asyan.org
добавить свой файл
1
Тема. «Шануймо мову над усі боги, якщо ми хочем зватися народом»

Мета: звернути увагу школярів-восьмикласників на стан української мови, навертати їх до витоків нашої мови, виховувати почуття гордості за нашу рідну мову і державу, формувати прагнення вивчати і зберігати рідну мову.

Перебіг заходу.

І. Вступ.

1. Учитель.

Шановні восьмикласники! Сьогодні наша година спілкування буде присвячена рідній мові. Мова – це особливий і загадковий феномен людського духу. З одного боку вона природна і проста річ. Як повітря, яким ми дихаємо, як земля, якою ходимо, як голос матері чи небо над головою. З іншого – навіть до такої звичної речі треба ставитися бережливо, як до річки, що висихає. Як до квітки, яка потребує людського догляду. Мені навіть здається, що настав той час, коли треба стати на захист нашої рідної мови.

Тож давайте сьогодні поміркуємо, що можемо зробити ми для того, щоб багатоводна ріка під назвою Рідна мова ніколи не висихала.

2. Вірш (читає учень)


Щира втіхо - рідна мово,

Краю отчого окраса, -

Є в тобі вогонь Тараса,

Щира втіхо - рідна мово.

Краю батьківського пісне,

Невмируща, незрівнянна, -

Ти мов ружа полум'яна,

Краю батьківського пісне.
Рідна мово материнська,

Ти - душа мого народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська!
Я тебе ввібрав до серця

Із бабусиної казки.

Для любові і для ласки

Я тебе ввібрав до серця.
Передам у спадок дітям –

І дочці своїй, і сину, -

Ніжну мову солов'їну

Передам у спадок дітям.

Д.Кононенко


ІІ. Основна частина.

  1. Учитель. Переді мною сидять діти з різними іменами. Ваші батьки, обираючи вам ім’я, надавали цьому особливого значення. Скільки мрій, фантазій і навіть мозкової роботи пов'язано з тим, щоб обрати для своєї дитини ім'я: щоб воно було й гарне, і милозвучне, і щось символізувало. А ще треба, щоб воно було таким, щоб явлена на світ нова особа не одразу з першого дня свого життя звалася, наприклад, Іваном Івановичем, а ніжно й лагідно - Івасем, Івасиком, Іванком, Іваночком і т. ін.

Український народ, лагідний і ніжний, тому здавна чимало мізкував, як лагідно й ніжно називати своїх дітей. Тож колись повітря України аж бриніло від ніжної батьківської любові в пестливих іменах їхнього нащаддя: Богданчик, Василько, Данилко, Іванко, Михась, Петрик тощо або Ганнуся, Даруся, Катруся, Ксеня, Наталочка, Марічка, Оленка тощо. Та згодом щось змінилося, мабуть, у самих українцях, бо дітей вони своїх почали називати інакше: Вася, Ваня, Міша, Петя, Аня, Даша, Катя, Ксюша, Наташа, Маша, Лена, Альона, Свєта , які іноді навіть самим своїм звучанням суперечать фонетичним законам української мови. Або ще Вадік (той, що Вадик), Владік (той, що Владик), Славік (той, що Славик) тощо, хоча борщик, ключик, коник та ін.: Славік, очевидно, звучить чи то благородніше, чи то солідніше, ніж Славик; цей же простак -нічим не видатний. Чому так сталося? Неважко здогадатися, під впливом якої мови з'явилися в Україні такі форми чоловічих та жіночих імен.

