asyan.org
добавить свой файл
1
Ведучий 1. Відлітають гуси та лелеки. (2) (перший трек)

У краї заморські і далекі

Осінь тиха, Осінь золотава (3)

Вийшла, мов лисичка, на галяву.

Ведучий 2. Діти, так хто це всюди походив (4)

Листя все позолотив?

Діти. Осінь.

Ведучий 1. Так, це Осінь скрізь ходила (5)

Листя скрізь позолотила. А давайте ми її погукаємо.

Діти. (хором) Осінь! Осінь! Осінь! (6)

Тепла й гожа в намисті з шипшини прилинь на хвилину.

Осінь. Чую співи голосні. (7) (другий трек)

Може, сниться це мені?

Ведучий 2. Ні, не сниться, добра Осене. Ми тебе у гості просимо.

Осінь. А я була у лузі, маленькі мої друзі. (8)

Калину підв’язала та яблук назбирала…

Намисто у дубині синила із ожини. (9)

Ось я за сосною; ось і листя в’яне…

Осінь я… За мною йдуть густі тумани. (10)

Осінь я. Осоння листям засипаю.

Осінь… трави сонні долу нагинаю. (11)

Ранками імлиста, вдень – як позолота.

Обриваю листя – це – моя робота. (12)

Вірш «Осінь така мила» П. Тичина

Осінь така мила, осінь славна. (13)

Осінь матусі їсти несе:

борщик у горщику, кашка у жменьці,

скибка у пазусі, грушки в хвартушку.

Осінь така мила, осінь славна.

Ведучий 1. На гіллячках, на тоненьких, поки день ще не погас, (14)

Сироїжки та опеньки білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно, так їх сушить на сосні

І міркує: а нехай-но ще побудуть тут мені!

Ведучий 2. Поки дні іще хороші, поки є іще тепло,

А як випадуть пороші, заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі, сніг посиплеться з дубів,

Буде в мене у коморі ціла в’язочка грибів!

Але білочці не спиться. Дятел стукає: тук-тук!

Щоб не вкрала їх лисиця або хитрий бурундук.

Ведучий 1. Ходить осінь гаєм і звірят питає: (15)

Осінь. Що ви поробляєте, як про зиму дбаєте? (16)

Ведучий 2. Загойдалась гілка, обізвалась білка: (17)

Білка. Я збираю шишки і гриби, й горішки.

Ведучий 1.Обізвався їжачок: (18)

Їжачок. В мене шуба з голочок. Я носив суниці і грушки, й брусниці.

Ведучий 2. Рада Осінь.

Осінь. Добре, діти, ви у мене працьовиті.

Ведучий 1. Осене, бачиш, наші звірята про їжу взимку вже подбали. Але мають до тебе прохання.

Зайчик. Час уже зайчикам линяти. (19)

Час уже їм шубку міняти.

Сірим бути взимку не годиться,

Бо спіймає враз руда лисиця.

Ведучий 2. Ти, Осене, про зайчиків подбай

Та їх без білих шубок не лишай.

Осінь. Не турбуйтесь, зайчики-побігайчики.

Білі, білі, як сніжинки, будуть у вас кожушинки. А ти, що хочеш їжачок?

Їжачок. Стомився я, наполювався за ціле літо. (20)

Осінь. Отож, пора тобі спочити. Запаси добрі і поживні зробив на зиму ти.

А ти, ведмедику, що хочеш?

Ведмідь. По малину й мед ходив, ноги дуже натрудив. (21)

А тепер барліг збудую в ньому й я перезимую.

Гарні добрі і ясні бачитиму літні сни.

Осінь. Ну, а ти, хитруне Лисе, взимку що будеш робити? (22)

Лис. Я не буду сумувати, взимку буду полювати.

Осінь. Всім звірятам в поміч стала, ще й грибочків назбирала. (23)

Цілий кошик смакоти, будь обережним з ними ти.

Нумо, вряд шикуйсь гриби і кожен сам себе хвали. (24) (трек три)

Мухомор. Я мухомор, я мухомор, червоний, наче помідор. (25)

Кашкет цяцькований, розлогий, а сам стрункий і довгоногий.

Серед урочища грибного не знайдеш красеня такого.

Та я отруйний пам’ятай, мене побачиш – обминай.

Рижик. Я рижок, сурмлю в ріжок, корінець дірчастий, (26)

на мені капелюшок червоно-смугастий.

