asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5
Всесвітня поштова конвенція
 


{ Конвенцію затверджено Указом Президента N 564/2006 ( 564/2006 ) від 21.06.2006 }

 


Офіційний переклад
 

     Повноважні представники урядів країн - членів Союзу, які підписались нижче, на підставі статті 22.3 Статуту Всесвітнього поштового союзу ( 995_101 ), підписаного у Відні 10 липня 1964 р., за взаємною згодою та за умови дотримання положень статті 25.4 згаданого Статуту розробили у цій Конвенції правила, застосовні до міжнародної поштової служби.
 

Частина I
 

Загальні правила, застосовні до міжнародної поштової служби
 


Єдиний розділ
 


Загальні положення
 

Стаття 1
 

Визначення
 


     1. Для цілей Всесвітньої поштової конвенції зазначені нижче терміни мають значення, визначені нижче:
 

     1.1 універсальна поштова служба: забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на території країни-члена для всіх клієнтів за доступними цінами;
 

     1.2 закрита кореспонденція: мішок, що має ярлик, чи декілька мішків або інших ємностей, опломбованих пломбою чи без неї, які містять поштові відправлення;
 

     1.3 відкритий транзит: пересилання через країну-посередницю транзитом відправлень, кількість чи вага яких не є підставою для формування закритої кореспонденції для країни призначення;
 

     1.4 поштове відправлення: загальний термін, що стосується будь-якого предмета, який відправляється поштовими службами (поштовою службою доставки листів, службою поштових посилок, службою поштових переказів та ін.);
 

     1.5 кінцеві витрати: компенсація, яку поштова адміністрація відправлення повинна виплатити поштовій адміністрації призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням в країні призначення письмової кореспонденції;
 

     1.6 транзитні витрати: компенсація за послуги, надані перевізником в країні, через яку провозиться кореспонденція (поштова адміністрація, інша служба чи їхнє об'єднання), стосовно сухопутним, морським та (чи) повітряним транзитом кореспонденції;
 

     1.7 вхідний сухопутний тариф: компенсація, яку поштова адміністрація відправлення повинна сплатити поштовій адміністрації призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням посилок в країні призначення;
 

     1.8 транзитний сухопутний тариф: компенсація за послуги, надані перевізником в країні, через яку провозиться кореспонденція (поштова адміністрація, інша служба чи їхнє об'єднання), пов'язана з сухопутним, морським та (чи) повітряним транзитом посилок її територією;
 

     1.9 морський тариф: компенсація за послуги, надані перевізником (поштова адміністрація, інша служба чи їхнє об'єднання), який бере участь у перевезенні посилок морським шляхом.
 

Стаття 2
 

Призначення суб'єкта чи суб'єктів, відповідальних
за виконання зобов'язань, що випливають
з приєднання до Конвенції
 


     Країни-члени повинні повідомити в Міжнародне бюро протягом шести місяців після завершення Конгресу назву й адресу державного органу, що займається контролем поштової діяльності. Країни-члени повинні повідомити в Міжнародне бюро протягом шести місяців після завершення Конгресу також назву й адресу оператора чи операторів, які офіційно призначені для надання поштових послуг та виконання зобов'язань, що випливають із Актів Союзу, на своїй території. У період між Конгресами інформація про зміни у державних органах чи офіційно призначених операторів повинна у стислі терміни надсилатись до Міжнародного бюро.
 

Стаття 3
 

Всесвітня поштова служба
 


     1. З метою сприяння концепції єдиної поштової території Союзу країни-члени забезпечують, щоб усі користувачі (клієнти) мали право доступу до універсальної поштової служби, що включає надання якісних основних поштових послуг у всіх відділеннях на їхній території за доступними цінами.
 

     2. Для цього країни-члени в рамках свого національного поштового законодавства чи іншими звичайними засобами визначають обсяг пропонованих поштових послуг, а також вимоги стосовно якості й доступних цін з урахуванням як потреб населення так і своїх національних умов.
 

     3. Країни-члени забезпечують, щоб надання поштових послуг та досягнення стандартів якості здійснювалося операторами, на яких покладене надання універсальних поштових послуг.
 

     4. Країни-члени забезпечують належне надання універсальних поштових послуг, гарантуючи таким чином їхню стабільність.
 

Стаття 4
 

Свобода транзиту
 


     1. Принцип свободи транзиту викладено у статті 1 Статуту ( 995_101 ). Він передбачає зобов'язання кожної поштової адміністрації завжди надсилати закриту й відкриту кореспонденцію, яка надходить до неї від іншої адміністрації, найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вона використовує для своєї власної кореспонденції. Цей принцип також застосовується до засланої кореспонденції.
 

