asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ФІНАНСОВО–ПРАВОВИЙ КОЛЕДЖ

Кафедра економічних дисциплін
КУРСОВА робота НА ТЕМУ:

«Облік касового виконання бюджету установами банківської системи і звітність установ банків по касовому виконанню бюджету»






Студента 4-го курсу, 2-ї групи

Спеціальності “Фінанси і кредит”

Чучупи Андрія Вітлійовича

(прізвище, ім’я, по батькові студента)

Науковий керівник: к.е.н.

(науковий ступінь, вчене звання )

Іскренко Лілія Петрівна

(прізвище, ім’я, по батькові)






Київ – 2012 р.
ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретичне обґрунтування Державного бюджету і організація його обліку

1.1. Економічна сутність Державного бюджету………………………………….4

1.2. Організація обліку Державного бюджету…………………………………...10

1.3. Процес фінансування розпорядників бюджетних коштів, їх види, функції та повноваження……………………………………………………………………15

1.4. Порядок розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів в органах ДКСУ……………………………………………....18

РОЗДІЛ 2. Касове виконання ДБ

2.1. Касове виконання Державного бюджету установами банку……………...22

2.2. Казначейська система – третій етап касового виконання Державного бюджету…………………………………………………………………………….26

2.3. Функції установ банків при казначейській формі виконання Державного бюджету за видатками……………………………………………………………..28

2.4. Єдиний казначейський рахунок………………………………………………30

РОЗДІЛ 3. Вдосконалення касового виконання Державного бюджету………...33

Висновок.……………………………………………………………………………37

Список використаної літератури…………………………………………………..38


ВСТУП

Державний бюджет України і місцеві бюджети концентрують показники утворення та використання грошових коштів. Важливе державне значення належить процесові виконання Державного бюджету, який не може бути забезпечений без чіткої організації бюджетного обліку.

Основне завдання бюджетного обліку – забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет, своєчасне фінансування заходів, передбачених видатковою частиною бюджету, ефективного використання їх за призначенням.

Значення бюджетного обліку зростає в період, коли економіка і держава вражені інфляційними процесами. Головним завданням обліку в цей період є забезпечення чіткої організації бухгалтерського обліку у використанні бюджетних коштів, державної дисципліни в усіх органах управління, які виконують бюджет.

Бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік: доходів. Видатків, грошових коштів бюджету на рахунках, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів,резервів й рахунків, створюваних у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконання кошторисів видатків бюджетних установ. Тому бюджетний облік дає повну картинку виконання бюджетів всіх рівнів, що є дуже важливим.

Актуальність теми пояснюється тим, що на сучасному етапі розвитку України питання стосовно обслуговування Державного бюджету є надзвичайно важливими, особливо в напрямку вдосконалення його виконання.

Метою дослідження є визначення теоретичних та практичних аспектів становлення та розвитку обліку касового виконання бюджету.

Об’єктом дослідження є бюджет та його касове виконання установами банків.

Інформаційною базою дослідження статистичні дані, підручники та закон України.

РОЗДІЛ 1. Теоретичне обґрунтування Державного бюджету і організація його обліку

1.1. Економічна сутність Державного бюджету

Досліджено суть державного бюджету, його економічне значення та функціонування. Порушено проблему впливу на соціально-економічний розвиток України та вади державного бюджету.

Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належить до найактуальніших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. В умовах ринкової економіки бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. На сьогодні фінансовий потенціал реального і фінансового секторів економіки, а також доходи простих громадян та держави досить обмежені. На жаль, нинішня бюджетна політика в Україні багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Це проявляється у відсутності сучасних бюджетних технологій, методів бюджетного управління, реального планування на середньостроковий і довгостроковий періоди.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Зазначимо, що над проблемами реформування державного бюджету, їхньої дохідної та видаткової частин працює доволі широке коло українських вчених, зокрема О.В. Барановський, О.Д. Василик, Л.І Василенко, С.Ю. Колодій, Б.І. Кравченко, М.В. Кульчицький, І.О. Луніна, В.М. Опарін, К.В. Павлюк, Ю.М. Пасічник, І.В. Розпутенко, І.В. Сало, С.В. Слухай, Л.Л. Тарангулов, В.М. Федоров, І.Я. Чугунов, С.І. Юрій та інші.

