asyan.org
добавить свой файл
1
твої люди

істина тікає крізь засохлі губи.
все так просто й легко, коли твої люди
в спокій загортають нервів дикий спалах,
сни з тобою бачать, наче в кінозалах,
крізь повіки й сльози заглядають в очі
і ведуть розмови про усе до ночі,
наскрізь пролізають у твоє таємно,
коли з ними добре, світло й недаремно,
вкотре так приємно і незаперечно,
коли навіть впасти буде знов доречно,
в голові вже всоте безлад й дикий злам,
але чуєш горде :"бро, ти тут не сам".


весняне

хмари кидають в землю дрібними цілунками.
вільно дихати з краплями - неба дарунками.
грім все падає в простір гучними пакунками.
полетіти б за сонцем з пташками-брехунками.

а весна розтікається в вулиці барвами.
і веселки високо зайнялись забавами.
вітер з квітами грає - такими яскравими.
закохатися б палко з богинями-травами.

діти літа під небо приходять роззутими.
в цвіт кульбабок повітря ласкаво закутане.
ми такі безтурботні, легкі і заплутані.
от побігти б за щастям стежками забутими.

пошук

ти не в тому часі, не в своєму сяйві.
під чужий проектор не лягає казка.
знову віддаєшся підлій ночі-лярві,
всоте вже не гріє ця зрадлива ласка.

не на свому місці, не у тому світі.
тягне хтось за нитки - плавить в тобі втому.
знов твої ідеї ковпаком накриті.
вкотре ти прибитий до пустого дому.

це не ті бажання, не твої пориви.
знову віск на віях - правди не побачиш.
нігтем серце риєш - кровоточать дири,
але ти не знаєш, за що важко плачеш.

не твої навколо, не такі усюди.
до кісток проймає цей моральний голод.
знову мозок мають безтолкові люди.
чистий розум серцю дасть блаженний холод.

кольорові

два метри від дощу. та ми не мокнули, 
заївши сум дешевими цукерками.
від заздрощів ліниві мухи сохнули.
їх погляди нам стали табакерками.

з затерплих уст лилися теплі спогади.
в потоках слів топилися історії.
життя запакувавши в дивні здогади,
кидали світ в уявні крематорії.

від фраз й думок бурхливо задихалися.
ділилися приємною мовчанкою.
прозорі постаті у слід нам оберталися,
ковтали посмішки, заївши їх приманкою.

в калюжах потопили всі фантазії
і крізь роки були знов незнайомими.
і навіть на останній сірій стадії
ми будемо яскраво-кольоровими.

на осінь

із сірих днів знайдеться той один - 
почнеться дощ, і знов проб'є на осінь,
ледь романтичний і самотній зовсім,
пливи в думках, навіяних знов ним.

бо серед мрій існує та п'янка,
весь жар якої не марніє з часом,
розбав ліричним мелодичним джазом
цю тишу, що до болю аж дзвінка.

із всіх пісень ти вибереш одну,
що сколихне й зненацька світ застане,
у шумі крапель дим від суму тане,
і світло крізь туман, неначе з сну.

і серед спогадів ковтаєш знов такі,
що в кожній краплі неповторно грають,
що кольоровим щастям дах зривають,
крізь пальці ллються у твої рядки.

бо з всіх сердець найшвидше б'ються ті,
в яких живуть великі теплі душі,
їх щирість гріє, і не страшно в стужі,
обійми ніжні й до скаженості густі.