asyan.org
добавить свой файл
1
Використання різнорівневих завдань з метою формування ключових компетентностей під час контролю
Визначним фактором демократизації й гуманізації національної школи є диференціація навчального процесу. Саме в цьому педагоги вбачають нові можливості для максимального розвитку дітей з різним рівнем навчальних можливостей. Реальністю, що зумовлює необхідність диференційованого підходу до навчання, є суперечності між колективною формою організації навчальної діяльності й індивідуальним процесом засвоєння змісту освіти. Результатом навчання за дванадцятибальною системою оцінювання є рівень навчальних досягнень та сформованість ключових компетентностей учнів.
Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів з усіх предметів набули кваліфікованої та докладної розробки. Рівні навчальних досягнень у цілому можна співвіднести із знаннями, уміннями, навичками. Але інший результат навчання – компетентності – досі не одержав належної уваги.
До груп ключових компетентностей, які формуються під час навчання відносяться: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, компетенції, які реалізуються у прагненні і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності.
Можна простежити зв'язок між положеннями освітянських документів щодо формування компетентностей учнів з генеральними аспектами технології продуктивного навчання. Доцільно співвіднести можливості продуктивного навчання із специфікою кожної окремої групи компетентностей [2].
На сьогоднішній день питання щодо диференційованого підходу з урахуванням рівня досягнень учнів на етапі контролю можна розглядати як один із шляхів формування в них ключових компетентностей.
Одним із напрямків реалізації компетентнісного підходу до навчання є викристання робочих зошитів з друкованою основою, які містять різнорівневі завдання. Ці дидактичні посібники дозволяють формувати такі компетентності як соціальні (уміння робити вибір, приймати рішення). Ця група компетентностей стимулює пізнавальну активність учнів, дозволяє формувати адекватну оцінку й самооцінку, стимулює розвиток критичного ставлення до себе. Компетентність саморозвитку і самоосвіти передбачає готовність та потребу навчатися протягом всього життя за умов коли учні мають навички узагальнення власних знань, організації власних прийомів навчання, самоосвітньої діяльності, потребу в нових знаннях, мотивацію саморозвитку, готові до співвіднесення теоретичнних знань з практикою); Компетентності продуктивної творчої діяльності вимагають формування готовності та потреби в творчості (вміння діяти в нестандартних ситуаціях, активізація творчих здібностей учнів, реалізація їх творчого потенціалу).
Слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку школи недостатньо обґрунтовано питання формування ключових компетентностей за допомогою робочого зошита з друкованою основою.
Диференціація дидактичних завдань за допомогою робочого зошита на друкованій основі дозволяє усунути суперечність навчання між формуванням неповторності особистості, її мисленням та характером і масовістю навчання. Викристання диференційованих дидактичних завдань під час контролю сприяє формуванню компетенності саморозвитку і самоосвіти (підсилення мотивації навчання: формування інтересу до навчання, ситуацій цікавості; пізнавальної новизни; навичок самостійної роботи і самоконтролю, розвитку відповідальності за свої знання;); комунікативної (застосування колективних форм контролю; створення ситуацій емоційно-моральних переживань, розвиток навичок взаємоконтролю); інформаційної компетентності (осмислення інформації, одержаної під час навчання, формування відповідальності учнів за зроблений вибір рівня складності завдання під час навчання); соціальної (створення ситуації вибору рівня складності завдання під час контролю). Все вище зазначене змушує учня аналізувати й оцінювати власні здібності і можливості, рівень підготовки, що допоможе школі позбутися від необхідності учити всіх однаково, підсилить гуманістичну спрямованість освіти, дозволить вирішити проблему компетентнісного підходу до навчання.
Організація контролю знань учнів повинна бути такою, щоб учитель, виявляючи знання школярів, одночасно керував і розумовим розвитком учнів і формуванням ключових компетентностей. Організація різних форм контролю за навчально-пізнавальною діяльністю (фронтального, групового, індивідуального, а також з метою само-, і взаємоконтролю) дозволяє максимально розвивати соціальні компетентності, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти. Організація різних форм контролю дозволяє більш ефективно здійснювати його, якщо учням пропонуються різнорівневі дидактичні завдання. Оцінку своїх знань учень здійснює в результаті порівняння з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка в певній мірі була самостійно усвідомлена. Самостійна оцінка учня не може бути постійною, вона має змінюватися в залежності від обставин. Дані психологів свідчать: якщо самооцінка дитини оптимальна, тоді вона сприяє саморозвитку і самореалізації, низька ж самооцінка є могутнім гальмом самореалізації [1].
Таким чином, самоконтроль – це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання (програми) зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного (заданого) матеріалу.
Крім самоконтролю, учнями здійснюється і взаємоконтроль, який передбачає здійснення контролю навчальних успіхів самими учнями. Взаємоконтроль може бути організований, наприклад, під час роботи в парах.