Світ, у якому ми живемо, не в останню чергу залежить від того, що і як ми в ньому бачимо й називаємо. Геніальному полякові А.Міцкевічу належить думка, що переймання народом чужих імен знаменує останню стадію - стадію розпаду його як спільноти. Адже ім'я - це найінтимніше, що має кожна людина, а з іменування (звертання) починається будь-яке спілкування. Погодьмося, що той українець, котрого звуть (і сам він теж) Петею, світ бачить інакше, ніж той, котрого колись звали (і він сам теж) Петриком чи Петрусем. І сучасна українська дівчина з іменем Ксюша чи Маша - це інша людина, ніж та, що звикла, щоб до неї звертались як до Ксені, Оксани чи Марусі, Марічки тощо. Той, хто погодився з Івася обернутися на Ваню, легше погодиться з тим, що Іван Мазепа - зрадник українського народу, а цар Петро - його благодійник. І новітня Ксюша навряд чи відчує свою духовну спорідненість із Шевченковою Оксаною чи гордою гуцулкою Ксенею. Саме звучання нового імені буде їй наспівувати інші мелодії. Існує велике колективне підсвідоме, невловиме, як повітря, але таке ж значуще, як життя. Новоявлений український Ваня своїм новим іменем підключається до того енергетичного поля колективного підсвідомого, що створене мільйонами всіх інших Вань, нині сущих і тих, що вже відійшли у вічність, послаблюючи тим самим колективне підсвідоме Івасиків, Іваночків, Іванків тощо. Від нас залежить, з якими іменами йти в майбутнє, а отже, і саме майбутнє теж.

А як би ви лагідно назвали себе?

  1. Виступи учнів. (Сергійко, Сашко, Дмитрик, Катруся, Маринка, Михась, Михайлик).

  2. Учитель. Світовий досвід переконує, що повноцінний розвиток національної держави неможливий без утвердження єдиної державної мови, що є рідною для корінного населення країни. Наявність у деяких країнах кількох державних мов пояснюється наслідками багатовікового колоніального статусу цих країн або нечисленністю корінного населення. З історії ви знаєте, що Україна сотні років була залежною від інших країн: Польщі, Росії, Австо-Угорщини, Румунії, які не визнавали української мови, як і українського народу.

  3. Учні називають «чорні дати» в історії української мови.

1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою

1769 рік - видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів, текстів та церковних книг.

1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

  1. рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.

  2. рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік - закрито всі українські театри.

1908 рік – уся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».

1938 рік – Сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українськ мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні. Як підраховано вітчизняними вченими, протягом всієї історії України проти української мови було спрямовано 479 циркулярів і указів. До цього – українська мова була найбільш могутньою серед усіх слов’янських мов.

Перед останніми виборами людям роздавали ркчки, брошури, календ арики. Мені до рук потрапив диск із піснями, які я знаю з дитинства. Ці пісні вчать любити свою батьківщину, не забувати страшної війни1941 -1945 рр. але на диску напис: «Слушаем и поём на родном языке». Ось таким чином нас хочуть відвернути від рідної мови і зробити манкрутами, покручами, яким байдуже, у якій країні жити, як вона буде називатися і якою мовою в ній говоритимуть люди.

Наукові дані свідчать, що втрата любові і поваги до рідної мови призводить до інтелектуального й морального зубожіння нації. Ще в 1912 році Російська академія наук у записці «Об отмене стеснения малорусского печатного слова» відзначала: «Не можна не визнати, що зневажливе ставлення до рідної мови викликає негативне ставлення і до сім'ї, і до рідного середовища, а це не може не позначитися найприкріше на моральному стані... населення Малоросії». Згідно з даними офіційної статистики, найбільший рівень злочинності в сучасній Україні панує саме в денаціоналізованих регіонах - Одеській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Харківській областях та Криму.

(Денаціоналізація – втрата національних особливостей: мови, культури та іншого).

Здатність захистити свою мову, перетворивши її в чинник державної консолідації й духовної єдності, - найяскравіший показник сили й згуртованості нації.

  • У кінці XVIII ст. близько половини мешканців Франції не володіли французькою мовою.

  • На час здобуття Італією незалежності в 1861 році менше трьох відсотків населення 25-мільйонної країни розмовляли італійською.