Не боюся я дощу, кожну краплиночку,

через себе пропущу, ніби через лієчку.

Опеньки. Ми опеньки, ніжки тоненькі. (27)

Шиї мов цівки, круглі голівки.

А як більші виростаєм – парасольки розкриваєм.

Лисички. Ми лисички, жовті личка, ростом зовсім невеличкі, (28)

не червиві, дуже чисті, не ховаємось у листі.

Хто на слід наш натрапляє, повен кошик назбирає.

Ростемо ж не поодинці, нас шукайте у низинці.

Сироїжка. Я сироїжка, біла ніжка, у різний колір чепурюсь. (29)

Така тендітна, така ніжна, у руки візьмеш - і кришусь.

Хоча кришусь, хоча тендітна, а, кажуть, дуже апетитна.

Хто куштував хоч раз мене, забачить в лісі – не мине.

Печериця. По нашому я печериця, а по-французьки – шампіньйон. (30)

Хоч куцонога, білолиця, але витримую фасон.

Засмажите мене в сметані, й куди тому боровику!

Мене шукайте нас вітанні у лісі, полі, у садку.

Боровик. Я гриб – боровик, маскуватися звик. (31)

Мусиш ліс обійти, щоб мене знайти.

А кому знайти удасться, знай, тому всміхнулось щастя,

Бо смачнішого нема між грибами усіма.

Хто не вміє нас шукати, тим адресу можу дати:

ми і в лісі, й на галяві, корінь білий, верх смаглявий.

Осінь. Тож прощавайте ліс, звірята, піду овочі збирати. (32)

Ось й до класу я зайшла, барви теплі розлила.

Діти. (хором) А що ти, Осене, принесла? (33)

Осінь. Принесла я вам пшениці.

Діти. Будуть гарні паляниці.

Осінь. Принесла вам гречки, діти.

Діти. Кашу будемо варити.

Осінь. Я на зиму назбирала і городини запас!

Діти. Буде борщ смачний у нас!

Осінь. А як піде дощ із неба?

Діти. Ой! Дощу не треба…

Осінь

  1. Листячко дубове, листячко кленове (34)

жовкне і спадає тихо із гілок.

Вітер позіхає, в кучу їх згортає

попід білу хату та на моріжок.

  1. Айстри похилились, ніби потомились,

сонечка немає,- спатоньки пора!

А красольки в’ялі до землі припали,

наче під листочком вогник догоря.

Осінь. Гарно співаєте малята? (четвертий трек)

А чи знаєте багато віршиків та приказок, прислів’їв та загадок.

  1. Листопад – не лютий, проте спитає, чи вдягнений, чи взутий. (35)

  2. Жовтень ходить по краю та виганяє птахів з гаю.

  3. Плаче жовтень холодними сльозами.

  4. З вересня листя на дереві не тримається.

  5. У вересневий час сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, холодніє, гуде та ще й згори йде.

  6. Якщо до середини жовтня з беріз не осипалося листя, сніг ляже пізно.

  7. У листопаді голо в саду.

  8. Листопад зимі ворота відчиняє.

  9. Як листопад дерев не обтрусить,довга зима бути мусить.

  10. Осінь – наша мати і жебрака нагодує. (36)

  11. Восени ложка води, а цебер грязі.

  12. Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде рання.

  13. У листопаді сонця, як у старої баби чепуріння.

  14. Листопадовий день, що заячий хвіст.

  15. Листопад – вересню онук, жовтню – син, а зимі – рідний брат. (37)

  16. У листопаді світанок із сутінками в полудень зустрічаються.

  17. У листопаді зима саньми проїжджає.

  18. На Дмитра, 8 листопада, земля замерзла і дме колючий вітер – снігу до нового року не буде.

  19. На Параскеви, 10 листопада, сонячно – зима буде тепла і м’яка, якщо хмарно – наприкінці грудня вдарять морози.

Якщо добрий ти (38)

  1. Дощик босоніж по землі пробіг,

клени по плечах плескав.

Якщо день ясний – то лунає сміх,

а коли все навпаки – кепсько.

  1. Чуєш, як дзвенять в небі промінці –

сонячні ясні струни.

Якщо добрий ти – хороше усім,

а коли все навпаки – сумно.

  1. Кожному свою посмішку лиши,

радість – тим, кому тяжко.

