asyan.org
добавить свой файл
1
Опис досвіду

Гончаренко С.Д.

Моє педагогічне кредо: Варто учнів зробити співучасниками процесу вироблення цілей, задач, змісту й напрямів уроку, варто урок зробити по-справж­ньому відкритим — і станеться диво: він перестане бути засобом технологічного огранювання дитини, а стане простором її живого та самостійного розвитку.

Класичне підґрунтя:

Вчителі повинні постійно пам'ятати, що учневі треба передати не тільки ті чи інші знання, але й розвивати в ньому бажання і здібності самостійно, без учителя, здобувати нові знання. Володіючи такою розумовою силою, вилучаючи скрізь корисне, людини буде вчитися все життя.

К. Д. Ушинський
На сучасному етапі розвитку освіти нагальною стала потреба у компетентнісному навчанні, вихованні особистості, упевненої у своїх силах, здатної до саморозвитку, самовиховання та самоосвіти. Для здійснення цього завдання ми, вчителі, стаємо тільки носієм інформації, але й педагогами, тонкими психологами, здатними здійснювати адекватну психологічну підтримку і корекцію особистості.

Тому метою моєї педагогічної діяльності став пошук і створення системи методів та форм роботи, які формують в учнів здатність самостійно отримувати знання і, що найголовніше, - мати бажання застосовувати отримані знання у практичному житті. Цьому сприяє робота над методичною темою: «Технології проблемного та мультимедійного навчання як складові формування інноваційної особистості на уроці фізики та в позаурочний час»

Мета досвіду – поєднати технології проблемного та мультимедійного навчання в цілісну ефективну систему вивчення програмового матеріалу з фізики.

Основні напрями реалізації ідеї:

  • залучення учнів до самостійного пошуку інформації, синтез матеріалу з виходом на самостійні узагальнення й висновки;

  • розвиток критичного мислення;

  • розвиток творчих здібностей;

  • розвиток особистості учня та його адаптація у світовому інформаційному просторі;

  • формування інформаційної культури учнів, забезпечення їх інформаційних потреб;

  • інтенсифікація навчання і виховання за рахунок використання ІКТ;

  • удосконалення науково - методичного забезпечення навчально - виховного процесу;

  • оптимізація освіти на основі використання інформаційно – комунікаційних технологій.

Сучасні уроки – це уроки, на яких учні повинні проявити допитливість, незалежність мислення, вміння дискутувати, інтелектуальну активність, компетентність.

При підготовці до уроків я завжди пам’ятаю:

  • кожний урок – це окрема ланка у загальному ланцюгу уроків теми;

  • кожен урок повинен розв’язувати певні навчальні і виховні завдання;

  • кожний урок повинен бути ефективним;

  • кожен урок неповторний і тільки на ньому учні отримують певні знання;

  • на кожному уроці слід залучати дітей до активної участі у навчальному процесі;

  • на кожному уроці вчити учнів самостійно здобувати знання;

  • на кожному уроці стимулювати бажання учнів вчитися, самореалізовуватися.

Як учитель фізики, прагну подолати втрату зацікавленості у вивченні фізики, однією з причин якої є перевага традиційних типів уроків у процесі вивчення предмета. Дослідження, проведені науковцями, виявили, що тільки 4-7% учнів

старших класів зберігають зацікавленість до навчання. На жаль, це відчувається і в повсякденній роботі з учнями. Сьогодення ж вимагає від людини здатності навчатися постійно. Втрата інтересу до навчання породжує низку похідних проблем, зокрема:

  • посилюється репресивна насильницька складова навчального процесу, що викликає ще більшу від­чуженість і агресивність;

  • руйнуються особистісні якості людини та її творчий потенціал.

Враховуючи ці реалії, у своїй роботі надаю перевагу активним методам навчання, здійснюю діалог із учнями, пропоную різні форми самостійної і творчої роботи. Значну увагу приділяю визначенню форм взаємодії учителя й учнів, добору таких методів роботи, які сприяють формуванню й розвитку в учнів логічного мислення, бажання вчитися. Я – за проблемно-пошуковий метод викладання нового матеріалу, тому на уроці моделюю ситуації успіху, використовую різнорівневі вправи і тестові завдання.

