asyan.org
добавить свой файл
1
Тема: Виробничі фонди підприємства.

Питання теми:

4.1 Визначення економічної сутності та класифікація виробничих фондів.

4.2 Визначення, облік, оцінка основних фондів.

4.3 Показники використання основних фондів.

4.4 Амортизація основних фондів підприємства.
Розкриття змісту питання 4.1

Засоби та предмети праці утворюють матеріальну основу засобів виробництва. Останні у вартісному вираженні складають виробничі фонди підприємства. Первинне формування виробничих фондів знаходить своє відображення в утворенні статутного фонду.

Статутний фонд – сукупність вкладів ( в грошовому виразі) учасників (власників) в майно підприємства (при його утворенні) для забезпечення діяльності в розмірах зазначених засновницькими документами.

Статутний фонд будь-якого підприємства є головним джерелом формування двох фондів грошових коштів, без яких неможливе його функціонування.

До них належать :

  • фонд власних основних засобів і нематеріальних активів;

  • фонд власних оборотних засобів і засобів обігу.

Фонд власних основних засобів і нематеріальних активів складається з:

  • власних основних засобів;

  • нематеріальних активів.

До власних основних засобів відносяться кошти, що вкладаються у створення засобів праці у вигляді будівель, споруд, машин, устаткування, транспорту.

До нематеріальних активів відносяться кошти, що вкладаються у закупівлю (або одержання в готовому вигляді для зарахування як частки статутного фонду) патентів, ліцензій, ноу-хау, прав на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, винаходів, відкриттів, нових технологій, інших матеріальних активів.

Фонд власних оборотних засобів і засобів обігу складається з коштів, що вкладаються у:

  • створення запасів предметів праці (сировина, матеріали, паливо, тара, запчастини для ремонту машин та обладнання, інструментів);

  • сферу розрахунків з покупцями й постачальниками у вигляді відвантаження (переданої) продукції до моменту надходження грошей на розрахунковий рахунок банку або у вигляді безготівкових грошей на цьому рахунку чи готівки в касі підприємства;

  • витрати наступних періодів запасів готової продукції, товарів;

  • перехідні залишки незавершеного виробництва.

За рахунок статутних фондів підприємства формують свої власні (основні і оборотні) кошти.

Основні кошти підприємства складають його основні фонди. Оборотні кошти підприємства складають його оборотні фонди та фонди обігу.

Основні фонди підприємства та його оборотні фонди складають виробничі фонди підприємства.
Розкриття змісту питання 4.2.

Основні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, що тривалий час приймає участь у виробничому процесі, зберігає свою натурально-речову форму і властивості та частинами переносить свою вартість на готовий продукт.

До їх складу включають :

  • виробничі основні фонди (функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства);

  • невиробничі основні фонди (функціонують у невиробничій сфері підприємства: об’єкти житлово-комунального господарства, клуби, об’єкти охорони здоров’я тощо).

Активна частина основних фондів – приймає безпосередню участь у процесі виробництва, сприяє збільшенню випуску продукції (машини, обладнання, устаткування).

Пасивна частина – здійснює опосередкований вплив на виробництво продукції (виробничі будівлі, споруди, інвентар).

Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості.

Облік основних фондів підприємства ведеться у натуральних та вартісних показниках.

Облік основних фондів у натуральних показниках ведеться для:

  • розрахунку виробничої потужності;

  • складання балансів обладнання;

  • визначення технічного складу та стану основних фондів.

Облік основних фондів у вартісних показниках ведеться для:

  • обліку динаміки основних фондів;

  • планування розширеного відтворення;

  • встановлення зносу;

  • нарахування амортизації;

  • розрахунку собівартості;

  • розрахунку рентабельності підприємства.

Облік основних фондів у вартісному (грошовому) вираженні називається оцінкою.

Розрізняють наступні види вартісної (грошової) оцінки основних фондів:

  • початкова (балансова);

  • відновна;

  • залишкова.

Початкова (або балансова) вартість основних фондів це їх вартість в рік придбання (або завершення будівництва):

Фб = Ц + Вт + Вм ,

де Фб – початкова (або балансова) вартість основних фондів;

Ц – ціна придбання (або кошторисна вартість) об’єкту основних фондів;

Вт, Вн – витрати відповідно на транспортування та монтаж.

Відновна вартість – вартість відтворення такого ж об’єкту основних фондів в сучасних умовах.