     2. Країни-члени, що не беруть участі в обміні листами, які містять швидкопсувні біологічні речовини чи радіоактивні речовини, мають право не допускати ці відправлення для відкритого транзиту своєю територією. Це також стосується кореспонденції, іншої ніж листи, поштові картки й література для сліпих. Також це застосовується до друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає вимогам положень, які регулюють умови їхнього публікування й обігу в країні, яку вони перетинають.
 

     3. Свобода транзиту поштових посилок, що надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територіями країн, що беруть участь у цій службі.
 

     4. Свобода транзиту авіапосилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не надають послуг у сфері поштових посилок, не можуть бути зобов'язані забезпечувати надсилання авіапосилок наземним шляхом.
 

     5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени мають право припинити поштовий зв'язок із цією країною.
 

Стаття 5
 

Приналежність поштових відправлень. Відкликання відправлень
з пошти. Зміна чи виправлення адреси. Переадресування.
Повернення відправнику невідправленої кореспонденції.
 


     1. Поштове відправлення належить відправнику доти, доки воно не видано законному адресату, якщо тільки воно не було затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та у випадку застосування статті 15.2.1.1 чи 15.3 згідно із законодавством транзитної країни.
 

     2. Відправник кореспонденції може відкликати її з пошти, змінити чи виправити адресу. Збори й інші умови встановлено в Регламенті.
 

     3. Країни-члени забезпечують переадресування поштових відправлень у випадку зміни адреси одержувача, а також здійснюють повернення відправнику відправлень, які не піддаються доставці. Збори й інші умови визначені у Регламенті.
 

Стаття 6
 

Збори
 


     1. Збори за різноманітні міжнародні поштові й спеціальні послуги встановлюються поштовими адміністраціями відповідно до принципів, визначених у Конвенції та Регламенті. У принципі, вони повинні стосуватися витрат на надання цих послуг.
 

     2. Поштова адміністрація-відправник встановлює поштові збори за пересилання відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок. Поштові збори включають вартість вручення відправлень за адресою одержувача, за умови, якщо в країнах призначення діє така служба доставки зазначеної кореспонденції.
 

     3. Збори, що стягуються, в тому числі збори, наведені в Актах як орієнтовні, повинні, принаймні, дорівнювати зборам, що стягуються за надані внутрішні послуги, які мають ті самі характеристики (категорія, кількість, час обробки тощо).
 

     4. Поштовим адміністраціям дозволяється перевищувати всі орієнтовні тарифи, наведені в Актах.
 

     5. Крім мінімального рівня зборів, визначеного в пункті 3, поштові адміністрації можуть на основі їхнього внутрішнього законодавства дозволити стягувати менші збори за поштову кореспонденцію та посилки, що відправляються в їхній країні. Вони, наприклад, можуть надавати пільгові ставки основним користувачам поштових послуг. У випадку перевищення мінімальної межі тарифів, установленої в пункті 3, поштові адміністрації мають право надавати знижені тарифи, що грунтуються на їхньому внутрішньому законодавстві, для відправлень письмової кореспонденції і поштових посилок, які були подані у їхній країні. Вони, зокрема, мають право надавати пільгові тарифи своїй клієнтурі, що має великий поштовий обмін.
 

     6. Заборонено стягувати з клієнтів будь-які поштові збори, крім тих, які передбачені в Актах.
 

     7. За винятком випадків, передбачених в Актах, кожна поштова адміністрація залишає на свою користь стягнені нею збори.
 

Стаття 7
 

Звільнення від сплати поштових зборів
 


     1. Принцип
 

     1.1 Випадки звільнення від сплати поштових тарифів, тобто звільнення від поштової передоплати, передбачено Конвенцією. Проте, Регламенти можуть передбачати як звільнення від поштової передоплати так і звільнення від оплати транзитних витрат, кінцевих витрат і вхідних часток тарифу за відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, що належать до поштової служби, які посилаються поштовими адміністраціями та регіональними союзами. Крім того, письмова кореспонденція та поштові посилки, якими обмінюються між собою Міжнародне бюро ВПС, регіональні союзи й поштові адміністрації, уважаються такими, що мають відношення до поштової служби й звільняються від сплати всіх поштових зборів. Однак, адміністрація подання має право стягувати додаткові авіаційні збори за ці відправлення.
 

     2. Військовополонені та інтерновані цивільні особи
 

     2.1 Звільняються від усіх поштових тарифів, за винятком додаткових авіаційних зборів, відправлення письмової кореспонденції, поштові посилки й відправлення поштових фінансових служб, що адресовані військовополоненим чи відправляються ними безпосередньо або за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про служби поштових платежів ( 055_001 ). Особи, які належать до воюючої сторони, затримані та інтерновані в нейтральній країні, прирівнюються до військовополонених, у буквальному значенні цього слова, стосовно застосування попередніх положень.
 