У науковій літературі проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне здобуття знань, формування прийомів дослідницької пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку, творчості, виховання со­ціально значущих рис особистості. Цей вид навчання передбачає дві основні цілі: допомогти учням самостійно засвоїти зміст навчального матеріалу та навчити ви­користовувати наукові методи у процесі пізнання. Реалізація моделі проблемно­го навчання вимагає від учителя таких дій:

  1. Ставити перед учнями навчальні завдання в зрозумілій і цікавій формі.

  2. Виконувати функції координатора пошукових дій учнів і партнера, допома­гати окремим учням і групам, диференціюючи зміст допомоги.

  3. Уміти зіткнути учнів із проблемою, стимулювати творче мислення за допо­могою запитань.

  4. Коректно виправляти помилки, яких припускаються учні в процесі пошуку гі­потез, їх підтвердження.

  5. Спрямовувати діяльність учнів на самостійне опанування різних джерел ін­формації. Пропонувати свою допомогу лише в тих випадках, коли учні не можуть самостійно прийняти необхідне рішення.

Технологія проблемного навчання включає:

  1. Зіткнення з проблемою, створення проблемної ситуації.

  2. Збір і аналіз даних. Актуалізація життєвого досвіду з проблеми, пошук даних про об'єкти та явища, яких не вистачає для розв'язання проблеми.

  3. Визначення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання гіпотези. У разі неспроможності учнів самостійно висунути гіпотезу вона може бути запропоно­вана вчителем.

  4. Збір інформації, проведення дослідження, вивчення таблиць, графіків, чи­тання рекомендованої літератури, результатом чого є перевірка припущень і по­будова учнями пояснень ситуації, яка призвела до проблеми.

  5. Формулювання висновків, аналіз процесу дослідження.

Урок, технологічно побудований як проблема, має вигляд ланцюжка навчальних проблем, які вчитель створює, вислуховує різні точки зору, аналізує їх за участю учнів, знаходить удалі форми та способи фіксації отриманих результатів. Формулюючи проблеми, проблемні питання, звертаю увагу на те, щоб вони спиралися і на раніше здобуті досвід та знання, спрямовую думку учнів у русло, необхідне для розв'язання проблеми. Стежу за тим, щоб питання мали логічний зв'язок з раніше вивченим матеріалом.

Щоб пізнавальна задача зацікавила учнів, під час по­становки навчальних проблем використовую елементи новизни, цікавості. Це досягається шляхом проведення цікавих дослідів (закипання води в паперовій склянці), повідомлення учням фактів, що містять ефект несподіваності.

Проблемні ситуації па уроках загалом підпо­рядковані наступним дидактичним цілям:

  • актуалізація уваги учня на навчальному матеріалі, що вивчається, і збудження в нього пізнавального інтересу;

  • постановка перед учнем ситуації пізнавального утруд­нення, що посильне учневі для його усунення, акти­візації його розумової діяльності;

• надання учневі допомоги у вирішенні ситуації, що склалася шляхом алгоритмізації пошуку шляхів ви­ходу з даного утруднення.

Зміст і характер матеріалу, що вивчається на уроках фізики, передбачає достатній арсенал прийомів для створення проблемних ситуації.

Зокрема, важливим елементом на уроці виступає вступне слово вчителя, яке мусить містити проблемне завдання чи проблемне запитання. Для постановки проблемних питань учитель використовує яскраві факти, задачі з ефектом несподіванки чи парадоксу.

Дотримання принципу опори на життєвий досвід дитини дозволяє учневі в процесі самостійної, практично спрямованої, діяльності знаходити шляхи розв'язання проблеми.