Якщо заспівать – легко на душі,

а коли все навпаки – важко.

Осінь. Молодці! Молодці! А чи знаєте, малята, (трек пятий)

Що прийшла до вас на свято

Я разом із рідним братом. (39)

Ми принесли вам багато

Із садів, полів і грядок

Повний кошечок загадок.

Брата звати Урожай. Брате, в гості завітай!

Урожай. Я – Урожай добірний, багатий, щедрий, вірний,

Хто глядів мене все літо, - зимуватиме смачно і сито. (кланяється)

Піду садом-городом, привітаюсь з усім моїм родом.

А ви, діти, не лінуйтесь, до загадок приготуйтесь.

Урожай. Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (Морква) (40)

Морква 1. Я морквинка-Горпинка, люблю свою грядку.

Доглядала нас Яринка в доброму порядку:

Поливала й проривала, напувала й підживляла, -

Тим-то ми смачні вдалися, ніби сонцем налилися.

Морква 2. Ми морквинки невеличкі

І зелені у нас гички.

Дуже добре ми дозріли,

Бо на сонці гички гріли.

А хто п’є моркв’яні соки,

У того червоні щоки.

Урожай. Він довгастенький , зелений,

Заховався під листки.

А в середині у нього

Сплять малесенькі синки. (Огірок) (41)

Огірок. Ми зелені огірочки, кучеряві в нас листочки.

Стелимся низенько, збирайте нас швиденько.

Урожай. Гичка в гору, хвостик вниз, ціле літо гарно ріс.

А скажіть , він зветься як? Знаємо, так це ж (Буряк)

Червоний буряк. Ми червоні бурячки, в нас зелена гичка. (42)

Зварить з нас чудовий борщ дівчинка Марічка.

Цукровий буряк. А я буряк цукровий, корисний медовий. (43)

Цукор людям всім потрібний, а малятам – необхідний.

Урожай. Хто своє біленьке личко влітку закриває

І по двадцять хусточок на голівці має? (Капуста). (44)

Капуста. Я капуста біла, кругловида, спіла.

Качаниста, головиста, маю платтячок із триста.

Урожай. Жовтий, круглий, наче сонце, зазирає у віконце. (Соняшник) (45)

Соняшник. На сонечко я схожий і сонечко люблю,

До нього повертаю голівоньку свою.

Урожай. Хто ховає під кущі наші супи і борщі? (Картопля) (46)

Картопля. Ми веселі картоплини. Люблять їсти нас усі: і дорослі і малі.

Ми дуже корисні й потрібні. Для росту діток необхідні.

Урожай. А це хто тут уклався? Чи не спати він зібрався?

Бач, як боком в землю вгруз!.. Хто цей лежень? – То ж (Гарбуз) (47)

Гарбуз. Я гарбуз - жовтий бік і до сонечка я звик,

Я найкращий верхолаз. Заберусь на тин ураз.

Кашка з мене пречудова, вітамін ціла комора.

Якщо хочете здоровими зрости, то смакуйте кашкою малюки.

Ведучий 1. Ходить гарбуз по городу й питається свого роду: (48)

Гарбуз. Ой, чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?

Ведучий 2. Обізвалась жовта диня – гарбузова господиня: (49)

Диня. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

Ведучий 2. Обізвались огірочки – гарбузові сини й дочки: (50)

Огірочки. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

Ведучий 1. Обізвалася морквиця – гарбузовая сестриця: (51)

Морква. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

Ведучий 1. Обізвались бурячки – гарбузові своячки: (52)

Буряки. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

Ведучий 2. Обізвалась бараболя, а за нею і квасоля: (53)

Бараболя і квасоля. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

Ведучий 1. Обізвався старий біб: (54)

Біб. Я піддержав увесь рід!

Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

Ой, ти гарбузе перістий, із чим будем тебе їсти? (55)

Гарбуз. Миска пшона, шматок сала – от до мене вся приправа.

Діти співають пісню «Збирай урожай» (муз. А Філіпенка, сл. Т.Волгіної)

Збирай урожай (56)

  1. Ми корзиночки несем, дружно з піснею ідем.

Гей збирай урожай і на зиму запасай!

Гей, так, ти збирай і на зиму запасай!

  1. Кукурудзу ми зберем, спілих соняхів нарвем

і горох про запас – урожай хороший в нас.

Гей, так, про запас, урожай хороший в нас.