     2.2 Положення, передбачені в пункті 2.1, застосовуються також до письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових фінансових служб, що пересилаються з інших країн і які адресовані цивільним інтернованим особам згідно з Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року ( 995_154 ), чи відправлені ними безпосередньо, або через установи, передбачені в Регламентах Конвенції та Угоді про служби поштових платежів (055_001 ).
 

     2.3 Установи, зазначені в Регламентах Конвенції та Угоді про служби поштових платежів ( 055_001 ), також користуються звільненням від сплати поштових тарифів стосовно письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових фінансових служб, що стосуються осіб, зазначених у пунктах 2.1 і 2.2, які вони відправляють чи одержують безпосередньо або як посередники.
 

     2.4 До безкоштовного поштового пересилання допускаються посилки вагою до 5 кілограмів. Гранична вага збільшується до 10 кілограмів для посилок, вміст яких не може бути розділеним, і для посилок, які адресовані в табір чи довіреним особам полонених для видачі полоненим.
 

     2.5 Під час розрахунків між поштовими адміністраціями тарифи не застосовуються до службових посилок й посилок військовополонених і цивільних інтернованих осіб, за винятком витрат на повітряне перевезення посилок.
 

     3. Література для сліпих
 

     3.1 Література для сліпих звільняється від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів.
 

Стаття 8
 

Поштові марки
 


     1. Термін поштова марка захищений відповідно до цієї Конвенції та використовується виключно стосовно марок, які відповідають умовам цієї статті й Регламентів.
 

     2. Поштові марки:
 

     2.1 випускаються лише органом, який має право на випуск згідно з Актами ВПС. Випуск марок також включає введення їх в обіг.
 

     2.2 є уособленням суверенітету і є:
 

     2.2.1 доказом здійснення передплати поштового збору у розмірі, що відповідає їхній дійсній вартості, коли вони наклеєні на поштові відправлення відповідно до Актів Союзу;
 

     2.2.2 джерелом додаткових доходів для поштових адміністрацій як предмети філателії;
 

     2.3 повинні знаходитись в обігу на території адміністрації, яка їх випускає, для передплати поштових зборів і для цілей філателії.
 

     3. Як уособлення суверенітету поштова марка містить:
 

     3.1 написану латинськими літерами назву держави чи території, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск;
 

     3.1.1 необов'язково, офіційний герб держави, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск;
 

     3.1.2 у принципі, їхню номінальну вартість, зазначену латинськими літерами чи арабськими цифрами;
 

     3.1.3 необов'язково, слово "Postes" ("Пошта") латинськими або іншими літерами.
 

     4. Герби держави, офіційні службові написи й логотипи міжурядових організацій, відтворені на поштових марках, захищаються у рамках положень Паризької конвенції з охорони промислової власності ( 995_123 ).
 

     5. Теми й дизайн поштових марок:
 

     5.1 повинні відповідати духу Преамбули до Статуту ВПС ( 995_101 ) та рішенням, що були прийняті органами Союзу;
 

     5.2 повинні мати тісний зв'язок з культурною самобутністю країни, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск, або сприяти поширенню культури чи підтриманню миру;
 

     5.3 у випадку випуску пам'ятних марок на честь видатних осіб чи певних подій, які не належать до історії тієї країни чи території, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск, вони повинні бути тісно пов'язані із цією країною чи територією;
 

     5.4 не повинні мати політичний характер чи бути образливими для будь-яких особистостей чи країн;
 

     5.5 повинні мати важливе значення для тієї країни чи території, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск.
 

     6. Як суб'єкт прав інтелектуальної власності поштові марки можуть містити:
 

     6.1 вказівку на право поштової адміністрації, яка здійснює випуск, використовувати відповідні права інтелектуальної власності, а саме:
 

     6.1.1 авторське право, шляхом постановки знаку C із зазначенням авторських прав і року випуску;
 

     6.1.2 знак, зареєстрований на території країни-члена, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск, шляхом поставлення зареєстрованого символу торгової марки R після цього знаку;
 

     6.2 прізвище художника;
 

     6.3 назву друкарні.
 

     7. Позначки поштової оплати, відбитки франкувальних машин та відбитки, зроблені друкарським пресом або іншими способами друкування чи штемпелювання відповідно до Актів ВПС можуть проставлятися тільки з дозволу поштової адміністрації.
 




следующая страница >>