Історичні матеріали з фізики є невичерпним джерелом для створення проблемних ситуацій. Вдало підібрані історичні факти цінні на уроках тим, що, фор­муючи світогляд дітей, вони сприяють розвитку зацікавле­ності до фізики. Цінність їх полягає ще і в можливості реалізації на уроці міжпредметних зв’язків. Дитячий розум пізнає світ цілісно, в інтегральних зв’язках, тому намагаюся на уроці фізики враховувати цю важливу здатність і використовую інформацію з математики, історії, географії, хімії, біології та навіть видів мистецтв. Зокрема, на уроці фізики у 8 класі, учні досліджували задачу, поставлену царем Героном знаменитому Архімеду: не руйнуючи вінця, визначити, скільки в ньому золота і скільки срібла?

Для створення проблемної ситуації можна використати уривки з науково – популярної літератури. Так, під час вивчення теми «Магнітне поле Землі. Компас» використовую епізод з роману Жуля Верна «П'ятнадцятирічний капітан», де описується, як зловмис­ник Негеро непомітно підклав під судовий компас мета­левий брусок, в результаті чого корабель замість Америки потрапити в Африку.

Демонстраційний експеримент, що містить пізнавальні можливості, є також потужним засобом впливу на підвищення пізнавальної активності учнів, у тому числі й на створення проблемної ситуації. Іншими словами, демонстраційний експеримент є і змістом предмета фізики, і методом. Проблемна ситуація, змодельована за допомогою експерименту, сприяє підвищенню активності розумо­вої діяльності учнів, а також містить дослідницький компонент.

Матеріалом для створення проблемних ситуацій можуть слугувати фізичні за­гадки, фізичні парадокси, результати фізичного експерименту, результати попе­редньо проведеної нульової контрольної роботи, результати розв'язування фі­зичних задач, аналіз життєвих ситуацій тощо.

Нестандартний урок у системі проблемного навчання може мати форму проблемної лекції, проблемного семінару, уроку-дослідження, уроку-заочної екскурсії, диспуту, колової чи перехресної дискусі тощо.

Враховуючи те, що у сучасному світі відбувається активне формування глобального освітнього простору (утворюється єдина система знань, широко застосовується англійська мова, відбувається експансія інформаційних технологій, діяльність освітніх інституцій набуває інтернаціоналізованого та інноваційного характеру), ці трансформації спонукають учителів відмовлятись від однобічної орієнтації лише на соціальне замовлення, сконцентруватися на особистісних потребах людини, її ціннісних вимірах щодо пізнання світу, самопізнання, наданні можливості кожному досягти бажаного на основі розвитку власних якостей, за рахунок власних зусиль. Стрімкий перехід сучасного суспільства до ери глобальної комп’ютеризації не може не викликати змін у викладанні навчальних предметів, в тому числі і фізики. Тому, крім технології проблемного навчання, одночасно впроваджую мультимедійні технології, оскільки працюю у спеціалізованій школі інформаційних технологій.

Переваги мультимедійних технологій порівняно з тради­ційними очевидні. Окрім можливості більш ілюстра­тивного, наочного представлення матеріалу, ефективної перевірки знань, до них можна долучити й розмаїття організаційних форм в роботі учнів, методичних при­йомів в роботі вчителя.

Уроки фізики відрізняються складністю обладнання, що використовується. Тому комп'ютерні навчальні програми актуальні передовсім завдяки можливості спостереження (у тому числі анімації) таких фізичних процесів і явищ, які або складно провести в класі, або неможливо спостері­гати і складно уявити та зрозуміти. У дітей з образним мисленням виникають труднощі у засвоєнні фізики через те, що вони без «картинки» взагалі нездатні зрозуміти процес, вивчити явище. Розвиток їх абстрактного, ло­гічного мислення відбувається за допомогою образів. Учні з теоретичним типом мислення нерідко мають формалізовані знання. Для них комп'ютерні програми з відеосюжетами, можливістю «управління» процеса­ми, рухливими графіками, схемами — додатковий засіб розвитку образного мислення. Обидва види мислення однаково важливі для вивчення фізики. За твердженням сучасних психологів, фізичне мислення є синтетичним, інтегрованим — як наочно-образним, так і абстрактно-теоретичним

