного капіталу, яка необхідна для отримання ліцензії на існування банку.
Об’єкт дослідження — конкретні банківські установи, їх філії або підрозділи.

Облігація — вид цінного папера (боргового зобов’язання), за яким його власнику виплачується щорічний дохід, розмір якого наперед обумовлено у вигляді визначеного процента до номінальної вартості облігації (на відміну від акції, величина за якою залежить від загальної прибутковості підприємства).

Оголошений капітал — номінальний або початковий заявлений статутний капітал, збільшений на будь-яку суму.

Пайовий лізинг — здійснення лізингових операцій відбувається за участі суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть учать у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти.

Підкріплення каси банку — захід, спрямований на придбання готівки в інших банків для забезпечення всіх строкових виплат.

Платоспроможність банку — здатність банку в певні терміни та сповна виконувати свої зобов’язання.

Портфельні інвестиції, якими є цінні папери, — високоліквідний вид фінансових інвестицій, що легко реалізується, але є більш ризикованим. Вони вільно котируються на ринку цінних паперів. Портфельну форму інвестування банки, як правило, використовують як спосіб тимчасового розміщення вільного банківського капіталу.

Предмет дослідження — це сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розрахунково-касове обслуговування, операції з цінними паперами).

Прибутковість — коефіцієнт співвідношення суми прибутку (балансового або чистого) і сумарного значення відповідного показника. Показує здатність банку створювати прибуток і здійснювати рентабельну діяльність. Рівень прибутковості у процентах виражається системою коефіцієнтів рентабельності, основними з яких є рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, рентабельність інвестицій, рентабельність доходу.

Прибуток — перевищення доходів над витратами.

Прогнозний розрахунок касових оборотів банку — розрахунок очікуваних сум надходжень і видач готівки через банківські установи.

Прямі фінансові інвестиції — вкладення коштів у діяльність інших підприємств, організацій і установ на довгостроковій основі.
Резерви — невикористані можливості, упущена вигода від зниження ефективності фінансово-господарської діяльності комерційного банку, посилення впливу факторів, що сприяють підвищенню цієї ефективності, та усунення негативного впливу інших факторів.

Резервні фонди — фонди грошових знаків (банкноти і монети), з яких вони випускаються в обіг або до яких вони зараховуються після вилучення з обігу.

Рейтинг — установлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.

Рейтинг бальний — присвоєння місця банку за комплексною оцінкою показників, що записана сумою балів.

Рейтинг індексний — присвоєння місця банку за рівнем комбінованого індексу, що враховує ризики окремих оцінюваних показників.

Рейтинг номерний — присвоєння місця банку за кожним з оцінюваних об’ємних показників.

Рейтинг об’ємних показників — призначений для оцінки масштабів діяльності окремих банків та розвитку банківської системи країни.

Рейтинг якісних показників — спрямований на оцінку надійності, фінансової сталості та кредитоспроможності комерційного банку за системою показників-індикаторів.

Ризик — імовірність настання події, пов’язаної з можливими фінансовими втратами чи іншими негативними наслідками для діяльності банку.

Ризик втрати капіталу — найвищий рівень ризику, що називається катастрофічним, для якого показником є можливість втрати всіх власних активів унаслідок банкрутства.

Ризик інвестиційний — імовірність виникнення непередбачених фінансових втрат у разі невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Ризик країни — ризик втрат, що виникає у зв’язку з інвестуванням у країну залежно від нестабільної політичної ситуації, економічної кризи, обмежувальної політики держави щодо іноземних інвестицій.

Ризик ліквідності — ризик для укладача угоди, який полягає у тому, що контрагент не може виконати своїх зобов’язань через тимчасову відсутність цінних паперів (грошових засобів), незважаючи на те, що останній (контрагент) володіє активами.
Сплачений статутний капітал — сума статутного капіталу, за яким надійшла оплата від акціонерів.

Спред — різниця між кредитною та депозитною ставками процента.

Суб’єкти аналізу — можуть бути як комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві та центральні органи влади.
Управління — об’єктивний процес опосередковування систем, сутність якого полягає в забезпеченні їхньої цілісності, підтриманні заданого режиму діяльності і досягненні мети через обмін інформацією між керуючою і керованою підсистемами, каналами прямого і зворотного зв’язку.
Фактор — це активно діюча, рушійна сила будь-якого процесу або явища, яка викликає позитивні або негативні зміни у стані об’єкта управління.

Факторинг — це фінансова операція , яка полягає в тому, що підприємство-продавець поступається банку чи спеціалізованій фактор-компанії (факторинговій компанії) правом одержання грошових коштів за платіжними документами на поставлену продукцію. Під час проведення такої операції банк відшкодовує підприємству-продавцю основну частину боргу, справляючи певну комісійну плату, як правило, у відсотках, до суми платежу.

Фактор-компанія (факторингова компанія) — юридична особа (банк, компанія), яка здійснює факторингові операції.

Фінансова стабільність (стійкість) — характеристика фінансового стану банку (підприємства), яка забезпечується високою часткою власного капіталу у загальній сумі фінансових ресурсів та відсутністю яскраво виражених фінансових диспропорцій.

Фінансовий стан — це характеристика фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, здатності виконувати свої зобов’язання перед державою та іншими контрагентами.
Цінний папір — документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми обов’язкових реквізитів майнові права, здійснення або передання яких можливі тільки за його пред’явлення. Серед існуючих цінних паперів виділяють фондові та комерційні. До фондових відносять акції та облігації. До комерційних цінних паперів належать комерційні векселі, чеки, заставні свідоцтва та ін. Фондові цінні папери відрізняються від комерційних масовим характером емісії.