Бюджет загалом, у сучасному трактуванні і призначенні, має порівняно недавнє історичне походження. У західних країнах під бюджетом розуміють законодавчий акт, що легалізує розпис доходів і видатків у формі фінансового документа, і лише вища законодавча влада уповноважена надати бюджету будь-який рівень чинності закону через процес ухвалення рішень за демократичними процедурами. Бюджет за своїм змістом є складною категорією і в теорії державних фінансів розглядається у трьох аспектах: по-перше, як правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади розпоряджаються фондами грошових ресурсів; по-друге, як план видатків і доходів відповідного органу влади; по-третє, як економічна категорія, оскільки державний бюджет відображає грошові відносини.

Бюджет відображає масштаби діяльності держави й водночас обмежує її. Якщо, з одного боку, це кошти, які надходять у повне розпорядження держави і визначають її фінансовий потенціал, то з іншого, в цьому документі зосереджені грошові фонди суспільного користування, які перебувають не так у власності, як у розпорядженні органів державної влади [2].

Бюджет – це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією. Головне призначення бюджету – регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики [3].

У бюджеті переплітається великий спектр різнорівневих інтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади, і об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політичних переконань, уявлень про справедливість. Кожна гривня бюджетних коштів має працювати на забезпечення, потребує сталого економічного зростання та добробуту населення. Відповідно, кожна гривня має бути під постійним контролем, що має забезпечувати цільове використання бюджетних коштів та належну їх віддачу.

В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду". Наприклад, відомі вчені в галузі фінансів професори О.Д. Василик та В.М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України – централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України" [5]. "Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсі держави" [1].

Бюджет як фінансовий план державних витрат і джерел їхнього покриття відіграє важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети розвитку, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це ефективний регулятор економіки, що відображає обсяги необхідних державі фінансових ресурсів, визначає конкретні напрями використання коштів, спрямовує фінансову діяльність держави [4].

Особливістю бюджету як фінансового плану є те, що він має силу закону. Законодавчий характер бюджету забезпечує належні умови для контролю за використання бюджетних коштів і посилення його впливу на ефективність суспільного виробництва. Користуючись бюджетом, держава забезпечує населенню матеріальний достаток, комфортне та безпечне існування.

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення:

1) держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

2) суб'єкти господарювання усіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть отримувати їх від неї залежно від місця і ролі у системі економічних відносин;

3) населення, яке може бути як платником податків, так і одержувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо) [2].

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм – доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення, і які відбивають фінансову діяльність держави. Їхня структуризація може мати офіційний науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація являє собою систематизоване згрупування доходів і видатків та фінансування бюджету, які затверджують відповідні уповноважені органи. В її основу кладуть ті ознаки, що мають визначну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає змогу оцінити склад та структуру доходів і видатків передусім за економічним змістом. У класифікації видатків основним є їхнє суспільне призначення, а в класифікації доходів – методи мобілізації. Але весь бюджетний процес в нашій державі має певні вади. На передній план у бюджетному процесі виходять питання поведінки його суб'єктів у світлі ідей демократії і їхнього впливу на остаточні рішення у галузі бюджету. Прикладом може слугувати прийняття Податкового кодексу в Україні, прийняття якого має понад п'ятирічну історію. А головна причина такого зволікання – неузгодженість інтересів угруповань, неналежний вплив громадськості на ухвалення рішень з питань доходів бюджету спричинені недостатнім рівнем поінформованості, як на рівні виборців, так і політиків. Тому важливим завданням фінансової науки є розроблення заходів щодо удосконалення рівня інформаційного забезпечення учасників бюджетного процесу. Головне тут – розроблення методів аналізу впливу рішень з питань бюджету на економічні інтереси його суб'єктів [3].

Одним з найактуальніших питань, що стосується бюджету та бюджетних відносин, є розподіл бюджетних коштів між загальнодержавними та місцевими рівнями. Нині за традицією, успадкованою від минулих часів, зберігається порівняно високий рівень централізації бюджетних ресурсів, тоді як місцеві бюджети не отримують кошти в повному обсязі.