Мультимедіа, якщо коротко,— це комп'ютер + проектор, який дозволяє спроектувати на екран інформацію будь-якого комп'ютера з Мережі, а також інформацію з телевізора, відеомагнітофона. Цікаво розглянути детальніше можливість використання комп'ютера як надефективного засобу створення проблемних ситуацій на уроках фізики. При цьому вчитель може, наприклад, вимкнути звук і попросити прокоментувати учнів спо­стережуване на екрані. Потім можна або проглянути ще раз зі звуком, або не повертатися до перегляду, якщо учні успішно впоралися із завданням. Умовна назва цього,; прийому: «Що б це означало?» Наступним кроком можна зупинити кадр і попросити учня, виконавши уявний експеримент, спробувати описати наступний перебіг процесу. Дамо цьому прийому умовну назву «А далі?» Далі продемон­струємо яке-небудь явище, процес і попросимо висловити гіпотезу. Таким чином, можна вийти або на проблемну ситуацію, пов'язавши її з темою уроку, або на ілюстрацію, анімацію, закріпити вивчене. Цей прийом педагогічної техніки умовно називаю: «Чому?»

Методичні прийоми під час вивчення нового матеріалу розподіляю на дві великі групи.

  1. Вивчаючи текстовий матеріал, діяльність дітей може полягати у знаходженні

відповідей на поставлені вчителем запитання; у стислому конспектуванні; у заповненні заздалегідь підготовлених таблиць; у створенні єдиної логічної структури, схеми мате­ріалу, що вивчається, і тому подібне.

Після роботи з комп'ютером необхідно підбити під­сумки, відповісти на запитання, що виникли в ре­зультаті діяльності. Під час усного контролю можна перевірити обсяг і якість засвоєного. Тут ефективними є коментування кадрів з навчального місця або від­повідь біля дошки, точніше екрана (мультимедійний виступ). Письмова перевірка може містити завдання: відтворити таблицю, стислий опорний конспект (ОК), логічну схему, структуру тощо.

2. Під час вивчення процесів, явищ, фундаментальних експериментів перед учнями можуть бути поставлені такі завдання: замалювати схему, зробити малюнок
експериментальної установки. Потім під час подаль­шого вивчення матеріалу включити як пункт «Опис фізичного приладу», «Опис фізичного експеримен­ту»; внести зміни в параметри установки (задати велику швидкість, зменшити діаметр, збільшити відстань тощо) і записати результати; перетворити умови протікання фізичного явища (збільшити тиск, зменшити температуру) і внести дані до таблиці; скласти, замалювати графік протікання процесу. Перевірка роботи може бути як усною, так і письмо­вою (на цьому ж уроці або на наступному).

Розглянуті прийоми моделювання проблемної ситуації ефективно працюють у більш підготовлений класах під час вивчення ново­го матеріалу. З неменшим успіхом їх можна застосовувати і для учнів з нижчим рівнем знань під час закріплення вивченого ма­теріалу. Включення проблемних ситуацій надзвичайно активізує в учнів і пам'ять, і мову, і мислення. Широко практикую виступи школярів з використанням мультимедіапроектора, аналізую звіти про індивідуальні творчі роботи учнів, виконані за допомогою комп'ютерних технологій, які забезпечують візуалізацію та стають більш місткими інформаційно. На уроках фізики є своя специфіка закріплення — це розв'язання задач. Вивчаючи методи використання комп'ютера для таких цілей, ми вирішили знайти відповідь на головне питання: чи можна ефектив­но використовувати комп'ютер не лише для наведення умови задачі, контролю відповіді, але і впродовж власне розв'язання? Причому використовувати так, щоб при цьому була можливість швидко отримати потрібну формулу й записати її в остаточному вигляді? Виявля­ється, можна! Для цього під час вивчення кожної теми створюється матриця, що складається з таблиці і поля. У таблицю вчителеві треба заздалегідь занести декілька означень фізичних величин, необхідних для розв'язання задач з даної теми. На уроці на полі матриці, під таблицею з цими величинами, учні «розкладають» розв'язання у вигляді логічної схеми. Таблиця їм потрібна для того, щоб не вводити символи, використовуючи клавіатуру. Вони просто «захоплюють» мишкою необхідну величи­ну з таблиці і ставлять в потрібну клітку матриці. Інша проблема: необхідний механізм, що забезпечує доступ до варіанта розв'язання кожного учня і можливість його візуалізації для всього класу. Вихід було знайдено: через Мережу інформація з монітора учня передається на комп'ютер вчителя і виводиться на екран через мультимедіапроектор. У такий спосіб відбувається взаємопере­вірка розв'язання, але можлива ще й самоперевірка. Тоді на екран проектується розв'язання даної задачі вчителем. Контроль знань на уроках фізики може стосуватися як засвоєння теоретичного матеріалу, так і уміння засто­совувати теорію на практиці, тобто розв'язання задач. У першому випадку ефективне вживання тестів. У дру­гому, окрім тестів, — безпосереднє розв'язання задач за допомогою комп'ютера.