  • До початку XX ст. 90% чехів і словаків перейшли на німецьку - офіційну мову Австро-Угорської імперії.

  • Іврит, державна мова сучасного Ізраїлю, впродовж майже 2 тисячоліть був мертвою (книжною) мовою, що не існувала в розмовному варіанті і була відроджена євреями лише наприкінці XIX століття.

Як указують дослідники, стартова мовна ситуація в Україні є незрівнянно сприятливішою, ніж у вищезазначених країнах, адже, за переписом 1989 р., близько 80% громадян вільно володіють українською, а розуміють її практично всі.

Скільки існують мови - стільки вони взаємодіють одна з одною. Кожна мова щось переймає у своїх сусідок, а ті, своєю чергою, щось позичають у неї. Мовні контакти, надто в сучасному світі, природні й неминучі, їх не можна оцінювати однозначно, адже вони мають як позитивні, так і негативні сторони.

До перших можна зарахувати, приміром, те, що одна мова "сигналізує" іншим про появу нових явищ і понять, яким треба дати назву. І тоді інші мови вирішують, як заповнити цю лексичну прогалину: перейняти чужу назву чи утворити власну. Так, коли в 1880-х рр. у США виникло слово skyscraper, українська мова відповіла на цей "виклик" спочатку калькою - хмарочос, а потім і питомим новотвором - небосяг. Натомість інше англійське слово футбол вона позичила прямо (на відміну від польської і словенської мов, які утворили власні відповідники. Усі такі контакти - важливий стимул поступу та збагачення мови.

До других - негативних - проявів мовних контактів залічуємо впливи надмірні, коли чужомовний тиск настільки употужнюється, що загрожує витіснити з ужитку вже усталені, нормативні одиниці. Характерним прикладом тут був і, на жаль, досі лишається вплив російської мови, який розхитує норми української мови на всіх структурних рівнях (вимова, слововжиток, граматика) і призводить до дедалі більшого поширення сумнозвісного суржику. Так само недобре, якщо ціла злива нових запозичень аж затоплює мову, не залишаючи їй жодної змоги утворити питомі відповідники. Погодьмося, що такі "контакти" стимулюють не так розвиток, як занепад мови.

Чужі слова поширюють ті, хто плазує перед чужою культурою. І не стільки, щоб уточнити поняття чи прояснити суть справи, скільки з бажання засвідчити свою сучасність, поінформованість, із претензій на розумову й ділову перевагу, з міркувань моди чи снобізму. Дзвінке іншомовне слівце її засіб підвищити власний авторитет, надати ваги третьорядним чи не надто престижним прийомам: помічник —>референт, постачальник —> провайдер, розповсюджувач —> дистриб'ютор, перекупник —» дилер, кравець > кутюр'е, буфетник —) бармен, пірнальник —> дайвер, витівник —>шоумен, підспівувач —» беквокаліст. Будь-який, навіть дрібний конторський службовець тепер гордо іменує себе менеджером.

У сфері послуг і рекламі лексичні приблуди створюють ілюзію чогось нового, незвичайного, унікального. Уважається, буцімто названий не по-нашому товар або захід стане значущішим і швидше принадить споживача: картоплечистка —» потатопілер, соківниця —> джусер, скріплювач —» степлер, кравецька майстерня —> дизайн-студія, навчальні курси —» глобальні системи тренінгу, вечірка —> сейшен,. Як бачимо, з більшості таких "номінацій" прозирають низька оцінка власної мови та культури, комплекс неповноцінності, а то й відверта маніпуляція.

Сучасна українська мова - одна з найбільших слов’янських мов, лексично багата і граматично розвинена. Хіба природно, що тепер майже все нове в ній іменується винятково за допомогою запозичень?

У 1920-х рр.. ХХ ст. за більш-менш вільних умов українські науковці створили безліч термінів.