Проблеми, що виникають у бюджетній системі України, не є чимось привнесеним ззовні, вони характерні саме для України з її особливою ментальністю. Цим пояснюється хронічне не сприйняття будь-яких шаблонів або теорій. Напрацювання будь-яких наукових концепцій щодо векторів соціально-економічного розвитку обов'язково повинні мати історичне підґрунтя. Втрачене протягом століть відчуття власної держави в сучасних умовах проявляються в нерозумінні значення мови корінного населення, захопленні чужинськими цінностями, які генетично нам не властиві [2].

Роль бюджету у регулюванні соціальних процесів у державі в остаточному підсумку зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фінансової стабілізації – реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формування рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності у державі загалом.

Отже, визначаючи напрямки розвитку бюджетної політики і бюджетної системи, обов'язково потрібно враховувати національні риси. Економічні інтереси кожного індивідуума не завжди збігаються з інтересами більшості, а саме тут приховується небезпека прорахунків і неефективних рішень. Тому можна зробити висновок, що демократичні засади у бюджетному процесі – це такий організаційний устрій, у якому владні структури ухвалюють рішення в умовах боротьби за голоси виборців. Бюджетна політика законодавчої і виконавчої влади – один із найважливіших чинників їхньої популярності у виборців. В умовах демократії на бюджет можуть впливати виборці, які у більшості випадків виявляють нестримність у своїх потребах, будучи фінансово не компетентними, і тут можна наразитися на велику небезпеку, що виборці можуть надати перевагу економічно неефективній програмі, запропонованій з популістських міркувань [3].

У нашій державі щороку майже 20 % державного бюджету витрачається на фінансування програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", проте чинна система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки най незахищених верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків бюджету на зазначені потреби. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим, що чинна в Україні система пільг є фінансово необґрунтованою, тобто вона не зорієнтована на захист від бідності.

Крім відсутності належних обсягів фінансових ресурсів, ще однією з причин невиконання цільових програм соціальної підтримки населення є вади в методології їх розроблення. Відтак, наявні програми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функцій раціоналізації та підвищення ефективності державних видатків.

Видатки Державного бюджету у 2011 році становили 303,9 млрд. грн., 2010 р. - 255 млрд. грн., 2009 р. - 267,4 млрд. грн., тоді коли у 2008 р. - 253,2 млрд. грн., а в 2007 р. - 174,6 млрд. грн. З них фінансування на соціально-економічні заходи у 2008 та 2009 рр. було приблизно однаковим - 57,4 %, тоді коли у 2007 р. на ці заходи було передбачено лише 30,6 %, порівняно з економічною діяльністю (16,3 %) та загальнодержавними заходами (9,7 %). Ця сума набагато більша, але у зв'язку з інфляцією, підвищенням цін на продукти, житло ці кошти мало чим поліпшили життя простих громадян нашої держави.

1.2. Організація обліку Державного бюджету

Важливе значення в умовах ринкових відносин для забезпечення ефективного процесу виконання Державного та місцевих бюджетів належить чіткої організації системи обліку.

Система обліку складається з:

  • бухгалтерського обліку;

  • бюджетного обліку;

  • управлінського обліку.

Складові системи обліку:

  1. взаємозалежні, тому що засновані на єдиній теоретичній та інформаційній базі;

  2. відрізняються формою та періодичністю розрахунку даних.

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операції органів ДКСУ. На його основі складається фінансова звітність.

Бюджетний облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, видатки, фінансування бюджетів, підведення результатів виконання бюджетів.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення інформацією керівництва органів Державного казначейства України для ефективного планування, управління бюджетними коштами, контролю за використанням бюджетних коштів. Управлінський облік ведеться органами Державного казначейства для внутрішнього користування.

Бухгалтерський облік - основа всієї інформаційної системи Державного казначейства України. Організація бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету регламентується наступними нормативно-правовими актами:

  • Бюджетним кодексом України;

  • Законом України про Державний бюджет на відповідний бюджетний рік;

  • Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства;

  • Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

  • Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

  • Інструкцією про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів в системі Державного казначейства.



следующая страница >>