asyan.org
добавить свой файл
1

#2(8) 19-26січня



Володимир ПАВЛІВ, Львів


ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЕ

КУМО!

З'ява Юлії Тимошенко на

Via Dolorosa в Єрусалимі була

щонайменше логічною. Кому ж як

не їй — орденоносиці Російської

Православної Церкви імені Варвари

Великомучениці, страждалиці

Лук'янівського СІЗО, зрадженій

соратниками екс-прем'єрці і покинутій партнерами, "серцеві

Майдану" — "набратись сил,

доторкнутись до святинь, пройти

шляхом Христа і зробити багато

речей, що відроджують віру". Сама сказала.

Для тих, хто не має фантазії і не знає класики, уточню: Юлія Володимирівна не є кумою авторові цих рядків. Однак автор як журналіст, що переймається моральним рівнем політичних та громадських діячів, як християнин, який болісно сприймає спекуляції на релігійних темах, врешті як мужчина, не байдужий до жіночої краси, з великим зацікавленням спостерігав за візитом Юлії Тимошенко до Ізраїлю. Щоправда, мушу визнати, що цікавість ця залишилася задоволеною лише наполовину..

З одного боку, неважко зрозуміти, що у Юлії Воло­димирівни за останні кілька років накопичилося чимало проблем. Спочатку її розорили, потім посадили, згодом "чуть не вбили". Та навіть після силою вирваної в "антинародного режиму Кучми" перемоги вона живе у постійному стресі: то крісла прем'єрського безсовісно позбавили, то в глуху опозицію безпардонно заштовха­ли, то на вирішальні для держави розмови Президента, прем'єра і спікера не кличуть. Жах.
А ще треба враховувати й деякі особистісні аспекти, котрі часто мають значний вплив на поведінку публіч­них осіб. Кожний шанувальник жіночої коси добре усвідомлює, що колишня вже леді Ю може тяжко пере­живати втрату популярності серед своїх колись числен­них шанувальників. її, звичайно ж, все ще люблять, але вже не ті і не так. Юлія Володимирівна перестала бути об'єктом пожадання для представників У-(країнсько-го) О-(лімпу), перетворившись на кумира мас, тобто дядьків і тіток з провінції. Зрозуміло, що жоден образ жінки-борчині (чи то Жанни Д'Арк, чи то Клари Цеткін, чи то Наташі Вітренко) не збуджує мужчин так сильно, як чарівна привабливість "комсомолки, спортсменки і, наконєц, красавіци" Юлі, котра розвела російських генералів на мільйони доларів. Се ля ві.

Тож їй дійсно є над чим задуматись і помедитувати у Гетсиманському саду.

Правда, замість медитації Юлія Тимошенко вибрала прогулянку вулицями Єрусалима у супроводі числен­ного почту, охоронців з автоматами та журналістів з фото і телекамерами. Втім, може вона й помедитува-ла яку годинку, але не в Саду, а, як пише "Українська правда", у номері найдорожчого у місті готелю "Ци­тадель Давида", де зупинялася навіть сама Кондоліза Райс.

Можливо воно й правильно. Бо хто б у тому Гетсиманському саду оцінив дорогий білий плащик від Луї Вітона"? Та й для преси було б замало "екшн".

А так і стіни торкнулась, якої Ісус торкався, і чергу паломників до Гробу Гос­поднього змусила почекати, і навіть встигла впасти в око російським туристам - хай там розкажуть Путіну, хай знає наших.

Ну і нарешті "месидж", що його за посередництвом преси Юлія Тимошенко відправила в Україну: Неважко здогадатися, що квінтесенція цього єрусалимського по­слання Юлії Володимирівни містилася у фразі (цитую за УП): "З тією ступінню бруду, що є в українській політиці, нашим політикам не те що їздити до святих місць, а жити в церквах треба".

Отже, великомученице кумо, дозвольте запротес­тувати! По-перше, не треба нам, щоб політики жили у церквах, хай живуть у парламенті чи Кабміні.

Кесарю - кесареве, а слєсарю - слєсареве. По-дру­ге, якби "ту ступінь бруду, що є в українській політиці" можна було очистити спацеруванням поміж "Цитадел­лю Давида", пам'ятками на Via Dolorosa і кабінетом Шимона Переса, то український народ власним коштом примусово відправляв би новообраних депутатів до Ізраїлю замість офіційної інавгурації у Верховній Раді.

І вже справді наостанок. Не зовсім зрозуміло, кому саме був адресований цей "месидж". Пригніченому тарифами і корупцією, озлобленому безсовісністю по­літиків народу? Навряд. Політикам, найбільш релігій­ними серед яких є новонавернені Кремлем у фанатичне православ'я комуністи, соціалісти і кримінальники, а також посланці "Посольства Божьего"? Не думаю. То, може, це був черговий, після голосування 12 січня, "маячок" від Юлії Тимошенко до Віктора Андрійовича Ющенка, котрий при кожній нагоді публічно демон­струє свою побожність, хрестячись на хрести й ікони, на дзвіниці і каплиці, на мед і бджоли?

Важко однозначно відповісти на це запитання, адже від Юлії Володимирів­ни можна всього сподіватись. Тим більше, що поїздка до Єрусалима її не дуже змінила. Сама ж сказала: "Не можу сказати, що я одразу перетворилась, але отрима­ла додаткове натхнення".