  1. Ти, пузатий кабачок, належав собі бочок,

не лінуйсь, час не гай і в корзиночку стрибай!

Гей, так, час не гай і в корзиночку стрибай!

Осінь. Розкажіть вірші про осінь. Дуже, дуже я вас прошу. (шостий трек)

Діти. (Розказують вірші) (57)

  1. Знов прийшла на землю осінь,

розпустила сиві коси.

А у неї в сивих косах

позаплутувались оси.

Позаплутувались оси

і бринять в її волоссі.

Дуже люблять осінь оси,

що бринять у сивих косах.

І мабуть, що через оси

Та й назвали осінь – осінь.

2.Осінь на узліссі фарби розливала

Пензликом легенько листя фарбувала.

Вже руда ліщина, пожовтіли клени,

В пурпурі осіннім тільки дуб зелений.

Утішає ясен: - Не сумуй за літом!

Геть усі діброви в золото одіто.

3.Ще недавно в небі синім (58)

пролітали журавлі.

А сьогодні в безгомінні

ходить осінь по землі.

І від краю і до краю,

від двора і до двора

золотого урожаю

знов до нас прийшла пора.

  1. Щедра осінь у комори

нагортає зерна гори,

насипає в козубки

груші, яблука, сливки.

Із баштану на машині

возить осінь спілі дині,

а з городу – огірки, моркву, ріпу, буряки.

  1. Звозить вересень в комори

Кавуни і помідори, (59)

спілих яблук, груш і слив

Цілі гори натрусив

І вантажить гарбузи на машини і вози…

Йде до гаю, де гриби

Виростають щодоби.

На чолі іскриться піт –

Сто турбот і сто робіт.

  1. Небеса прозорі, мов глибінь ріки.

Падають як зорі, з явора листки.

А над полем нитка дзвонить як струна.

Зажурилась квітка – чує сніг вона.



  1. Там, де було просо,

Вже лежить рілля, (60)

Ходить осінь боса по сухим полям.

Вітер в сад заскочив, щоки враз надув

І зірвав листочок в пізньому саду.

Закрутив над тином, мов не мав жалю,

І з розгону кинув просто на ріллю.

  1. Стоять осінні клени

У барвах золотих

І дивляться на мене, а я дивлюсь на них.

Ось листячко упало…

нагнувсь я до листка:

Він жовтий і трипалий, мов лапка гусака.

  1. Чорнобривці із куточка виглядають:

«Що це сталося з садочком? – (61)

всіх питають

Ще учора скрізь тут квіти розквітали…

А сьогодні де ж поділись? Чи пов’яли?

Нащо вкрило їх те листя із кленочка?

Дуже сумно нам без друзів у садочку».

  1. Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

дуб нахмурений стоїть

І береза над потоком стала наче золота.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта.

  1. У далекому лісі (62)

Осінь килим ткала,

На листок кленовий

Вербовий поклала.

  1. Ось калина над рікою:

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте –

Розцвітає, як вогні…

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько, і мені!

Гімнастичний етюд (танець)

  1. Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє «прощавай!», (63)

Літечко з собою кличуть, (трек сім)

Забирають в теплий край.

Ой, як жалко мені літа

І журавликів моїх.Та не буду я тужити,

Бо весною стріну їх!

  1. Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі.

Стали чорними кущі,

І дерева чорні стали,

Бо листочки всі опали.

Тільки дуб стоїть у листі

І калинонька в намисті.

  1. Уже і вересню кінець,

Настали дні холодні.

До нас, я чула, морозець

Прийде вночі сьогодні.

Впаде на луки, на гаї,

Побілить лист на вишні…

Погасить сонечка мої –

В саду жоржини пишні.

Та я морозцеві тому

Не дам жоржини стоптати:

На руки ніжно їх візьму

І понесу до хати! (64)

16. Шипшина важко віддає плоди.

Вона людей хапає за рукава.

Вона кричить: - Людино, підожди!

О, підожди, людино, будь ласкава!

Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!

Одна пташина так мене просила!

Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.

І просто осінь щоб була красива.

17.Хто в хустині червоненькій

Став у лісі, між дубів?

Може, дівчинка маленька

Назбирать прийшла грибів?

Ні, не дівчинка там стала,-

Горобина виростала.

Ту хустинку гаптувала щедра осінь золота!

18.Вітер, вітер пустотливий (65)

Залетів до нас у сад,

Обриває груші, сливи,

Трусить яблуні підряд.