  1. Завдання учням – поєднати українські питомі слова і запозичення. виробня "завод* вислуженець "пенсіонер", вітрогін "вентилятор", жильник, "кабель", зліпиво "цемент", крапчак "пунктир", ловичка "антена", навідник "інструктор", обвітря "атмосфера", передвістка "анонс", письмівка "курсив", рівник "екватор", руханка "гімнастика", стіжок "конус", тощо1.

  2. Учитель. Утім в ужитку ці слова не закріпилися, бо невдовзі більшовицькі керівники оголосили їх проявом "буржуазного націоналізму" іі "шкідництва на мовному фронті"2. Питомому термінотворенню було покладено край, а причетних до нього вчених знищено.


І

Зрештою, так воно і сталося. Віл середини 1930-х рр. під гаслами інтернаціоналізації та "мінімальних розбіжностей" наша термінологія розвивалася виключно шляхом запозичення і калькування слів з російської мови. Навіть західноєвропейські слова потрапляли до нас лише за її посередництвом. У результаті рівновага між власноутвореним і запозиченим різко порушилася на користь запозиченого. Бездержавність української мови призвела до того, що вона потрапила не до кола тих мов. які переважно творять самі, а до тих, які більше запозичують.

У зв'язку з розвитком ринкових відносин реклама стрімко ввійшла в наше життя. Вона оточує нас скрізь: дорогою на роботу ми читаємо написи на спеціальних щитах і транспорантах, на тролейбусах і трамваях, автобусах і автомобілях; повернувшись додому, ми чуємо ЇЇ по радіо і телебаченню, читаємо в газетах і журналах.

У підручниках з рекламної справи і рекламної діяльності зазначено, що невід'ємною частиною більшості рекламних засобів є текст. Він має бути: по-перше, конкретним і цілеспрямованим; по-друге, логічно побудованим і дохідливим; по-третє, коротким, лаконічним; по-четверте, оригінальним, неповторним, цікавим; по-п'яте, має бути грамотно складений, відповідати нормам літературної мови.

І якщо перших чотирьох вимог до тексту творці реклами більш-менш додержують, то з приводу п'ятої цього сказати не можна.

  1. Завдання учням – виправити помилки у рекламних блоках (по рядах).

  • То, що треба Канцтовари

  • Санта-Роза Салон італійської меблі

  • Побутова техніка Відмінні ціни

(найкращі, чудові, яких мало, рідкісні, прийнятні)

  • "Тіпотек" . Надійний захист і прикраса ваших меблів (Невже засіб для чищення може бути прикрасою? Певне, йшлося про догляд).

  • Кав'ярня "Експрес", пропонує швидку та смачну їжу в дорогу". Хіба їжа й справді буває швидкою?

  1. Учитель. Варто пригадати і таке явище в українській мові як молодіжний сленг. Начебто для того, щоб бути авторитетом, а може, щоб показати вищість над іншою людиною, молоді люди вживають слова на зразок: прикол, капец, хавати, облом, прикол, по ходу, задовбав, фіолетово, блін, в натурє. Ці слова хоч надають спілкуванню експресивності, але при цьому збіднюють та огрублюють його. Хочу нагадати вам вислів Цицерона: «заговори, щоб я тебе побачив». Як ви думаєте, що можна сказати про людину, у якої лексичний запас складається з 1-2 десятків слів такого типу? Чи зміниться ця людина через 10-20 років?

  2. Ненормована лексика - це справжня загроза нашій мові й культурі.

Мат - це великий гріх від Бога і великий сором від людей.

Ще в XVII ст. чужинці, що подорожували Україною, писали: "У цього народу тільки чотири лайливі слова - свиня, собака, дідько, чорт". А нині? Брудні лайливі слова вийшли не з нашої мови, бо українська літературна мова сформована на прикладах високого стилю: на зразках літописів, патристики (оповідей про отців церкви), історичних дум, поетичних народних пісень. Зразком були і "Житія святих", ділове письменство, історичні повісті з характерними передмовами "До любезного чительника". І скрізь - високий стиль.