В загальному випадку визначається корегуванням початкової вартості раніш придбаного об’єкту на величину процента її зменшення (збільшення) до рівня вартості в сучасних умовах ( індексація основних фондів).

Фв = Фб х (1 ± ΔФв 100),

де Фв – відновна вартість основних фондів;

ΔФв – величина корегування початкової вартості об’єкту до рівня вартості в сучасних умовах (%).

3.Залишкова вартість (Фз) – характеризує реальну вартість на даний рік.

Визначається частиною вартості об’єкту (початкової або відновної), яка ще не перенесена на продукт:

Фз.б. = Фб (1 – Тслф х На.п.в. 100),

Фз.в. = Фв (1 – Тслф х На.п.в. 100),
де Фз.б. і Фз.в.початкова та відновна залишкові вартості об’єкту відповідно;

Тслф фактичний термін служби даного об’єкту, років;

На.п.в. – норма амортизаційних відрахувань на реновацію (повне відновлення) даного об’єкту, %).
Розкриття змісту питання 4.3.

Показники використання основних фондів переважно поділяють на дві групи:

  • натуральні;

  • вартісні.

До натуральних належить показник – продуктивності на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Так продуктивність називають технологічною і вимірюють в натуральних одиницях(штуко-годин; тонно-годин; кілометро-годин). Її значення заноситься в технічний паспорт об'кту основних фондів.

До вартісних умовно можна віднести дві групи показників:

  1. Показники, що характеризують рух основних фондів на підприємстві:

  • коефіцієнт вибуття(Кв.о.ф.). Він характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду (року) і розраховується за формулою:

Кв. оф.= Фв. Фп.р.п.,

де Фв – вартість основних фондів, що вибули, грн;

Фп.р.п.вартість основних фондів на початок розрахункового періоду (року), грн..

  • коефіцієнт оновлення( Ко.о.ф.). Характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних фондів упродовж розрахункового періоду і розраховується за формулою:

Ко.о.ф = Фо. Фк.р.п.,

де Фо вартість уведенних основних фондів, грн.;

Фк.р.п – вартість основних фондів на кінець розрахункового періоду(року), грн..

Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів відбувається нерівномірно протягом року, то виникає необхідність у розрахунку(окрім початкової або балансової; початкової за мінусом зносу(залишкової) та відновної) середньорічної вартості основних фондів.

Фс.р = (Фп.р.п + Фк.р.п. ) 2

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (травень 1997 р.) балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового періоду (року) (БВо.ф.) обчислюється за формулою:

БВо.ф. = БВо. + Вн.о.ф. + Вк.р. + Врек. – Вв. – АВо.,

де БВо. – балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітньому;

Вн.о.ф – витрати на придбання нових основних фондів;

Вк.р вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек. – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Вв вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітньому;

АВо – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітньому.

II. Показники, що характеризують озброєність праці основними фондами. За своїм змістом показник озброєності праці відображає обсяг основних фондів у розрахунку на одного середньоспискового (середньооблікового) робітника або на одного працюючого. Розраховується він не на дату, а як середньорічний. Для його вирахування необхідно володіти данними про:

  • середньорічну вартість основних фондів(Фс.р.);

  • середньоспискову(середньооблікову) чисельність робітників або працюючих за рік (Чс.р.).

При цьому використовується формула:

Фоз. = Фс.р. Чс.р ,

III. Показники, що характеризують ефективність використання основних фондів:

  • фондовіддача(ФВ). Характеризує обсяг продукції, у вартістному вираженні, що припадає на на одну грошову одиницю основних фондів витрачених на її випуск( інакше, величину випуску продукції на 1 грош. од. основних фондів). Визначається за формулою:

ФВ = Q  Фс.р. ,

де Q – вартість виробленої протягом року продукції, грош. од.;

Фс.р – середньорічна вартість основних фондів підприємства.

  • фондомісткість(ФМ). Обернений до фондовіддачі показник, що характеризує величину основних фондів у вартістному виразі, що припадає на одну грошову одиницю випущеної, за їх допомогою, продукції( інакше, на яку суму потрібно було основних фондів для випуску продукції вартісю 1 грош. од.). Визначається за формулою:

ФВ = Фс.р  Q ,

  • рентабельність основних фондів(Rо.ф.). Характеризує отримання балансового прибутку на 1 грош. од. основних фондів. Визначається за формулою:

Rо.ф.= Пб  Фс.р ,

де Пб балансовий прибуток підприємства, що отриманий протягом розрахункового року, грн..