Використання ІКТ розширює інтерпретаційне поле вивчення предмету: отримання інформації з різноманітних джерел, аналіз інформації, символічне кодування та розкодування інформації, створення власного конструкту на основі отриманої інформації, культурні зразки;поєднання традиційних джерел інформації та нетрадиційних.

Для мене головними перевагами комп’ютерного навчання є такі:

  • Індивідуалізація навчання.

  • Збільшення швидкості одержання інформації.

  • Можливість моделювання і демонстрації процесів, не доступних для спостереження в умовах школи.

Мультимедійні засоби можуть використовуватися практично на всіх етапах уроку:

Використання ІКТ призводить до різкого зростання насиченості уроку, його забезпеченості наочністю, відкриває нові можливості для створення віртуального простору, в якому стає можливим демонстрування процесів, які в реальності недоступні в умовах класної кімнати.

Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійний засобів найбільш ефективними вважаю моделювання реальних об’єктів, відеодемонстрації, навчальні фільми, комп’ютерні тренажери, мультимедійні презентації.

Автоматизовані навчальні системи моделювання навчальних об’єктів повною мірою реалізують давній принцип методики викладання: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Вони допомагають у випадках, коли учень повинен засвоїти велику кількість інформації: правила техніки безпеки, біографії вчених. Крім того, автоматизовані навчальні системи інтерактивні, оскільки забезпечують діалоговий режим протягом усього процесу навчання.

Навчальні фільми відтворюють ті чи інші процеси як у вигляді реальних спеціальних зйомок, так і тривимірної комп’ютерної графіки.

Мультимедійні презентації надзвичайно ефективні при проведенні уроків, лекцій, конференцій, окремих виступів як для вчителя, так і для учнів.

Відеодемонстрації – це, в першу чергу, віртуальна фізична лабораторія. Зрозуміло, що як і усі інші мультимедійні засоби, вона не може зовсім замінити справжній «живий» експеримент, але в тих випадках, коли на уроці реальний експеримент неможливий, для безпосереднього спостереження відеодемонстацію цю проблему компенсовує. Крім того, віртуальний експеримент є не заміною реальних дослідів, а доповненням до навчального експерименту. До того ж відеодемонстрація не є обов’язковим фрагментом уроку, тож я можу демонструвати, призупиняти, повторювати її неодноразово і в будь-якому порядку та з різною метою: як демонстрацію викладеного матеріалу, як мотивацію перед вивченням нової теми шляхом створення проблемної ситуації і для перевірки знань учнів. Нарешті, відео демонстрація не містить готових знань, що є яскравою її відмінністю від навчального відеофільму. Вона є об’єктивним фактом, джерелом інформації для учня. Отже, такий метод представлення нового матеріалу є евристичним, учні підводяться до «відкриття», яке роблять самостійно.