Лайки, нецензурні слова пішли від назв демонів, сатанинської сили. У змісті кожного такого слова спостерігається руйнація. Вони забруднюють негативною енергією навколишнє середовище.

У нецензурних брудних словах прихована руйнівна сила. Ті, хто їх вживає, швидше старіють (десь на 13-15 років - це вже доведено психотехніками, біологами), частіше хворіють; на їхніх рідних, близьких сиплються негаразди. Лайливі слова (матюки) несуть лихо. Сучасні лихослови знічев'я накликають біду на себе та інших. Така людина сама перебуває в оточенні руйнівних сил і спрямовує їх на інших мовців. Пам'ятаймо про це, коли стикаємося з нецензурщиною в газетах, на телебаченні, в побуті. Це гріх! Це розпуста! Це сором перед дітьми й онуками.

Мова - інтелектуальний портрет людини. Не забувайте про це! І якщо зовнішній портрет можна змінити за допомогою одягу, макіяжу, то з мовним - набагато складніше.

Це стверджують учені різних наук - біологи, лінгвісти, психологи. Погані слова можуть "накликати" на здоров'я людини серйозні ускладнення - зламати нервову систему й організм у цілому. Своїм студентам я наводжу приклади з дослідів учених. Образливі лайливі слова, виявляється, збільшують в організмі об'єм газу імперилу, який роз'їдає наші судини, як іржа. Ось висновки вчених з Московського науково-дослідного інституту мовознавства про згубну дію лихих слів на все живе. У ботаніці є свій "піддослідний кролик" - рослина арабідоксис. Роль лайливої людини над насінням цієї рослини виконував генератор хвиль. Емоційність лайливих слів він підсилив у 100 разів. Негатив був рівнозначний радіаційному опроміненню в 40 тисяч рентген. Результат експерименту - шокуючий. Майже все насіння загинуло від розриву ланцюжків ДНК, безладного перемішування генів і руйнування хромосом. Несамовитий удар лайок усе-таки витримали поодинокі арабідоксиси, але... стали мутантами. До речі, ті самі вчені експериментально довели: руйнівна дія лайок сама по собі сильна навіть без гучності - це ті самі прокляття. Підтверджено також, що вбивчу силу має й найтихіший шепіт - наприклад, незрозуміле для нас бубоніння.

10. Давайте перейдемо до більш позитивної інформаційної сторінки. А почнемо її прослуховуванням української пісні.

11. Виступи учнів із уривками із віршів.


Як довго ждали ми... Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг.

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

Олександр Олесь

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче, і миліш,

І дорожче в час недолі?!

Олександр Олесь

Ти милозвучна, як рідна мати,

Що. нахилившись над сном дитини,

Тиху молитву шепче, щоб спало

Мале спокійно до світа днини.

І.Кращук

Розвивайся й далі, мово наша рідна,

І про нас нащадкам вістку донеси.

ОЛідсуха

Це - матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини...

О мова вкраїнська!., хто любить її,

Той любить мою Україну.

В.Сосюра
Мово моя українська –

Батьківська, материнська,

Рідна мені до болю, -

Дужий я із тобою!

В.Бичко
Мова, наша мова –

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша Совість.

Ю.Рибчинський




12. Учитель. За евфонічністю (милозвучністю) вчені ставлять нашу мову на одне з перших місць у світі. Так, у 1934 році на Всесвітньому конкурсі мов, що проводився у Франції, фахівці серед найбільш красивих і багатих назвали французьку, перську та українську мови.

А ви послухайте історію про суперечку чотирьох чоловіків.

13. Виступ учениці.

Наша мова — українська

Ця історія відбулася в далекому 1916 році, коли Галичина належала до Австрії.

У купе швидкого потягу «Львів-Відень» їхали англієць, німець та італієць, четвертим був відомий львівський юрист. Заговорили про мови. Кожен почав вихваляти свою. Першим -англієць. Він стверджував, що Англія - країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли по всьому світові. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів і вчених. Англійській мові належить світове майбутнє.