Самоконтроль, який включає в себе не лише виявлення учнем своїх знань, а й корекцію їх, як на уроці так і при підготовці домашнього завдання, що максимально сприяє формуванню компетентності саморозвитку і самооосвіти, може здійснюватися за допомогою завдань різного рівня складності, розміщених в зошиті з друкованою основою.
Від того, якими методами здійснюється перевірка та оцінювання знань учнів, у значній мірі залежить їх навчальна діяльність, ставлення до навчання, домашньої, класної та позакласної роботи, формування інтересу до предмета, а також таких найважливіших якостей особистості як самостійність, ініціативність, працьовитість.
Виконання завдань у робочому зошиті на друкованій основі, дисциплінує думку і мову учня, дозволяє їм запам'ятовувати й узагальнювати матеріал, що вивчався.
Виявлення навчальних досягнень учнів і формування ключових груп компетентностей можна здійснювати і під час контрольно-узагальнюючого уроку-гри, що дозволяє здійснювати контроль за рівнем засвоєння матеріалу, як одного із способів організації зворотнього зв’язку, за рівнем сформованості вмінь і навиків, якістю виконання завдань, тобто рівнем сформованості ключових компетентностей.
Контрольно-узагальюючий урок-гра доцільно проводити після закінчення вивчення теми. Гра – як окремий урок вимагає постановку мети, включає етапи уроку, які співпадають з етапами традиційного уроку: етап актуалізації знань, закріплення вивченого матеріалу, перевірка знань з теми. Ігровий задум уроку-гри активізує мислення учнів класу, які поєднані в команди для змагання, перетворює процес навчання у процес активної пошукової діяльності і самостійного відкриття.
Після перевірки знань учнів репродуктивного і реконструктивного рівня на тому ж уроці доцільно проводити конкурси, які передбачають перевірку знань за допомогою нестандартних завдань творчого рівня, коли учні повинні застосовувати знання в аналізі інших явищ.
Такі завдання дозволяють систематизувати, узагальнювати і контролювати вивченній матеріал з теми.
На останнньому етапі контрольно-узагальнюючого уроку-гри, як логічне завершення, учням можна пропонувати питання на оцінювання явищ, функцій ці питання вимогають від учнів особистої оцінки. Наприклад, погано чи добре, правильно чи не правильно, відповіді на ці питання вимагають від учнів висловити своє відношення до поставленої проблеми.
Після вирішення вищезазначених завдань учні можуть працювати з питаннями на синтез знань, які спонукають до творчого вирішення проблеми, до розвитку неординарного мислення. Саме такі завдання дозволяють вчителю стимулювати творчість учнів, пошук шляхів подоланння проблем, генерувати ідеї, тобто сприяти формуванню компетентності продуктивної творчої діяльності.
Нетрадиційна побудова уроку контролю дозволяє організовувати групову роботу учнів, яка сприяє формуванню вмінь спілкуватися, доводити власну позицію, адекватно ставитися до зауважень, тобто під час такої діяльності формуються комунікативні групи компетентностей.
Після здійснення контролю під час уроку-гри (самоконтролю, взаємоконтролю, контролю з боку вчителя) відбувається корекція як необхідна дія, що логічно завершує весь цикл діяльності. Під самокорекцією розуміють інтелектуальне уміння, що забезпечує безпосереднє виправлення самим учнем усвідомленої помилки з метою підвищення рівня реалізації всієї навчально-контрольної діяльності в ціломуі формування компетентності саморозвитку і самоосвіти.
Варто звернути увагу на те, що вчитель, організуючи контрольно-узагальнюючий урок, співвідносить результати, що досягаються учнями, переважно з їхніми розумовими здібностями, не приймаючи в розрахунок самооцінку дитини, його власні уявлення про характер і рівень реалізації своїх можливостей у різних навчальних ситуаціях. Між тим від цих уявлень залежить ступінь упевненості учня у своїх силах, усвідомлення результату як успіху чи неуспіху, відношення до помилок, вибір рівня складності завдання для його розв’язання та низка інших найважливіших моментів навчальної діяльності, в яких відбиваються вже не розумові здібності самі по собі, а особистісний фактор, що впливає на процес засвоєння знань і формування компетентностей.
Таким чином, використання різнорівневих (диференційованих завдань) під час контролю – забезпечує ефективність навчального процесу для різних груп учнів шляхом організації пізнавальної діяльності школярів за умов врахування індивідуальних відмінностей, рівнів навченості, темпів працездатності, а також передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання відповідно до цих особливостей; створення ситуації вибору, тобто диференціація передбачає сукупність організаційних рішень, засобів і методів які сприяють формуванню ключових компетентностей під час контрою.
Формування ключових компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, адекватних методів, а й особистісно-орієнтованими технологіями навчання.
Отже, робочий зошит з друкованою основою, який містить різнорівневі завдання, та контрольно-узагальнюючий урок-гра можно використовувати як компонент інструментарію для формування і розвитку ключових компетентностей школярів під час навчння.
Таким чином, використання диференційованих завдань дозволяє здійснювати комппетентнісно орієнтований підхід до навчання.