І хустиночку в Марусі

На голівці розв’язав.

Свиснув дівчинці у вусі

І нічого не сказав.

Перебіг, упав у квіти,

На траві лишив сліди.

Неслухняний і сердитий,

Хто просив тебе сюди?

19. Осінь, осінь… Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє. (66)

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя.

Діти ті листки збирають,

У книжки їх закладають,

Наче човники, рікою

їх пускають за водою.

З них плетуть вінки барвисті -

Червонясті, золотисті.

20.Тихо листя стелиться у саду.

Золота метелиця на виду.

Золота метелиця замела

Всі стежки-доріженьки від села.

Озирнися, сонечко, хоч на мить –

Під ногами листячко аж дзвенить!

Ой розкішно й радісно на землі,

Як синички тінькають на гіллі!

Крізь вікно відчинене поміж нас

Стелить осінь золото прямо в клас.

21. Вітер-вітер-вітерець залетів під комірець, (67)

Комірець Миколи, як ішов до школи.

Вітер-вітер-вітерець,

жартівливий пустунець

Шапку збив на вуха і сміється, дмуха.

22. Вітер-вітер-вітерець

скинув з даху папірець

І полинув далі причепивсь до Галі.

Віє просто їй в лице,

не пита, чи любо це,

Смикає за стрічки кісок невеличких.

Хустку зняв із голови, крикнув Галі:

«Гей, лови!»

І подавсь до лісу вітерець-гульвіса .


23.Ой шумить холодний вітер,

аж гуде, (68)

Жовте листячко тріпоче, де-не-де,

А берізка гілочками вся тремтить:

«Ой, не рви ти, вітре, коси

хоч на мить!

Бо замерзну я без листя у снігу!»

Вітер листя обриває: «Гу-гу-гу!

Не замерзнеш ти під снігом, а заснеш,

А навесні свіжі коси заплетеш».

Гра – драматизація « Під грибком »

( Занавіска відкривається. «Діти-дерева» ( на головах маски дерев) сплять, ручки під голівкою. Під слова вірша виходить «сонечко» і імітує прання )

Вчитель. Вранці сонце хмарки прало (69)

Та викручувати стало:

( « Сонечко » ховається, з’являється « дощик » ).

Зашумів дощик веселий

По деревах та оселях.

І так сильно лопотів,

Що дерева розбудив. (« Дерева » прокидаються, потягаються).

Вчитель. У казковому лісочку (70)

Грибочки-братики ростуть.

На травичці у таночку

Хоровод вони ведуть. (Таночок грибочків і листочків. Двоє в кінці зникають, а один залишається з парасолькою.)

Хтось по лісу походжав, майже всі грибки зібрав. (71; 72)

А малесенький грибок у травичці причаївся, (73)

Мабуть, він один лишився. Підріс. І став, як теремок.

Якось застав Мурашку дощ. Що робити? Куди сховатись? (74)

Бачить стоїть великий гриб.

Мурашка. Який великий цей грибок! (75)

І схожий він на теремок.

Я під грибочком зараз стану, -

Мене там дощ і не дістане.

Вчитель. Заховалась Мурашка і радіє.

Дощ іде: крап-крап, крап-крап! Не кінчається ніяк.

Метелик теж під дощ попав. Зовсім він засумував, (76)

Бо до ниточки намок. Раптом бачить він – грибок!

Метелик. Який великий цей грибок!

І схожий він на теремок. (Бачить мурашку)

Ти Мурашко, тут одненька!

Ти впусти мене, рідненька.

Я на мокру курку схожа, -

Я злетіти вже не можу.

Мурашка. Бідолахо! Йди сюди,

Та ховайся від біди. (Лунає музика)

Вчитель. Дощ іде: крап-крап, крап-крап…

Не кінчається ніяк.

Мишеня під дощ попало, - (77)

Плакати, пищати стало. (Бігає, пищить).

Мишеня. Добре, що грибок попався!

Але хтось там вже сховався.

Пі-пі-пі! Може, впустите до себе?

Від дощу сховатись треба.

Мурашка і Метелик. Бідолахо! Йди сюди,

Та ховайся від біди. (Лунає мелодія).

Вчитель. Дощ іде: крап-крап, крап-крап! Не кінчається ніяк.