- Ні в якому разі, гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають половину Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Італієць усміхнувся і тихо зауважив, що вони обидва помиляються. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець промовив, що він не вірить у світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться українській мові поміж названих мов. Далі він наголосив на тому, що міг би також сказати, що його рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка, мова кращої з кращих поетес світу Лесі Українки, мова українського філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів п'ятнадцятьма мовами, у тому числі нахваленими тут, проте рідною для нього була українська. Українською мовою звучить понад триста тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у німецькій, англійській та італійській разом узятих.

  • Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду, - сказав українець. - Ви, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи змогли б ви, скажіть, кожен своєю мовою написати невелике оповідання, в якому всі слова починалися б, приміром, з однієї букви?

  • Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли англієць, німець, італієць.

  • Ось у ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.

- Хай буде «п», - сказав той.

І українець склав таке оповідання. У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова житиме вічно поміж інших мов світу...

14. Учитель. Треба сказати, що людей, небайдужих до української мови, є чимало. Одна з них Ірина Фаріон, мовознавець, викладач «Львівської політехніки». (Газетна стаття).

15. Учитель. Давайте згадаємо красиві віршовані рядки, які звучать неповторно, мелодійно, душевно.

«Поетична хвилинка»



  1. Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві…

  1. А й правда,

Крилатим грунту не треба.

Землі немає.

То буде небо.

Немає поля,

то буде воля.

Немає пари,

то будуть хмари.

  1. Теплота родинного інтиму.

Ще на шибах досвіток не скрес.

Встала мати. Мотузочком диму

Хату прив’язала до небес.

  1. Була зима. Ішов зелений сніг.

За ним – рожевий. Потім – фіалковий.

І раптом протрюхикав на коні

Дідусь Мороз і загубив підкову.



16. Учитель. Одна із форм удосконалити свою мову – це робота з словниками.

17. Виступи учнів.

18. Учитель. Підсумком години спілкування нехай будуть уривки із ваших творів на тему: «Як парость виноградної лози, плекайте мову…».

19. Зачитування уривків із учнівських творів.

--«Класична українська література, починаючи від Шевченка, показала нам приклад того, як треба ставитися до народної мови. Були часи, коли руйнувалися наші безцінні святині, спалювали українські бібліотеки, безжально витіснялася мова з держаних установ. Заборонялося писати українською.

У наш час людям дозволяється писати українською, любити Україну. Але люди не бережуть свою мову. І це призводить до того, що зникають українські традиції, звичаї. Зникає український народ».

--«Мова – одне із чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Мова українська запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і пахощів».

--«Кожне слово – то ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови. Кожне слово має свій сенс, свою красу.

У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово – то велике вміння, і , навпаки, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом».

--«Історія України та її культура вивчалися лише з того боку, з якого наказували її вивчати керівники великої держави. Ми майже втратили своє коріння, забуваємо мову. Але не слід опускати руки, треба братися до роботи – відроджувати рідну мову, плекати її, як парость лози».

20. Виступ учениці із віршем.

Вклоняюсь Слову, бо воно – Початок.

Вклоняюсь Слову, бо воно – Кінець,

Мій древній предок, але й мій нащадок,

Тяжкий мій хрест і зоряний вінець.

Вклоняюсь Слову, бо воно – ті крила,

що піднімають душу в небеса.

Коли, здається й жити вже несила,

Воно рятує, бо воно – Краса.

Вклоняюсь слову, ба це пісня мами

І голос прадіда, мов джерело в ріці.

Повторене мільйонними вустами,

Воно не дасть зійти на манівці.

Вклоняюсь Слову, бо воно – зернина,

Що проростає крізь віків пітьму.

Із мови починається Вкраїна –

Тож тричі уклоняюся йому.

К.Степчин








1


2