  • взаємозалежність між фондоозброєністю, продуктивністю праці та фондовіддачею характеризується співвідношенням:

В = Фозб. х ФВ,

Іп.п = ІФВ х ІФозб ,

де Іп.п , ІФВ , ІФозб – індекси зміни показників відповідно продуктивності праці, фондовіддачі та фондоозброєності праці;

В – продуктивність праці, що визначається за виробіткою продукції на одного працюючого.

IV. Показники, що характеризують технічний стан основних фондів.

Знаходячись тривалий час в процесі виробництва, основні фонди піддаються зношуванню, поступово втрачаючи споживчу вартість. Розрізняють два види зношення:

  • фізичний;

  • моральний.

Фізичне зношення визначається шляхом:

  • встановлення фактичного технічного стану об'єкту;

  • аналізу термінів служби;

  • порівняння вартістних величин.

Моральне зношення розглядається у двох формах:

1–а форма: Це знецінення основних фондів, що відбувається внаслідок зростання продуктивності праці.

2–а форма: Це знецінення основних фондів в результаті науково-технічного прогресу.

Відшкодування фізичного зносу основних фондів проводиться за рахунок ремонтів.

Ремонт основних фондів – це комплекс робіт з підтримки основних засобів у робочому стані пртягом терміну їх служби. Залежно від його ролі в процесі відтворення та оновлення основних фондів всі види ремонтів поділяються на:

  • капітальний;

  • поточний.

Капітальний ремонт обумовлюється нормальним закономірним зношенням основних фондів. В процесі його проведення відбувається повне розбирання об'єкту, заміна або відновлення зношених конструктивних елементів. Цей різновид ремонту зводиться до оновлення основних фондів, а затрати на його проведення носять одноразовий характер.

За рахунок поточного ремонту усуваються пошкодження та поломки основних фондів, а також здійснюється підтримка їх у робочому стані.

Зменшення втрат від морального зношення другої форми забезпечується за рахунок модернізації.

Модернізація – це конструктивне вдосконалення діючих машин, що підвищує їх технічний рівень і покращує економічні показники.

Розкриття змісту питання 4.4.

Амортизація – це процес відшкодування у грошовій формі вартості зношення основних фондів шляхом поступового перенесення вартості на вироблений продукт (послугу).

Амортизаційні відрахування – це відрахування, що призначені для відшкодування вартості зношенних частин основних фондів.

Амортизаційний фонд – це накопичені суми амортизаційних відрахувань.

Різниця між амортизацією та зношенням полягає у тому, що:

  • амортизація нараховується рівними частинами щомісячно;

  • а зношення основних фондів в окремі періоди року відбувається нерівномірно.

Як наслідок амортизація не співпадає з розміром зношення.

амортизаційних відрахувань (На) визначається за формулою:

На = Фб(в) – Л Фб(в) Ап х 100% ,

де Фб(в) – балансова (початкова чи відновна) вартість основних фондів, відповідної групи, грош.од;

Л – ліквідаційна вартість основних фондів, грош.од;

Ап – амортизаційний період (нормативний термін служби згідно технічної документації), років.

Наведена формула з розрахунку норми амортизаційних відрахувань застосовується за умови практичного використання методу рівномірної (лінійної) амортизації.

Відповідно до чинного законодавства встановлено такі норми амортизаційних відрахувань по групах основних фондів, % :

1-а група (будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої) – 5%. Нарахування амортизації на основні фонди 1-ої групи проводиться до досягнення кожним об’єктом балансової вартості 100 неоподатковуємих мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість таких основних фондів відноситься на витрати виробництва в тому періоді, в якому досягнута така вартість

2-а група (автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструмент, інформаційні системи, телефони і інше офісне обладнання) – 25%;

3-а група (будь-які інші основні фонди, що не включено до груп 1 та 2) – 15%.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 2 та 3 проводиться до досягнення групою нульового значення балансової вартості.

Підприємства мають право самостійно прийняти рішення щодо застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених до групи 3 і придбаних після набуття чинності Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283/97–ВР. При цьому використовуються такі норми: 1-й рік експлуатації – 15%; 2-й – 30%; 3-й – 20%; 4-й–15%; 5-й –10%; шостий і сьомий – 5%.

Сума амортизації (∑А) визначається як добуток балансової (відновної) вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу(Фквб) та норми амортизації (На) встановленої для відповідної групи:

А = Фквб х На 100.