Гороб’ятко дім шукало, бо під шквал дощу попало. (78)

Крильця мокрі позлипали, - важкі крильця зовсім стали.

А тут – велетень грибок.

Горобчик. Цей грибок, як теремок!

Хтось там є? Допоможіть!

Швидше і мене впустіть.

Мурашка, Метелик, Мишка.

Трохи нам тут тіснувато,

Бо маленька наша хата.

Та нічого! Йди сюди, -

Ховайся швидше від біди. (Лунає музика). (тре девять)

Вчитель. Дощ іде: крап-крап, крап-крап! Не кінчається ніяк.

Під дощем стрибає Жабка і намокли в неї лапки. (79)

Глянь, попереду грибок, що стоїть, як теремок.

Жабка. О, грибок мені попався,

Певне, тут хтось заховався.

Мокра навкруги трава,

Заховайте мене, ква-ква!

Мурашка. Бідолахо, йди сюди (80)

Та ховайся від біди.

Вчитель. Дощ іде: крап-крап, крап-крап! Не кінчається ніяк.

Під дощем стрибає Зайчик, наш маленький побігайчик. (81)

І побачив він грибок, що стояв, як теремок.

Зайчик в хатку заглядає, потім тихо так питає. (Злякано оглядається, від когось йому треба заховатися).

Зайчик. Хто там є? Допоможіть! Лисиця вже сюди біжить.

Любі друзі, вибачайте, - ви мене скоріш сховайте.

В теремок мене впустіть, а Лисиці не кажіть.

Лисицю треба обхитрити і, як слід, її провчити,

Щоб не думала Лисиця, що вона вже тут – цариця!

Звірята. (разом). Трохи нам тут тіснувато,

Бо маленька наша хата.

Але ж в біду потрапив ти –

Раді ми допомогти.

Мурашка. Ти за нас скоріш ховайся.

Там сиди, не висувайся.

Горобчик. Знаєм Лисці, що сказати, -

Хай до лісу йде шукати. (Лунає мелодія).

Вчитель. А Лисиця дощу не боїться. (82)

Зайця шукає хитрюща Лисиця.

Бачить грибок і звіряток в куточку, -

Тремтять бідолахи малі в теремочку.

(Лисиця ходить шукає. Зухвало звертається до звіряток).

Лисиця. Чого ви тут сховалися?

Може мене злякалися?

Бідолахи бідні! Мені ви не потрібні!

Десь тут Зайчисько пробігав,

Він вам нічого не казав?

Мурашка. Стрибав Зайчисько з усіх ніг,

До лісу він мерщій побіг.

Лисиця. (хитро). Ні-ні! Я тут буду шукати,

Далеко не піду від хати.

Мурашка. Що ти мелеш? Схаменись!

Краще під кущем дивись!

Горобчик. Може, там він заховався…

Метелик, Мишеня. Нам він більш не попадався.

Лисиця. (ніби про себе). Цілий день все бігаю, -

Нема коли й присісти.

Зловлю я Зайця на обід!

Бо дуже хочу їсти. (Пошукала і пішла до лісу. Дощик перестав).

Вчитель. Лисиця Зайця довго ще шукала, (83)

Та зайця не знайшла і в ліс попрямувала.

Дощ перестав. Знов сонечко світить.

Звірята зраділи, стрибають, як діти.

Вдячна малеча грибку-теремку,

І дружно співають пісню дзвінку.

Навіть неприємність не засмутить нас (84)

  1. Зігріва сонце синь та яскраво світить.

Як же добре усім жити нам на світі!

А якщо промінь згас, хмари стали темні

навіть неприємність не засмутить нас.

  1. Дрібний дощик мрячить

з холодами в змові.

день новий збагатить

барви кольорові.

буде все у свій час – скаржитись даремно

навіть неприємність не засмутить нас.

  1. Я всміхаюсь завжди, маю добрий настрій,

не лякаюсь біди, нікому не заздрю.

А якщо в певний час

хтось втрачає чемність –

навіть неприємність не засмутить нас.

Осінь. Молодці, малята. Вами дуже рада. От і все (85)

Ведуча 1. Сказала осінь.

Осінь. Потрудилася і досить. Нелегкі вдалися дні.

Відпочить пора мені.

Вчитель. Все, що в серці мали (86)

Вам подарували.

За увагу вдячні. (87)

Вам кажем: (всі разом). До побачення. (Пригощання кашею з гагбуза)