Хочу наголосити й на значенні ІКТ у ліквідації прогалин в унаочненні викладання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах. Вони характеризуються:

а) ілюстративністю (за їх допомогою вчитель ілюструє урок, але зміст теми розкриває сам);

б) фрагментарністю ( вчитель дозовано викладає матеріал, залежно від швидкості сприйняття його учнями);

в) методичною інваріантністю (використовується на різних етапах уроку з різними цілями);

г) лаконічністю (ефективно викладається великий об’єм інформації за стислий час);

д) евристичністю (подання матеріалу в доступній формі для свідомого засвоєння учнями ).

Використання ППЗ дає можливість:

  • індивідуалізувати й диференціювати процес навчання за рахунок вивчення матеріалу з індивідуальною швидкістю;

  • здійснити контроль зі зворотнім зв’язком, діагностикою помилок і оцінюванням результатів навчальної діяльності;

  • здійснити самоконтроль і самокорегування;

  • здійснити самопідготовку учнів;

  • візуалізувати навчальну інформацію щодо процесів, які вивчаються;

  • провести експеримент в умовах імітації реальності;

  • формувати культуру навчальної діяльності.

Таким чином, новітні інформаційні технології навчання передбачають широке використання комп'ютерної техніки та спеціального програмного забезпечення як потужного засобу навчання фізики в основній школі.

   Найбільш складним видом занять у навчальному процесі на базі інформаційних технологій є лабораторна робота. Це пояснюється тим, що для лабораторної роботи недостатньо, щоб графічні символи на екрані монітора поводилися так, як за законами фізики мали поводитися тіла, зображені цими символами. Недостатньо і того, щоб модель певного явища була б демонстраційно-наглядною. Необхідно також, щоб робота активно виконувалася учнями і навчала б їх основам експериментаторського мистецтва, основним методикам проведення експерименту й обробки його результатів.
   Саме в цьому і полягає основна складність під час створення таких робіт. Комп'ютерна лабораторна робота повинна носити дослідницький характер і розвивати в учнів навички й уміння, близькі до тих, які отримує експериментатор під час виконання звичайної лабораторної або експериментальної роботи.

Тому в процесі вивчення фізики в основній школі на базі інформаційних технологій учням пропонується спочатку виконати комп'ютерну лабораторну роботу, під час якої вони ознайомляться з необхідним обладнанням, етапами виконання роботи, навчатимуться, змінюючи необхідні параметри, передбачати області дослідження. Проведений тренінг є певним допуском до виконання реальної лабораторної роботи.

Уміле поєднання комп'ютерних технологій і традиційних методів викладання фізики дадуть бажаний результат: високий рівень засвоєння знань з фізики й усвідомлення їх практичного застосування. Використання нових засобів навчання - це є засіб підтримки зацікавленості предметом. Зокрема, мультимедійні засоби не лише підтримують бажання пізнавальної діяльності, а й осучаснюють предмет, роблять його більш близьким і наочним.

Таким чином, узагальнюючи досвід, можу стверджувати:

  • Застосування ІКТ, конструювання уроків-презентацій надає уроку специфічної новизни, дозволяє за стислий відрізок часу подати великий об’єм матеріалу, але подати його так, щоб учні поглибили, деталізували їх через виникнення нових яскравих образів та асоціацій.

  • Мультимедійні презентації поліпшують наочність подачі матеріалу, дозволяють ознайомити учнів з процесами, які небезпечні для здоров’я дітей в реальності. До того ж, мультимедійні презентації на 10-15% прискорюють темп уроку.

  • Вивчення питання щодо використання ППЗ при вивченні фізики показало доцільність їх впровадження у навчально-виховний процес.

  • В умовах формування відкритого інформаційно-освітнього простору ІКТ стають невід’ємним атрибутом навчального процесу.

Та попри те, не слід забувати, що жодна комп’ютерна програма не замінить «живе» спілкування на уроці, реальний експеримент і вчителя– педагога, товариша, наставника і яскраву самобутню особистість.